Рішення

від 05.09.2024 по справі 917/199/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 Справа № 917/199/24

за позовною заявою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", вул. Кирилівська 85, м.Київ, 04080

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", вул. Небесної Сотні, 69, м.Полтава, 36022

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (вул.Старий Поділ,5, м.Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819)

про стягнення грошових коштів

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 518 846,13грн., з яких 227 466,40грн. - заборгованість за спожиту електроенергію, 163 187,95грн. - 15% річних та 128 191,78грн. - інфляційних втрат.

В обгрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідачеві були надані послуги з електропостачання, які не були оплачені, в результаті чого виникла заявлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.03.2024.

04.03.2024 за вхід. № 2925 від третьої особи надійшли пояснення по суті спору. Третя особа підтримує позовні вимоги.

02.04.2024 №4457 від Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" надійшли пояснення. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.

08.04.2024 за вхід. № 4771 від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2024.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (Постачальник) відповідно до ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП ВІД 14.03.2018 року № 312 та Державним підприємством Полтавський комбінат хлібопродуктів (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Положеннями ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії, що постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами на умовах типового договору постачання електричної енергії, що затверджується регулятором (НКРЕКП) та є договором приєднання.

27.12.2018 року на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго розміщено на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії; договір про постачання електричної енергії.

Згідно з п. 2.1. Договору (предмет Договору) - Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція)

Пункт 3 частина 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 р., оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Позивач в позовній заяві стверджує про те, що даними оператора системи розподілу АТ «Полтаваобленерго» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1442) на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії за січень, лютий, березень 2019 року (копії додаються) Відповідачу Позивачем складено: - рахунок № 000000952166/14/001/03619 від 11.02.2019р. та Акт № 000704 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 р. від 31 січня 2019 року, обсяг споживання електричної по 2 класу - 30 434 кВт/год., на суму 100 320,44 грн. (з ПДВ), які було направлено на пошту Відповідачу та отримано 18.02.2019 р.; - рахунок № 000000952166/14/002/05333 від 13.03.2019р. та Акт № 001720 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 р. від 28 лютого 2019 року, обсяг споживання електричної по 2 класу - 21 268 кВт/год., на суму 70 106,30 грн. (з ПДВ); - рахунок № 000000952166/14/003/06131 від 06.04.2019р. та Акт № 002383 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2019 р. від 31 березня 2019 року, обсяг споживання електричної по 2 класу - 17 104 кВт./год., на суму 57 039, 66 грн. (з ПДВ).

З урахуванням зазначеного, станом на дату подання позовної заяви, позивач зазначає, що сума заборгованості ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» становить 518 846,13 грн., зокрема: -163 187,95 грн. - 15% річних, -128 191,78 грн. - інфляційні втрати; - 227 466,40 грн. - заборгованість за поставлену електроенергію.

Відповідач у своїх поясненнях зазначає про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Суд перевірившт доводи сторін прийшов на наступних висновків.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК Укаїни передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за рахунками:

- № 000000952166/14/001/03619 від 11.02.2019 р. та Акт № 000704 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 р. від 31 січня 2019 року, обсяг споживання електричної по 2 класу - 30 434 кВт/год., на суму 100 320,44 грн. (з ПДВ), які було направлено на пошту Відповідачу та отримано 18.02.2019 р.;

- № 000000952166/14/002/05333 від 13.03.2019р. та Акт № 001720 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 р. від 28 лютого 2019 року, обсяг споживання електричної по 2 класу - 21 268 кВт/год., на суму 70 106,30 грн. (з ПДВ);

- № 000000952166/14/003/06131 від 06.04.2019р. та Акт № 002383 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2019 р. від 31 березня 2019 року, обсяг споживання електричної по 2 класу - 17 104 кВт./год., на суму 57 039, 66 грн. (з ПДВ), станом на дату подання позову сплив.

В той же час, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин було введено постановою КМУ від 11 березня 2020 року з 12 березня 2020 року, тобто до спливу позовної давності вимогами Позивача. Таким чином, строк на пред`явлення позову про стягнення заборгованості за рахунком №000000952166/14/О01/03619 від 31 січня 2019 року на суму 100 320,44 грн був продовжений на весь період карантину.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Враховуючи це, строк позовної давності був продовжений згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до 01 липня 2023 року, після чого сплинув. Оскільки позовна заява була подана Позивачем 31 січня 2024 року, тобто після скасування карантину, строк позовної давності на пред`явлення позову про стягнення заборгованості за рахунком №000000952166/14/О01/03619 від 31 січня 2019 року на суму 100 320,44 грн сплинув. Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2023 року у справі № 344/720/21 Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, заява про її застосування може бути викладена у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Враховуючи даний висновок, заява про застосування позовної давності може бути викладена у даних письмових поясненнях.

Не підлягають в даному випадку застосуванню положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Оскільки дана норма була прийнята 08 листопада 2023 року, тобто після спливу позовної давності 01 липня 2023 року, вона не поширюється на вказані правовідносини і зворотньої дії не має.

В той же час не може бути застосований п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, що діяла станом на 01 липня 2023 року), якими передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Це означає, що продовжуються тільки ті строки, які на момент введення воєнного стану ще не спливли у розумінні саме статті 257 ЦК України. Проте як вже зазначалося, трирічний строк, встановлений ст. 257 ЦК України сплив 19 лютого 2022 року, тобто до початку воєнного стану, даний строк не підпадає під подовження у розумінні п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, що діяла станом на 01 липня 2023 року).

Таким чином, строк позовної давності для вимог про стягнення заборгованості за сплинув і така вимога задоволенню не підлягає.

Щодо збільшених у Договорі постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» строку позовної давності та відсотків річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У комерційній пропозиції №2 від 27 грудня 2018 року у розділі «додаткові зобов`язання Споживача» зазначається, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Також у комерційній пропозиції №2 від 27 грудня 2018 року у розділі «Позовна давність» зазначається, що сторони домовились встановити в договорі строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років.

Втім, включення таких положень до умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є порушенням законодавства Позивачем.

У комерційній пропозиції №2 від 27 грудня 2018 року зазначається, що дана комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Відповідно до п. 3.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ) Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно, розроблені на основі типових договорів (додаток 6 та 7 цих Правил).

Таким чином, Договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» створюється на основі Типового договору, викладеного у додатку 7 ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 3.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії публічна комерційна пропозиція (комерційні пропозиції) електропостачальника повинна мати унікальну назву в межах одного електропостачальника та має містити таку інформацію: ціну на електричну енергію, у тому числі диференційовані ціни та критерії диференціації; визначену в ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу (передачі) території здійснення діяльності оператора системи, доступ до якої має електропостачальник і на якій пропонує відповідну комерційну пропозицію; спосіб оплати; термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію та термін (строк) його оплати; визначення способу оплати послуг з розподілу електричної енергії через електропостачальника з наступним переведенням цієї оплати електропостачальником оператору системи або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів); розмір пені за порушення строку оплати або штраф; зобов`язання надавати компенсації споживачу за недотримання електропостачальником комерційної якості надання послуг; наявність або відсутність штрафу за дострокове припинення дії договору, розмір штрафу; строк дії договору та умови пролонгації; урахування пільг, субсидій; можливість постачання захищеним споживачам; комерційна пропозиція може містити інші умови, які пов`язані безпосередньо з постачанням електричної енергії або особливостями постачання певного виду (на загальних умовах, постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії").

Частиною 4 статті 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (частина четверта статті 179 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 зі справи № 921/375/17-г/14.

Таким чином, положення Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» мають відповідати положенням Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» і Позивач мав право виключно конкретизувати положення такого договору. В порушення зазначених вимог, Позивач додав нові розділи до Комерційної пропозиції, які не передбачені Типовим договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та п. 3.2.8 ПРРЕЕ, що не може вважатися конкретизацією умов договору.

Для розуміння поняття конкретизації положень доцільно зазначити висновок Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі №904/1983/19, в якій Верховний Суд зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій в цій справі невірно тлумачилося право сторін конкретизувати умови типового договору, як таке, що може призводити до зміни змісту умов такого типового договору на фактично протилежні. Конкретизацією порядку оплати в даному випадку може бути уточнення, деталізація або доповнення існуючих (визначених) умов здійснення саме попередньої оплати (наприклад, сплата попередньої оплати не одним, а кількома платежами в рамках граничного строку для попередньої оплати встановленого в типовому договорі, деталізація порядку надання рахунків на сплату тощо).

Тобто конкретизацією є саме уточнення, деталізація або доповнення існуючих (визначених) умов, а не створення нових положень, які не відповідають положенням Типового договору, та до того ж ущемляють інтереси споживачів відповідних послуг, запроваджуючи умови договору, які накладають додаткову відповідальність на споживача послуг.

Таким чином, відсутні підстави встановлення у Договорі збільшений розмір відсотків річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та збільшений строк позовної давності всупереч положенням Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та до Договору мають застосовуватися п. 9.1 Типового договору, відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством, та відповідні положення ЦК України, якими передбачена відповідальність у розмірі трьох відсотків річних та трирічна позовна давність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені в результаті розгляду фактичні обставини справи, здійснивши оцінку та правовий аналіз доказів та пояснень учасників судового розгляду наданих до суду на обґрунтування відповідних обставин спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір за подання позовної заяви покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 16.09.2024

Суддя Кльопов І.Г.