Рішення

від 09.09.2024 по справі 922/1464/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ХарківСправа № 922/1464/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Борзна" (місцезнаходження: 16441, Чернігівська область, Ніжинський район, село Оленівка, вулиця Шевченка, будинок 88; код ЄДРПОУ: 37440879) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (місцезнаходження: 61097, місто Харків, вулця Кашуби, будинок 10; код ЄДРПОУ: 37875888) про стягнення 904 184,49 грн. за участю представників:

позивача: Левченко С. Ю. (ордер серії АА №1433749 від 19.04.2024, свідоцтво про

право на заняття адвокатською діяльністю №001061 від 02.11.2020);

відповідача:Тітов І.Б.;(ордер серії АХ №1156841 від 27.05.2024 , свідоцтво про право

на заняття адвокатською діяльністю №1182 від 02.03.2012).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АР Борзна" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" пені у розмірі 54 332,01 грн. та штрафу у розмірі 849 852,48 грн. за Договором поставки №540/21 від 27.07.2021.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Борзна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1464/24, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

21.05.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13225/24 від 21.05.2024). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає таке. По-перше, відповідач стверджує, що оновлена редакція п. 1 Специфікації № 15, яка була викладена в Додатковій угоді № 6, вже не містила строку поставки товару, а отже всі нові зобов`язання відповідача були визначені без строків їх виконання. До того ж, позивачем не направлялись на адресу відповідача вимоги про поставку товару за Специфікацією № 15. По-третє, відповідач посилається на відображення у видаткових накладних номеру замовлення, а саме на наступні видаткові накладні: №198 від 27 лютого 2024 року, в якій в графі "замовлення", вказано "замовлення покупця №73 від 26 лютого 2024 р." що на думку відповідача, свідчить про те, що позивач подав заявку на поставку товару лише 26 лютого 2024 року і тому, відповідно, поставка товару відбулась 27 лютого 2024 року; №259 від 16 березня 2024 року, в якій в графі "замовлення", вказано "замовлення покупця №185 від 15 березня 2024 р." що, за твердженням відповідача, свідчить про те, що позивач подав заявку на поставку товару лише 15 березня 2024 року і тому, відповідно, поставка товару відбулась 16 березня 2024 року; №265 від 18 березня 2024 року, в якій в графі "замовлення", вказано "замовлення покупця №187 від 15 березня 2024 р.", що як зазначає відповідач, свідчить про те, що позивач подав заявку на поставку товару лише 15 березня 2024 року і тому, відповідно, поставка товару відбулась186 березня 2024 року; №266 від 18 березня 2024 року, в якій в графі "замовлення", вказано "замовлення покупця №187 від 15 березня 2024 р." що, на переконання відповідача, свідчить про те, що позивач подав заявку на поставку товару лише 15 березня 2024 року і тому, відповідно, поставка товару відбулась187 березня 2024 року. Вищевикладене, на думку відповідача, спростовує твердження позивача про те, що кінцевим строком поставки товару було 31.01.2024.

27.05.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 13546 від 27.05.2024), в якій позивач зазначає, що відповідач не враховує, що п.1. Додаткової угоди №6 змінював лише кількість та вид товару, і не змінював строк передачі товару, оскільки в п.3. Додаткової угоди №6 визначено, що всі інші положення Договору та Специфікації, залишаються незмінними. Тобто, незважаючи на зміну кількості та виду товару, товар повинен був бути поставлений відповідачем в строк до 31.01.2024, який відповідач порушив. Крім того, позивач стверджує, що добрива та хімія, поставку якої прострочив відповідач, використовується позивачем у виробничих процесах для внесення на озимі посіви саме в лютому, чим і був обумовлений строк на поставку товару до 31.01.2024. Крім того, позивач зазначає, що передумовою для укладення додаткової угоди №6 стала неможливість відповідача виконати поставку товару - сульфата-амонію у кількості 150 тон, що було пердбачено специфікацєю №15. При цьому, позивач зазначив, що положеннями договору поставки №540/21 не передбачено направлення позивачем відповідачу будь-яких заявок. Видаткові накладні формувались самим відповідачем, а поставка товару у відповідності до базису поставки товару DDP (згідно Інкотермс у редакції 2020 року) відбувалась відповідачем на склад позивача.

21.05.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 14734 від 06.06.2024), в яких зазначив, що уклавши Додаткову угоду № 6 сторони вчинили правочин, спрямований на зміну умов раніше укладеного правочину. Саме Додатковою угодою № 6 сторони визначили такі істотні умови поставки товару, як асортимент, кількість та ціна. При цьому, таку істотну умову, як строки поставки товару, сторонами погоджено не було. Крім того, на думку відповідача, підтвердженням надходження заявки від позивача є той факт, що в надісланій позивачем заявці містилась транспортна інструкція для відповідача в частині оформлення товаро-транспортних накладних.

02.08.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені та штрафу (вх.№19486 від 02.08.2024), в якому останній зазначає, що він повністю поставив товар позивачу на умовах погоджених сторонами, крім того, на думку відповідача, позивач не зазнав жодних збитків та самостійно надав згоду на зміну асортименту і строків поставки товару. З огляду на вищезазначене в сукупності з іншими об`єктивними обставинами (ускладнення господарської діяльності в державі в умовах военного стану) відповідач просить суд зменшити штраф та пеню на 90 %.

Також позивачем до початку розгляду справи по суті надано до суду заперечення проти клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу (вх.№21341/24 від 26.08.2024). При цьому, 09.09.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли письмові пояснення щодо заперечень позивача (вх.№22518/24 від 09.09.2024).

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 09.09.2024 представник позивача позов підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та заявах по суті спору. Проти клопотання відповідача щодо зменшення пені та штрафу на 90% представник позивача заперечувала.

Представник відповідача. у судовому засіданні 09.09.2024 проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та заявах по суті спору. Клопотання щодо зменшення пені та штрафу на 90% представник відповідача підтримав, просив суд його задовольнити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АР Борзна" (Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (Відповідач, Постачальник) укладено договір поставки №540/21 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач, на умовах та в порядку визначеному Договором, зобов`язався передати у власність Позивача товар для використання його у господарській діяльності, а Позивач, у разі відсутності претензій щодо кількості та наявності видимих недоліків товару, зобов`язався в порядку та на умовах визначених Договором прийняти та оплатити товар (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару визначаються сторонами в окремих специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору.

Згідно п.2.3 Договору на кожну окрему партію товару сторони складають окрему специфікацію.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна товару визначається у специфікаціях за погодженням сторін.

Відповідно до п.4.1 Договору усі платежі по цьому договору здійснюються в національній валюті України - гривні.

В пункті 4.3 Договору сторонами передбачено, що якщо вони не погодять інших строків оплати, покупець зобов`язаний оплатити поставлений йому товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару.

Пунктом 4.6. Договору сторонами погоджено, що цей Договір є підставою для здійснення платежів по ньому. Покупець зобов`язується при здійсненні розрахунків по цьому договору зазначати в реквізитах платіжного документа "призначення платежу" номер та дату укладення цього договору, номер та дату специфікації та/або додаткової угоди до договору, а також найменування товару за який здійнюється оплата.

Відповідно до п.4.7 Договору виставлення рахунку є необов`язковим, але покупець має право, в строки визначені для оплати товару запросити у постачальника рахунок на оплату, в якому визначена сума оплати в національній валюті.

Згідно п.5.1 Договору якщо сторони не погодять іншого, постачальник поставляє товар по цьому Договору на умовах EXW - склад постачальника за адресою 61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд.10 (Інкотермс 2010), шляхом надання товару в розпорядження покупця.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що поставка товару оформляється первинним документом, підписаним обома сторонами. Підписанням первинного документа сторони засвідчують, що зазначений в ньому товар переданий постачальником та прийнятий покупцем в кількості, асортименті та за ціною узгодженими сторонами, зовнішні ознаки якості товару та його упаковка відповідають умовам Договору.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов договору 22.12.2023 сторони підписали Специфікацію №15 до Договору №540/21 від 27.07.2021 (надалі Специфікація), за умовами якої Відповідач зобов`язався поставити Позивачу Сульфат амонію гранульований у кількості 150 т. загальною вартістю 2 025 000,00 грн у строк не пізніше 31.01.2024.(а.с.23)

Відповідно до п.3 специфікації оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- 80% (1 620 000,00 грн.) - до 25.12.2023 включно;

-20% (405 000,00 грн.) - протягом двох робочих днів після реєстрації податкової накладної.

Крім того, у відповідності до п.5.1 Договору, пунктом 6 специфікації №15 сторони погодили адресу доставки товару, а саме склад покупця 16441, Чернігівська область. Ніжинський район, село Оленівка, вулиця Шевченка, будинок 88 та визначили базис поставки товару -DDP (згідно Інкортемс у редакції 2010 року).

26.12.2023 сторони уклали Додаткову угоду №6 до Договору (надалі Додаткова угода), відповідно до п. 1 якої сторони домовились змінити кількість та вид товару, що мав бути поставлений за Специфікацією №15 (а.с.26) та погодили наступні позиції до відвантаження:

1) Сульфат амонію гранульований у кількості 23 т. загальною вартістю 258 750,00 гр.н (без ПДВ);

2) Сульфат магнію гранульований у кількості 44 т. загальною вартістю 495 000,00 грн.(без ПДВ);

3) Тітул Дуо 40%, к.к.р. (4*5л) у кількості 215 л. загальною вартістю 232 915,95 грн (без ПДВ);

4) Айдамін-бор листкове підживлення в каністрах по 20 л у кількості 900 л. загальною вартістю 116 073,00 грн.(без ПДВ);

5) Альфа-Дикват,20 л у кількості 400 л. загальною вартістю 54 168,00 грн.(без ПДВ);

6) UN 3082 Гезагард 500 FW 50% к.с. (4*5л) кл.9 ГУ III у кількості 260 л. загальною вартістю 60 665,80 грн.(без ПДВ);

7) Регістан Ультра (каністра 20 л.) у кількості 1,020 л. загальною вартістю 289 731,00 грн.(без ПДВ);

8) Регулятор росту рослин "ГУМІФІЛД ВР-18" (каністра 20 л.) у кількості 40 л. загальною вартістю 11 380,80 грн.(без ПДВ);

9) Тітул Дуо 40%, к.к.р. (4*5л) у кількості 155 л. загальною вартістю 167 916,15 грн.(без ПДВ).

Загальна вартість товару з ПДВ - 2 023 920,84 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди всі інші положення Договору та Специфікації залишаються незмінними.

Додаткову угоду підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставку товару здійснював частинами:

- 27 лютого 2024 року Відповідач відповідно до видаткової накладної №198 поставив 44 тон Сульфату магію гранульованого на суму 594 000,00 грню (а.с.26);

- 16 березня 2024 року Відповідач відповідно до видаткової накладної № 259 поставив 215 літрів Тітул Дуо 40% к.к.р.(4*5л) (на суму 279 499,14 (а.с.27);

- 18 березня 2024 року Відповідач відповідно до видаткової накладної №265 поставив 900 літрів айдамін -бор листкове підживлення в каністрах по 20 л. на суму 116 073,00 грн; 400 літрів альфа-дикват на суму 54 168,00 грн.; 260 літрів UN 3082 Гезагард 500 FW 50% к.с. (4*5л) кл.9 ГУ III на суму 60 665,80 грн., а всього загальною вартістю 277 088,16 грн.(а.с.28);

- 18 березня 2024 року Відповідач відповідно до видаткової накладної №266 поставив 1 020 літрів регістан ультра на суму 289 731,00 грн., 40 літрів регулятор росту рослин "Гуміфілд ВР-18" на суму 11 380,80 грн., 155 літрів тітул дуо 40% к.к.р. (4*5л) на суму 167 916,15 грн.,а всього загальною вартістю 562 832,54 грн.

Відповідно до п.4 Специфікації в разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує штраф в розмірі 10% від суми за кожен протермінований тиждень поставки.

Відповідно до п.9.5 Договору Постачальник, який прострочив виконання зобов`язання поставки згідно з Договором, повинен на вимогу Покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії товару, за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день несвоєчасної поставки товару). Відповідно, за кожен день прострочення поставки, пеня в розмір подвійної облікової ставки НБУ. що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії Товару, за кожен день прострочення виконання, розраховується наступним чином.

На думку позивача, відповідач зобов`язання щодо своєчасної поставки товару (добрив) у строки визначені у договорі та специфікації виконав неналежним чином, а тому прострочив поставку товару, у зв`язку з чим, Позивачем нараховано Відповідачу пеню в сумі 54 332,01 грн та штраф у сумі 849 852,48 грн, стягнення яких є предметом розгляду даної справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Так, згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України встановлено обов`язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами Договору (п.2.2.) товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару визначаються сторонами в окремих специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору.

Як вже встановлено судом, 22.12.2023 сторони підписали Специфікацію №15, за умовами якої Відповідач зобов`язався поставити Позивачу Сульфат амонію гранульований у кількості 150 т. загальною вартістю 2 025 000,00 грн у строк - не пізніше 31.01.2024.

Таким чином, у Специфікації №15 сторони погодили асортимент, ціну та кількість окремої партії товару та узгодили строк її поставки (не пізніше 31.01.2024).

26.12.2023 сторони уклали Додаткову угоду №6, відповідно до п. 1 якої домовились змінити кількість та вид товару, що мав бути поставлений позивачу відповідачем відповідно до Специфікації №15 від 22.12.2023.

Всі інші положення Договору та Специфікації залишились незмінними (п. 3 Додаткової угоди).

З вказаного вбачається, що Додатковою угодою № 6 сторони внесли зміни до Специфікації № 15 та змінили такі істотні умови поставки товару, як асортимент, кількість та ціна товару, який мав бути поставлений за Специфікацією №15. Водночас, таку істотну умову, як строк поставки товару, сторонами не було змінено, про що зазначено в п. 3 Додаткової угоди № 6 від 26.12.23.

Отже, товар за Специфікацією № 15 в редакції Додаткової угоди № 6 від 26.12.23 мав бути поставлений у строк, який сторони узгодили під час укладення вказаної специфікації, тобто не пізніше 31.01.2024.

Наведене спростовує твердження Відповідача про те, що оновлена редакція п. 1 Специфікації № 15, яка була викладена в Додатковій угоді № 6, вже не містила строку поставки товару.

На підставі викладеного, суд констатує, що Відповідачем не надано доказів на підтвердження зміни строку поставки, а тому належними доказами не спростовано доводи Позивача щодо виникнення у Відповідача обов`язку поставити товар за Специфікацією № 15 до 31.01.2024 включно.

Суд також відхиляє твердження Відповідача про те, що поставка товару здійснюється лише на підставі заявок Позивача, оскільки положеннями Договору не передбачено направлення Позивачем Відповідачу будь-яких заявок. При цьому, Відповідачем не надано до матеріалів справи жодної заявки Позивача на поставку відповідного товару. Посилання відповідача щодо того, що інформація про транспорт, яка надавалась Позивачем після надходження від Відповідача повідомлення про наявність можливості поставати товар судом не приймаються, оскільки така інформація не є замовленням.

Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів повідомлення Відповідачем Позивача про готовність поставити спірний товар до 31.01.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки Позивачу партії товару, яка мала бути поставлена відповідно до Специфікації №15, в обумовлений сторонами строк (не пізніше 31.01.2024), а саме:

- 27 лютого 2024 року Відповідач, відповідно до Видаткової накладної №198 поставив 44 тони Сульфат магнію гранульованого, чим прострочив виконання зобов`язання на 26 днів (з 01.02.24 по 26.02.24);

- 16 березня 2024 року Відповідач, відповідно до Видаткової накладної №259 поставив 215 літрів Тітул Дуо 40%, чим прострочив виконання зобов`язання на 44 дні (з 01.02.24 по 15.03.24);

- 18 березня 2024 року Відповідач, відповідно до Видаткової накладної №265 поставив Айдамін-бор листкове підживлення в каністрах по 20 л. у кількості 900 л., Альфа - Дикват, 20 л. у кількості 400 л., Гезагард 500 у кількості 260 л. - чим прострочив виконання зобов`язання на 46 днів (з 01.02.24 по 17.03.24).

- 18 березня 2024 року Відповідач, відповідно до Видаткової накладної №266 поставив Регістан Ультра (каністра 20л.) в кількості 1020 л., Регулятор росту рослин "Гуміфілд ВР-18" (каністра 20л) в кількості 40 л., Тітул Дуо 40% в кількості 155 л., чим прострочив виконання зобов`язання на 46 днів (з 01.02.24 по 17.03.24).

Як було встановлено вище та підтверджується матеріалами справи, виходячи з умов Договору, Специфікації №15 та Додаткової угоди №6 відповідачем було допущено прострочення термінів поставки продукції.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.9.5 Договору Постачальник, який прострочив виконання зобов`язання поставки згідно з Договором, повинен на вимогу Покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії товару, за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день несвоєчасної поставки товару). Відповідно, за кожен день прострочення поставки, пеня в розмір подвійної облікової ставки НБУ. що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії Товару, за кожен день прострочення виконання, розраховується наступним чином.

Перевіривши правильність нарахування Позивачем пені в сумі 54 332,01 грн, суд дійшов висновку, що вказане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені в сумі 54 332,01 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4 Специфікації в разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує штраф в розмірі 10% від суми за кожен протермінований тиждень поставки.

Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 849 852,48 грн, суд зазначає, що він є арифметично вірним.

Щодо заяви відповідача про зменшення суми штрафних санкцій на 90% (вх.№19486 від 02.08.2024), а також заперечень позивача на вказане клопотання (вх.№21341 від 26.08.2024) суд зазначає таке.

Відповідач у клопотанні про зменшення суми штрафних санкцій (вх.№19486 від 02.08.2024) зазначає, що він повністю поставив товар позивачу на умовах погоджених сторонами та на думку відповідача, позивач не зазнав жодних збитків та самостійно надав згоду на зміну асортименту і строків поставки товару. З огляду на вищезазначене в сукупності з іншими об`єктивними обставинами (ускладнення господарської діяльності в державі в умовах военного стану) відповідач просить суд прийняти рішення, яким зменшити штраф та пеню на 90 %.

Позивач, в обґрунтування своїх заперечень (вх.№21341 від 26.08.2024), посилається на те, що відповідачм, по- перше, недопоставлено сульфат амонію гранульованого у кількості 50 кг., по - друге, відповідачем поставлено позивача у невігідне матеріальне становище, оскільки позивач терміново закуповував сульфат амонію гранульованого у інших постачальників по цінам, які значно перевищували законтрактовані з відповідачем, що підтверджується видатковими накладними від 08.03.2024 та 08.04.2024. Також позивач зазначає, що внаслідок його співпраці з відповідачем постраждала ділова репутація, оскільки як вказує позивач, його поряд з відповідачем намагаються звинуватити у колаборційній діяльності та обходу санкцій РФ, а тому через наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень справи виникають проблеми з укладанням контрактів та проходженні фінансового монтіронгу. Зважаючи на викладене вище, позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% та заперечення позивача щодо вказаного клопотання, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, право суду зменшити розмір неустойки визначено частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені приписи, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення таких санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення штрафу є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Суд зазначає, що в даному випадку розмір штрафу становить майже 45 % від вартості товару, поставленого за Специфікацією, тобто наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 зауважила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним критеріям, є обмежити розмір санкцій які присуджені до стягнення.

Суд зазначає, що таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 910/1005/19).

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується Позивачем, що Відповідачем був поставлений товар на виконання умов Договору Специфікації та Додаткової угоди №6, про що свідчать наявні у справі видаткові накладні. Водночас, під час судового засідання представник Відповідача зазначив про відсутність доказів понесених збитків позивачем через прострочення виконання Відповідачем обов`язку з поставки товару за Специфікацією.

Щодо доводів позивача стосовно того, що добрива та хімія, поставку якої прострочив відповідач, використовуються позивачем у виробничих процесах для внесення на озимі посіви саме в лютому, що є надважливим для врожайності а тому строк поставки товару був передбачений саме до 31.01.2024, суд зазначає наступне.

Позивач на підтвердження вказаних обставин надав видаткові накладні №2319 та №1953 щодо закупівлі сульфату амонію та його аналогу (сульфат магнію) у інших постачальників 08.03.2024 та 06.04.2024, тобто після лютого 2024, про який зазначав позивач у запереченнях, отже вказані добрива не могли бути використані позивачем у лютому 2024 замість непоставлених відповідачем добрив.

Крім того, доводи позивача щодо проблем з укладання контрактів та проходженні фінансового монтіронгу внаслідок його співпраці з відповідачем та наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень справи, де відповідача намагаються звинуватити у колаборційній діяльності є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, зокрема, позивачем не надано судових рішень на підтвердження своєї правової позиції, не надано доказів на підтвердження перепон позивача при укладанні контрактів чи проходженні фінансового моніторингу. Крім того, свого постачальника позивач обирав самостійно, укладенню договору не передувала, наприклад, процедура оголошення закупівель з визначенням переліку вимог щодо товару та постачальника.

Враховуючи викладене та те, що вартість товару, поставленого за Специфікацією №15, становить 2 025 000,00 грн, а нараховані штрафні санкції становлять 904 184,49 грн, а також врахочуючи факт поставлення відповідачем товару, суд визнає клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій обґрунтованим та задовольняє його частково в частині зменшення штрафних санкцій на 50% до 452 092,24 грн.(з яких 27 166.00 грн. - пеня та 424 926,24 грн.-штраф).

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності достатті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, враховуючи встановлення судом обставин порушення відповідачем строків поставки товару за договором поставки №540/21 від 27.07.2021 (з урахуванням специфікації №15 та додаткової угоди №6), враховуючи задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50%, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, господарський суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 27 166,00 грн. штрафу у сумі 424 926,24 грн. підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 27 166,00 грн. та штрафу у сумі 424 926,24 грн. суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "АР Борзна" покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 236-238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (місцезнаходження: 61097, місто Харків, вулця Кашуби, будинок 10; код ЄДРПОУ: 37875888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Борзна" (місцезнаходження: 16441, Чернігівська область, Ніжинський район, село Оленівка, вулиця Шевченка, будинок 88; код ЄДРПОУ: 37440879) 452 092,24 грн. ( з яких: 27166,00 грн. - пені, 424 926,24 грн. - штрафу) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6781,40 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 27166,00 грн. та штрафу у розмірі 424926,24 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" вересня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/1464/24