Ухвала

від 16.09.2024 по справі 918/756/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" вересня 2024 р.Справа № 918/756/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартет"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц"

В засіданні приймали участь:

Ліквідатор боржника (в режимі ВКЗ): Сокольвак М.В.;

Від кредиторів (в режимі ВКЗ): Півошенко П.О.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Рівненської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 918/756/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц".

Постановою Господарського суду Рівненської області від 25 лютого 2014 року ТОВ "Земкомерц" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Сокольвака М.В.

02 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" надійшла заява про грошові вимоги до боржника.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 квітня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" про грошові вимоги кредитора до боржника у справі № 918/756/13 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 квітня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" про грошові вимоги кредитора до боржника на 29 квітня 2024 року.

24 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Сокольвака М.В. надійшов відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" з грошовими вимогами до боржника.

29 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілатекс-ТК" надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 квітня 2024 року відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" про грошові вимоги кредитора до боржника на 13 травня 2024 року.

Супровідним листом № 918/756/13/492/24 від 02 травня 2024 року справу № 918/756/13 у зв`язку із подачею апеляційної скарги на ухвалу суду від 15 квітня 2024 року направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

13 травня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" на виконання вимог ухвали суду 29 квітня 2024 року надійшли письмові пояснення.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року у справі №918/756/13 залишено без змін.

20 серпня 2024 року матеріали справи № 918/756/13 повернулися до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" про грошові вимоги кредитора до боржника у справі № 918/756/13 призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 вересня 2024 року.

В судовому засіданні 16 вересня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" підтримав подану заяву про грошові вимоги кредитора до боржника. Ліквідатор боржника в судовому засіданні визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" до боржника частково.

Решта учасників процесу в судове засідання 16 вересня 2024 року не з`явилися.

Суд, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" про грошові вимоги кредитора до боржника, прийшов до висновку про його часткове задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Зазначена норма кореспондується із ч. 1 ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

Таким чином, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Азонс" (далі - адвокатське об`єднання" укладено договір про надання правової допомоги № 247 від 22 листопада 2021 року (далі - договір), предметом якого є правовідносини сторін цього договору, які виникають у зв`язку із наданням адвокатом правової допомоги клієнту.

Відповідно до п. 1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає доручення Клієнта про надання йому професійних правничих послуг в обсязі, порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатками нього, які є невід`ємною частиною Договору.

Клієнт зобов`язується сплачувати гонорар Адвокатському об`єднанню за дії Адвокатського об`єднання за надання професійних правничих послуг Клієнту, а також окремо оплачувати (компенсувати) фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього Договору (п. 1.2. договору).

Згідно до п. 1.6. договору зміст, обсяг та порядок надання професійних правничих послуг за конкретними дорученнями Клієнта, розмір гонорару за надання професійних правничих послуг за конкретним дорученням Клієнта визначаються Сторонами шляхом підписання додатків до цього Договору, які є його невід`ємною його частиною.

Пунктом 4.1. договору визначено, що за надання професійних правничих послуг Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар). Розмір такої винагороди Адвокатського об`єднання та порядок її сплати встановлюється Додатком до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 22 листопада 2021 року до договору № 247 про надання професійних правничих послуг, сторони погодили, що юридичних супровід процедури банкрутства у справі № 918/756/13 становить 800 000 грн. 00 коп.

Згідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 11 вересня 2023 року до договору № 247 про надання професійних правничих послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" прийняло надані Адвокатським об`єднанням "Азонс" послуги.

Рахунком-фактурою № 15 від 12 вересня 2023 року Адвокатське об`єднання "Азонс" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" 800 000 грн. 00 коп. визначені у додатковій угоді № 1 від 22 листопада 2021 року до договору № 247 про надання професійних правничих послуг.

Платіжною інструкцією № 1504 від 12 вересня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" сплачено для Адвокатського об`єднання "Азонс" 800 000 грн. 00 коп. за надані послуги.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги учасниками процесу не заявлено, однак ліквідатором боржника не визнано повністю заявлену правову допомогу. Крім того, кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілатекс-ТК" у наданих запереченнях зазначає, що заявлена сума правничої допомоги не співмірна наданим послугам.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Частиною 5 ст. 41 ГПК України визначено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство.

Закон України про банкрутство (до 21 жовтня 2019 року), як і КУзПБ (від 21 жовтня 2019 року) розмежовує коло осіб, які є учасниками та сторонами у справі про банкрутство.

У ст. 1 КУзПБ наведено склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення, а саме:

- арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражний керуючих України;

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України, здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

- учасниками у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Згідно із ч. 1 ст. 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, в першу чергу задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (п. 1 ч. 1 цієї статті Кодексу).

Між тим, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України суд з власної ініціативи не вбачає підстав для присудження на користь кредитора всі його витрати на професійну правову допомогу, з огляду на їх невідповідність вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Так, відповідно до дослідженим матеріалам справи, вбачається, що надані Адвокатським об`єднання "Азонс" послуги у справі № 918/756/13 не співмірні розміру наданої правничої допомоги в сумі 800 000 грн. 00 коп.

Враховуючи наявність заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу ліквідатора та кредитора, а також, беручи до уваги, що договір (додаткова угода, акт приймання-передачі наданих послуг) про надану правову допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі за рахунок іншої сторони, оскільки їх розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, апеляційний господарський суд керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" на професійну правничу допомогу до 149 000 грн. 00 коп.

Окрім того, суд враховує надані Адвокатським об`єднання "Азонс" за три роки послуги (2021-2024 роки), а саме: заява про роз`яснення ухвали Господарського суду Рівненської області від 13 червня 2017 року; клопотання про залучення документів; відповідь на запит Ліквідатора; заява про залучення третьої особи; відзив на позовну заяву про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок; заява про внесення змін до реєстру кредиторів; відзив на апеляційну скаргу; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 15 від 13 вересня 2022 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 16 від 13 вересня 2022 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 17 від 13 вересня 2022 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 20 від 24 листопада 2022 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" наарбітражного керуючого № 21 від 24 листопада 2022 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 22 від 24 листопада 2022 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 35 від 27 грудня 2022 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 5 від 14 березня 2023 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 6 від 21 квітня 2023 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 10 від 24 липня 2023 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 11 від 24 липня 2023 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 12 від 24 липня 2023 року; лист ТОВ "Рітейл Плас" на арбітражного керуючого № 20 від 05 вересня 2023 року; вимога про скликання зборів кредиторів № 5 від 19 березня 2024 року; заява про визнання грошових вимог від 26 березня 2024 року; заява про виконання ухвали суду від 29 квітня 2024 року по справі № 918/756/13; ухвала господарського суду Рівненської області від 09 жовтня 2017 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 05 травня2021 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 18 тралвня 2021 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 01 червня 2021 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 20 грудня 2021 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 24 січня 2022 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 07 лютого 2022 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 06 травня 2022 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 30 травня 2022 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року; ухвала господарського суду Рівненської області від 29 квітня 2024 року.

При цьому, суд також враховує, що зазначена сума витрат відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та іншим критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126 ГПК України. Судом також взято до уваги факт участі адвоката у засіданнях з розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.

Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, визначена у звіті про надану правову допомогу вартість наданих послуг адвокатом в сумі 800 000 грн. 00 коп. не узгоджується з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Щодо доводів кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілатекс-ТК", що заявником у справі не надано жодного документу, який містив розрахунок вартості правової допомоги, що надається у справі, не долучений акт приймання-передачі наданих послуг апеляційний господарський суд враховує наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 щодо питання застосування приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, викладено такі висновки: "Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвокату одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного ч. 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Згідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 904/4387/19, де зазначено, що системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст. 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Суд враховує зазначені вище особливості задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство. Так, визнані судом вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" щодо витрат на професійну правничу допомогу мають бути в подальшому задоволені в першу чергу, а тому неспівмірне визначення розміру витрат одного із кредиторів істотно впливає на права та охоронювані законом інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство.

Зважаючи на викладені вище обставини справи, суд вважає, що підлягають визнанню вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" до боржника в розмірі 149 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що є витратами, понесеними в процесі підготовки та розгляду судом грошових вимог кредитора, які підлягають врахуванню у реєстрі вимог кредиторів. В іншій частині вимоги кредитора про визнання витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Даний розподіл судових витрат є оптимальним та відповідає критерію необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що відповідає вимогам ст. ст. 126, 129 ГПК України та сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 2, 9, 45, 59, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 20, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" з вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" задовольнити частково.

2. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Плас" (18001, м. Черкаси, вул. Надпільна, 226/1, код. 38305440) до банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" у розмірі 149 000 (сто сорок дев`ять тисяч) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу - з першою чергою задоволення.

3. Зобов`язати ліквідатора привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до п. 2 даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 16 вересня 2024 року та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Суддя Войтюк В.Р.