Ухвала

від 17.09.2024 по справі 925/1577/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17 вересня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1577/20(925/1540/23)

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С.,

від скаржника та органу ДВС: не з`явились,

розглянувши скаргу ліквідатора ТОВ «Колос 14», арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 74746391)

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Корп»

про стягнення 179 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Від ліквідатора ТОВ «Колос 14», арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, надійшла скарга, в якій просить суд:

1.Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича О.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2024 по виконавчому провадженню № 74746391.

2.Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, вул. Саксаганського, буд. 10, м. Київ, 01032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» (код ЄДРПОУ 36027856, вул. Завгороднього, буд. 2А, с. Лубенці, Кам`янський район, Черкаська область, 20820) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.07.2024 призначено скаргу до розгляду по суті в судовому засіданні на 10:00 годину 17.09.2024.

До дня судового засідання до суду пояснення щодо поданої скарги від органу ДВС не надходили.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились, що не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 по справі № 925/1577/20 (925/1540/23) стягнуто з ТОВ «ІНТЕР КОРП» на користь ТОВ «КОЛОС 14» 179000,00 грн. основного боргу за Договором поставки товару № 18 від 21.02.2017 та 2685,00 грн. сплаченого судового збору.

25.03.2024 для примусового виконання даного судового рішення видано наказ, який пред`явлено ТОВ «КОЛОС 14» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

16.04.2024 відкрито виконавче провадження стосовно виконання вищевказаного наказу від 25.03.2024, номер виконавчого провадження 74746391.

18.06.2024 листом Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) № 32369/27.10-24 повідомлено, у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ «КОЛОС 14», що в межах даного виконавчого провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2024.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2024 по виконавчому провадженню № 74746391 підставою для повернення виконавчого документа являлась відсутність майна у боржника, що встановлено за результатами вжитих державним виконавцем дій в межах цього виконавчого провадження.

Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Засади виконавчого провадження визначені в ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», до яких належать наступні: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Перелік прав та обов`язків виконавця, в тому числі державного, визначено ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»:

« 2. Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом».

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»:

« 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

(…

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

(…)

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

(…)

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

(…)

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

(…)

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

(…)

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком».

Вищевказані права виконавця кореспондуються із його обов`язком щодо здійснення заходів примусового виконання рішень та кінцевою метою виконавчого провадження повне виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

У даних висновках суд звертається до правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 901/2028/13 та від 14.06.2018 у справі № 922/4575/16.

Реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 4 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Таким чином, вбачається, що будь-які складені державним виконавцем в межах виконавчого провадження документів підлягають реєстрації в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Досліджуючи надані скаржником докази, отримані із Автоматизованої системи виконавчого провадження, судом було встановлено наступні обставини:

Частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Натомість, відповідно до наданих до матеріалів справи доказів, зокрема інформації із АСВП щодо виконавчого провадження, вбачається, що державним виконавцем не проводилася перевірка майнового стану боржника та виявлення його рахунків, електронних гаманців протягом дії виконавчого провадження.

Згідно наданих скаржником документів можна дійти висновку, що заходи щодо виявлення рахунків боржника вживалися лише після відкриття виконавчого провадження відразу, натомість повторні перевірки в строки, передбачені ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», - не проводилися.

Так само перед поверненням виконавчого документа стягувачу державним виконавцем не було проведено дослідження наявності у боржника рахунків, електронних гаманців, тому висновок про те, що у боржника відсутнє майно, без вжиття попередніх заходів для дослідження наявності у нього рахунків в банківських установах чи електронних гаманців, де могли знаходитися грошові кошти, являється передчасним.

Аналогічно до ситуації із рахунками боржника, державним виконавцем не проводився аналіз наявності у ТОВ «ІНТЕР КОРП» рухомого чи нерухомого майна.

Згідно відомостей з АСВП, запити до МВС стосовно зареєстрованого за боржником рухомого майна не направлялися, так само матеріали виконавчого провадження, завантажені до АСВП, не містять будь-якої інформації про отримання державним виконавцем відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованих за боржником об`єктів нерухомості, матеріали справи також не містять таких відомостей.

Пунктом 2 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), передбачено, що у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.

Разом із тим, в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості про отримання державним виконавцем даних балансу боржника.

Беручи до уваги зазначене вище, суд приходить до висновку про порушення державним виконавцем положень ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та передчасність висновку про відсутність майна у боржника, враховуючи не вжиття державним виконавцем усіх можливих дій для виявлення такого майна.

Окрім цього, пунктом 14 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця викликати посадових осіб боржника для надання пояснень з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Так само п. 18 ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що державний виконавець має право вимагати від посадових осіб боржника пояснень щодо невиконання судового рішення або законних вимог виконавця.

Натомість з матеріалів виконавчого провадження, наявних в АСВП, можна дійти висновку, що державний виконавець із викликами та вимогами до посадових осіб боржника не звертався.

В АСВП також відсутні будь-які документи, які б свідчили про виїзд державного виконавця за юридичною адресою боржника, зазначеною в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Шолуденко, буд. 3, м. Київ, 04116 для розшуку майна боржника, в тому числі готівкових грошових коштів, які могли зберігатися в касі ТОВ «ІНТЕР КОРП».

Враховуючи зазначене вище, зокрема, відсутність належним чином вжитих заходів державного виконавця, спрямованих на розшук майна боржника, свідчить про безпідставність прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»), тому постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2024 по виконавчому провадженню № 74746391 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Скаржник зазначив, що ним понесено витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. за підготовку скарги для її подання до суду, що підтверджено доказами, доданими до матеріалів справи разом із скаргою.

Заперечень щодо заявлених судових витрат від органу ДВС не надходило.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №910/12876/19.

Відтак, суд, дослідивши перелік наданих послуг адвокатом, витрачений час та вартість, приходить до переконання, що сума витрат на надану професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. не відповідає критеріям Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є співрозмірною та розумною із урахуванням проведеною (виконаною) роботою адвоката, а тому заявлена вимога підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Скаргу ліквідатора ТОВ «Колос 14», арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, на постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича О.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2024 по виконавчому провадженню № 74746391 задовольнити.

2.Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича О.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2024 по виконавчому провадженню № 74746391.

3.Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, вул. Саксаганського, буд. 10, м. Київ, 01032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» (код ЄДРПОУ 36027856, вул. Завгороднього, буд. 2А, с. Лубенці, Кам`янський район, Черкаська область, 20820) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 17.09.2024.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С.С. Боровик