Рішення
від 12.08.2024 по справі 921/34/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/34/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. розглянувши у порядку загального позовного провадження справу:

за позовом: Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця Шкарупи Світлани Павлівни, АДРЕСА_1

до відповідачів: 1. Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, буд. 5, м. Тернопіль, 46001, 2. Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, вул. Лисенка, 20 А, м. Тернопіль, 46002

про: - визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №№7/35/180 від 06.06.2019 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.830га за адресою вул. Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради" ;

- визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №8/23/99 від 03.03.2023 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради" ;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер якої 6110100000:08:014:0067, площею 0.0830 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вулиця Протасевича у м.Тернополі;

- поновлення Державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 з одночасним поновленням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, яка знаходиться за адресою : вулиця Протасевича у м.Тернополі.

За участі учасників та їх представників:

Позивача: адвокат Кушнірчук Віталій Михайлович, доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №017/04.1/3259 від 10.04.2024; посвідчення адвоката України №000177 від 10.05.2017 (присутній до виходу суду в нарадчу кімнату) ;

Відповідача 1: не з`явився ;

Відповідача 2: не з`явився.

1. Суть та рух справи.

Позивач - Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець Шкарупа Світлана Павлівна (інвалід другої групи пожиттєво) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою б/н від 22.01.2024 (вх.№45 від 22.01.2024) до відповідачів: 1. Тернопільської міської ради, 2. Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, у якій просить суд: визнати повністю недійсними рішення Тернопільської міської ради №№ 7/35/180 від 06.06.2019 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.0830 га за адресою вул. Протасевича відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради та рішення Тернопільської міської ради №8/23/99 від 03.03.2023 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер якої 6110100000:08:014:0067, площею 0.0830 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, яка знаходиться за адресою вул. Протасевича у м. Тернополі; поновити Державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 з одночасним поновленням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, яка знаходиться за адресою вулиця Протасевича у м. Тернополі.

Ухвалою суду від 26.01.2024 відкрито провадження у справі №921/34/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання, вперше призначено на 20.02.2024.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та оголошувалась перерва у судовому засіданні, а також підготовче провадження продовжувалось з підстав, зазначених в ухвалах.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 07.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження до 27.05.2024, закрито підготовче провадження з 28.05.2024 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2024 об 11 год. 40 хв., без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

У судовому засіданні 28.05.2024 відкрито розгляд справи по суті.

В порядку статті 216 ГПК України в судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва, востаннє на 12.08.2024.

Присутній у судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі - 1,2 участі повноважних представників у судовому засіданні12.08.2024 не забезпечили, будь яких заяв чи клопотань суду не надали.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів 1,2.

У судовому засіданні 12.08.2024 суд вийшов до нарадчої кімнати та після виходу з нарадчої кімнати ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Розгляд клопотання про встановлення обставини та призначення додаткової експертизи.

12.03.2024 позивачкою ОСОБА_1 подано суду клопотання (б/н від 11.03.2024 (вх.№2044)) про встановлення обставин які мають значення для правильного вирішення справи та призначення додаткової, або повторної експертизи у разі незгоди з висновком експерта.

Відповідач -1 у поданому суду клопотанні (вх№2192 від 15.03.2024) проти задоволення зазначеного клопотання позивача заперечив, з підстав, зазначених у клопотанні та у судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні 15.07.2024 представник позивача звернувся до суду із проханням про залишення клопотання про призначення експертизи без розгляду та зазначив, що у інших справах, що перебували на розгляді, судами вже були встановлені обставини, про встановлення яких просить позивачка у поданому клопотанні щодо призначення експертизи.

Суд, у судовому засіданні 15.07.2024, надавши оцінку зазначеному клопотанню та ураховуючи думку представника позивачки, клопотання позивачки (б/н від 11.03.2024 (вх.№2044)) залишив без розгляду.

3. Аргументи сторін.

3.1. Правова позиція позивачки.

Позовні вимоги, викладені у позовній заяві (вх. №45 від 22.01.2024) та підтримані позивачкою та її представником у судових засіданнях, обґрунтовані, серед іншого, тим, що позивачці - ОСОБА_1 передано в користування на праві оренди земельну ділянку Кадастровий номер 6110100000:08:014:0024, Місце розташування АДРЕСА_2 . Цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Проте, як стало відомо позивачці із наданої на її запит відповіді, на підставі рішень Тернопільської міської ради від 06.06.2019 року №7/35/180 та від 03.03.2023 року №8/23/99, скасовано державну реєстрацію вказаної земельної ділянки та передано земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 у користування Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради, об`єднавши дві земельні ділянки із кадастровими номерами 6110100000:08:014:0024 та 6110100000:08:014:0066 в одну із присвоєнням їй кадастрового номеру 6110100000:08:014:0067 площею 0.0830 га.

Позивачка ОСОБА_1 (інвалід другої групи (пожиттєво)), вважаючи такі дії відповідачів - 1,2 такими, що суперечать вимогам Закону та умовам Договору оренди землі від 31.07.2009, звернулась до суду із позовною заявою із вимогою про захист своїх порушених прав щодо користування земельною ділянкою, наданої їй в користування згідно договору оренди землі, відповідно до рішення Тернопільської міської ради №5/26/81 від 30.04.2009 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою вул.Протасевича.

У відповіді на відзив Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області (вх№1707 від 28.02.2024) позивачка, із посиланням на пункти 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, не погоджується із доводами Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області щодо неможливості поновити державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 та вважає, що відзивом на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області не спростувало аргументів, наведених у позовній заяві.

3.2. Правова позиція відповідача-1.

Тернопільська міська рада у наданому суду відзиві на позовну заяву (вх№1297 від 19.02.2024) позовні вимоги Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 вважає безпідставними та необґрунтованими, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, вважає, що позивачкою не надано суду належних доказів того, що рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 року №7/35/180 та від 03.03.2023 року №8/23/99 порушують права позивачки, як землекористувача.

Також зазначає, що рішення сесії Тернопільської міської ради №7/35/180 від 06.06.2019 прийняте за результатами розгляду звернення відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради (до якого були додані всі необхідні документи).

Також звертає увагу на те, що спірні рішення приймались Тернопільською міською радою із урахуванням судових рішень №921/102/15-г/7 від 25.03.2016, №921/102/15-г/7 від 04.07.2016, №921/414/16-г/4 від 27.09.2016, та №921/225/16-г/13 від 13.06.2016.

Таким чином, із посиланням на рішення №921/102/15-г/7 від 25.03.2016, №921/102/15-г/7 від 04.07.2016, №921/414/16-г/4 від 27.09.2016, та №921/225/16-г/13 від 13.06.2016, відповідач-1 вважає договір оренди землі від 31.07.2009, який було укладено між орендодавцем - Тернопільською міською радою та орендарем СПД ОСОБА_1 на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.04.2009 №5/26/81, терміном на п`ять років з 30.04.2009 по 30.04.2014, припинив свою дію з 31.04.2014 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а оскаржені позивачкою рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 року №7/35/180 та від 03.03.2023 року №8/23/99 є такими, що прийняті у відповідності до актів цивільного законодавства.

Крім того, із посиланням на наведені у відзиві обґрунтування, стверджує, що оскільки права позивачки як землекористувача не порушено, а тому і відсутні підстави для скасування спірних рішень Тернопільської міської ради, відтак просить у позові відмовити.

Щодо проведеної Державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:08:014:0067, площею 0.0830га державним кадастровим реєстратором, то відповідач стверджує, що таку реєстрацію проведено у порядку та у спосіб встановлений законом, оскільки державний кадастровий реєстратор діяв на підставі поданої відповідної заяви із оригіналом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який в силу вимог статті 79-1 Земельного кодексу України є підставою для формування земельної ділянки комунальної власності. Також, відповідач-1 не вбачає правових підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, оскільки на момент проведення зазначено реєстрації договірні орендні відносини із фізичною особою-підприємцем Шкарупою С.П. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024, яка перебуває у комунальній власності закінчились ще у 2014 році, що як вважає відповідач-1, встановлено у рішеннях судів у справах №921/102/15-г/7, №921/414/16-г/4 та №921/225/16-г/13.

У Запереченнях (на відповідь на відзив (вх. № 1788 від 01.03.2024)), відповідач-1 Тернопільська міська рада вказує на те, що на момент прийняття рішення №7/35/180 від 06.06.2019 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.0830 га за адресою вул. Протасевича відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради та рішення Тернопільської міської ради №8/23/99 від 03.03.2023 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради 25.03.2016 Господарським судом Тернопільської області було ухвалено рішення у справі №921/102/15-г/7 за позовом ФОП Шкарупи С.П. до Тернопільської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно будівлю торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та визнання оренди земельної ділянки від 31.07.2009 поновленим, яким відмовлено особі-підприємцю Шкарупі С.П. у задоволенні позовних вимог та встановлено, що позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, направлених на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 31.07.2009, що включає підстави для поновлення вказаного договору оренди на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі». Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі № 921/102/15-r/7 рішення господарського суду Тернопільської області від 25.03.2016 року залишено без змін.

27.09.2016 Господарським судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі №921/414/16-г/4 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання договору оренди землі від 31.07.2009 укладеним, яким відмовлено фізичній особі-підприємцю Шкарупі С.П. у задоволенні позовних вимог та на підставі наявних матеріалів встановлено, що позивачем не дотримано процедури реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, оскільки ним не подано доказів звернення до уповноваженого органу за укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди відповідно до процедури, яка була встановлена на той час ст.33 Закону України «Про оренду землі», Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі №921/414/16-r/4 рішення першої інстанції залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 у справі №921/225/16-г/13 визнано за ФОП Шкарупою С.П. право власності на нерухоме об`єкт торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м за адресою : АДРЕСА_2 ) та припинено провадження у справі в частині вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 поновленим на підставі укладеної додаткової угоди від 02.02.2014. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016, яка набрала законної сили, вищезазначене рішення Господарського суду Тернопільської області скасовано в частині задоволення позову про визнання за ФОП Шкарупою С.П. власності на нерухоме майно - об`єкт торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ) та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, в частині припинення провадження щодо вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 поновленим залишено без змін.

Таким чином відповідач-1 з огляду на зазначені рішення вважає, що оскільки договірні орендні відносини із фізичною особою-підприємцем Шкарупою С.П. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024, яка перебуває у комунальній власності закінчились ще у 2014 році, у державного кадастрового реєстратора були підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 00000:08:014:0024.

3.3. Правова позиція відповідача-2.

Відповідач-2 у наданому суду відзиві на позовну заяву (вх1424 від 19.02.2024) проти позову заперечує, вважає, що підстави для відмови у реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:014:00678, які встановлені нормами ч.6 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відсутні, державна реєстрація земельної ділянки здійснена відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, на підставі відповідної землевпорядної документації, дозвіл на розроблення якої подано органом місцевого самоврядування.

Стосовно вимоги позивача про поновлення державної реєстрації спірної земельної ділянки, зазначає, що відповідно до пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора ; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи ; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

При цьому попередній кадастровий номер отримує статус архівного та в подальшому не використовується.

Також відповідач-2 зазначає, що процедура поновлення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі чинним законодавством не передбачена.

З огляду на зазначене вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

У відповіді на відзив Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області (вх№1707 від 28.02.2024) та у відповіді на відзив Тернопільської міської ради (вх№1709 від 28.02.2024) позивачка вважає, що відповідачами-1,2 не спростовано доводів, наведених у позовній заяві, зокрема, що рішення Тернопільської міської ради № 7/35/180 від 06.06.2019 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.0830 га за адресою вул. Протасевича відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради та рішення Тернопільської міської ради №8/23/99 від 03.03.2023 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради порушують права СПД Шкарупи С.П.

Зокрема, позивачка звертає увагу на порушене право щодо її зайняття ліцензійною підприємницькою діяльністю в об`єкті, на який видано сертифікат відповідності №ТП000553 від 03.03.2011 та Головним управлінням ДПС у Тернопільській області ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, здійснення якої неможливе без обслуговування цього об`єкта земельною ділянкою.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

Розглянувши матеріали справи № 921/34/24, доводи позивачки та заперечення відповідачів-1,2, дослідивши та оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

30.04.2009 Рішенням Ради від №5/26/81 суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки, площею 0,0250 га, в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,0114 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 0,0136 га, для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул. Протасевича та надано в оренду позивачці земельну ділянку (п.4 рішення).

31.07.2009 між Тернопільською міською радою (орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності Шкарупа С.П. (орендар) було укладено договір оренди землі від 30.04.2009, відповідно до рішення Тернопільської міської ради №5/26/81, яким затверджено проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 0,0250 га, в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,0114 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,0136 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою вул. Протасевича, суб`єкту підприємницької діяльності Шкарупа С.П.

Згідно з пунктом 8 Договору вказаний договір укладено терміном на п`ять років, а саме з 30.04.2009 по 30.04.2014, та встановлено можливість поновлення договору оренди на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір оренди було зареєстровано в Книзі записів засвідчення факту реєстрації 19.11.2009 за № 3759 та у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.02.2010 за №041066100029.

Факт передачі земельної ділянки в користування за договором оренди підтверджено актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.11.2009.

Пунктом 15 Договору встановлено, що: Земельна ділянка передається для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту, вул. Протасевича з об`єктом торгівельно-побутового призначення.

Пункт 30 Договору встановлені: Права орендаря. 30.1. Орендар має право: а) самостійно визначати напрямок своєї господарської діяльності, визначеного у пунктах 1,15 та умов договору; б) одержувати продукцію та доходи; в) приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди;

Пунктом 31 Договору встановлено, що: Орендар зобов`язаний, а) використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до цільового призначення, визначеного у п. 1, 15 цього Договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. б) зміну цільового або функціонального призначення орендованої земельної ділянки проводити згідно з чинним законодавством; в) відповідно до п. 9, 11 цього договору своєчасно вносити орендну плату; г) у разі відчуження будівель або їх частин, розташованих на орендованій земельній ділянці, орендар зобов`язаний повідомити про це орендодавця у 10-ти денний термін з дня відчуження і повідомити нового власника про обов`язковість оформлення права користування на землю. До посвідчення орендодавцем прав третіх осіб на користування земельною ділянкою орендна плата справляється орендарем у повному обсязі; д) самостійно провести визначення конкретного розміру орендної плати з врахуванням встановленого відповідно до чинного законодавства коефіцієнта індексації грошової оцінки землі; е) освоїти земельну ділянку у термін 12 місяців, або у терміни, встановлені будівельними нормами і правилами для такого роду об`єктів; є) у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору земельної ділянки, подати копію договору оренди в органи державної податкової служби; ж) відшкодувати допущені втрати які виникли з моменту прийняття рішення міської ради про надання земельної ділянки до моменту реєстрації даного договору, в розмірі орендної плати; з) самостійно проводити розрахунок розміру орендної плати при зміні ставок орендної плати, або грошової оцінки земель міста; и) погоджувати з орендодавцем розрахунок розміру орендної плати при зміні ставок орендної плати, або грошової оцінки земель міста.

На підставі укладеного Договору оренди, позивачкою - ОСОБА_1 після отримання Дозволу виконання будівельних робіт щодо об`єкту Будівництво зупинки громадського транспорту вул. Протасевича побудовано об`єкт торгівельно-побутового призначення за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Протасевича, який зареєстровано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 13.09.2010 № 469-18/10 та після завершення будівництва на закінчений будівництвом об`єкт отримано від приймальної комісії Акт готовності об`єкта до експлуатації від 22.02.2011 № 588, яким підтверджено, що об`єкт - зупинка громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, готовий до експлуатації.

Сертифікатом відповідності №ТП000553 від 03.03.2011 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта - зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації.

Додатковою угодою від 02.02.2014, зареєстрованою в Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 05.03.2014 за №2399, сторони погодились внести зміни до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2014 та в частині розміру орендної плати, виклавши пункти 5 та 9 договору оренди в новій редакції.

31.03.2014 ФОП Шкарупа С.П. звернулася до відділу Тернопільської міської ради "Єдиний дозвільний центр" із заявою (форма №6 для фізичних осіб) про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,025 га для обслуговування зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул. Протасевича. Згідно поданої заяви від 31.03.2014 ФОП Шкарупа С.П. просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації на ту ж земельну ділянку, що знаходилася у неї в користуванні, площею 250 кв.м, за адресою: вул. Протасевича для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення.

Листом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 07.04.2014 №903/08 підприємця повідомлено про те, що її звернення від 31.03.2014 розглянуто і виконавчим комітетом підготовлено проект рішення міської ради "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою: вул. Протасевича ФОП Шкарупі С.П." для відповідних погоджень та розгляду на сесії міської ради у встановленому законодавством порядку та зазначено, що про результат надання адміністративної послуги підприємця буде повідомлено адміністратором Центру надання адміністративних послуг.

Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.11.2014 №1185 доручено Управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології, містобудування, архітектури та кадастру, відділу земельних ресурсів організувати та провести роботи по демонтажу тимчасових споруд, які влаштовані без документів, що посвідчують право користування землею (згідно з додатком до рішення Перелік об`єктів, які підлягають демонтажу) серед інших, зазначено ФОП Шкарупа С.П., об`єкт: тимчасова споруда "Христя", розташована по вул. Протасевича біля будинку №18).

28.11.2014 сесією Тернопільської міської ради прийнято рішення №6/53/152 про відмову ФОП Шкарупі С. П. у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0250 га за адресою: вул. Протасевича, для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення (п.1 рішення); припинено право користування зазначеною земельною ділянкою (п.2 рішення) та зобов`язано підприємця в 20-денний термін з дня прийняття рішення повернути земельну ділянку (п.3 рішення). Дане рішення Ради є чинним.

18.10.2016 позивач звернувся до орендодавця із заявою про поновлення договору оренди, долучивши проект додаткової угоди, графічні матеріали на земельну ділянку, довідку від 12.10.2016 за №35114/13-05 Державної фіскальної служби у Тернопільській області про відсутність заборгованості по орендній платі, інші документи згідно з переліком.

У відповідь виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив листом від 02.11.2016 №10276/08 про закінчення терміну дії договору оренди 30.04.2014 та посилаючись на пункт 8 цього договору, вказав на відсутність правових підстав для підписання запропонованого проекту додаткової угоди.

Листом від 06.12.2017 Рада повідомила, що право користування спірною земельною ділянкою припинено на підставі рішення №6/53/152, а також зобов`язала орендаря у двадцятиденний термін з прийняття вказаного рішення, повернути земельну ділянку орендодавцеві. У зв`язку з цим Рада зазначала про необхідність виконання рішення №6/53/152 та вказувала на відсутність можливості укладення додаткової угоди до договору оренди.

12.12.2017 ФОП Шкарупа С. П. звернулася до Ради з листом про скасування рішення №6/53/152 як такого, що прийнято з порушенням вимог закону. Листом від 05.01.2018 № 69/08 Рада повідомила позивачу про відсутність повноважень скасовувати свої власні рішення.

Як стверджує позивачка на час розгляду справи вона продовжує фактично і надалі користуватися земельною ділянкою, і справно сплачувати орендну плату.

Також за твердженням позивачки, на підставі виданого їй сертифіката відповідності №000553 від 03.03.2011, який згідно Закону України «Про планування і забудову територій», ст.30-1. ч.10 є підставою для функціонування визначеного в сертифікаті відповідності об`єкта, ОСОБА_1 по сьогоднішній день користується своїм набутим правом: експлуатує прийнятий до експлуатації об`єкт - займається в ньому підприємницькою діяльністю.

23.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Тернопільської міської ради із заявою про розгляд на сесії питання щодо Виконання Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 607/1170/19 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2018 року і у відповідності до вимог ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду землі" вирішити земельне питання ОСОБА_1 щодо її права як добросовісного орендаря на першочергове укладання договору оренди землі на строк до 50 років для обслуговування прийнятого до експлуатації об`єкта, який визначений сертифікатом відповідності №ТП000553 від 03.03.2011, як: (окремий пусковий комплекс) зупинка громадського транспорту «вул. Протасевича» з об`єктом торгівельно-побутового призначення».

Згідно отриманого позивачкою повідомлення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 5602-ф від 26.03.2021 року, наданого ОСОБА_1 прийнято рішення міської ради від 26.06.2020 року № 7/51/183 про відмову ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки площею 0, 0250 га для обслуговування зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою вул. Протасевича».

Разом з тим, як вбачається із доводів позивачки, підставою звернення до суду із позовною заявою слугувало, зокрема те, що 25.05.2023 СПД Шкарупа С.П. звернулась із заявою до Байковецької сільської ради надати витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, кадастровий номер 6110100000:08:014:0024.

Проте, позивачка отримала відмову, викладену в повідомленні Байковецької сільської ради від 31.05.2023 №1216, у якій Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області повідомив, що відомості з ДЗК відсутні про земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, у зв`язку з чим неможливо сформувати витяг.

У відповідь на запит від 08.06.2023 СПД Шкарупи С.П. до Тернопільської міської ради про надання копії рішення (у паперовій формі, належним чином посвідчене), рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 року № 7/35/180 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.0 830 га за адресою вул Протасевичи, позивачка із повідомленням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.06.2023 року № 13528-Ф/2023 отримала і вище зазначене рішення.

19.06.2023 СПД ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області з запитом, (реєстраційний номер ПІ-36/1/4-23), надати публічну інформацію: « 1. Копію документів, які свідчать, що земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 була виділена з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

2-Копію заяви на підставі якої була скасована державна реєстрація землі кадастровий номер якої 6110100000:08:014:0024, яка була виділена Тернопільською міською радою Шкарупі СП. під забудову - для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі, з правом пролонгації договору оренди землі на новий строк;

3 - На підставі якої норми права закону була вчинена державна реєстрації землі кадастровий номер якої 611О100000:08:014:0067 за відсутності у вас документації із землеустрою та оцінки земель.

4 - На підставі якої норми права закону була вчинена державна реєстрації землі за кадастровим номером 6110100000:08:014:0067 за наявності на цій землі зареєстрованого нерухомого майна.

5 - Чи була отримана вами інформація від Тернопільської міської ради, що спір щодо земельної ділянки кадастровий номер якої 6110100000:08:014:0024, був вирішений в судовому порядку у справі № 921/274/21 в користь Шкарупи СП.».

Частиною 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У відповідь, СПД ОСОБА_1 отримала повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № ПІ-36/1-48/0/63-23 від 22.06.2023 з додатками - Заява про державну реєстрацію земельної ділянки від 24.01.2023 відділу технагляду Тернопільської міської ради та Заява про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15.01.2023 відділу технагляду ТМР, в якому зазначено, що: « ... На час розгляду запиту, в Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель згадана вище документація із землеустрою не надходила.

Згідно п. 1 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024, скасована внаслідок об`єднання 2-ох земельних ділянок із кадастровими номерами 6110100000:08:014:0024 та 6110100000:08:014:0066. На їх місце в Державному земельному кадастрі зареєстрована нова земельна ділянка із кадастровим номером 6110100000:08:014:0067 площею 0.0830 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Згадана процедура відбулась згідно поданої заяви про державну реєстрацію земельної ділянки ЗВ-9700467562023 від 24.01.2023 із доданим до неї Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0.0830 га в постійне користування Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради для обслуговування зупинки громадського транспорту та площадки відстою тролейбусів на території Тернопільської міської територіальної громади Тернопільської області (в межах населеного пункту) за адресою: м. Тернопіль, вул. Тараса Протасевича (розробник КП «Земельне кадастрове бюро».)

На час розгляду запиту в Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель вказана документація із землеустрою також не надходила.

В подальшому, 24.07.2023 СПД ОСОБА_1 подала до Тернопільської міської ради запит на отримання інформації, яким просила надати 1) копію, (в паперовій формі належним чином посвідчену) - рішення Тернопільської міської ради про затвердження проєкту землеустрою, на підставі якого була зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:08:014:0067, площею до 0.08 га за адресою вул. Протасевича за Відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради.

У відповідь, повідомленням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 17206-Ф/2023 від 27.07.2023, отримала копію рішення Тернопільської міської ради від 03.03.2023 № 8/23/99 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу і технічному нагляду Тернопільської міської ради".

25.08.2023 СПД Шкарупа СЛ., керуючись Законом України "Про звернення громадян" подала до Тернопільської міської ради заяву, якою просила сесію Тернопільської міської ради: « 1. Визнати незаконними рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 № 7/35/180 « Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.0830га за адресою вул. Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради» та від 03.03.2023 року № 8/23/99 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради», які порушують та ущемлюють її права та інтереси як добросовісного орендаря - на першочергове укладання договору оренди землі для обслуговування земельною ділянкою закінченого будівництвом прийнятого до експлуатації об`єкта, на який видано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області сертифікат відповідності №ТП000553 від 03.03.2011 на функціонування об`єкта на спірній земельній ділянці, (кадастровий номер якої був 6110100000:08:014:0024), на право займатись в цьому об`єкті ліцензійною підприємницькою діяльністю, яка визначена Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», статтею 15 "Імпорт, експорт, оптова і роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального".

Однак, сесія Тернопільської міської ради вказану заяву позивачки від 25.08.2023, не розглянула.

Як зазначено у повідомленні Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 21396-Ф/2023 від 25.09.2023: «...Відповідно до вимог ч.1. ст. 116 Земельного конкурсу громадяни набувають право користування земельними ділянками за результатами аукціону...».

Крім того, на запит позивачки про отримання інформації з Земельного кадастрового бюро щодо надання інформації « 1) В паперовій формі належним чином посвідчену документацію із землеустрою та оцінки земель за кадастровим номером 6110100000:08:014:0067 площею 0.0830га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель органів влади та органів місцевого самоврядування.» останньою отримано копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з повідомлення КП «Земельне кадастрове бюро», вих № 18 від 01.11.2023.

В «Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в простійне користування Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради загальною площею 0.0830 га для облаштування зупинки громадського транспорту та площадки відстою тролейбусів на території Тернопільської міської територіальної громади Тернопільської області (в межах населеного пункту) за адресою : м. Тернопіль, вул. Тараса Протасевича», (в подальшому - Проект землеустрою), на другій сторінці зазначено, що: « Проект землеустрою розроблений на підставі рішення Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року за № 7/351180 « Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ... за адресою вул. Протасевича відділу технічного нагляду ТМР ».

Як вбачається із матеріалів справи, 19.01.2024 СПД ОСОБА_1 подала повторно заяву до Тернопільської міської ради, якою просила сесію Тернопільської міської ради: « 1. Врахувати документи, які свідчать, що земельну ділянку, яка обтяжена завершеним будівництвом прийнятим до експлуатації об`єктом за адресою м. Тернопіль, вулиця Протасевича, ОСОБА_1 отримала за результатами конкурсу; 2. Розглянути заяву від 25.08.2023 року та її задовольнити.

Позивачка вважає, що рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 № 7/35/180 та від 03.03.2023 № 8/23/99, які стали підставою скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 та передачі цієї земельної ділянки у користування Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради є протиправними, оскільки вони прийняті всупереч рішення суду та висновкам у справі № 921/274/21, за межами процедури встановленої законом, не обґрунтоване доказами, що нею порушено умови договору оренди землі, не відповідає законам, які є його правовою підставою прийняття, та порушує право позивачки, яке визначене частиною 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі": "Після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі",

позивачка звернулась до суду із позовом про :

- визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №№7/35/180 від 06.06.2019 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.830га за адресою вул. Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради" ;

Слід зазначити, що позивачка неодноразово зверталась у суди з позовами, у яких у різний спосіб намагалась захистити своє право. Так, позивачка неодноразово робила спроби у судовому порядку поновити спірний договір оренди землі, а також визнати за собою право на спірну земельну ділянку та майно на ній збудоване.

Справа № 921/102/15-г/7

Так, у лютому 2015 року фізична особа підприємець Шкарупа Світлана Павлівна звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради про визнання договору оренди землі від 31.07.2009, укладеного між Тернопільською міською радою та підприємцем таким, що є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та про зобов`язання керівника Тернопільської міської ради, як органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі, в місячний строк укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009 на тих самих умовах та на той самий строк.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач, як орендар, який належним чином виконував умови договору оренди землі від 31.07.2009 та має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, 31.03.2014 звернулася до Тернопільської міської ради у відділ "Єдиний дозвільний центр" з відповідною заявою, однак відповіді за результатами розгляду вказаної заяви не отримала та обґрунтовано приписами статей 210, 640, 777, 792 Цивільного кодексу України, статей 93, 96, 124-126, 152 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2015 у справі №921/102/15-г/7, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 позовні вимоги задоволено частково. Визнано договір оренди земельної ділянки від 31.07.2009, укладений Тернопільською міською радою та Суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. В решті позову відмовлено.

03.12.202015 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Тернопільської міської ради задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі №921/102/15-г/7 Господарського суду Тернопільської області та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2015 у даній справі скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області. При цьому, суд касаційної інстанції у постанові дав наступні вказівки: попередні судові інстанції повинні дослідити, чи звертався позивач до відповідача саме із заявою про поновлення договору та укладення додаткової угоди, чи подавав текст додаткової угоди, чи оскаржував позивач відмову відповідача в поновленні договору оренди землі. Адже, предметом спору є не встановлення наявності чи відсутності переважного права позивача на поновлення договору, а встановлення факту наявності підстав для оренди спірної земельної ділянки позивачем.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2016 у справі № 921/102/15-г/7 позивачу у позові відмолено повністю. Постановою від 04.07.2016 Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2016 у справі № 921/102/15-г/7 залишено без змін.

При цьому, у вказаних рішеннях по справі суди встановили ту обставину, що як вбачається з протоколу 48 сесії Тернопільської міської ради від 12.06.2014, рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою вул. Протасевича фізичній особі-підприємцю Шкарупі Світлані Павлівни не прийнято, а рішенням Тернопільської міської ради від 28.11.2014 вирішено відмовити ФОП Шкарупі С.П. в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення. За таких обставин, з аналізу вищенаведених рішень, прийнятих відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 31.03.2014, та матеріалів справи вбачається, що 31.03.2014 позивач (орендар) звертався до орендодавця не з проектом додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення в порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі, а з заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Тобто, орендодавець земельної ділянки не погоджувався на подальшу оренду цієї земельної ділянки позивачем у справі. Посилання скаржника про те, що ним за місяць до закінчення терміну дії договору оренди землі була подана заява про продовження договору оренди від 31.03.2014, проте внаслідок того, що Інформаційна картка А-25-08 в Центрі надання адміністративних послуг розроблена з порушенням ст. 33 Закону України Про оренду землі, оскільки не передбачає подання проекту додаткової угоди, не спростовує (заперечує) невиконання позивачем як орендарем свого обов`язку, передбаченого як п. 8 договору оренди від 31.07.2009 щодо надіслання орендарю за 60 днів до закінчення терміну дії договору письмового повідомлення про намір продовжити договір оренди, так і обов`язку передбаченого ст. 33 Закону України щодо надіслання орендарю проекту додаткової угоди про умови продовження договору оренди землі. Подальші звернення до Тернопільської міської ради, а саме від 01.09.2014, від 28.09.2015, від 26.10.2015 були вчинені ОСОБА_1 вже після закінчення строку дії договору оренди, отже не можуть підтверджувати дотримання останньою положень ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки не може бути продовженим договір, який закінчив свою дію півтора року до цього.

Справа № 921/414/16-г/4

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Тернопільської міської ради про визнання договору оренди землі від 31.07.2009 укладеним.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.09.2016 року у справі №921/414/16-г/4 у позовних вимогах ОСОБА_1 , до відповідача Тернопільської міської ради, про визнання договору оренди землі від 31.07.2009 року укладеним відмовлено повністю. Постановою апеляційного суду від 06.12.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Байківці, Тернопільської області, вх. №01-05/5054/16 від 26.10.2016 року-залишено без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 27.09.2016 у справі № 921/414/16-г/4 без змін.

Серед іншого у вказаних рішеннях судом встановлено ту обставину, що позивачем не дотримано процедури реалізації переважного права як орендаря на укладення договору оренди на новий строк, оскільки ним не подано доказів звернення до уповноваженого органу за укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди. Так, судом з`ясовано, що долучений ним до заяв від 10.06.2016 та 14.06.2016 проект додаткової угоди про поновлення договору є нічим іншим, як укладеною 02.02.2014р. між сторонами Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009, зареєстрованою в книзі записів засвідчення факту реєстрації 19.11.2009 за №3759, та якою внесено зміни в п.5 Договору щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та в п.9 Договору щодо порядку внесення та розміру орендної плати. (дана Додаткова угода зареєстрована в Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 05.03.2014 за №2399), про що в свою чергу не заперечував представник позивача в судовому засіданні. Матеріали справи свідчать, що Тернопільська міська рада, незважаючи на недотримання позивачем порядку оформлення реалізації права на продовження строку дії договору оренди землі, не відмовила в погодженні на пролонгацію строку оренди, а навпаки, здійснювала передбачені законом дії щодо розгляду даного питання, про що свідчить лист виконавчого комітету міської ради №1387/08 від 22.03.2016 , яким позивача повідомлено про те, що у відповідь на його звернення від 14.01.2016 про надання дозволу на поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 було підготовлено проект рішення міської ради та подано на розгляд чергової сесії міської ради у встановленому порядку. До матеріалів справи позивачем не долучено доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо передачі спірної земельної ділянки іншій особі, в тому числі шляхом укладення з нею договору оренди землі. Така поведінка орендодавця, в свою чергу, виключає можливість констатувати, що Тернопільська міська рада певним чином зволікає із вирішенням питання про продовження договору оренди землі, укладеного з позивачем, та в її діях відсутні ознаки бездіяльності.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд апеляційної інстанції приймаючи до уваги той факт, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним необхідних та достатніх дій, направлених на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, та відсутності доказів які б свідчили, що право позивача на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди є порушеним, вказав, що суд першої інстанції дійшовши висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди землі від 31.07.2009 поновленим (продовженим) на той же строк і на тих же умовах, у зв`язку з чим суд першої інстанції підставно відмовив ФОП Шкарупі С.П. у задоволенні позовних вимог.

Справа № 921/716/16-г/17

ФОП Шкарупа Світлана Павлівна у листопаді 2016 звернулася до Тернопільської міської ради з позовом про визнання договору оренди землі від 31.07.2009 поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2017 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду україни від 13.09.2017 Касаційну скаргу ФОП Шкарупи Світлани Павлівни залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі №921/716/16-г/17 Господарського суду Тернопільської області залишено без змін.

Серед іншого у вказаних рішеннях зазначено таке.

На момент виникнення у орендаря переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, діяла норма статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону від 17.02.2011), якою врегульовано порядок пролонгації договору оренди. Дана стаття Закону об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 5 Закону України "Про оренду землі").

Тобто, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів:

-орендар належно виконує свої обов`язки за договором;

-орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;

-до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

-орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Дотримання позивачем визначених даною нормою закону умов було предметом дослідження під час розгляду інших господарських спорів, (зокрема у справі №921/414/16-г/4) і суди різних судових інстанцій констатували, що позивачем не було дотримано процедури реалізації переважного права як орендаря на укладення договору оренди на новий строк, оскільки не було подано доказів звернення до уповноваженого органу за укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди в порядку, передбаченому п. 8 договору.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на яку посилається СПД Шкарупа Світлана Павлівна у своїй позовній заяві та касаційній скарзі, передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди.

Частинами 8 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на які посилається СПД Шкарупа Світлана Павлівна та касаційній скарзі, у своїй позовній заяві визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, з аналізу вищенаведених положень закону випливає, що договір оренди земельної ділянки підлягає поновленню без прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування при умові, якщо орендар земельної ділянки у строк, який встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, звернувся із клопотанням до орендодавця про поновлення договору оренди землі; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою та належним чином виконує обов`язки за договором; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Водночас, законодавцем відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, і котре закріплено у частині 1 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", від права вважати продовженим договір оренди землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди. Відповідні положення у вказаних частинах зазначеної статті дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому (на даний випадок посилається позивач у справі) воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди.

Відповідно до підпункту 2.17 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", господарським судам у вирішенні відповідних спорів (щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011) необхідно з`ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору, адже нормами законодавства України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин прямо встановлена обов`язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

В матеріалах справи міститься, Рішення Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014, яким відмовлено ФОП Шкарупі Світлані Павлівні в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, а також вирішено припинити право користування зазначеною земельною ділянкою та зобов`язано ФОП Шкарупу Світлану Павлівну в двадцятиденний термін з дня прийняття рішення повернути вказану земельну ділянку.

Матеріалами справи підтверджується, і це не заперечується сторонами по справі, що СПД Шкарупа Світлана Павлівна вперше звернулася до міської ради із заявою про поновлення договору оренди землі від 31.07.2009, до якої долучила проект додаткової угоди про продовження строку дії договору лише 18.10.2016, тобто через 2 роки і 5 місяці після закінчення строку дії даного договору.

У листі-відповіді №10276/08 від 02.11.2016 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради зазначив про закінчення терміну дії договору оренди землі від 31.07.2009 - 30.04.2014 та посилаючись на п. 8 укладеного між сторонами договору, вказав на відсутність правових підстав для підписання запропонованого проекту додаткової угоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій проте, що позивачем по даній справі не було дотримано вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди, адже остання у встановлений законом строк не надіслала орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди, відповідно органом місцевого самоврядування не було розглянуто даної пропозиції та не було надано згоди на подальшу оренду цієї земельної ділянки позивачем у справі, оскільки останній (міська рада) вважав договір припиненим у зв`язку із закінченням терміну, на який договір було укладено.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП Шкарупи Світлани Павлівни.

Справа № 921/225/16-г/13

У квітні 2016 року фізична особа підприємець Шкарупа Світлана Павлівна звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 року по справі №921/225/16-г/13 позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав за ФОП Шкарупою Світланою Павлівною право власності на нерухоме майно об`єкт торгівельно-побутового призначення загальною площею 34 кв. м за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича (біля будинку 18). Крім того, суд вирішив припинити провадження у справі щодо вимоги позивача про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 року, укладеного між Тернопільською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності Шкарупою С.П., поновленим на підставі укладеної додаткової угоди від 02.02.2014 року, яка зареєстрована в Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 05.03.2014 року за №2399.

03.10.2016 Львівським апеляційним господарським судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу Тернопільської міської ради задоволено. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 року по справі №921/225/16-г/13 скасувано в частині задоволення позову про визнання за ФОП Шкарупою Світланою Павлівною права власності на нерухоме майно об`єкт торгівельно-побутового призначення загальною площею 34 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ). Прийнято в цій частині нове рішення. У задоволенні позову про визнання за ФОП Шкарупою Світланою Павлівною права власності на нерухоме майно об`єкт торгівельно-побутового призначення загальною площею 34 кв. м за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича відмовлено. В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 року по справі №921/225/16-г/13 залишено без змін.

Постановою ВГСУ від 18.01.2017 постанову ЛАГС від 03.10.2016 у справі № 921/225/16-г/13 господарського суду Тернопільської області залишено без змін.

У вказаній постанові колегією суддів зазначено, серед іншого, таке.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання права (п.1).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Звертаючись із позовом до суду позивач просила визнати за нею право власності на нерухоме майно, посилаючись на частину 2 статті 331 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом стала відмова державного реєстратора у державній реєстрації права власності на спірний об`єкт (рішення №28922556 від 24.03.2016). Вказане рішення прийнято реєстратором, зважаючи на відсутність документу, що підтверджує присвоєння адресного номера об`єкта (зупинка громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення), розташованого за адресою: вул. Протасевича, б/н у м. Тернопіль.

Одночасно, листом Управління містобудування, архітектури та кадастру Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (вих.№191/14 від 16.03.2016) відмовлено ФОП Шкарупі С.П. у задоволенні звернення останньої щодо присвоєння адресного номера зупинці громадського транспорту з закладом торгово-побутового призначення, з тих підстав, що адресні номери не надаються тимчасовим спорудам, а адреси присвоюються об`єктам нерухомості, за якими закріплена земельна ділянка, при цьому термін долученого договору оренди землі від 31.07.2009 закінчився 30.04.2014.

У відповідності до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 об`єкт торгівельно-побутового призначення є тимчасовою спорудою.

Згідно частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 4 вказаного Закону об`єкти нерухомого майна мають бути капітального типу, а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, визначення яких міститься в статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також, відповідно до абзацу 7 пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Із наданих суду матеріалів вбачається, що позивачу надавався дозвіл на будівництво зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення, з наданням земельної ділянки в оренду терміном на п`ять років.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що акт готовності об`єкта до експлуатації від 22.02.2011 та сертифікат відповідності №ТП 000553 від 03.03.2011, на які позивач посилався у позовній заяві, стосуються побудованого останнім об`єкта в цілому, а саме: зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно - побутового призначення.

Одночасно, апеляційний суд звернув увагу на те, що наявність самого лише технічного паспорта на громадський будинок, виготовленого 24.11.2010, на який позивач, зокрема, посилався у позовній заяві, в якому зазначено, що побудований позивачем об`єкт містить залізобетонний фундамент, не може свідчити про наявність у останнього права власності на такий об`єкт та не підтверджує того, що останній є нерухомим майном.

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, дійшла вірного висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами того, що об`єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту "вул. Протасевича" у м. Тернополі є нерухомою будівлею.

Крім того, як вбачається з викопіювання з плану м. Тернополя з нанесенням червоних ліній по вул. Протасевича (біля будинку №18) "червона лінія" перетинає земельну ділянку на дві частини, а межа червоної лінії накладається на площу спірного об`єкта.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про автомобільні дороги" розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" (межі вулиць за їх шириною) не допускається.

Незважаючи на наведене, позивач просив суд визнати за ним право власності на спірний об`єкт з посиланням на положення статті 331 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд зазначив, що судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності, а відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав ст.6 Закону №1952-ІV).

Положення частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв`язку із положенням статті 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об`єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

А відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що СПД Шкарупа С.П., вважаючи збудований спірний об`єкт нерухомим майном, звернулась до суду з даним позовом фактично про набуття права власності на такий об`єкт, як новостворене майно з посиланням на положення статті 331 Цивільного кодексу України, а не про визнання такого права. Визнання права в судовому порядку можливе у випадку коли позивач вже є власником спірного майна, а не бажає набути таке право, зокрема, шляхом прийняття судом позитивного для нього рішення.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла вірного висновку про те, що суд першої інстанції неповно з`ясувавши обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про задоволення позову про визнання за ФОП Шкарупою Світланою Павлівною право власності на нерухоме майно об`єкт торгівельно-побутового призначення загальною площею 34 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ).

Справа № 921/231/17-г/17

04.04.2017 фізична особа-підприємець Шкарупа Світлана Павлівна звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Тернопільської міської ради про визнання права користування новозбудованим нерухомим майном - зупинкою громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення по вул. Протасевича в м. Тернопіль та визнання Сертифікату відповідності № ТП000553 від 03.03.2011 підставою для оформлення права власності на об`єкт - зупинку громадського транспорту "вул. Протасевича".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області 17.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі № 921/231/17-г/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою від 19.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки останні не призводять до відновлення прав та інтересів позивача. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області 17.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі № 921/231/17-г/17 залишив без змін.

Серед іншого ВС у постанові зазначив таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем у 2010 році зведений об`єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту "вул. Протасевича" на підставі дозвільних документів та введений в експлуатацію в березні 2011 року.

В судовому порядку позивач намагався визнати право власності на новозведений об`єкт на підставі ст. 331 ЦК України, тобто як на новостворене майно. Так, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2017 у справі № 921/225/16-г/13, відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність належних та допустимих доказів того, що об`єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту "вул. Протасевича" у м. Тернополі є нерухомою будівлею.

Також судами з`ясовано, що на підставі рішення Тернопільської міської ради від 12.12.2003 № 4/9/143 позивачу надавався дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" по вул. Протасевича з об`єктом торгівельно-побутового призначення на земельній ділянці до 250 кв. м. з наданням земельної ділянки в оренду на 5 років. При цьому, визначення поняття об`єкту торгівельного, побутового призначення міститься в Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарська України № 244 від 21.10.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068, відповідно до якого об`єкт торгівельно-побутового призначення є тимчасовою спорудою.

Крім того, суди дослідивши технічний паспорт, який виготовлений 24.11.2010 ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" на громадський будинок торгівельно-побутового призначення та на який посилається позивач встановили, що зазначений об`єкт складається із торгового залу, площею 26,3 кв. м., туалету, пл.1,5 кв. м. та кіоску для продажу квитків, пл. 6,2 кв. м., встановлений на залізобетонному фундаменті, а стіни, перекриття та покрівля виготовлені із сендвіч-панелей.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем здійснено будівництво саме тимчасової споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм суб`єктивним правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Вимоги позивача фактично зводяться до встановлення факту незаконності дій відповідача щодо прийняття рішення про демонтаж тимчасової споруди магазину Христя, що знаходиться по вул. Протасевича в м. Тернополі та підтвердження правомірності дій позивача у користуванні об`єктом торгівельно-побутового призначення.

Разом з тим, факт, що має юридичне значення, може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право і його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки останні не призводять до відновлення прав та інтересів позивача.

Справа № 921/653/17-г/4

14.11.2017 ФОП Шкарупа С.П. звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради про визнання права укладання договору оренди землі терміном на 49 років для обслуговування прийнятого до експлуатації комплексу: зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення, який зазначений в сертифікаті відповідності № ТП000553 від 03.03.2011 та зобов`язання Тернопільську міську раду прийняти рішення про виділення земельної ділянки площею 0,0250 га ФОП Шкарупі С.П. терміном на 49 років за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича для обслуговування прийнятого до експлуатації об`єкта, зазначеного в сертифікаті відповідності № ТП000553 від 03.03.2011, як: (окремий пусковий комплекс) зупинка громадського транспорту, вул. Протасевича з об`єктом торгівельно-побутового призначення та укласти відповідний договір оренди землі (з урахуванням заяви про зміну предмета або підстав позову за вх. № 3969 від 17.01.2018р.).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.03.2018р. у справі №921/653/17-г/4 відмовлено в позові. 09.07.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Шкарупи Світлани Павлівни б/н від 13.04.2018р. (вх. № 01-05/1153/18 від 16.04.2018) залишено без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 15.03.2018р у справі № 921/653/17-г/4 без змін.

Верховний Суд постановою від 21.11.2018 №921/653/17-г/4, касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Шкарупи Світлани Павлівни задовольнив частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.03.2018 у справі № 921/653/17-г/4 змінив, виклавши мотивувальну частину оскаржуваних рішень суду в редакції даної постанови.

Зокрема, серед іншого, Верховний Суд зазначив таке.

Касаційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в позові в частині визнання права укладання договору оренди землі, у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту не спрямований на відновлення його прав стосовно одержання земельної ділянки на праві оренди, не є ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу, оскільки саме по собі визнання судом права укласти договір оренди землі не створює прав і обов`язків для сторін спору, які можуть виникати лише з конкретного договору.

Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись на норми ч. 4 ст. 75 ГПК України та на обставини, встановлені рішеннями господарських судів, зокрема, щодо наявності чинних та не оспорених у встановленому законом порядку рішення Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014, яким припинено право користування позивача земельною ділянкою площею 0,0250 га для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, та рішення № 1185 від 19.11.2014 щодо об`єкту по вул. Протасевича (біля будинку №18) про його демонтаж, помилково послалися на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача права як на майно - зупинку громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення, так і на земельну ділянку, на якій воно знаходиться, оскільки наявність чи відсутність таких доказів не має значення у разі відмови у позові у зв`язку з неналежним способом захисту, визначеним позивачем у позові.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій вдались до передчасного аналізу доказів на підтвердження наявності чи відсутності у позивача права як на майно, так і на земельну ділянку, на якій воно знаходиться, посилання на обставини, встановлені рішеннями господарських судів, та висновки щодо припинення права користування ФОП Шкарупи С.П. земельною ділянкою площею 0,0250 га для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення та рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1185 від 19.11.2014 про організацію і проведення робіт по демонтажу тимчасових споруд, які влаштовані без документів, що посвідчують право користування землею, зокрема об`єкту: тимчасова споруда "Христя", розташованого по вул. Протасевича біля будинку №18, слід виключити з мотивувальної частини судових рішень.

Враховуючи викладене в п. 44 даної постанови, доводи касаційної скарги, наведені в п. 24 даної постанови, колегія суддів визнає обґрунтованими.

Також, в оскаржуваних рішеннях судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про прийняття відповідачем рішення щодо продовження права оренди земельної ділянки кадастровий №6110100000:08:014:0024.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги заявлені, зокрема про визнання права на укладення нового договору оренди землі, але суди попередніх інстанцій помилково вдались до дослідження наявності чи відсутності доказів продовження договору оренди землі. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, викладені в п. 22 даної постанови, слід визнати обґрунтованими.

Проте, наведені процесуальні порушення не вплинули на правильність висновків судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Отже, доводи касаційної скарги позивача, викладені в пунктах 17, 22 даної постанови заслуговують на увагу, оскільки обставини щодо продовження права оренди земельної ділянки з огляду на предмет позову, не підлягають з`ясуванню в межах розгляду даної справи.

Доводи касаційної скарги позивача щодо незастосування господарськими судами норм Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", ст. 19 Закону України "Про оренду землі", колегією суддів також відхиляються як необґрунтовані, з наведених вище підстав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Водночас, дане право реалізується шляхом звернення особи - орендаря до відповідного органу, який в силу ст. 4 Закону України "Про оренду землі" наділений повноваженнями на надання земель в оренду та укладення договору згідно зі ст. 16 названого Закону, зокрема на підставі рішення орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. При цьому, у разі бездіяльності (не здійснення розгляду в установленому порядку звернення особи) чи відмови у наданні (передачі) земельної ділянки у користування, особа не позбавлена права оскаржити в судовому порядку таку бездіяльність чи відмову відповідного органу.

Щодо посилання позивача в касаційній скарзі на те, що судовими рішеннями в інших справах встановлено обставини, що позивач є добросовісним орендарем, слід зазначити, що це є оціночним поняттям, а не встановленою обставиною, яка не потребує доказування.

Посилання скаржника на наявність у неї Сертифіката відповідності №ТП000553 від 03.03.2011, а також інші доводи касаційної скарги, не впливають на правильність висновку судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на неналежність обраного позивачем способу захисту.

Справа № 921/266/18

У липні 2018 року фізична особа-підприємець Шкарупа Світлана Павлівна звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради № 6/53/152 від 28.11.2014 Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250га за адресою вул. Протасевича ФОП Шкарупі С.П. в частині пункту 2, яким припинено право користування позивача земельною ділянкою, площею 0,0250га (кадастровий №6110100000:08:014:0024 за адресою вул. Протасевича) та про зобов`язання уповноважену особу Тернопільської міської ради підписати (укласти) додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009 у відповідності до вимог земельного законодавства.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 закрито провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним пункту 2 рішення №6/53/152. В іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання уповноваженої особи Ради виконати свій обов`язок та підписати додаткову угоду до договору оренди землі (подану до Ради зі зверненням від 24.11.2017) у відповідності до вимог чинного законодавства місцевий господарський, зокрема, виходив з того, що: договір оренди було укладено строком на п`ять років до 30.04.2014; позивач не заявив про намір продовжити договірні відносини у визначений пунктом 8 договору оренди строк, тобто за 60 днів до закінчення строку дії договору; лист-повідомлення орендар із проектом додаткової угоди у передбачений законом строк не надсилав; позивач звернувся із проектом додаткової угоди після закінчення дії договору оренди, а саме 27.11.2017 (через 3,5 роки). Наведене в сукупності, за висновком суду першої інстанції, не дає позивачу права посилатися на факт відсутності відмови Ради у поновленні договору оренди після закінчення терміну його дії, оскільки до міської ради відповідні звернення не надходили.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що позивач обрав спосіб захисту, який не передбачений законом або договором і який не може забезпечити захист прав сторони.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019. Резолютивну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду в частині неповідомлення позивачем відповідача у передбачений пунктом 8 договору строк про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк та зазначив, що приписами частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на продовження договору оренди.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, з огляду на те, що між сторонами у передбачений часиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячний строк додаткова угода до договору оренди укладена не була, а ФОП Шкарупа С. П. звернулася з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки після прийняття Радою рішення № 6/53/152, яке є чинним і у судовому порядку недійсним не визнавалося, тобто після висловлення орендодавцем заперечення проти продовження договору оренди, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Окрім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач обрав спосіб захисту, який не передбачений законом або договором і який не може забезпечити захист прав сторони. Зазначив, що ефективним способом захисту прав, порушених внаслідок відмови від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, є визнання судом укладеною додаткової угоди.

Постановою від 21.01.2021 Верховний суд касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни залишив без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 у незміненій частині у справі №921/266/18 залишив без змін.

При цьому вказав на те, що враховуючи обраний позивачем у цій справі, яка переглядається, спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання уповноваженої особи Ради виконати свій обов`язок та підписати додаткову угоду до договору оренди землі (подану до Ради зі зверненням від 24.11.2017) у відповідності до вимог чинного законодавства, а також викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що належним способом захисту порушеного права у випадку поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивачем у цій справі обрано неправильний спосіб захисту, який не забезпечить захисту порушеного права позивача.

Аналізуючи зазначені вище справи та прийняті у них рішення суд враховує те, що попередніми судами у наведених вище розглянутих справах № 921/102/15-г/7, 921/414/16-г/4, 921/716/16-г/17, 921/225/16-г/13, 921/231/17-г/17, 921/653/17-г/4, 921/266/18 було встановлено певні обставини, які не повинні доказуватися в межах цієї справи та повинні братись судом до уваги, це зокрема такі обставини як:

1) Припинення між сторонами договірних орендних правовідносин за Договором оренди землі від 31.07.2009. Так як позивачем, як орендарем не було дотримано процедури його поновлення на новий строк, а орендодавець відповідач не погоджувався на подальшу оренду цієї земельної ділянки позивачем. Вказаний договір оренди землі від 31.07.2009 також не може бути продовженим, оскільки не може бути продовженим договір, який закінчив свою дію.

2) Об`єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту "вул. Протасевича" у м. Тернополі, на спірній земельній ділянці не є нерухомою будівлею, а є здійсненим зі сторони позивачем будівництвом саме тимчасової споруди.

Аналогічного висновку щодо цих обставин дійшов суд і у подальших розглянутих справах № 921/286/22 та № 921/274/21.

Справа № 921/286/22

Так, у справі № 921/286/22 Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2022 позовні вимоги судом задоволено. Вказане рішення залишене в силі Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.05.2023.

За змістом вказаних рішень суди не погодилися з доводами відповідачки, що об`єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту "вул. Протасевича" у м. Тернополі, на спірній земельній ділянці є нерухомою будівлею. А навпаки виходили з того, що об`єкт торгівельно-побутового призначення не є об`єктом нерухомого майна. При цьому із посиланням на пункт 41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127, яким встановлено вичерпний перелік документів, які необхідно надати державному реєстратору для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, судом зазначено, що Сертифікат відповідності від 03.11.2011 р. є одним із вказаного переліку документів, які в сукупності дають реєстратору право здійснити у встановленому порядку державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. В силу наведених норм закону сертифікат не може бути єдиним правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомості.

А тому керуючись частиною 3 статті 26, частиною 7 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд позовні вимоги задоволив. Скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення будівлю торгівельно-побутового призначення загальною площею 34 кв. м., яка знаходиться за адресою: Тернопільська область. м. Тернопіль, вул. Протасевича за Шкарупою Світланою Павлівною з одночасним припиненням права власності на цей об`єкт та закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер №2295842661101.

Справа № 921/274/21

Слід зазначити, що однією із основних підстав позовних вимог позивачки є її посилання на невиконання відповідачем рішення у справі № 921/274/21 та в супереч йому прийняття рішення про об`єднання земельних ділянок з припиненням існування земельної ділянки якою користувалася позивачка.

У травні 2021 року Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець Шкарупа Світлана Павлівна (інвалід другої групи пожиттєво) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Тернопільської міської ради, про : визнання недійсним акту Тернопільської міської ради від 26.06.2020 року №7/51/183 "Про відмову в наданні земельної ділянки за адресою вул. Протасевича Шкарупі С.П.", який ущемлює право ОСОБА_1 на першочергове укладення договору оренди землі, яке визначене ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду землі"; визнати право ОСОБА_1 на першочергове укладення договору оренди землі для обслуговування прийнятого до експлуатації об`єкта на строк до 50 років, яке визначене ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду землі" ; присудити Тернопільську міську раду до виконання обов`язку в натурі, а саме : - зобов`язати Тернопільську міську раду вирішити земельне питання ОСОБА_1 з урахуванням вимог ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду землі" щодо її права, як добросовісного орендаря на першочергове укладання договору оренди землі на строк до 50 років для обслуговування прийнятого до експлуатації об`єкта, який визначений сертифікатом відповідності №ТП000553 від 03.03.2011, як : (окремий пусковий комплекс) зупинка громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення.

Рішенням від 24.01.2022 судом позовні вимоги задоволено:

- визнано недійсним рішення Тернопільської міської ради від 26.06.2020 року №7/51/183 «Про відмову в наданні земельної ділянки за адресою вул. Протасевича Шкарупі С.П.».

- зобов`язано Тернопільську міську раду розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 від 14.12.2018 та вирішити її земельне питання шляхом прийняттям рішення по суті питання, з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, господарський суд звернув увагу на те, що відповідач прийнявши оскаржуване рішення та пославшись, як на підставу відмови, на порушення процедури виділення землі для обслуговування нерухомого майна, фактично ухилився в черговий раз із розгляду питання про укладення з позивачем нового договору оренди землі для обслуговування закінченого будівництвом об`єкта за договором - зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення, яке не є нерухомим майном.

Слід зазначити, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 рішення Господарського суду Тернопільської області залишено в силі.

При цьому колегією суддів відзначено, що суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач прийнявши оскаржуване рішення та пославшись як на підставу відмови, на порушення процедури виділення землі для обслуговування нерухомого майна, фактично ухилився від розгляду питання про можливість укладення з позивачем нового договору оренди землі для обслуговування закінченого будівництвом об`єкта з урахуванням мотивувальної частини рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 607/1170/19.

4. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

У частині третій статті 152 Земельного кодексу України (далі по тексту ЗК України) передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 166 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 166 ЗК України).

Предметом даного спору є заявлені вимоги позивачки - Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця Шкарупи Світлани Павлівни про :

Як вбачається, із змісту рішення відповідача - Тернопільської міської ради від 06.06.2019 року № 7/35/180 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.0830га за адресою вул. Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради", яке оскаржується, надано дозвіл відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0830га в постійне користування для облаштування зупинки громадського транспорту та площадки відстою тролейбусів за адресою вул. Протасевича, частково за рахунок земель управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради та за рахунок земель не наданих в користування та не переданих у власність. Зобов`язано Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради в шестимісячний термін подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначеної в п.1 даного рішення на розгляд міської ради.

Із змісту рішення відповідача - Тернопільської міської ради від 03.03.2023 року № 8/23/99 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради", затверджено Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0830га для облаштування зупинки громадського транспорту та площадки відстрою тролейбусів за адресою м. Тернопіль, вул. Тараса Протасевича. Припинено Управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0532га за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича, враховуючи письмову згоду землекористувача. Надано Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради в постійне користування земельну ділянку площею 0,0830га (кадастровий номер 6110100000:08:014:0067) для облаштування зупинки громадського транспорту та площадки відстою тролейбусів за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича. Зобов`язано Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради в двомісячний термін оформити право користування земельною ділянкою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підставою для оскарження позивачкою вказаних рішень Тернопільської міської ради стало скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 виділеної СПД Шкарупі С.П. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування, внаслідок об`єднання двох земельних ділянок із кадастровими номерами 6110100000:08:014:0024 та 6110100000:08:014:0066 та реєстрації в Державному земельному кадастрі нової земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:08:014:0067 площею 0,0830га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1,2,5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону України «Про оренду землі».

За змістом частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд

Суд, звертає увагу, що у постанові від 29 вересня 2020 року № 378/596/16-ц, Велика Палата Верховного Суду виклала свою позицію щодо існування обов`язків сторін за договором після його закінчення:

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Наприклад, стаття 764 ЦК України вказує на правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, зазначаючи, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також статтею 126-1 ЗК України (в чинній редакції) для договорів про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, укладених або змінених після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», визначені умови поновлення відповідних договорів, за якими договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Як встановлено судом, договір оренди землі від 31.07.2009, який було укладено між орендодавцем Тернопільською міською радою від 30.04.2009 №5/26/81, терміном на п`ять років з 30.04.2009 по 30.04.2014, припинив свою дію з 31.04.2014 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

При цьому земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 і після закінчення договору оренди землі (який закінчився 30.04.2014) була зареєстрована за орендарем ОСОБА_1 до 28.11.2022 без будь яких обмежень у її використанні, про що свідчать відомості зазначені у «Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001346752022 від 28.11.2022, а саме: «Відомості про державну реєстрацію землі - Дата державної реєстрації земельної ділянки 04.02.2010 року; Відомості про оренду, суборенду - Орендар. Прізвище, Ім`я по батькові - СПД ОСОБА_1 в розділі «Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки» зазначено - Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані.»

Разом з тим, суд вважає, що на час прийняття оскаржуваних рішень Тернопільської міської ради №7/35/180 від 06.06.2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.830га» та від 03.03.2023 №8/23/99 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради" Тернопільська міська рада не розглянула належним чином:

-заяву ОСОБА_1 від 14.12.2018 року та не вирішила її земельне питання шляхом прийняттям рішення по суті питання, з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі",

-а станом на 03.03.2023 ще й додатково не виконала рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2022 ухваленого у справі № 921/274/21, яке набрало законної сили 17.11.2022, і яким суд зобов`язав Тернопільську міську раду розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 від 14.12.2018 року та вирішити її земельне питання шляхом прийняттям рішення по суті питання, з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі".

Доказів протилежного відповідачами суду не надано, і тому, в цій частині тверджень позивачки про ігнорування відповідачами заяви позивачки від 14.12.2018 та рішення суду у справі № 921/274/21, яке набрало законної сили зі сторони відповідачів, і його не виконання, суд вважає доведеним належним чином позивачкою і не спростованим відповідачами жодним доказом.

При цьому суд має за необхідне зазначити, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

Ігноруючи виконання рішення суду у справі № 921/274/21 відповідачі фактично порушили принцип «Res judicata» (лат.) остаточність рішення суду, яке набрало законної сили. Який означає незмінність рішення і передусім необхідність безпосереднього забезпечення його виконання.

Суд також вважає недобросовісною та несправедливою у даному випадку поведінку відповідачів, які в замін необхідних дій по розгляду заяви позивачки від 14.12.2018 та виконання рішення суду від 24.01.2022 у справі № 921/274/21, прийняли оскаржувані рішення, якими фактично унеможливили розгляд згадуваної заяви позивачки як і виконання рішення суду прийнятого у її користь. Адже фактично рішення, які оскаржуються у даній справі, спричинили втрату того земельного об`єкта на користування яким у вказаному зверненні від 14.12.2018 претендувала позивачка.

Так, наслідком оскаржуваних рішень стало скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 виділеної раніше СПД ОСОБА_1 та на яку вона і надалі претендує, внаслідок об`єднання двох земельних ділянок із кадастровими номерами 6110100000:08:014:0024, 6110100000:08:014:0066 та реєстрації в Державному земельному кадастрі нової земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:08:014:0067 площею 0,0830га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

А тому, суд вважає, що позивачкою доведено порушення її прав оскаржуваними нею рішеннями та реєстраційними діями відповідачів.

Крім того, суд враховує ті обставини, які суд встановив і погоджується з тими висновки до яких дійшов суд розглядаючи справу № 921/274/21, так як вказані висновки підтверджуються і в межах даної справи.

Це зокрема, серед іншого, те що заяву про надання земельної ділянки позивачкою подано відповідачу 14.12.2018 року уже після певних сформованих судами правових висновків про те, що спірний об`єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту збудований позивачем на даній земельній ділянці не є нерухомими майном, а є тимчасовою спорудою. А тому, використовуючи принцип вірогідності поданих доказів, суд вважав доведеним позивачем, що подана ним заява від 14.12.2018, повинна була розглядатись відповідачем, не як заява про надання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, а як заява на укладення нового договору оренди землі на підставі статті 19 Закону України Про оренду землі.

Такого ж висновку, щодо подібної заяви, дійшов і Верховний Суд у п. 22,50 Постанови ВС від 21.11.2018 справа № 921/653/17-г-4.

Частини 2 статті 19 Закону України Про оренду землі передбачає, що після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Із змісту даної норми нею не обмежується право укладення нового договору оренди землі завершенням будівництва саме і виключно нерухомого майна. Звідси, таке право може мати місце і щодо іншого об`єкту, якщо він збудований добросовісним орендарем.

А тому, суд вважає твердження відповідача, що вказана частина 2 статті 19 Закону України Про оренду землі застосовується виключно до збудованих об`єктів у формі - нерухомого майна, помилковим трактуванням зі сторони відповідача положень зазначеної статті.

При цьому як вбачається, із змісту рішення відповідача - Тернопільської міської ради від 26.06.2020 року № 7/51/183 Про відмову в наданні земельної ділянки за адресою вул. Протасевича Шкарупі С.П., яке оскаржується, підставою для відмови позивачу з боку відповідача стало неподання позивачем документів, які посвідчують право власності на об`єкт саме нерухомого майна. Хоча, уже станом на 26.06.2020 - на день прийняття цього рішення відповідачу, як учаснику у судових справах наведених вище, було добре відомо, що вказаний об`єкт не є нерухомим майном, а тому, така відмова не є, на думку суду розумною та добросовісною зі сторони відповідача у справі.

Щодо тверджень відповідача, що позивач не є добросовісним користувачем даної ділянки, на якій самовільно збудував тимчасову споруду, то суд розглядав та розглядає таке заперечення відповідача критично, з огляду на таке.

Як уже неодноразово досліджувалось судами та вбачається, також, і з матеріалів даної справи, позивачка здійснювала будівництво на вказаній заяві не самовільно, а на підставі відповідної угоди з відповідачем1. А сам відповідач вчиняв ряд дій, які в свій час свідчили, що він погоджувався з таким будівництвом та користування земельною ділянкою зі сторони позивачки.

Так з матеріалів справ вбачається, що Рішенням Ради від 30.04.2009 №5/26/81 суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки, площею 0,0250 га, в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,0114 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 0,0136 га, для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул. Протасевича та надано в оренду позивачу земельну ділянку (п.4 рішення).

31.07.2009 року між Тернопільською міською радою (орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до рішення Тернопільської міської ради №5/26/81 від 30.04.2009, яким затверджено проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 0,0250 га, в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,0114 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,0136 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою вул. Протасевича, суб`єкту підприємницької діяльності Шкарупа С.П.

Згідно з пунктом 8 вказаний договір укладено терміном на п`ять років, а саме з 30.04.2009 по 30.04.2014 та встановлено можливість поновлення договору оренди на новий строк. Договір оренди було зареєстровано в Книзі записів засвідчення факту реєстрації 19.11.2009 за № 3759 та у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.02.2010 за №041066100029.

Факт передачі земельної ділянки в користування за договором оренди підтверджено Актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.11.2009.

На підставі укладеного Договору оренди, позивачкою - ОСОБА_1 після отримання Дозволу виконання будівельних робіт щодо об`єкту Будівництво зупинки громадського транспорту вул. Протасевича побудовано об`єкт торгівельно-побутового призначення за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Протасевича, який зареєстровано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 13.09.2010 № 469-18/10 та після завершення будівництва на закінчений будівництвом об`єкт отримала від приймальної комісії Акт готовності об`єкта до експлуатації від 22.02.2011 року №588, яким підтверджено, що об`єкт - зупинка громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, готовий до експлуатації.

Вказані обставини вказують на те, що позивач здійснив закінчене будівництво об`єкта - зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, відповідно до укладеного між ним та відповідачем Договору та у відповідності до проектної документації, вимог державних стандартів, будівельних норм і правил та і вказане підтверджує його готовність до експлуатації.

А тому, суд вважає, що позивачка вправі вимагати від відповідача розглянути її заяву про укладення з нею нового договору в порядку частини 2 статті 19 Закону України Про оренду землі і такі її вимоги є ефективним способом захисту в даному випадку».

Вказані висновки стали мотивацією при прийнятті судом рішенням від 24.01.2022 у справі № 921/274/21, яким судом позовні вимоги задоволено:

Суд, дослідивши докази наявні у матеріалах даної справи № 921/34/24, вважає, що відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду землі" відповідачами -1,2 порушено право позивачки так як станом на час розгляду спору, жодних дій по розгляду заяви позивачки від 14.12.2018 та виконанню рішення Господарського суду Тернопільської області №921/274/21 від 24.01.2022, відповідачами не здійснено як і не враховано їх змісту при прийнятті ними оскаржуваних в межах даної справи рішень та вчиненні оскаржуваних реєстраційних дій.

Суд, також, погоджується з позивачкою, що є місце і порушення відповідачами прав позивачки в частині того, що позивачку, і як заявника, і як інваліда другої групи (пожиттєво) не було запрошено на сесію міської ради, на якій відповідач-1 сесійно розглядав питання що стосувались прийняття рішень від 06.06.2019 №7/35/180 та від 03.03.2023 №8/23/99, які стосувались першочергово прав та інтересів СПД Шкарупи С.П. та є такими, що прийняті з порушенням процедури встановленої частиною другою статті 1 Закону України від 21.03.1991 року №8745-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" , якою передбачено, що центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

Суд вважає, що прийняті Тернопільською міською радою вищезазначені рішення є таким, що суперечать чинному законодавству та ущемляють права та законна інтереси позивачки, зокрема, в частині її права брати участь у розгляді та вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються особисто, чи через свого представника. При цьому така присутність могла мати місце і дистанційно чи в інший спосіб з дотриманням відповідних правил та обмежень при карантині та у воєнний час, проте, прийняття рішень за відсутності висловленої щодо цього питання позиції заявника, без його згоди по розгляду такого питання за його відсутності, є порушенням прав позивачки у справі зі сторони міської ради відповідача у справі.

Враховуючи вищенаведене у сукупності суд, оскаржені рішення Тернопільської міської ради №7/35/180 від 06.06.2019 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.830га за адресою вул. Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради" та рішення Тернопільської міської ради №8/23/99 від 03.03.2023 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради" визнає недійсними, та скасовує державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер якої 6110100000:08:014:0067, площею 0.0830 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вулиця Протасевича у м.Тернополі», так як вказані рішення і реєстраційні дії стали підставою скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024, на користування якою претендувала позивачка - СПД Шкарупа С.П. і заяву якої в законний спосіб не розглянуто.

Також, щодо вимоги позивачки щодо поновлення Державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 з одночасним поновленням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, яка знаходиться за адресою : вулиця Протасевича у м.Тернополі, то суд не погоджується із твердженням відповідача -2 щодо неможливості поновлення державної реєстрації, з таких підстав.

Згідно пунктів 60 - 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.

А тому, у відповідності до пунктів 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 суд ухвалює поновити Державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 з одночасним поновленням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, яка знаходиться за адресою : вулиця Протасевича у м.Тернополі.

Із змісту статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 ГПК України).

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Враховуючи зазначене вище, суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

5. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; Оскільки Шкарупа С.П. є інвалідом другої групи пожиттєво, судовий збір за подання позову нею не сплачувався.

Враховуючи зазначене, суд, згідно приписів статті 129 ГПК України судові витрати - судовий збір в сумі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп. покладає на відповідачів-1,2 у справі Тернопільську міську раду та Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, рівними частинами пропорційно до задоволених вимог і він стягується з них в дохід Державного бюджету України.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 46, 73-79, 86-89, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради №7/35/180 від 06.06.2019 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.830га за адресою вул. Протасевича відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради".

3. Визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради №8/23/99 від 03.03.2023 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Тернопіль вул. Тараса Протасевича Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради".

4. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер якої 6110100000:08:014:0067, площею 0.0830 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вулиця Протасевича у м.Тернополі.

5. Поновити Державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 з одночасним поновленням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, яка знаходиться за адресою : вулиця Протасевича у м.Тернополі.

6. Судові витрати покласти на відповідачів-1,2 рівними частинами пропорційно до задоволених вимог.

7. Судові витрати в складі судового збору в сумі 6 056 грн 00 коп. покласти на Тернопільську міську раду.

8. Стягнути з Тернопільської міської ради в користь Державного бюджету України 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.

9. Судові витрати в складі судового збору в сумі 6 056 грн 00 коп. покласти на Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області.

10. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області в користь Державного бюджету України - 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.

11. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивачка: Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець Шкарупа Світлана Павлівна, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1 );

Відповідач-1: Тернопільська міська рада, вул. Листопадова, буд.5, м. Тернопіль, 46001 (код ЄДРПОУ 34334305) ;

Відповідач-2: Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, вул. Лисенка, 20 А, м. Тернопіль, 46002 (код ЄДРПОУ 39766192).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення складено 18.09.2024. Копію повного тексту рішення надіслати учасникам справи відповідно до вимог статті 242 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко


Суд	Господарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення	12.08.2024
Оприлюднено	19.09.2024
Номер документу	121688263
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди

Гевко В.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 12.08.2024 по справі 921/34/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —921/34/24

Рішення від 12.08.2024

Рішення
від 12.08.2024 по справі 921/34/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ