Рішення

від 10.09.2024 по справі 916/2139/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа № 916/2139/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112),

до: Приватного підприємства "Південьгазмонтаж" (73000, м. Херсон, вул. Комкова, 89; код ЄДРПОУ 32267824),

про стягнення 189395,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Чаленко В.В., довіреність від 18.12.2023;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Південьгазмонтаж" про стягнення суми заборгованості у розмірі 189395,40 грн, з якої: 135502,40 грн сума штрафних санкцій та 53893,00 грн авансовий платіж. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 справу № 916/2139/24 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2024 позовну заяву Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (вх. суду № 2196/24 від 15.05.2024) залишено без руху.

23 травня 2024 року до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. суду №20829/24), яка є доказом усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі Господарського суду Одеської області від 17.05.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2139/24. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.06.2024 об 11:30 год.

У судовому засіданні 25.06.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 10.09.2024 о 12:30 год. Розгляд справи № 916/2139/24 по суті постановлено провести впродовж розумного строку, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 25.06.2024 повідомлено Приватне підприємство "Південьгазмонтаж", що наступне судове засідання у справі № 916/2139/24 призначене на 10.09.2024 о 12:30 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Представник відповідача у судове засідання 10.09.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засідання 10.09.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.

У судовому засіданні 10.09.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, 04 листопада 2021 року між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі замовник або позивач) і Приватним підприємством "Південьгазмонтаж" (надалі виконавець або відповідач) був укладений Договір підряду № 069-00/3/041121 (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором зі своїх матеріалів, своїми силами, відповідно до існуючої проектної документації, провести роботи з реконструкції котельної (м. Херсон, вул. Я. Мудрого, 46) та оформити документацію об`єкту згідно Правил безпеки систем газопостачання затверджених Наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 (надалі - Роботи), а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до умов п. 1.3 Договору перелік робіт і матеріалів та їх вартість зазначена в Додатку 1 (Кошторис проведення робіт з реконструкції) до даного Договору.

Строк виконання виконавцем робіт за цим Договором складає 30 (тридцять) робочих днів з моменту отримання авансу (п. 4.1. Договору).

В Актах приймання-передачі робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використання матеріалів, що використовує виконавець (п. 4.2. Договору).

Умовами п. 5.2. Договору встановлено, що на протязі 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Договору та отримання рахунку від виконавця, замовник сплачує на користь останнього авансовий платіж у розмірі 70% від вартості робіт по даному договору з ПДВ.

Відповідно до умов п. 8.3. Договору, за порушення строків надання послуг, з виконавця стягується пеня (штраф) у розмірі 0,1% вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків зазначеної вище вартості.

У випадку непред`явлення Сторонами Акта приймання передачі виконаних робіт згідно цього договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,1 % від суми Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 8.6. Договору).

Відповідно до пункту 9.2. Договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно умов п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 включно.

04 листопада 2021 року між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" і Приватним підприємством "Південьгазмонтаж" був підписаний Додаток № 1 до Договору підряду № 069-00/3/041121, відповідно до якого, сторони узгодили кошторис проведення робіт з реконструкції котельної на загальну суму 76990,00 грн з ПДВ.

04 листопада 2021 року відповідачем виставлено позивачу рахунок фактуру № 71 від 04.11.2021 за реконструкцію котельної, аванс на виконання робіт 70% згідно договору 069-00/3/041121 від 04.11.2021 на суму 53893,00 грн з ПДВ (т.1, а.с. 30).

10 листопада 2021 року замовником здійснено оплату, що підтверджується меморіальним ордером № 400466 від 10.11.2021, призначення платежу оплата за роботи з реконструкції котельні/Херсон/зг.рах. №71 від 04.11.2021, дог. № 069-00/3/041121 від 04.11.2021, в т.ч. ПДВ 8982,17 грн було проведено оплату у сумі 53893,00 грн.

Разом з цим, позивач на адресу відповідача направив лист про повернення авансового платежу. Лист отриманий відповідачем, але відповіді чи грошових коштів на користь позивача сплачено не було.

Позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору - відповідачем роботи з реконструкції котельної не виконані, аванс позивачу не повернуто.

За порушення виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивачем було нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 135502,40 грн та заявлено про повернення авансового платежу у розмірі 53893,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 189395,40 грн.

Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач обов`язок по сплаті штрафних санкцій у розмірі 135502,40 грн та повернення авансового платежу у розмірі 53893,00 грн не виконав.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір підряду.

Так, у відповідності до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1).

За частиною 1 статті 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Безпосередньо обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником, урегульований положеннями статті 853 ЦК України. Так, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (частина 1).

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 069-00/3/041121, 10.11.2021 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 53893,00 грн, що підтверджується відповідним меморіальним ордером № 400466 (т. 1, а.с. 16).

Таким чином відповідач повинен був виконати роботи у встановлений Договором строк, а саме до 10.12.2021.

Проте відповідач в порушення договірних зобов`язань роботи на загальну суму 76990,00 грн взагалі не виконав. Підписані між сторонами акти приймання-передачі відсутні.

Отже, у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, отримана відповідачем попередня оплата в сумі 53893,00 грн підлягає поверненню позивачу, з урахуванням штрафу та процентів, які визначені умовами п. 8.3. та 8.6. Договору.

Відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання договірних зобов`язань.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач допустив невиконання робіт за Договором, чим порушив взяте на себе зобов`язання та не довів зворотного.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що у останнього існує заборгованість перед позивачем по поверненню авансового платежу у розмірі 53893,00 грн.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми авансового платежу, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми авансового платежу у розмірі 53893,00 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, з яких сума пені у розмірі 135502,40 грн та сума штрафу у розмірі 5389,30 грн, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до умов п. 8.3. Договору, за порушення строків надання послуг, з виконавця стягується пеня (штраф) у розмірі 0,1% вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків зазначеної вище вартості.

У випадку непред`явлення Сторонами Акта приймання передачі виконаних робіт згідно цього договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,1 % від суми Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 8.6. Договору).

Розмір штрафу за розрахунком позивача:

76990,00 грн (вартість робіт) х 7% = 5389,30 грн (штраф).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу у розмірі 5389,30 грн (т. 1, а.с. 20), суд вважає його обґрунтованим.

За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 5389,30 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також за порушення відповідачем строків виконання договірних зобов`язань, позивачем за період з 23.12.2021 по 15.04.2024 нараховані штрафні санкції, а саме:

76990,00 грн (вартість робіт) х 0,1% х 845 (днів) = 65056,55 грн (пеня згідно п. 8.3. Договору).

76990,00 грн (вартість робіт) х 0,1% х 845 (днів) = 65056,55 грн (штраф згідно п. 8.6. Договору).

Отже, загальна сума пені, яка нарахована на підставі п. 8.3. Договору за становить 65056,55 грн. Загальна сума штрафу, яка нарахована на підставі п. 8.6. Договору за становить 65056,55 грн.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків штрафних санкцій (т. 1, а.с. 20), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які виразились у неправомірному включенню в період нарахування штрафних санкцій, період з 01.01.2022 по 15.04.2024, з огляду на таке.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 включно.

З викладеного слідує, що Договір підряду № 069-00/3/041121 від 04.11.2021 припинив свою дію 31.12.2021, за закінченням строку його дії.

Оскільки відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, то припинення дії договору унеможливлює покладення на сторону договору зобов`язань за цим договором, лише - відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на наведене, нарахування позивам штрафних санкцій згідно умов п. 8.3. та 8.6. Договору у період з 01.01.2022 по 15.04.2024, є неправомірним, оскільки 31.12.2021 припинив дію Договір підряду № 069-00/3/041121 від 04.11.2021.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок штрафних санкцій згідно умов п. 8.3. та 8.6. Договору за період з 23.12.2021 по 31.12.2021, яки має наступний вигляд.

Розрахунок суми пені згідно умов п. 8.3. Договору здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період з 23/12/2021 по 31/12/2021

76990,00 x 0.1 x 9 : 100

Загальна сума пені становить 692,91 грн.

Розрахунок суми штрафу згідно умов п. 8.6. Договору здійснюється за формулою:

Штраф = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період з 23/12/2021 по 31/12/2021

76990,00 x 0.1 x 9 : 100

Загальна сума штрафу становить 692,91 грн.

Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальний розмір пені згідно умов п. 8.3. Договору за період з 23.12.2021 по 31.12.2021, становить 692,91 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені згідно умов п. 8.3. Договору лише у розмірі 692,91 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

За здійсненим судом розрахунком, загальний розмір штрафу згідно умов п. 8.6. Договору за період з 23.12.2021 по 31.12.2021, становить 692,91 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню штраф згідно умов п. 8.6. Договору лише у розмірі 692,91 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення штрафу заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Суд також зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, так як згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17, від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання (відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).

Судом не встановлено, що нормами спеціального законодавства передбачені розміри пені та штрафу для застосування у спірних правовідносинах, тому позивачем правомірно застосовано умови нарахування пені та штрафу, узгоджені сторонами умовами договору. При цьому, судом враховано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідачем не спростовано тверджень позивача стосовно порушення виконання договірних зобов`язань у строк, встановлений умовами Договору.

За таких обставин, підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 6775,12 грн

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Південьгазмонтаж" (73000, м. Херсон, вул. Комкова, 89; код ЄДРПОУ 32267824) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) суму штрафних санкцій у розмірі 6775,12 грн, авансовий платіж у розмірі 53893,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 969,94 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 17 вересня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.