Рішення

від 11.09.2024 по справі 922/2339/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024м. ХарківСправа № 922/2339/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, оф. 212) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (62341, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4-а) про стягнення 488'017,59 грн за участю представників:

позивача - Володька М.М.;

відповідача - Шинкарчука А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шико" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 488'017,59 грн, з яких: 295'527,31 грн - аванс за Попереднім договором №340/3-2 від 06.09.2021; 18'769 грн - інфляційні нарахування; 12'545,54 грн - 3% річних, 161'175,74 грн - пеня. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що строк Попереднього договору сплив 06 вересня 2022 року на підставі імперативних норм встановлених Цивільним та Господарськими кодексами України, а саме положення частини 1 статті 182 Господарського кодексу України та частини 3 статті 635 Цивільного кодексу України, а тому сплачений аванс підлягає поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 10.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.08.2024 на 14:40 год.

25.07.2024 відповідач подав відзив (вх.№ 18844), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Основний договір не було укладено з вини позивача, при цьому Попередній договір №340/3-2 від 06.09.2021 не розірваний та не припинив свою дію з підстав визначених в цьому Договорі, а тому твердження позивача про припинення дії Попереднього договору №340/3-2 від 06.09.2021 після спливу 1 року з дня його підписання є безпідставним, а отже і застосування позивачем вимог ст.530 та ст. 625 ЦК України є також безпідставним. Також відповідач зазначив, що договір між позивачем та відповідачем не містить будь-яких умов щодо сплати процентів за користування коштами, а також відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, то відповідно посилання позивача на ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 536 Цивільного кодексу України є абсолютно безпідставним.

30.07.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх.№19150), в якій зазначив, що доступ до спірного приміщення починаючи з 24.02.2022 по теперішній час обмежено відповідачем для позивача, що унеможливлює останнім виконання робіт орендаря. Також позивач вказав, що визнання сторонами Попереднього договору таким, що містить елементи різних договорів (змішаний договір) не може бути підставою для безстроковості Попереднього договору, а є виключно констатацією факту, що договір може містити елементи інших договорів. При цьому, якщо відповідач вважає, що Попередній договір містить елемент іншого виду договору, істотною умовою якого є його безстроковість, останній був зобов`язаний посилатись на відповідні положення Цивільного та/або Господарського кодексів України. Крім того, позивач вважає, що відповідач втратив своє право неодноразового повідомлення про перенесення дати відкриття, оскільки в межах встановленого законом строку дії договору так і не надав позивачу належного повідомлення або ж не заявив про дію для нього форс-мажорних обставин з одночасним обґрунтуванням того яким саме чином, останні завадили скористатись обов`язком повідомити про перенесення дати відкриття. Також позивач зазначив про правомірність його вимог щодо нарахування пені за прострочення відповідачем повернення авансового платежу.

05.08.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 19723), в яких вказав, що твердження позивача про необхідність повідомлення його про отримання відповідачем акту введення в експлуатацію, Сертифікату, документів, що підтверджують набуття право власності, інших документів щодо Торгового центру та/ або Приміщення не ґрунтуються на положеннях укладеного Договору. Крім того, ні відповідач, ні будь-які треті особи за дорученням відповідача жодним чином не обмежували позивача в праві доступу до приміщення після підписання протоколу доступу та надання доступу до приміщення для виконання робіт за договором.

27.08.2024 відповідач подав письмові пояснення разом з додатковими доказами, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2024 на 14:45.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2024 підтримав позов, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2024 підтримав свій відзив, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

06 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шико" (надалі за текстом - Орендар/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (надалі за текстом - Орендодавець/Відповідач) укладено Попередній договір №340/3-2 щодо укладання договору оренди (надалі за текстом - Попередній Договір/Договір).

Договір або Попередній Договір - цей договір, відповідно до якого Сторони зобов`язуються протягом погодженого Сторонами строку укласти Договір оренди (основний договір) та виконувати інші обов`язки, погоджені Сторонами в цьому Договорі, із змінами та доповненнями до нього, що можуть вноситися Сторонами. Цей Договір є змішаним у розумінні статті 628 Цивільного кодексу України та, крім положень попереднього договору, містить інші види договорів (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору Сторони зобов`язуються протягом 15 робочих днів після настання Відкладальної обставини, на умовах, передбачених в цьому Попередньому Договорі, укласти Договір оренди.

Відповідно до п. 1.13. Попереднього Договору Відкладальна обставина - настання в сукупності всіх наведених нижче обставин (умов):

- отримання Орендодавцем Акту введення в експлуатацію, Сертифікату, документів, що підтверджують набуття право власності, інших документів щодо Торгового центру та/або Приміщення, які можуть бути необхідними для укладення Договору оренди;

- завершення Орендарем Робіт Орендаря відповідно до вимог цього Договору та отримання Орендодавцем письмового повідомлення від Орендаря про це;

- направлення Орендодавцем Орендареві письмового повідомлення про готовність до укладення Договору оренди. 13 тому випадку, якщо Орендодавець направив Орендареві повідомлення про час, місце і дату укладання договору оренди, таке повідомлення вважається також повідомленням про готовність Орендодавця до укладення Договору оренди, якщо таке останнє повідомлення раніше не відправлялось Орендодавцем. Орендодавець не має права безпідставно зволікати з направленням такого повідомлення Орендареві, якщо вусі інші умови виконані.

За текстом Попереднього Договору та Додатку 1 до Попереднього договору (редакція Договору оренди) під терміном Торговий центр сторони розуміли багатофункціональний торгово-розважальний центр, будівництво якого здійснювалось на Земельній ділянці, відповідно до розробленої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт за адресою: смт Мала Данилівка, Дергачівський район Харківської області, вул. Кільцевий шлях, 4-А.

Відповідно до п.1.15., п.12.1. Попереднього Договору та п.3 Додатку 2 до Попереднього Договору, попередньо визначений строк, протягом якого Орендодавець має намір відкрити Торговий центр для відвідувачів, мав наступити в І-ІІ кварталі 2022 року, точну Дату відкриття буде повідомлено додатково.

10 січня 2022 року Позивачем було отримано від Відповідача лист (вих.№86 від 30.12.2022), в якому було повідомлено про дату відкриття ТРЦ для громадськості, що мала наступити 22 квітня 2022 року.

Відповідно до п.11 Додатку 2 до Попереднього Договору (в редакції викладеній у Додатковій угоді №1 від 28.09.2021):

1) Орендар сплачує Орендодавцю в строк до "15" квітня 2021 року частину Авансового внеску у розмірі 146'541,20 грн. з урахуванням ПДВ, але не менше гривневого еквіваленту 5441,60 доларам США згідно з Офіційним курсом на дату укладання, що зараховується в якості Забезпечувального платежу за цим Договором;

2) Орендар сплачує Орендодавцю в строк до "15" листопада 2021 року частину Авансового внеску у розмірі 146'541,20 грн з урахуванням ПДВ, але не менше гривневого еквіваленту 5441,60 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладання, що зараховується в якості Забезпечувального платежу за цим Договором;

3) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання Протоколу допуску, Орендар сплачує Орендодавцю частину Авансового внеску у розмірі 88'696,03 грн з урахуванням ПДВ, але не менше гривневого еквіваленту 3293,60 доларам США згідно з Офіційним курсом на дату укладення, який буде зарахований в якості Орендної плати за перший місяць оренди за Основним Договором Оренди.

На виконання вимог підпунктів 1 та 2 пункту 11 Додатку 2 до Попереднього Договору Позивачем було сплачено на рахунки Відповідача відповідні частини Авансового/Забезпечувального платежу, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями №2836 від 13 жовтня 2021 року (на загальну суму 146'541,20 грн в т.ч. ПДВ) та №3271 від 08 грудня 2021 року (на загальну суму 148'986,11 грн в т.ч. ПДВ).

Таким чином, всього, на виконання умов Договору, Позивачем було перераховано Відповідачу 295'527,31 грн.

У відповідності до вимог статті 7 Попереднього Договору, 16 лютого 2022 року між Сторонами було підписано Протокол допуску, підписанням якого засвідчено, що Сторони підтверджують факт надання Орендареві допуску до Приміщення для виконання Робіт Орендаря на умовах та у строки, що не суперечать Попередньому договору.

Починаючи з 24.02.2022 доступ до Торгового центру було обмежено зі сторони Відповідача та станом на дату подання даної Позовної заяви Торговий центр досі не відкритий ні для Орендарів, ні для відвідувачів.

Позивач зазначає, що строк дії Договору сплив 06.09.2022, а від Відповідача не надійшло ні повідомлень про перенесення Дати відкриття, ні будь-яких інших повідомлень/пропозицій з питань виконання Попереднього Договору, у зв`язку з чим 27 січня 2023 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою повернути Авансовий/Забезпечувальний платіж на підставі припинення дії Договору за законом.

Проте Відповідач на вказану вимоги жодним чином не відреагував, авансовий платіж не повернув.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

За змістом ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 16.3. Попереднього договору враховуючи те, що даний Попередній договір є змішаним та містить положення різних видів договорів (крім попереднього договору), в тому випадку, якщо закінчився встановлений законодавством граничний строк для укладення основного договору та Сторони при цьому уклали або не уклали Договір оренди, даний Попередній договір не припиняє свою дію та Сторони зобов`язані виконувати свої обов`язки за цим Попереднім договором, в тому числі ті обов`язки, які пов`язані із укладенням нового попереднього договору (якщо Договір оренди не був укладений), виконанням Робіт Орендаря, сплатою необхідних платежів.

Суд зауважує, що за змістом статтею 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що умови Договору Сторонами не оскаржувались та не визнавались судом недійсними, а тому ці умови є обов`язковими до виконання Сторонами.

Сторони в Договорі передбачили (узгодили), що після закінчення встановленого законодавством (ст. 182 Господарського кодексу України) граничного строку для укладення основного договору Попередній договір не припиняє свою дію, а тому суд критично ставиться до висновків Позивача про те, що строк дії Попереднього договору сплив 06.09.2022.

Водночас умовами Договору передбачені наслідки не укладання основного договору після закінчення відповідного строку встановленого законодавством.

Так, якщо протягом встановленого законодавством граничного строку для укладення основного договору на підставі Попереднього договору (далі - граничний спірок) Відкладальна обставина не наступить та/або Сторони не зможуть укласти Договір оренди, на вимогу будь-якої із Сторін Сторони зобов`язуються укласти попередній договір на наступний граничний строк на умовах, які повинні бути аналогічними положенням цього Попереднього договору та відображати досягнуті Сторонами домовленості (з урахуванням нових положень, пов`язаних із тими змінами фактичних даних та обставин, які будуть існувати на момент укладення такого нового попереднього договору (вище та далі - новий попередній договір). Орендодавець має право вимагати укладення нового попереднього договору, а Орендар зобов`язаний укласти новий попередній договір на вимогу Орендодавця по спливу строку, при якому до встановленої законодавством граничної дати для укладення основного договору залишається менше 60 (шістдесяти) календарних днів. Сторони не звільняються від обов`язку укласти новий попередній договір по спливу граничного строку. З укладенням нового попереднього договору втрачають силу відповідні положення цього Договору, якщо інше не буде погоджено Сторонами (пункт 4.1. Договору).

В тому випадку, якщо протягом граничного строку Відкладальна обставина не наступить і Сторони не укладуть Договір оренди, Орендодавець не вважається таким, що прострочив виконання своїх обов`язків, до Орендодавця не можуть застосовуватися будь-які негативні наслідки зі сторони Орендаря, Орендар зобов`язаний виконувати положення цього Попереднього договору, в тому числі, щодо укладення нового попереднього договору. З метою укладення нового попереднього договору Орендодавець надсилає письмове запрошення Орендарю для підписання нового попереднього договору з вказівкою місця та дати укладення нового попереднього договору. Протягом 5 (п`яти) робочих днів після направлення Орендодавцем вказаного запрошення Сторони зобов`язані укласти новий попередній договір. При цьому, за новим попереднім договором строк для укладення Договору оренди не повинен перевищувати 12 (дванадцять) календарних місяців (пункт 4.2. Договору).

У випадку укладення Сторонами нового попереднього договору Авансовий внесок, сплачений Орендарем відповідно до цього Договору, зараховується в якості Авансового внеску (або його частини, якщо його розмір на дату підписання нового попереднього договору менший необхідної суми) за новим попереднім договором (пункт 4.3. Договору).

Отже, у разі закінчення встановленого законодавством граничного строку для укладення основного договору та відсутності підписаного Договору оренди Сторонами, останні зобов`язані укласти новий попередній договір. Для цього будь-яка зі Сторін має надіслати відповідне запрошення іншій Стороні.

Попередній договір укладено 06.09.2021, а отже граничний строк встановлений законодавством для укладення основного договору сплив 06.09.2022.

Враховуючи викладене, на виконання умов Договору (пункт 4.1. Договору), будь-яка зацікавлена Сторона після 06.09.2022 мала надіслати письмову вимогу іншій стороні для підписання нового попереднього договору.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 4.2. Договору саме Відповідач (Орендодавець) мав надіслати письмове запрошення Позивачу (Орендарю) для підписання нового попереднього договору з вказівкою місця та дати укладення нового попереднього договору.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем жодних дій, направлених на укладання нового попереднього договору, після 06.09.2022 вчинено не було. Вказані обставини також підтвердив представник Відповідача під час судового засідання.

Таким чином, суд доходить висновку, що новий попередній договір не укладено саме з вини Відповідача.

Суд критично ставиться до тверджень Відповідача про те, що Основний договір не було укладено з вини Позивача, оскільки саме Відповідач не мав можливості після 24.02.2022 забезпечити доступ Позивача до спірних приміщень для завершення Позивачем робіт, передбачених умовами Договору, що підтверджується Сертифікатом про форс-мажорні обставини №3100-24-1605 від 21.08.2024. Крім того, п. 4.2. Договору передбачає, що саме Відповідач мав ініціювати укладення нового попереднього договору, чого останній протягом двох років не зробив.

Відповідно до п. 4.7. Договору, якщо Договір оренди не буде укладено на умовах цього Договору та якщо при цьому протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання Орендодавцем повторної письмової вимоги Орендаря (направленої після закінчення граничного строку з інтервалом не менше 30 (тридцяти) календарних днів), з вини Орендодавця новий попередній договір (або Договір оренди на підставі нового попереднього договору після закінчення граничного строку) не буде укладено, Орендодавець на вимогу Орендаря повертає Орендареві Авансовий внесок (його залишок) та відшкодовує завдані збитки в розмірі, який не перевищує вартість зроблених Орендарем невід`ємних поліпшень в Приміщенні, якщо такі були здійснені Орендарем внаслідок виконання Робіт Орендаря (за умови, що такі Роботи Орендаря виконувалися у чіткій відповідності до цього Договору). В такому випадку цей Попередній договір (новий попередній договір) вважається припиненим та Сторони не зобов`язані укладати Договір оренди або новий попередній договір. Повернення Авансового внеску здійснюється Орендодавцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідної вимоги Орендаря.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи приписи п. 4.7. Договору та встановлені судом обставини, Попередній договір вважається припиненим (після отримання Відповідачем повторної письмової вимоги), а Відповідач мав повернути авансовий внесок протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідної вимоги Позивача.

Суд зазначає, що аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №910/11491/17, від 17.06.2021 у справі №711/5065/15-ц, від 13.01.2021 у справі №686/6823/14-ц, від 08.04.2021 у справі №640/19696/17, від 22.02.2022 у справі №750/2209/21.

Як убачається з матеріалів справи, 27.01.2023 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою повернути Авансовий/Забезпечувальний платіж, у зв`язку з припиненням дії Договору. 29.11.2023 Позивач повторно звернувся до Відповідача з аналогічною вимогою.

Матеріали справи не містять доказів стосовно дати отримання відповідної вимоги Відповідачем, а тому суд враховує положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У даному випадку пересилання поштових відправлень відбувалось між обласними центрами України (м. Київ та м. Харків), а тому пересилання мало бути здійснено протягом 3 днів після дня подання поштових відправлень до пересилання в об`єкті поштового зв`язку.

Таким чином, Відповідач мав повернути авансовий внесок до 01.03.2023 включно.

Проте Відповідач авансовий внесок у передбачений Договором строк не повернув, у зв`язку з чим він вважається судом таким, що з 02.03.2023 прострочив виконання зобов`язання з повернення авансу.

Враховуючи викладене та те, що Договір оренди не буде укладено на умовах Попереднього Договору, беручи до уваги відсутність вимог Відповідача стосовно укладення нового попереднього договору, а також направлення Позивачем вимог про повернення коштів, здійснений ТОВ "Шико" платіж за Попереднім договором підлягає поверненню його власникові.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення авансового платежу в сумі 295'527,31 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 161'175,74 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Суд також звертає увагу, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

У даному випадку ні Договором, ні чинним законодавством не встановлено забезпечення виконання зобов`язання з повернення авансового платежу у вигляді стягнення неустойки (або стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК України), а тому вимога про стягнення пені в сумі 161'175,74 грн є неправомірною. Суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 12'545,54 грн та втрат від інфляції в сумі 18'769 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат (за період: березень 2023 року червень 2024 року), суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 18'769 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Водночас вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 11'914 грн за період з 02.03.2023 по 04.07.2024.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (62341, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4-А; ідент. код 43413434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, оф. 212; ідент. код 23744507) 295'527,31 грн основного боргу, 18'769 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 11'914 грн та судовий збір у сумі 3914,52 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шико" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, оф. 212; ідент. код 23744507).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (62341, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4-А; ідент. код 43413434).

Повний текст рішення складено 18.09.2024.

СуддяІ.В. Трофімов