Постанова

від 02.12.2024 по справі 916/2139/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2139/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 року, суддя в І інстанції Нікітенко С.В., повний текст якого складено 17.09.2024, в м. Одесі

у справі №916/2139/24

за позовом: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до відповідача: Приватного підприємства "Південьгазмонтаж"

про стягнення 189 395,40 грн

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Південьгазмонтаж" про стягнення суми заборгованості у розмірі 189395,40 грн, з якої: 135502,40 грн сума штрафних санкцій та 53893,00 грн авансовий платіж.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору підряду №069-00/3/041121 від 04.11.2021 - роботи з реконструкції котельної не виконані, аванс позивачу не повернуто.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 у справі №916/2139/24 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Південьгазмонтаж" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" суму штрафних санкцій у розмірі 6775,12 грн, авансовий платіж у розмірі 53893,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 969,94 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд зазначив, що на виконання умов Договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 53893,00 грн, проте відповідач в порушення договірних зобов`язань роботи на загальну суму 76990,00 грн взагалі не виконав. Підписані між сторонами акти приймання-передачі відсутні. Отже, у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, отримана відповідачем попередня оплата в сумі 53893,00 грн підлягає поверненню позивачу,з урахуванням штрафу та процентів, які визначені умовами п. 8.3. та 8.6. Договору.

При цьому, суд дійшов висновку, що нарахування позивам штрафних санкцій згідно умов п.8.3. та 8.6. Договору у період з 01.01.2022 по 15.04.2024, є неправомірним, оскільки 31.12.2021 припинив дію Договір підряду № 069-00/3/041121 від 04.11.2021.

За здійсненим судом розрахунком, загальний розмір пені згідно умов п. 8.3. Договору за період з 23.12.2021 по 31.12.2021, становить 692,91 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені згідно умов п. 8.3. Договору лише у розмірі 692,91 грн. За здійсненим судом розрахунком, загальний розмір штрафу згідно умов п. 8.6. Договору за період з 23.12.2021 по 31.12.2021, становить 692,91 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені та штрафу заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 у справі №916/2139/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що на даний час Відповідач жодної роботи не виконав, акт приймання- передачі виконаних робіт не надав, тому Банк вважає, що має право нараховувати штрафні санкції і після закінчення строку дії Договору. Зокрема у Договорі нарахування/не нарахування штрафних санкцій не пов`язане жодним чином з закінченням строку Договору. Нарахування штрафних санкцій відбувається до повного фактичного виконання Договору.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзивів на апеляційну скаргу відповідно до приписів статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 189 395,40 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 у справі №916/2139/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2021 року між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі замовник або позивач) і Приватним підприємством "Південьгазмонтаж" (надалі виконавець або відповідач) був укладений Договір підряду № 069-00/3/041121 (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором зі своїх матеріалів, своїми силами, відповідно до існуючої проектної документації, провести роботи з реконструкції котельної (м. Херсон, вул. Я. Мудрого, 46) та оформити документацію об`єкту згідно Правил безпеки систем газопостачання затверджених Наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 (надалі - Роботи), а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до умов п. 1.3 Договору перелік робіт і матеріалів та їх вартість зазначена в Додатку 1 (Кошторис проведення робіт з реконструкції) до даного Договору.

Строк виконання виконавцем робіт за цим Договором складає 30 (тридцять) робочих днів з моменту отримання авансу (п. 4.1. Договору).

В Актах приймання-передачі робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використання матеріалів, що використовує виконавець (п. 4.2. Договору).

Умовами п. 5.2. Договору встановлено, що на протязі 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Договору та отримання рахунку від виконавця, замовник сплачує на користь останнього авансовий платіж у розмірі 70% від вартості робіт по даному договору з ПДВ.

Відповідно до умов п. 8.3. Договору, за порушення строків надання послуг, з виконавця стягується пеня (штраф) у розмірі 0,1% вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків зазначеної вище вартості.

У випадку непред`явлення Сторонами Акта приймання передачі виконаних робіт згідно цього договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,1 % від суми Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 8.6. Договору).

Згідно умов п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 включно.

04 листопада 2021 року між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" і Приватним підприємством "Південьгазмонтаж" був підписаний Додаток № 1 до Договору підряду № 069-00/3/041121, відповідно до якого, сторони узгодили кошторис проведення робіт з реконструкції котельної на загальну суму 76990,00 грн з ПДВ.

04 листопада 2021 року відповідачем виставлено позивачу рахунок фактуру № 71 від 04.11.2021 за реконструкцію котельної, аванс на виконання робіт 70% згідно договору 069-00/3/041121 від 04.11.2021 на суму 53893,00 грн з ПДВ (т.1, а.с. 30).

10 листопада 2021 року замовником здійснено оплату, що підтверджується меморіальним ордером № 400466 від 10.11.2021, призначення платежу оплата за роботи з реконструкції котельні/Херсон/зг.рах. №71 від 04.11.2021, дог. № 069-00/3/041121 від 04.11.2021, в т.ч. ПДВ 8982,17 грн було проведено оплату у сумі 53893,00 грн.

22.08.2023 позивач на адресу відповідача направив лист про повернення авансового платежу. Лист отриманий відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору - відповідачем роботи з реконструкції котельної не виконані, аванс позивачу не повернуто.

Таким чином, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 189395,40 грн.

За порушення виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивачем було нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 135502,40 грн та заявлено про повернення авансового платежу у розмірі 53893,00 грн.

Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач обов`язок по сплаті штрафних санкцій у розмірі 135502,40 грн та повернення авансового платежу у розмірі 53893,00 грн не виконав, що стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з правомірності позовних вимог щодо стягнення авансового платежу та штрафних санкцій, разом з цим, суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення суми штрафних санкцій, які були нараховані позивачем після припинення дії договору, тобто після 31.12.2021.

Судова колегія зазначає, що скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій, нарахованих позивачем за період після припинення дії договору (з 01.01.2022 по 15.04.2024), тому колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з чим в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості перед позивачем по поверненню авансового платежу у розмірі 53893,00 грн, штрафу за порушення строків надання послуг понад тридцять днів - 7% у сумі 5389,30 грн перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом апеляційного перегляду є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафних санкцій, які були нараховані позивачем у період після припинення дії укладеного між сторонами договору.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання,які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання виконавцем робіт за цим Договором складає 30 (тридцять) робочих днів з моменту отримання авансу (п. 4.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 069-00/3/041121, 10.11.2021 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 53893,00 грн, що підтверджується відповідним меморіальним ордером № 400466 (т. 1, а.с. 16).

Таким чином відповідач повинен був виконати роботи у встановлений Договором строк, а саме до 10.12.2021.

Проте відповідач в порушення договірних зобов`язань роботи на загальну суму 76990,00 грн взагалі не виконав.

Підписані між сторонами акти приймання-передачі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до умов п. 8.3. Договору, за порушення строків надання послуг, з виконавця стягується пеня (штраф) у розмірі 0,1% вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків зазначеної вище вартості.

У випадку непред`явлення Сторонами Акта приймання передачі виконаних робіт згідно цього договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,1 % від суми Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 8.6. Договору).

За порушення відповідачем строків виконання договірних зобов`язань, позивачем за період з 23.12.2021 по 15.04.2024 нараховані штрафні санкції, а саме:

-76990,00 грн (вартість робіт) х 0,1% х 845 (днів) = 65056,55 грн (пеня згідно п. 8.3. Договору).

-76990,00 грн (вартість робіт) х 0,1% х 845 (днів) = 65056,55 грн (штраф згідно п. 8.6. Договору).

Отже, загальна сума пені, яка нарахована на підставі п. 8.3. Договору становить 65056,55 грн.

Загальна сума штрафу, яка нарахована на підставі п. 8.6. Договору за становить 65056,55 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу та пені у розмірі 135502,40 грн, судова колегія вважає його обґрунтованим.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування неустойки за період прострочення після дати закінчення строку Договору, з огляду на наступні мотиви.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 04.05.2018 року у справі № 927/333/17 колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновком апеляційного суду про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.

Дана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 05.10.2023 року у справі №904/842/20.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що викладена правова позиція Верховного Суду свідчить про те, що нарахування штрафних санкцій поза межами строку можливе лише у тому випадку, коли прострочення виконання зобов`язання відбулось під час дії договору.

Тобто, якщо початок прострочення зобов`язання відбувся вже поза межами строку договору, нарахування штрафних санкцій на таке прострочення є не обґрунтованим.

Разом з цим, як вже зазначалося раніше, на виконання умов п. 4.1. Договору № 069-00/3/041121, 10.11.2021 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 53893,00 грн.

Таким чином відповідач повинен був виконати роботи у встановлений Договором строк, а саме до 10.12.2021.

Відповідно до умов п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 включно.

Отже, прострочення виконання зобов`язання відбулось під час дії договору.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, з огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним з боку відповідача, та звільнення від відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання, яке мало місце під час дії договору, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування позивачем пені та штрафу поза межами строку дії Договору за невиконання зобов`язання з виконання робіт по договору підряду, яке мало місце під час дії Договору.

Вказана правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 №910/9072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі №927/333/17, від 13.06.2018 у справі №910/2153/17, від 13.02.2018 у справі №910/123/17.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відмови в позові в частині стягнення пені та штрафу нарахованої поза межами строку дії Договору.

Разом з цим, судова колегія вважає, що у даному випадку наявні підстави для зменшення нарахованої позивачем суми пені та штрафу на 90%, зважаючи на наступне.

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, судом враховано:

-відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

-очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, адже нарахований позивачем розмір штрафних санкцій становить 135 502,40 грн, в той час як сума авансового платіжу становить лише 53 893 грн, тобто нарахований позивачем розмір пені та штрафу більший майже втричі, ніж здійснений останнім авансовий платіж, що є несправедливим;

-правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

-з урахуванням конкретних обставин і в їх сукупності, зменшення розміру пені на 90% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Судова колегія також враховує, що місцезнаходження відповідача є місто Херсон. Загальновідомим фактом є те, що територія міста Херсон та Херсонська область були окуповані збройними силами російської операції в період з 24 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України наявні підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 90%, тобто до 13 550,24 грн.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Такий висновок ґрунтується на застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, прийняття в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. В іншій частині (задоволення позову про стягнення авансового платежу) рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі.

Відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, за правомірно заявлені позовні вимоги та апеляційну скаргу покладається на відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 у справі №916/2139/24 задовольнити частково.

Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 у справі №916/2139/24 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в новій редакції:

«Позов Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Південьгазмонтаж" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" суму штрафних санкцій у розмірі 13 550,24 грн, авансовий платіж у розмірі 53 893 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн»

Стягнути з Приватного підприємства "Південьгазмонтаж" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.»

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська