Рішення

від 01.10.2024 по справі 914/197/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 Справа № 914/197/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія», м. Київ,

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів,

про стягнення 689'514,90 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі П. Свистун.

Представники сторін:

від позивача: С. Богдан,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua

Суть спору. У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/197/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про стягнення 689'514,90 грн заборгованості за договором №07/3000920-33-РГК-SCD/51S790-14985-20 від 30.09.2020 з додатковими угодами до нього, з яких: 614'700,00 основний борг, 5'119,14 грн 3% річних, 7'406,16 грн інфляційні втрати та 62'289,60 грн пеня. У позовній заяві позивач також зазначив, що орієнтовний розмір витрат за надання правової допомоги складає 68'951,49 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2024 позовні вимоги задоволено повністю.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Під час судового розгляду представник позивача зазначив, що докази судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

16.09.2024 представник позивача через систему Електронний суд подав заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у розмірі 69'000,00 грн (вх.№ 3460/24). До заяви долучено копію договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018 з додатковими угодами до нього щодо продовження строку дії договору та додатковою угодою № 11/4 від 11.01.2024 ; акту про надання послуг від 10.09.2024 на суму 69'000,00 грн. та опис робіт (наданих послуг) у справі №914/197/24 з доказами відправлення заяви відповідачу. Крім того, до заяви долучено копію ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.10.2024 о 10:10 год. Явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Представник позивача у судове засідання з`явився, висловив позицію щодо заявлених вимог. Відповідач доказів неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката не подав, щодо заяви не заперечив.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Вказані норми є імперативними та передбачають порядок подання відповідних доказів.

Згідно зі ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018, укладений адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» (виконавець) та ТОВ «Регіональна газова компанія» (замовник), відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх. Додатковою угодою №11/4 до договору сторони узгодили, що виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь ТОВ «РГК» з АТ «Льівгаз» заборгованості та штрафних санцій у розмірі 689514,90 грн за договором №07/3000920-33-РГК-SCD/51S790-14985-20 від 30.09.2020, в тому числі забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів замовника при розгляді справи судами.

Вартість послуг та порядок розрахунків погоджений сторонами у розділі 3 додаткової угоди №11/4. Так, у п.3.1-3.3 сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції, становить 50'000,00 грн, які підлягають сплаті замовником на користь виконавця до 30.09.2024. Сторони погодили, що за умови прийняття судом першої інстанції рішення на користь замовника, замовник додатково зобов`язується сплатити виконавцю гонорар успіху в розмірі 19'000 грн. Оплата коштів, передбачених цим пунктом, здійснюється протягом 20 календарних днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції. Сторони погодили, що замовник додатково зобов`язується сплатити виконавцю 50% від стягнутих та/або перерахованих на користь замовника, внаслідок претензійно-позовної роботи виконавця, коштів штрафних та/або фінансових санкцій (пені, інфляційних нарахувань, 3-х процентів річних). Оплата коштів, передбачених цим пунктом, здійснюється протягом 20 календарних днів з дня стягнення та/або перерахування коштів штрафних та/або фінансових санкцій (пені, інфляційних нарахувань, 3-х процентів річних) на користь замовника.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

На підставі зазначеного, під час вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що згідно детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом надано наступні послуги: аналіз судової практики та наданих документів (2 год); підрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат (2 год); підготовка позовної заяви та скерування відповідачу і суду (3 год); підготовка відповіді на відзив (3 год); участь у судових засіданнях (27.02.2024, 19.03.2024, 11.04.2024, 15.04.2024, 26.04.2024, 29.04.2024, 04.06.2024, 01.07.2024, 22.07.2024, 09.09.2024). У поданому акті про надання послуг від 10.09.2024 сторони визначили, що вартість наданих послуг згідно додаткової угоди №11/4 від 11.01.2024 складає: 50'000,00грн. та 19'000,00грн. гонорар успіху у зв`язку з прийняттям Господарським судом Львівської області рішення на користь замовника. Відтак, загальна вартість послуг становить 69'000,00грн.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 відзначив, зокрема, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що у подальшому спричинять необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. При цьому, господарський суд враховує, що клопотання відповідача в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надходило.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Верховний Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У той же час, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи, що сторони визначили фіксований розмір винагороди, пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, а також застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40'000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 86, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (вх.№3460/24 від 16.09.2024) задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, м.Львів, вул. Золота, 42; ідентифікаційний код 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (01601, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2; ідентифікаційний код 41250659) 40'000,00грн. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 03.10.2024.

Додаткове рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Б. Яворський.