Постанова

від 05.11.2024 по справі 917/199/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Харків Справа № 917/199/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача Засядьвовк А І. (поза межами приміщення суду) самопредставництво, довіреність №63 від 26.12.2023

відповідача не з`явився

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вх.№2263П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024

у справі №917/199/24 (суддя Кльопов І.Г., повний текст рішення підписано 16.09.2024)

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м.Київ,

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м.Полтава,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 518.846,13 грн, з яких 227.466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163.187,95 грн - 15% річних та 128.191,78 грн - інфляційних втрат. В обгрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідачеві були надані послуги з електропостачання, які не були оплачені, в результаті чого виникла заявлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.09.2024 у справі №917/199/24 в задоволені позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 у справі №917/199/24, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» задовольнити та стягнути з ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» 518.846,13 грн, з яких: 227.466,40 грн заборгованість за спожиту електроенергію, сплативши на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», 128.191,78 грн інфляційні втрати, 163.187,95 грн - 15% річних, сплативши на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 11.674,03 грн покласти на Відповідача. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права відповідно ст. 236 ГПК України, зокрема, судом першої інстанції було повністю проігноровано та не прийнято до уваги доводи позивача, викладені у запереченні, не враховано позицію Верховного Суду в релевантних справах, у зв`язку з чим позивач вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд не врахував, що чинним законодавством сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Жодною нормою як Цивільного так і Господарського кодексів України не передбачено будь-яких обмежень щодо можливості зміни строків позовної давності в будь-яких примірних чи типових договорах;

- суд першої інстанції невірно застосував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 27.02.2020 у справі №904/1983/19 щодо конкретизації умов типового договору. Даний висновок не є застосовним, так як в Договорі про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» жоден пункт не змінено на протилежний та відповідає типовому договору, який є Додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312;

- суд не взяв до уваги, що Комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до Договору та є укладеною та погодженою Споживачем разом з Договором з початку фактичного постачання електричної енергії Споживачу, отже, відповідач погодився зі збільшенням строку позовної давності.

- публічний договір постачання є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами. нарахування інфляційних витрат та 15%річних прямо передбачено у Комерційній пропозиції № 2, що є додатком 1 до Договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.09.2024 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміну О.А., тоді як іншими членами колегії є суддя Радіонова О.О. та суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача; встановлено строк до 22.10.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 22.10.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 29.10.2024. Явку учасників справи визнано не обов`язковою. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/199/24.

09.10.2024 на виконання ухвали від 01.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/199/24.

21.10.2024 через систему Електронний суд від АТ "Полтаваобленерго" на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа по справі підтримує апеляційну скаргу позивача, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 у справі №917/199/24, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» задовольнити. Розгляд апеляційної скарги позивача, призначений на 29.10.24 просить проводити без представника третьої особи АТ «Полтаваобленерго».

В судовому засіданні 29.10.2024 оголошено перерву до 05.11.2024, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду.

Відповідач не скористався наданим йому статтею 263 ГПК України процесуальним правом і відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Після перерви в судовому засіданні приймає участь представник апелянта, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та висловила непогодження із рішенням суду першої інстанці.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення до електронних кабінетів учасників справи.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників відповідача у даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, ДПЗД Укрінтеренерго визначено постачальником останньої надії (далі - ПОН) на період з 01.01.2019 до 31.12.2023.

Відповідно до положень пункту 11 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 №312 ПРРЕЕ на АТ Полтаваобленерго - покладені функції адміністратора комерційного обліку.

Предметом спору у даній справі є обставини виконання сторонами договору постачання електричної енергії між споживачем та постачальником «останньої надії» та наявність правових підстав для застосування фінансових санкцій до споживача за неналежне виконання умов такого договору.

27.12.2018 на виконання ч.11 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії, ДПЗД Укрінтеренерго розміщено на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії; договір про постачання електричної енергії.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначав, що між ДПЗД Укрінтеренерго (Постачальник за договором, позивач по справі), яке виконує функції постачальника останньої надії та діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, відповідно до ст.64 Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 та Державним підприємством Полтавський комбінат хлібопродуктів (Споживач за договром, відповідач за договором) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника останньої надії та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція) (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

За твердженням позивача, даними оператора системи розподілу АТ «Полтаваобленерго» на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії за січень, лютий, березень 2019 року (копії додаються) відповідачу складено:

- рахунок №000000952166/14/001/03619 від 11.02.2019 та Акт №000704 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 р. від 31.01.2019, обсяг споживання електричної по 2 класу - 30 434 кВт/год., на суму 100.320,44 грн (з ПДВ), які було направлено на пошту Відповідачу та отримано 18.02.2019;

- рахунок №000000952166/14/002/05333 від 13.03.2019 та Акт №001720 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 р. від 28.02.2019, обсяг споживання електричної по 2 класу - 21 268 кВт/год., на суму 70.106,30 грн (з ПДВ);

- рахунок №000000952166/14/003/06131 від 06.04.2019 та Акт №002383 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2019 р. від 31.03.2019, обсяг споживання електричної по 2 класу - 17 104 кВт./год., на суму 57.039,66 грн (з ПДВ).

З урахуванням зазначеного, станом на дату подання позовної заяви, позивач зазначає, що сума заборгованості ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» становить 518.846,13 грн, зокрема: 163.187,95 грн 15% річних, 128 191,78 грн інфляційні втрати; 227.466,40 грн заборгованість за поставлену електроенергію.

В свою чергу відповідач проти позову заперечував з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що позовна давність для вимог про стягнення заборгованості за електричну енергію сплинула і така вимога задоволенню не підлягає. Включення положень до умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» про строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років та 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання, - є порушенням законодавства позивачем.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 518.846,13 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень-лютий-березень 2019 року згідно Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", інфляційних втрат та 15% річних, як нараховані позивачем через порушення споживачем строків розрахунків за отриману електричну енергію від позивача як постачальника «останньої надії».

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери електроенергетики.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до п.66 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами частини 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Як вже зазначалося, Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 ДП "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії". На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДП "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Пунктом 3.2.1. ПРРЕЕ визначено, зокрема, що електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій. Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.

Зокрема, пунктом 6.2.3 Правил №312 передбачено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до п.6.2.4. Правил №312 початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Відповідно до положень пункту 11 Правил №312, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний Оператор системи розподілу (далі ОСР).

З матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах оператором системи розподілу покладено на Акціонерне товариство "Полтаваобленерго".

Відповідно до ст.45 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до положень пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу І ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Положеннями пункту 1.1 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є додатком 3 до ПРРЕЕ, встановлено, що він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.

При цьому, пунктом 1.2 Договору розподілу споживача визначено, що його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 та є однаковими для всіх споживачів.

Пунктом 2.2 Договору розподілу споживача встановлено, що відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом з енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору розподілу споживача облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №311 (із змінами) та з урахуванням вимог цього Договору.

За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт год).

Відповідно до абз.2 п.5.2 гл.5 Типового договору постачальник електричної енергії має право на отримання інформації щодо обсягу та якості електричної енергії, умов та фактичних режимів її розподілу, тарифів (цін), порядку оплати за переліком комерційних точок обліку споживачів відповідно до реєстру точок комерційного обліку Постачальника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина 5 статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №910/8958/20.

Колегія суддів враховує, що 27.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго», на виконання ч.11 ст.64 Закону України Про ринок електричної енергії, п.3.4.1 ПРРЕЕ, ДПЗД Укрінтеренерго, як постачальником останньої надії, на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено:

порядок приєднання до умов договору;

договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії;

комерційна пропозиція №2 до договору.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не мав підписаного договору на постачання електричної енергії з енергоспочальником, тому відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії здійснювалось постачальником "останньої надії", яким є ДПЗД "Укрінтеренерго" на умовах публічного договору. Початок споживання відповідачем електричної енергії від позивача як постачальника «останньої надії», в силу вимог законодавства, свідчить про акцептування відповідачем умов такого публічного договору, а саме, договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Таким чином, надання позивачем послуг з постачання електричної енергії у спірний період січень-лютий-березень 2019 року та її отримання споживачем від постачальника «останньої надії» підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано. Проте, в порушення умов пункту 2.1 глави 2 Договору ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, доказів сплати якої відповідачем не надано.

В той же час, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення суми заборгованості з підприємства відповідача, взяв до увагу його заяву про сплив строку позовної давності. Так, господарський суд зазначає, що оскільки позовна заява була подана Позивачем 31.01.2024, тобто після скасування карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 11.03.2020, позовна давність на пред`явлення позову про стягнення заборгованості за рахунком №000000952166/14/О01/03619 від 31.01.2019 на суму 100.320,44 грн є такою, що сплинула.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Частиною 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

З наведеного слідує, що сторони при укладенні ними договорів мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені типовим договором, або доповнювати його зміст.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, відповідно до приписів частини 1 статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21.

Отже, з наведеного вбачається, що сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Таким чином, жодною нормою як Цивільного так і Господарського кодексів України не передбачено будь-яких обмежень щодо можливості зміни строків позовної давності в будь-яких примірних чи типових договорах.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції невірно застосував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 27.02.2020 у справі № 904/1983/19 щодо конкретизації умов типового договору, адже в Договорі про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» жоден пункт не змінено на протилежний і його зміст відповідає типовому договору, який є Додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

В даному випадку розділом «Позовна давність» Додатку 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018, визначено, що керуючись ст. 259 ЦК України, Сторони домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності, зокрема строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років.

При цьому, від відповідача не надходило жодних заперечень щодо умов постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Отже Комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до Договору та є укладеною та погодженою Споживачем разом з Договором з початку фактичного постачання електричної енергії Споживачу і відповідач погодився зі збільшенням строку позовної давності.

Щодо позовної вимоги про стягнення з підприємства відповідача штрафних санкцій внаслідок несплати суми основної заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі Договір), постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.7.1 Договору, постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст.625 ЦК України є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно розділу «Додаткові зобов`язання Споживача» комерційної пропозиції №2 встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст.625 ЦК України.

Згідно з п. 6.2 Договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Сплата 15% річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

У цьому зв`язку слід також зазначити, що наявність підстав для нарахування інфляційних втрат випливає з висновків суду про доведеність обставин стосовно невиконання зобов`язання відповідачем за договором у частині повної оплати поставленої електричної енергії.

Перевіривши розрахунки річних та інфляційних втрат, колегія суддів визнає їх правильними, арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, судова колегія дійшла до переконання, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 518.846,13 грн, з яких 227.466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163.187,95 грн - 15% річних та 128.191,78 грн - інфляційних втрат, - є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не повно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 у справі №917/199/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, необхідно здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, статтями 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача, Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", - задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 у справі №917/199/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (місцезнаходження: 36022, місто Полтава, вулиця Небесної сотні, будинок 36; код ЄДРПОУ 00952166) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; код ЄДРПОУ 19480600) 518.846,13 грн, з яких 227.466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163.187,95 грн - 15% річних та 128.191,78 грн - інфляційних втрат.

Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (місцезнаходження: 36022, місто Полтава, вулиця Небесної сотні, будинок 36; код ЄДРПОУ 00952166) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; код ЄДРПОУ 19480600) 7.782,69 грн судового збору за подання позовної заяви та 11.674,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова