Рішення

від 09.09.2024 по справі 914/197/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 Справа № 914/197/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія», м. Київ,

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів,

про стягнення 689'514,90 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Шевчук.

Представники сторін:

від позивача: Н. Зіньковська,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення 689'514,90 грн заборгованості за договором №07/3000920-33-РГК-SCD/51S790-14985-20 від 30.09.2020 з додатковими угодами до нього, з яких: 614'700,00 основний борг, 5'119,14 грн 3% річних, 7'406,16 грн інфляційні втрати та 62'289,60 грн пеня. У позовній заяві позивач також зазначив, що орієнтовний розмір витрат за надання правової допомоги складає 68'951,49 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23 січня 2024 року справу № 914/197/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою суду від 29.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, а також на електронні адреси сторін, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 29.04.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №914/197/24 до судового розгляду по суті. Причини відкладення розгляду справи та оголошення перерви викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Відповідач участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати наданих позивачем у вересні - листопаді 2023 року послуг за актами надання виробничих послуг № РЕЯ73001842 від 30.09.2023, №РЕЯ73002043 від 31.10.2023 та №РЕЯ73002167 від 30.11.2023. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Аргументи відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, у відзиві на позовну заяву товариство зазначало, що позивачем в односторонньому порядку припинено надання послуг за договором ще з 4 вересня 2023 року, відповідач не підписував акти за вказаний період, оскільки послуги не отримував. На підтвердження зазначеного відповідачем подано копію службової записки про недоступність сервісів, які надавались за договором. Підстав для стягнення основного боргу та інших нарахувань позивачем не надано. Заперечив також заявлену позивачем суму судових втрат з підстав невідповідності такої критерію розумності.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, що були подані учасниками.

У судовому засіданні 09.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

30 вересня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (сторона-1) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (сторона-2) укладено договір №07/3000920-33-РГК-SCD/51S790-14985-20 з додатком до нього, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 надає стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню, а сторона-2 зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.

Перелік програмних продуктів, на які передається право користування: RGC SCADA сервіс для автоматичного збирання даних з вузлів обліку (п.1.2 договору).

За умовами п. 1.3 договору перелік послуг, що надаються за цим договором: консультування з питань використання програмних продуктів, зазначених в п. 1.2.

Оплата послуг та порядок їх приймання визначені у розділі 3 договору, зокрема пунктом 3.1 договору. Права та обов`язки сторін визначені у розділі 4 договору, зокрема, сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.

Відповідно до п. 3.3 договору, п.2.7 додатку №1 до договору сторона-2 протягом п`яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні-1 підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною-2.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.10.2020 року по 31.12.2024 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 2.10 додатку № 1 до договору № 07/3000920-33-РГК-SCD/51S790-14985-20 від 30.09.2020 року сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

Згодом між сторонами укладено додаткові угоди №1 від 01.06.2022 та №2 від 23.12.2022 до договору №07/3000920-33-РГК-SCD/51S790-14985-20 від 30.09.2020, згідно яких сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року пункт 3.1 договору у наступній редакції: " ... У 2023 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1: за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 договору, кошти в сумі 147000, 00 грн., крім того ПДВ 20 % в сумі 29400; за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 договору, кошти в сумі 28500,00, в тому числі ПДВ 4750,00. Строк проведення розрахунків до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами". Додатковою угодою №3 від 28.03.2023 до договору сторони погодили порядок розірвання договору.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору, ТОВ "Регіональна газова компанія" надало АТ "Львівгаз" у вересні-листопаді 2023 року право користування програмними продуктом RGC SCADA та послуги консультування з питань використання цього програмного продукту, на загальну суму 614'700,00 грн з ПДВ, що підтверджується актами надання послуг №РЕЯ73001842 від 30.09.2023, №РЕЯ73002043 від 31.10.2023 та №РЕЯ73002167 від 30.11.2023, які сформовано та направлено до АТ "Львівгаз" за допомогою системи електронного документообігу "M.E.Doc" у вигляді електронних документів (Е-документи), однак такі не підписані стороною-2. Згідно з протоколами руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій акти надіслані позивачем отримані відповідачем у день відправки.

У порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов`язання щодо оплати за надане право користування програмними продуктами та надані послуги не виконав, у зв`язку з чим у АТ "Львівгаз" виникла заборгованість перед ТОВ "Регіональна газова компанія" за зобов`язаннями вересня-листопада 2023 року в сумі 614'700,00грн.

За неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача 5'119,14 грн 3% річних, 7'406,16 грн інфляційних втрат та 62'289,60 грн пені.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст.628 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору 07/3000920-33-РГК-SCD/51S790-14985-20 від 30.09.2020 з додатком 1 та додатковими угодами №№1-3 до нього. Договір за своєю правовою природою є змішаним, адже містить у собі елементи ліцензійного договору (в частині отримання відповідачем права строкового платного користування програмними продуктами, а натомість зобов`язання оплачувати за таке право) та договору про надання послуг (в частині послуг консультування позивачем відповідача з питань використання програмних продуктів).

Доказів визнання недійсним договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп`ютерні програми, які за змістом ст. 433 ЦК України є об`єктами авторського права. Аналогічні положення викладені у статті 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Розпоряджання майновими правами на об`єкти авторського права або об`єкти суміжних прав може здійснюватися на підставі, зокрема, ліцензійного договору на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав (п. 2 ч. 1 ст. 1107 ЦК України, п. 4, ч. 1 ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

У відповідності до ч. 1 ст. 1109 ЦК України та ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що акти було доставлено АТ «Львівгаз». При цьому, матеріали справи не містять доказів надання стороні-1 підписаних актів або мотивованої відмови від їх підписання. За наведеного право строкового платного користування програмними продуктами, а також послуги ТОВ "Регіональна газова компанія" надані АТ "ЛЬвівгаз" у вересні-листопаді 2023 року вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих послуг. Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати, відтак, позовна вимога про стягнення 614'700,00 грн основного боргу є обґрунтованою, адже розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується належними доказами та не спростований відповідачем.

Щодо стягнення 62'289,60 грн пені суд відзначає таке.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами (п.1 додаткової угоди №2 від 23.12.2022 до договору).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у разі порушення стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 62'289,60 грн пені.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, із врахуванням положень ст.ст.13, 14 та ч.2 ст.237 ГПК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 5'119,14 грн 3% річних, 7'406,16 грн інфляційних втрат.

Щодо тверджень відповідача про припинення надання послуг позивачем з 04.09.2023, то такі не знайшли свого правового обгрунтування, оскільки копія службової записки є виключно внутрішніми документом відповідача, який складений в односторонньому порядку; належних доказів розірвання договору з 04.09.2023 суду не подано.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 26763 від 19.01.2024 на суму 10'342,72 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; ідентифікаційний код 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (01601, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2; ідентифікаційний код 41250659) 614'700,00 основного боргу, 5'119,14 грн 3% річних, 7'406,16 грн інфляційні втрати, 62'289,60 грн пені та 10'342,72 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.09.2024.

Суддя Б. Яворський.