Рішення

від 22.08.2024 по справі 927/1705/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1705/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

За позовом: Заступника керівника Корюківської окружної прокуратури,

вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, в інтересах держави в особі

позивачів: 1. Міністерства освіти і науки України,

код ЄДРПОУ 38621185, проспект Берестейський, 10, м. Київ, 01135

2. Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 39764881, вул. П`ятницька, 11А, м. Чернігів, 14000

до відповідачів: 1. Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02548854, вул. Чернігівська, 42, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100

2. Фермерського господарства «Флеш»,

код ЄДРПОУ 37915768, вул. Гавриша, 57, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670

Предмет спору: про визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки та стягнення 10 716 696,20 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Чирський Ю. В., адвокат;

за участю прокурора: Кравченко А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області та Фермерського господарства «Флеш», у якому просить суд:

- визнати недійсним договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022, укладений між Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області та Фермерським господарством «Флеш»;

- зобов`язати Фермерське господарство Флеш повернути займану ним ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області;

- стягнути з Фермерського господарства «Флеш» в дохід держави 93,12% вартості кукурудзи урожаю 2022 року, що становить 5 010 876,44 грн, та з Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області в дохід держави 6,88% вартості кукурудзи урожаю 2022 року, що становить 370 000,00 грн, за договором підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням прокурором вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 29.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.01.2024 прокурор направив до суду заяву про усунення недоліків з доданими до неї документами та заяву про забезпечення позову, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 08.01.2024 позовну заяву з доданими до неї документами та заяву про забезпечення позову повернуто прокурору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2024, а матеріали справи передано на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області справу передано для розгляду судді Шморгуну В. В. (на підставі п. 9 рішення зборів суддів від 03.09.2020).

Ухвалою суду від 24.04.2024 заяву керівника Корюківської окружної прокуратури про забезпечення позову залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 30.05.2024 о 10:30 та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов.

Крім того, 02.05.2024 Корюківська окружна прокуратура через підсистему «Електронний суд» подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд заборонити Фермерському господарству «Флеш» вчиняти дії на земельній ділянці загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, яка знаходиться на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського (Сосницького) району Чернігівської області за межами населеного пункту та на праві постійного користування перебуває у Сосницького професійного аграрного ліцею на виконання умов Договору підряду № 3/04-22 від 25.05.2022 до набрання рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/1705/23 законної сили.

Ухвалою суду від 03.05.2024 заяву Корюківської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та заборонено Фермерському господарству Флеш вчиняти дії, пов`язані з вирощуванням врожаю на земельній ділянці загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, яка знаходиться на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського (Сосницького) району Чернігівської області за межами населеного пункту та на праві постійного користування перебуває у Сосницького професійного аграрного ліцею на виконання умов Договору підряду № 3/04-22 від 25.05.2022 до набрання рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/1705/23 законної сили.

03.05.2024 прокурор подав заяву про долучення до матеріалів справи позовної заяви та доданих до неї документів, які були повернуті на підставі ухвали суду від 08.01.2024.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 29.04.2024 відповідач-1 отримав 01.05.2024.

Ухвала суду від 29.04.2024 була доставлена відповідачу-2 в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 29.04.2024 о 23:59, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем-1 відзиву на позов є 16.05.2024, а відповідачем-2 15.05.2024.

17.05.2024 представник відповідача-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

18.05.2024 прокурор подав до суду відповідь на відзив з доданими до неї документами.

30.05.2024 прокурор подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 30.04.2024 №3405/23-24 та постанови про надання дозволу на розголошення відомостей у кримінальному провадженні від 27.05.2024.

Позивачі та відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС та поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 30.05.2024 не з`явились.

До початку підготовчого засідання представник відповідача-2 адвокат Тисевич Л. В. через підсистему «Електронний суд» подала до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке суд прийняв до розгляду.

Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 30.05.2024 проводилось за відсутності позивачів та відповідачів.

У підготовчому засіданні 30.05.2024 суд задовольнив клопотання прокурора та долучив до матеріалів справи позовну заяву з доданими до неї документами, які були повернуті на підставі ухвали від 08.01.2024, а також копії висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 30.04.2024 №3405/23-24 та постанови про надання дозволу на розголошення відомостей у кримінальному провадженні від 27.05.2024.

Прокурор зазначила, що у заяві про усунення недоліків позовної заяви прокуратура просила витребувати у ФГ «Флеш» інформацію щодо обсягу зібраного ним урожаю кукурудзи 2022 року та заявила усне клопотання про витребування у відповідача-2 інформації щодо зібраного ним на спірній земельній ділянці урожаю кукурудзи 2023 року.

Суд зобов`язав прокурора надати клопотання про витребування доказів у письмовому вигляді, з урахуванням заявленого у цьому судовому засіданні, завчасно до наступного судового засідання.

У підготовчому засіданні 30.05.2024 суд постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого судового засідання на 18.07.2024 на 12:00.

Ухвалою суду від 30.05.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 18.07.2024.

12.07.2024 прокурор через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про витребування від Фермерського господарства «Флеш» інформацію та підтвердні документи щодо обсягів та вартості зібраного згідно з умовами договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 3/04-22 від 25.05.2022 урожаю кукурудзи на земельній ділянці площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташованій на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області, у період з 2022 по 2024 роки, в розрізі кожного посівного року окремо, а саме: копії підтвердних документів, які містять відомості про збір у 2023 та 2024 роках урожаю 2022 та 2023 років сільськогосподарської культури кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 7424985300:07:001:1418; актів приймання-передачі виконаних механізованих сільськогосподарських робіт на виконання Договору; рахунків, складених на підставі актів приймання-передачі виконаних механізованих сільськогосподарських робіт на виконання Договору; фінансово-звітних документів, пов`язаних із виконанням договірних зобов`язань; іншої документації та кореспонденції, що стосуються збору та подальшої долі цього врожаю, яке отримано судом 15.07.2024.

18.07.2024 прокурор подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить позовні вимоги у справі № 927/1705/23 вважати наступними:

1. Визнати недійсним Договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 3/04-22 від 25.05.2022, укладений між Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області та Фермерським господарством «Флеш».

2. Зобов`язати Фермерське господарство «Флеш» повернути займану ним земельну ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Флеш» в дохід держави 93,12% вартості кукурудзи урожаю 2022 року у розмірі 5 010 876,44 грн та із Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області в дохід держави 6,88% вартості кукурудзи урожаю 2022 року у розмірі 370 000 грн, за Договором на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 3/04-22 від 25.05.2022.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Флеш» в дохід держави вартість кукурудзи урожаю 2023 року у розмірі 5335819,76 грн за Договором на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 3/04-22 від 25.05.2022.

Також у цій заяві прокурор просить надати йому право поставити запитання іншому учаснику справи ФГ «Флеш» про обставини, що мають значення для справи № 927/1705/23, в порядку, визначеному ст. 90 ГПК України, а саме:

- надати ґрунтовну інформацію та оригінали підтверджуючих документів щодо здійснення ФГ «Флеш» передпосівного та основного обробітку земельної ділянки кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, площею 108,3819 га, розташованої на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області, лущення стерні 6-8 см, передпосівного рихлення, посіву насіння кукурудзи, вказавши у тому числі фактичну площу посіву та внесення добрив, а також вид та марку транспортних засобів, за допомогою яких упродовж 2022-2023 років вчинялися вказані дії, що згідно п. 4.1 Договору підряду № 3/04-22 від 25.05.2022 є власністю Підрядника;

- надати ґрунтовну інформацію та оригінали підтверджуючих документів щодо догляду ФГ «Флеш» за посівом на земельній ділянці кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, площею 108,3819 га, розташованій на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області у період дії договору підряду № 3/04-22 від 25.05.2022, а саме з 2022 по 2024 роки, вказавши, у тому числі, фактичну площу внесення пестицидів, обприскування конкретну вид та марку транспортних засобів за допомогою яких здійснювалася заправка і підвіз води та пестицидів, обприскування, тощо, які згідно п. 4.1 договору є власністю Підрядника;

- надати ґрунтовну інформацію та оригінали підтверджуючих документів щодо збору врожаю на земельній ділянці кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, площею 108,3819 га, розташованій на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області, зокрема, здійснення ФГ «Флеш» упродовж 2022-2024 років наступних дій: обмолоту (вологість 20%) врожаю, транспортування зерна на сушку, сушки зерна до 14% вологості, із зазначенням обсягу зібраного врожаю, площі земельної ділянки із якої його фактично зібрано, виду та марки транспортних засобів, які згідно п. 4.1 Договору підряду № 3/04-22 від 25.05.2022 є власністю Підрядника та за допомогою яких вчинялися вказані дії, ким та коли саме здійснювалося збирання врожаю;

- надати ґрунтовну інформацію та оригінали підтверджуючих документів щодо виконання ФГ «Флеш» п.п. 7.1-7.2 Договору підряду № 3/04-22 від 25.05.2022, складання та підписання Акту виконаних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, площею 108,3819 га, розташованій на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області, передачі врожаю кукурудзи Сосницькому професійному аграрному ліцею, а також щодо можливого його зберігання та реалізації упродовж 2022-2024 років із зазначенням у тому числі дати, контрагентів, вартості реалізації, місця зберігання та способу проведення взаєморозрахунків.

Позивачі та відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 18.07.2024 не з`явились.

До початку підготовчого засідання представник відповідача-2 адвокат Тисевич Л. В. через підсистему «Електронний суд» подала до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з її участю у цей день в судових засіданнях у Солом`янському районному суді м. Києва у справі №760/2915/23 (о 10.30) та у Святошинському районному суді м. Києва у справі №759/2210/24 (о 13.00).

У підготовчому засіданні 18.07.2024 суд визнав неповажними причини неявки відповідача-2 у це підготовче засідання та відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання з мотивів, викладених в ухвалі суду від 18.07.2024.

Від інших учасників справи заяв та клопотань щодо їх участі у підготовчому засіданні до суду не надходило.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 18.07.2024 проводилось за відсутності позивачів та відповідачів (їх представників).

У підготовчому засіданні 18.07.2024 суд залишив без розгляду відзив відповідача-2 на позов у зв`язку з пропуском строку на його подання, а також не прийняв до розгляду відповідь прокурора на цей відзив як похідну заяву по суті. Відповідні мотиви суду викладені в ухвалі від 18.07.2024.

Ухвалою суду від 18.07.2024:

- прийнято заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог;

- витребувано від Фермерського господарства «Флеш» документи щодо обсягів та вартості зібраного згідно з умовами договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 3/04-22 від 25.05.2022 урожаю кукурудзи на земельній ділянці площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташованій на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області, у період з 2022 по 2024 роки, в розрізі кожного посівного року окремо, а саме: копії підтвердних документів, які містять відомості про збір у 2023 та 2024 роках урожаю 2022 та 2023 років сільськогосподарської культури кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 7424985300:07:001:1418; актів приймання-передачі виконаних механізованих сільськогосподарських робіт на виконання Договору; рахунків, складених на підставі актів приймання-передачі виконаних механізованих сільськогосподарських робіт на виконання Договору; фінансово-звітних документів, пов`язаних із виконанням договірних зобов`язань; іншої документації та кореспонденції, що стосуються збору та подальшої долі цього врожаю;

- встановлено відповідачам семиденний строк для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, своїх заперечень щодо збільшеного розміру позовних вимог;

- встановлено Фермерському господарству «Флеш» семиденний строк для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України витребуваних судом документів та відповідей на питання прокурора, у тому числі, доказів в порядку ч. 4 ст. 90 ГПК України;

- відкладено підготовче засідання до 01.08.2024 до 11:00;

- повідомлено учасників справи про дату, час та місце проведення наступного підготовчого засідання.

23.07.2024 прокурор подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у розмірі 80 037,30 грн.

24.07.2024 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення на клопотання щодо збільшення позовних вимог, яке отримано судом 25.07.2024.

26.07.2024 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, які отримані судом 29.07.2024.

30.07.2024 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить визнати недопустимими наступні докази, подані прокуратурою: висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 30.04.2024 №3405/23-24; протоколи допитів свідка, долучених до позовної заяви; довідку (висновок) Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 06.12.2023; протокол огляду місця події від 28.11.2023; висновок аналітичного дослідження ГУ ДПС у Чернігівській області від 31.10.2023 №41/25-01-08-09/02548854.

26.07.2024 відповідач-2 направив до суду лист, у якому зазначив про надання витребуваних судом документів, до якого додав копії актів надання послуг №15 від 01.07.2024, №16 від 01.07.2024; облікові листи тракториста-машиніста; лімітно-забірні карти; вимоги-накладні та докази їх направлення іншим учасникам справи.

Позивачі та відповідач-1 були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 01.08.2024 не з`явились.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 01.08.2024 проводилось за відсутності позивачів та відповідача-1 (їх представників).

У підготовчому засіданні 01.08.2024 суд розглянув заяви та клопотання учасників справи, які надійшли до його початку.

Суд долучив до матеріалів справи докази сплати прокурором судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, заперечення відповідача-2 на клопотання щодо збільшення позовних вимог, надані відповідачем-2 докази на виконання ухвали про витребування доказів та клопотання відповідача-2 про визнання доказів недопустимими, а спір буде вирішуватись з їх урахуванням.

Відповідей на питання прокурора у порядку ст. 90 ГПК України відповідач-2 суду не надав.

Щодо відзиву відповідача-2 на позов та клопотання про поновлення строку на його подання.

Суд встановив, що відповідач-2 подав відзив на позов 26.07.2024, тобто більше ніж через 2 місяці після спливу строку на його подання. Щодо наведених представником відповідача-2 - адвокатом Тисевич Л. В. причин пропуску строку на подання відзиву суд зазначає, що відсутність юридичної освіти у керівника ФГ «Флеш» та інших працівників, залучення адвоката Тисевич Л. В. як представника лише у липні 2024 року та покладення питань, пов`язаних з розглядом судової справи, лише на неї, відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності відповідача-2, мають суб`єктивний характер, залежать від його волевиявлення та не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання відзиву у встановлений судом строк. Близькі за змістом висновки неодноразово викладались Верховним Судом.

У ГПК України визначені не лише права учасників справи, але й їхні обов`язки. Так, право на подання відзиву на позов кореспондується з обов`язком відповідача подати його у встановлений судом строк. Проте відповідач не виконав свій процесуальний обов`язок у встановлений строк без поважних на те причин, тобто які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що свідчить про недобросовісність такої поведінки.

Суд визнав причини пропуску відповідачем-2 строку на подання відзиву неповажними, оскільки такі причини носять суб`єктивний характер, а пропуск такого строку викликаний пасивною поведінкою відповідача-2, яка полягає у небажанні реалізувати свої процесуальні права в повній мірі.

У статті 42 ГПК України визначені не лише права учасників справи, але й їхні обов`язки.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки тощо.

Оцінивши у сукупності поведінку відповідача-2, а саме: несвоєчасне подання першого відзиву без поважних на те причин, та ненадання доказів на підтвердження своїх заперечень; неподання витребуваних судом доказів у повному обсязі та неповідомлення суду про неможливість їх подання; ненадання відповідей на питання прокурора у порядку ст. 90 ГПК України, суд дійшов висновку про систематичне невиконання відповідачем-2 своїх процесуальних обов`язків, що свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку відповідача-2 у цій справі.

За наведених обставин у їх сукупності, а саме через відсутність об`єктивних поважних причин пропуску строку на подання відзиву та недобросовісну процесуальну поведінку відповідача-2 щодо виконання своїх обов`язків, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав для поновлення строку на подання відзиву, оскільки в такому випадку буде порушено принцип пропорційності господарського судочинства, а відтак відповідно до ст. 118, 165 ГПК України суд залишив відзив відповідача-2 на позов без розгляду та відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на його подання.

У підготовчому засіданні 01.08.2024 представник відповідача-2 зазначила, що оскільки Сосницький ПАЛ (відповідач-1) перебуває в стані реорганізації, а оперативне управління всім майном, яке знаходиться на балансі Сосницького ПАЛ здійснює Чернігівська обласна державна адміністрація, тому вважає, що належним органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту державних інтересів, є Чернігівська ОДА, а не Міністерство освіти України та Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Представник відповідача-2 заявила клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит від 10.05.2024 з доданими до неї документами про надання інформації щодо передачі з державної до комунальної власності цілісного майнового комплексу Сосницький ПАЛ, що перебуває в стані реорганізації.

Суд задовольнив зазначене клопотання відповідача-2 та долучив до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит від 10.05.2024 з доданими до неї документами, оскільки вони стосуються питання представництва прокурором інтересів держави в суді.

У підготовчому засіданні 01.08.2024 суд з`ясовував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у протиправній передачі відповідачем-1 спірної земельної ділянки державної власності, яка перебуває у нього на праві постійного користування, в оренду відповідачу-2.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Відповідно до п. «є-1» ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України № 15 від 14.01.2015 (зі змінами) (далі Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 50 п. 4 Положення визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним Кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно п. 1, п. п. 17 та 29 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області; організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в т.ч. в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 108,3819 га з кадастровим номером 7424985300:07:001:1418 є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Отже, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належать до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є компетентним органом у спірних правовідносинах, який має право вимагати визнання недійсним спірного договору та стягнення спірних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з листом від 06.10.2023 №51-75-4586вих-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні спірного договору, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень, у тому числі у судовому порядку.

Тобто прокурором було повідомлено позивача-2 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області у листі від 20.10.2023 №10-25-0.6-5314/2-23, адресованому Корюківській окружній прокуратурі, зазначило про те, що заходи, у тому числі звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору та повернення земельної ділянки Головним управлінням не вживались.

Відтак Головним управлінням особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача-2, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області позивачем, оскільки він є компетентним органом, втім не звернувся до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача-2 про намір подати позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання недійсним договору підряду та стягнення коштів.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду в особі позивача-2.

Суд відклав з`ясування питання щодо наявності підстав представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України до наступного судового засідання та надав можливість прокурору надати свої заперечення щодо доводів відповідача-2 у цій частині.

Представник відповідача-2 заявила усне клопотання, у якому просить суд долучити до матеріалів справи копію листа Сосницького ПАЛ № 75 від 03.07.2023 року до ФГ «Флеш» з проханням про надання матеріальної допомоги, доданого до відзиву на позов.

Разом з тим, суд залишив без розгляду цей відзив.

У підготовчому засіданні 01.08.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.08.2024 на 11:30.

06.08.2024 Корюківська окружна прокуратура через підсистему «Електронний суд» подала до суду зауваження на протокол судового засідання від 01.08.2024, які отримані судом 07.08.2024.

Ухвалою суду від 12.08.2024 враховані зауваження прокурора з приводу неправильності відомостей у протоколі судового засідання від 01.08.2024 в частині постановлення судом о 14:46 ухвали про залишення відзиву відповідача-2 без розгляду та вважати правильним занесення до протоколу судового засідання від 01.08.2024 про постановлення судом о 14:46 ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.

12.08.2024 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить:

1) повернути справу №927/1705/23 до стадії підготовчого провадження;

2) прийняти рішення за клопотанням відповідача-2 про неналежність повноважень прокурора в захисті державних інтересів, невірному встановленні позивача, яким є Чернігівська ОР, а не визначені прокурором позивачі - Міністерство освіти України та Управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

3) прийняти рішення за клопотанням відповідача-2 про долучення до матеріалів справи листа № 75 від 03.07.2023 року до ФГ «Флеш» з проханням про надання матеріальної допомоги;

4) встановити процесуальний строк на виконання ФГ «Флеш» ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2024 про надання документів за клопотанням прокурора;

5) продовжити процесуальний строк на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2024 про надання документів за клопотанням прокурора;

6) долучити до матеріалів справи документи, що додаються до цього клопотання;

7) встановити строк на подання ФГ «Флеш» відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, більше ніж 15 днів з дня вручення ухвали від 18.07.2024;

8) встановити строк на подання додаткових доказів.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, судове засідання, призначене на 13.08.2024 на 11:30, не відбулось.

Ухвалою суду від 15.08.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.08.2024 на 12:00 та повідомлено сторін про час та місце проведення цього судового засідання.

19.08.2024 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить прийняти до розгляду додаткові пояснення.

21.08.2024 прокурор через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення на доводи ФГ «Флеш» щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду із цим позовом.

21.08.2024 адвокат Тисевич Л. В. через підсистему «Електронний суд» подала клопотання по припинення її повноважень як представника відповідача-2 та виключення її даних з електронної справи.

Позивачі та відповідач-1 були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у судове засідання 22.08.2024 не з`явились.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 22.08.2024 проводилось за відсутності позивачів та відповідача-1 (їх представників).

У судовому засіданні 22.08.2024 суд долучив до матеріалів справи заперечення прокурора на доводи ФГ «Флеш» щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду із цим позовом.

Суд розглянув питання щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, яке було відкладено у минулому судовому засіданні.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор зазначив, що передачею в користування ФГ «Флеш» земельної ділянки закладу освіти порушено вимоги ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», оскільки умовами оспорюваного договору передбачено використання майна освітнього призначення для здійснення господарської діяльності ФГ «Флеш», у зв`язку з чим має місце її використання в цілях, не пов`язаних з навчально-виховним процесом, що призводить до порушення державних інтересів у цій галузі, не забезпечення додержання конституційних принципів законного та ефективного використання земельних ресурсів, негативно впливає на права учасників освітнього процесу, сприяє виникненню корупційних ризиків у освітній галузі.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі Положення), Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, а також здійснює державний нагляд (контроль) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з п.п. 89 п. 4, п.п. 6 п. 5 Положення МОН здійснює управління об`єктами державної власності; контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління.

Статтею 49 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що засновник закріплює за закладами професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності та установами професійної (професійно-технічної) освіти об`єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників.

Об`єкти права власності закріплюються засновником за закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності або установою професійної (професійно-технічної) освіти на праві оперативного управління. Заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Відповідно до п. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, які до нього належать і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання чи оперативного управління.

Правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (ч. 1 ст. 137 ГК України).

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

Згідно з наказом МОН від 31.05.2017 № 768 за Сосницьким ПАЛ закріплено нерухоме майно, визначене ст. 80 Закону України «Про освіту», до якого належать, у т.ч. будівлі, споруди, земельні ділянки тощо.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань органом управління Сосницького ПАЛ та засновником є Міністерство освіти і науки України.

Розпорядженням КМУ від 15.09.2021 № 1120-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти у спільну власність територіальних громад Чернігівської області» прийнято рішення про передачу у спільну власність територіальних громад Чернігівської області цілісного майнового комплексу Сосницького ПАЛ.

Пунктом 1 розпорядження КMУ від 25.10.2017 № 831-р «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки» (із змінами) визначено, що до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих МОН державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти обласним i Київській МДА передано для тимчасового виконання окремі повноваження, зокрема, оперативне управління майном закладів освіти, здійснення їх матеріально-технічного i фінансового забезпечення тощо.

Як зазначає прокурор, за інформацією МОН, на теперішній час акт приймання-передачі не підписано, заклад освіти перебуває у державній власності.

Оскільки засновником професійного ліцею є Міністерство освіти і науки України, саме до компетенції вказаного Міністерства віднесено повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі незаконного вибуття з державної форми власності земельних ділянок закладів освіти.

Міністерство освіти і науки України як уповноважений орган управління в межах компетенції, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю ліцею та як власник має повний комплекс прав та обов`язків щодо виділених коштів.

При цьому, крім питань безпосереднього управління державним майном, до повноважень Міністерства освіти і науки України належить контроль за дотриманням підпорядкованими закладами освіти вимог Закону України «про освіту», зокрема ст. 80 цього Закону.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України є органом, уповноваженим у спірних правовідносинах на захист інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Міністерства з листом від 06.10.2023 №51-75-4585вих-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні спірного договору.

Міністерство у листі від 07.12.2023 №1/19329-232, адресованому Корюківській окружній прокуратурі, просило сприяти захисту інтересів держави з метою недопущення втрати державного майна та уникнення нанесення значних економічних збитків у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами під час укладення спірного договору підряду.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача-1, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача-1 про намір подати позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання недійсним договору підряду та стягнення коштів.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Міністерства освіти і науки України, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду в особі позивача-1.

При цьому суд зазначає, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

За наведених підстав, суд відхилив доводи відповідача-2, що прокурор мав би звернутись до суду із цим позовом в інтересах держави лише в особі Чернігівської ОДА.

Щодо клопотання відповідача-2, яке надійшло до суду 12.08.2024.

- щодо прийняття рішення за клопотанням відповідача-2 про неналежність повноважень прокурора в захисті державних інтересів, невірному встановленні позивача, яким є Чернігівська ОР, а не визначені прокурором позивачі - Міністерство освіти України та Управління Держгеокадастру у Чернігівській області (п. 2 клопотання).

У підготовчому засіданні 01.08.2024 та у цьому судовому засіданні суд вже вирішив питання щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду із цим позовом.

- щодо прийняття рішення за клопотанням відповідача-2 про долучення до матеріалів справи листа № 75 від 03.07.2023 року до ФГ «Флеш» з проханням про надання матеріальної допомоги (п. 3 клопотання).

За приписами ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Вказаний лист був долучений відповідачем-2 до відзиву на позов, який залишено судом без розгляду у підготовчому засіданні 01.08.2024 з підстав пропуску строку, встановленого на його подання, а відтак суд і не прийняв до розгляду лист № 75 від 03.07.2023 року до ФГ «Флеш».

- щодо встановлення та продовження процесуального строку на виконання ФГ «Флеш» ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2024 про надання документів за клопотанням прокурора та долучення до матеріалів справи документів, що додаються до цього клопотання, а саме: облікових листів тракториста-машиніста №ФЛ00-000025 від 14.02.2023, №ФЛ00-000026 від 15.02.2023, №ФЛ00-000027 від 16.02.2023, №ФЛ00-000028 від 17.02.2023, №ФЛ00-000029 від 20.02.2023, №ФЛ00-000030 від 21.02.2023, №ФЛ00-000031 від 22.02.2023; облікових листів вантажного автомобіля №ФЛ00-000002 від 14.02.2023, №ФЛ00- 000003 від 15.02.2023, №ФЛ00-000004 від 16.02.2023, №ФЛ00-000005 від 17.02.2023, №ФЛ00-000006 від 20.02.2023, №ФЛ00-000007 від 21.02.2023, №ФЛ00-000008 від 22.02.2023; облікових листів тракториста-машиніста №ФЛ00-000003 від 04.03.2024, №ФЛ00-000004 від 05.03.2024, №ФЛ00-000005 від 06.03.2024, №ФЛ00-000006 від 07.03.2024, №ФЛ00-000007 від 08.03.2024, №ФЛ00-000008 від 11.03.2024, №ФЛ00-000009 від 12.03.2024; облікових листів вантажного автомобіля №ФЛ00-000002 від 04.03.2024, №ФЛ00- 000003 від 05.03.2024, №ФЛ00-000004 від 06.03.2024, №ФЛ00-000005 від 07.03.2024, №ФЛ00-000006 від 08.03.2024, №ФЛ00-000007 від 11.03.2024, №ФЛ00-000008 від 12.03.2024 (п. 4, 5, 6 клопотання).

Відповідач-2 зазначає, що на виконання ухвали від 18.07.2024 ФГ «Флеш» надало частину витребуваних судом документів. ФГ «Флеш» провело додатковий пошук та ревізію документів та віднайшло документи щодо збирання кукурудзи врожаю 2022 та 2023 років, у зв`язку з чим просить суд вважати поважними обставини подання документів у декілька пакетів на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2024.

Ухвалою суду від 18.07.2024 встановлено відповідачу-2 семиденний строк для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України витребуваних судом документів.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У підготовчому засіданні 01.08.2024 суд з`ясовував у представників відповідача-2 причини неподання усіх витребуваних судом документів.

Представник відповідача-2 Воронюк С. О. зазначив про те, що відповідач-2 надав усі наявні у нього документи, інші витребувані судом документи у нього відсутні.

Таким чином, суд не вважає обґрунтованими доводи іншого представника відповідача-2 про необхідність продовження строку на подання витребуваних судом доказів.

При цьому за приписами ч. 1, 2, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, суд може продовжити процесуальний строк, який ще не закінчився, а поновлення процесуального строку можливе лише за умови одночасного подання заяви про його поновлення та відповідних документів.

Суд долучив до матеріалів справи надані відповідачем-2 докази, проте відмовив у задоволенні клопотання про встановлення та продовження процесуального строку для надання в майбутньому інших (неподаних) доказів, які випробовувались судом.

- щодо встановлення строку на подання ФГ «Флеш» відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, більше ніж 15 днів з дня вручення ухвали від 18.07.2024 (п. 7 клопотання).

Відповідач-2 зазначає, що у ухвалі від 18.07.2024 не встановлено строк на подання ФГ «Флеш» відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та строку на подання додаткових доказів.

Разом з тим, ухвалою суду від 18.07.2024 встановлено відповідачам семиденний строк для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, своїх заперечень щодо збільшеного розміру позовних вимог.

Частиною 1 ст. 165 ГПК України визначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Отже, зазначеною ухвалою суду вже було встановлено відповідачам-2 строк на подання своїх заперечень, тобто відзиву на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

При цьому відповідач-2 скористався таким своїм процесуальним правом і подані ним заперечення були прийняті судом до розгляду.

Отже, доводи відповідача-2 про те, що строк на подання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог не встановлювався є необґрунтованими, а тому суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

- щодо встановлення строку на подання додаткових доказів (п. 8 клопотання).

З цього питання суд вже виснував в розрізі пунктів 5 та 6 клопотання.

- щодо повернення справи №927/1705/23 до стадії підготовчого провадження.

ГПК України не передбачено повернення до стадії підготовчого провадження, разом з тим, відповідно до практики Верховного Суду суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

При цьому такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

З урахуванням виснованого раніше щодо недобросовісної процесуальної поведінки самого відповідача-2, суд не вбачає виняткових обставин, з урахуванням яких суд може повернутись до стадії підготовчого провадження у цій справі, а тому відмовив у задоволенні клопотання у цій частині.

Щодо клопотання відповідача-2 про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень.

У поданих письмових поясненнях відповідач-2 виклав свої доводи щодо відсутності у прокурора повноважень на подання цього позову та свої заперечення щодо позовних вимог.

Питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави при звернення до суду із цим позовом вже було вирішено судом.

Щодо пояснень відповідача-2 в частині, які стосуються суті спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 5 ст. 161 ГПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно з ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, ч. 1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Подання цих пояснень суд розцінює як намагання завуальовано подати відзив на позов (стосовно чого суд вже вирішив це питання) під виглядом пояснень, по суті змінивши лише назву такої заяви по суті.

Відповідно до ст. 118 Господарського кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).

Оскільки відповідач у зазначених поясненнях поза межами строку на подання відзиву навів свої заперечення щодо позовних вимог, не просив дозволу подати такі пояснення, а суд поза межами цього строку не визнав їх подання необхідним, суд залишив ці пояснення без розгляду.

У судовому засіданні 22.08.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022), укладений між відповідачами, є удаваним, оскільки його вчинено для приховування іншого правочину договору оренди земельної ділянки державної власності, яка перебуває на праві постійного користування у відповідача-1. При цьому сам прихований договір оренди укладено з порушенням вимог чинного законодавства та інтересів держави, в зв`язку із чим він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Крім того, прокурор вважає, що оспорюваний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, сторони не могли не усвідомлювати протиправність укладеного правочину, а тому відповідно до ст. 228 ЦК України все одержане ними за цим договором підлягає стягненню в дохід держави.

Відповідач-1 відзиву на позов у встановлений судом строк суду не надав, а відзив відповідача-1 в частині первісних позовних вимог був залишений судом без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач-2 щодо первісних позовних вимог, а відповідач-1 і щодо збільшених позовних вимог, не подали відзиви у встановлений судом строк, справа в цій частині вирішується за наявними у ній матеріалами.

Разом з тим, відповідач-2 заперечує проти заяви прокурора про збільшення позовних вимог з таких підстав:

- як доказ розрахунку коштів, які мають бути стягнуті на користь держави заявником надано довідку (висновок) Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 05.07.2024, яка не є належним та допустимим доказом, оскільки він створений після відкриття провадження у справі та на момент подачі позову його не існувало;

- заяву про збільшення позовних вимог підписано представником без підтвердження законних повноважень щодо права звертатися до суду, оскільки органом прокуратури як з позовною заявою, так і з усіма наступними заявами не було подано доказів повноважень особи, що підписує процесуальний документ як представник державного органу;

- заявником не надано доказів сплати судового збору в частині збільшення розміру позовних вимог.

Інші доводи відповідача-2, викладені у запереченні проти заяви про збільшення позовних вимог, стосуються відсутності підстав для визнання недійсним договору підряду, тобто первісною позовної вимоги, та мали бути викладені у відзиві, а тому на підставі ч. 4 ст. 165 ГПК України не приймаються судом до уваги.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

30.05.2002 на підставі розпорядження Сосницької районної державної адміністрації №144 від 29.05.2002 Сосницькому ПТУ-31, правонаступником якого є Сосницький професійний аграрний ліцей, видано Державний акт ІІ-ЧН №002076 на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,15 га в межах згідно з планом землекористування для розміщення учбової бази. Відповідно до плану землекористування площа земельної ділянки під учбовим господарством становить 118,3 га (т. 2 а.с. 177-179).

09.03.2016 державним реєстратором на підставі вказаного державного акту здійснено державну реєстрацію права постійного користування за Сосницьким професійний аграрним ліцеєм земельною ділянкою державної власності площею 118,3037 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Сосницький район, Лавська сільська рада, для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2023 (т. 2 а.с. 180-181).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Сосницького професійного аграрного ліцею (далі Сосницький ПАЛ), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.07.2012 №770 (далі Статут), професійний ліцей підпорядкований Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, державним професійно-технічним навчальним закладом атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Професійний ліцей реалізує формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності (т. 2 а.с. 156-176).

Професійний ліцей здійснює підготовку кваліфікованих робітників, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової або повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Пунктом 1.4 Статуту визначено, що професійний ліцей має навчальне господарство та здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді (с/г виробництво).

Професійний ліцей є сільськогосподарським виробником, що займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Відповідно до п. 1.6 Статуту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту здійснює контроль за дотриманням вимог Статуту та приймає відповідні рішення в разі їх порушень.

Професійний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки зі своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного Герба України. Професійний ліцей має право укладати цивільно-правові угоди (п. 2.2).

Згідно з п. 7.8 Статуту для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку (в тому числі 118,3 га сільськогосподарського призначення, з них орної землі 98 га), відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо.

Відповідно до п. 7.9 Статуту об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно професійного ліцею є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за професійним ліцеєм, і перебуває у його оперативному управлінні.

Функції управління майном, закріпленим за професійним ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту.

Професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 7.10 Статуту).

25.05.2022 між Сосницьким професійним аграрним ліцеєм (далі - Замовник) та Фермерським господарством «Флеш» (далі - Підрядник) укладено договір підряду №3/04-22 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт (далі - Договір підряду) (т. 2 а.с. 182-185).

Відповідно до п. 1.1 Договору підряду Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати у відповідності до умов цього договору механізовані сільськогосподарські роботи на основі впровадження прогресивних технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, які включають в себе підготовку площ та посів сільськогосподарських культур (далі Роботи), на сільськогосподарських полях/угіддях (перебувають у користуванні Замовника на праві постійного користування).

Пунктом 2.1 Договору підряду передбачено, що Підрядник виконує механізовані сільськогосподарські роботи на належних Замовнику сільськогосподарських полях/угіддях (перебувають у користуванні Замовника на праві постійного користування), а саме: земельній ділянці загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, яка знаходиться на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського (Сосницького) району Чернігівської області, за межами населеного пункту, відповідно до наданого Замовником викопіювання полів та реєстру полів, що є додатками та невід`ємними частинами цього Договору.

Підрядник виконує замовнику роботи, перелік яких, їх вартість і терміни виконання вказані в Додатку №1, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.2 Договору підряду).

Згідно з п. 3.1 Договору підряду Замовник зобов`язується:

- протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору за актом приймання-передачі передати Підряднику площі для виконання робіт, виконання яких є предметом цього договору, при цьому сторони погодили, що акти приймання-передачі земельних ділянок складаються на кожну земельну ділянку (поле), є невід`ємними частинами цього договору і підтвердженням Замовника про допуск Підрядника до виконання робіт (п. 3.1.3);

- забезпечити безперешкодний доступ техніки та працівників Підрядника до площ, на яких мають виконуватися роботи за цим Договором (п. 3.1.4);

- прийняти від Підрядника виконані за цим Договором роботи (п. 3.1.5).

Відповідно до п. 3.2.2 Договору Підрядник зобов`язується забезпечити за рахунок власних сил, коштів та матеріалів виконання сільськогосподарських робіт, що є предметом цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору підряду визначено, що сільськогосподарські роботи виконуються технікою Підрядника із застосуванням необхідних матеріалів (насіннєвих, добрива тощо), що є власністю Підрядника.

У п. 4.2 Договору підряду сторони домовились, що до моменту приймання-передачі виконаних робіт Підрядник залишається власником продукції в порядку статті 189 ЦК України.

Вартість робіт, які виконує Підрядник за цим договором, визначається у Додатку №1 до цього Договору (п. 5.1 Договору підряду).

Розрахунок за виконані Підрядником роботи проводиться на підставі виставленого Підрядником рахунку, складеного на підставі акта виконаних робіт, протягом 20 (двадцяти) календарних днів (п. 6.1 Договору підряду).

Відповідно до п. 6.2 Договору підряду сторони сплачують належні платежі грошовими коштами в безготівковій формі шляхом перерахування платіжними дорученнями коштів через установи банків.

У випадку, якщо в сторін цього договору на момент проведення розрахунків за ним, існує взаємна кредиторська заборгованість, то розрахунки за цим Договором проводяться шляхом взаємозаліку однорідних грошових вимог. У випадку якщо після проведення сторонами взаємозаліку однорідних грошових вимог у Замовника перед Підрядником існує кредиторська заборгованість з оплати виконаних робіт, то така решта вартості виконаних робіт (ціни робіт) за цим Договором підлягає сплаті Замовником Підряднику на підставі виставленого рахунку протягом 20 (двадцяти) днів (п. 6.3 Договору підряду).

Пунктом 7.1 Договору підряду передбачено, що приймання-передача виконаних за цим Договором робіт здійснюється сторонами протягом 7 (семи) календарних днів з дня закінчення Підрядником робіт, шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги/кількість виконаних Підрядником робіт та їх загальна вартість. Цей акт є підставою для розрахунку сторін за виконані роботи.

Акт виконаних робіт складається Підрядником і підписується Замовником протягом одного робочого дня з моменту його отримання, один примірник якого підлягає поверненню Підряднику (п. 7.2 Договору підряду).

У п. 7.3 Договору підряду сторони дійшли згоди, що у випадку непідписання чи неповернення Замовником Підряднику акта виконаних робіт протягом 7 календарних днів з моменту його отримання, відображені в ньому перелік робіт, їх обсяг та ціна вважаються схваленими і прийнятими Замовником, що є підставою для оплати замовником виконаних робіт на підставі виставленого підрядником рахунку протягом 2 банківських днів з моменту його отримання.

Відповідно до п. 11.1 Договору підряду цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом 5 (п`яти) років. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не заявить про намір розірвати його (припинити дію), то дія Договору продовжується на такий же строк і на тих самих умовах.

У Додатку № 1 до Договору підряду сторони узгодили умови підрядних робіт на 2022 рік (т. 2 а.с. 186).

Відповідно до п. 1 Додатку №1 Підрядник виконує механізовані сільськогосподарські роботи з вирощування кукурудзи.

У п. 2 Додатку №1 визначений склад та види робіт, насіння, засобів захисту рослин, тощо, їх орієнтована вартість та інші орієнтовні можливі витрати Підрядника на одиницю величини для кукурудзи:

№ п/пВид робіт, строк виконанняСклад агрегатуВитрати на 1 гаДизпаливоРозмір витрат (заробітна плата, оренда, інші витрати)ІОсновний обробіток (квітень 2022) Лущення стерні 6-8 смКлас+ЛГД-10 6 л/га162 грн/гаІІПередпосівний обробіток (квітень 2022) Передпосівне рихленняКлас+Лемкен 4 л/га108 грн/гаІІІПосів (квітень 2022) Підвезення насіння та добривКАМАЗ1 ц1 л/км270 грн/год Посів (70 тис. на га з добривом)Клас+Хорш маестро100 м/га5 л/га135 грн/гаIVДогляд за посівом 1)Заправка і підвіз води та пестицидівТ-150+РЖТ-10100 л1 л/км27 грн Обприскуваннястара 1 л/га27 грн/гаVЗбір врожаю Обмолот (вологість 20%)Клас Тукано 25 л/га675 грн/га Транспортування зерна на сушкуКАМАЗ 1 л/км27 грн/т Сушка зерна до 14 % вологості 25 грн/т

Всього орієнтовна вартість підрядних робіт з вирощування кукурудзи на площі 108 га становить 861 300 ,00 грн із розрахунку витрат у розмірі 7 975 грн/га.

Відповідно до акта приймання-передачі площі для виконання механізованих сільськогосподарських робіт від 25.02.2022, який є Додатком №2 до Договору підряду, Замовник передав, а Підрядник прийняв для виконання механізованих сільськогосподарських робіт площу, а саме: земельну ділянку загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, яка знаходиться на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського (Сосницького) району Чернігівської області, за межами населеного пункту (т. 2 а.с. 187).

СВ ВП №1 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Сосницького ПАЛ, які всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди ФГ «Флеш, уклали договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт), у ході проведення якого отриману необхідну документацію, допитано свідків.

Згідно з інформацією Сосницького ПАЛ, викладеною у листі від 07.09.2023 №88, у закладі відсутні дані щодо кількості врожаю, зібраного протягом 2022 року згідно з умовами договору порядку, а також порядку його реалізації (т. 2 а.с. 221-223).

До цього листа відповідач-1 додав копію виписки Державної казначейської служби України з рахунку Сосницького ПАЛ від 06.07.2023, відповідно до якої 06.07.2023 на рахунок Сосницького ПАЛ від ФГ «Флеш» надійшли кошти у сумі 370 000,00 грн з призначенням платежу «проплата згідно договору №3/04-22 від 25.05.2022».

Згідно з протоколами додаткового допиту свідків від 06.10.2023 та від 20.11.2023 в рамках зазначеного досудового розслідування, свідками - т.в.о. директором Сосницького ПАЛ Сорокою Ю.М. та бухгалтером Андрієнко Л. М. повідомлено, що збором врожаю кукурудзи у 2022 році та його реалізацією займалося ФГ «Флеш», заклад освіти такої можливості не має; акти виконаних робіт після збору врожаю кукурудзи 2022 року не складалися і Сосницькому ПАЛ не надавалися; рахунки на оплату послуг, наданих за Договором підряду, ФГ «Флеш» не виставлялися; оплата робіт, виконаних ФГ «Флеш» у 2022 році, закладом освіти не здійснювалася; за надання дозволу ліцеєм на обробіток вказаної земельної ділянки Сосницький ПАЛ отримав від ФГ «Флеш» благодійну допомогу у розмірі 370 000,00 грн; навесні 2023 року ФГ «Флеш» зібрав врожай, посіяний у 2022 році; цей врожай Сосницькому ПАЛ не передавався у зв`язку з відсутністю місця для його зберігання; ФГ «Флеш» забирав врожай та самостійно його реалізовував (т. 2 а.с. 203-211).

На виконання листа СВ Корюківського РВ поліції ГУНП в Чернігівській області та постанови про призначення дослідження та залучення спеціалістів від 16.10.2023 ГУ ДПС у Чернігівській області проведено дослідження фінансово-господарської діяльності Сосницького ПАЛ щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або інших правопорушень за період з 01.01.2022 по 30.09.2023, про що складено висновок аналітичного дослідження від 31.10.2023 №41/25-08-09/02548854 (т. 2 а. с. 223-245).

За результатами дослідження ГУ ДПС у Чернігівській області встановлено, що:

- 25.05.2022 між Сосницьким ПАЛ та ФГ «Флеш» укладений договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт (прихований договір оренди) (п. 5.1 висновку від 31.10.2023);

- ФГ «Флеш» протягом 2022-2023 років використовує земельну ділянку з кадастровим номером 7424985300:07:001:1418 Сосницького ПАЛ для вирощування кукурудзи (п. 5.4 висновку від 31.10.2023);

- відсутність зареєстрованих податкових накладних щодо придбання ФГ «Флеш» протягом 2022-2023 років насіння кукурудзи для посіву кукурудзи у 2022 році та у 2023 році; наявність факту незаконного заволодіння ФГ «Флеш» врожаєм кукурудзи 2022 року; відсутність зареєстрованих в ЄРПН, від імені ФГ «Флеш», податкових накладних протягом 2022-2023 років щодо продажу врожаю кукурудзи 2022 року; відсутність послуг з її зберігання, свідчать про можливе проведення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме6 у разі збору врожаю кукурудзи 2023 року можлива легалізація ФГ «Флеш» вирощеної кукурудзи врожаю 2023 року під виглядом продажу сільгосппродукції з іншою назвою «Пшениця, соняшник» на суму 6 480 000,00 грн (п. 5.8 висновку від 31.10.2023).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.11.2023 на земельній ділянці площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, посіяна кукурудза (т. 2 а.с. 217-226).

За зверненням Корюківської окружної прокуратури від 31.11.2023 №51-75-523вих-23 в рамках кримінального провадження № 42023272150000027 від 13.06.2023 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області провело дослідження та надало відповіді на поставлені прокурором питання, про що складено довідку (висновок) від 06.12.2023 (т. 2 а.с. 212-216).

Щодо першого питання: «Яка сума доходу, без урахування витрат, передбачених в додатку №1 до договору підряду №3/04-22 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, могла бути отримана за реалізацію кукурудзи врожаю 2022 року у 2022 році (окремо з урахуванням даних про середні ціни реалізації кукурудзи по Чернігівській області та Корюківському району Чернігівської області)?» у довідці від 06.12.2023 зазначено наступне: враховуючи те, що збір врожаю на земельних ділянках Сосницького ПАЛ проводився на площі 108 га, обсяг зібраного врожаю мав би складати 853,2 т (7,9 т * 108 га), з урахуванням врожайності по Корюківському району Чернігівської області. При цьому середні ціни реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Корюківського району в 2022 році становили 6573,90 грн за 1 тонну. При реалізації врожаю кукурудзи на зерно в 2022 році за середніми цінами по Чернігівській області згідно з статистичними даними про середні ціни реалізації кукурудзи на зерно по Чернігівській області (6306,70 грн за тону) сума отриманого доходу від продажу зібраного врожаю на земельних ділянках закладу освіти могла становити 5 380 876,44 грн (6306,70 грн * 853,2 т).

Щодо другого питання: «Яка сума доходу, без урахування витрат, передбачених в додатку №1 до договору підряду №3/04-22 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, могла бути отримана за реалізацію кукурудзи врожаю 2022 року у 2023 році (окремо з урахуванням даних про середні ціни реалізації кукурудзи по Чернігівській області та Корюківському району Чернігівської області)?» у довідці від 06.12.2023 зазначено наступне: враховуючи те, що збір врожаю на земельних ділянках Сосницького ПАЛ проводився на площі 108 га, обсяг зібраного врожаю 2022 року мав би складати 853,2 т (7,9 т * 108 га), з урахуванням врожайності по Корюківському району Чернігівської області. При цьому середні ціни реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Корюківського району в січні-вересні 2023 року становили 6220,3 грн за 1 тонну, по Чернігівській області 6757,80 грн за тонну. При реалізації врожаю кукурудзи на зерно в 2023 році за середніми цінами по Чернігівській області згідно з статистичними даними про середні ціни реалізації кукурудзи на зерно сума отриманого доходу отриманого Сосницьким ПАЛ від продажу врожаю 2022 року могла становити 5 765 754,96 грн (6757,80 грн * 853,2 т).

Згідно з інформацією Головного управління статистики у Чернігівській області від 18.10.2023 №07-10/971-23 середні ціни реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Чернігівської області становили за одну тонну: за 2022 рік 6306,70 грн; у січні- серпні 2023 року 6867,00 грн (т. 1 а.с. 41-42) .

Відповідно до інформації Головного управління статистики у Чернігівській області від 14.11.2023 №07-10/1042-23 врожайність кукурудзи в підприємствах Черінгівської області та Корюківського району становила: Чернігівська область: у 2022 році 78,4 ц з га, станом на 01.10.2023 96,9 ц з га; Корюківський район: у 2022 році 79,0 ц з га, станом на 01.10.2023 дані не оприлюднюються (т. 1 а.с. 40).

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 21.12.2023 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, обсягом: копії висновку аналітичного дослідження ГУ ДПС в Чернігівській області від 31.10.2023 №41/25-08-09/02548854; копії додаткового допиту свідка ОСОБА_1 від 20.11.2023; копії додаткового допиту свідка ОСОБА_2 від 06.10.2023; копії статуту Сосницького ПАЛ; копії протоколу огляду місця події від 28.11.2023; копії листа Сосницького ПАЛ №88 від 07.09.2023; копії виписки від 06.07.2023; копії довідки (висновку) Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 06.12.2023; копії договору підряду від 25.05.2022 з додатками; копії Державного акта на право постійного користування, необхідному для судового розгляду позовної заяви; дозволено використати копії документів, визначених у цій постанові, при розгляді справи в порядку господарського судочинства (т. 2 а.с. 201-202).

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 02.01.2024 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, обсягом, зокрема: копії інформації Головного управління статистики у Чернігівській області 18.10.2023 №07-10/971-23, від 14.11.2023 №07-10/1042-23, необхідному для судового розгляду позовної заяви; дозволено використати копії документів, визначених у цій постанові, при розгляді справи в порядку господарського судочинства (т. 1 а.с. 43-44).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.03.2024 на земельній ділянці площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, була засаджена кукурудза, але на момент огляду вона вже зібрана, про що свідчить стерня кукурудзи після збору (т. 3 а.с. 182-194). Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме копії зазначеного протоколу огляду, наданий постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 11.07.2024 (т. 3 а.с. 169-170).

У листі №94 від 19.04.2024, адресованому прокурору, Сосницький ПАЛ зазначив, що ФГ «Флеш» у 2023 році здійснювався обробіток земельної ділянки (посів та вирощування кукурудзи); від ФГ «Флеш» не надходили акти виконаних робіт за результатами збору у 2023 році врожаю 2022 року та збору у 2024 році врожаю 2023 року на земельній ділянці загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, і вказаний врожай кукурудзи 2022 та 2023 років ліцею не передавався (т. 3 а.с. 196).

Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судову економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1) Чи є економічно обґрунтованим укладення Сосницьким ПАЛ із ФГ «Флеш» договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022 з урахуванням Додатку №1 на 2022 рік та додатку №2 акта приймання-передачі площі для виконання механізованих сільськогосподарських робіт?

2) Чи підтверджується документально факт спричинення збитків Сосницькому ПАЛ внаслідок продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва рослинництва посівів кукурудзи на зерно кількістю 108,3819 га у 2022-2023 роках? Якщо так, то яка сума збитків?

3) Чи підтверджується недоотримання доходу Сосницьким ПАЛ за умови врахування наступних обставин:

- реалізації (відчуження) кукурудзи на зерно 2022 року;

- середньої врожайності кукурудзи на зерно 79,0 ц з 1 га зібраної площі (7,9 т) на підприємствах Корюківського району Чернігівської області за 2022 рік відповідно до інформації Головного управління статистики у Чернігівській області від 10.11.2023 №07-10/1037-23;

- середньої ціни реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Корюківського району Чернігівської області: у 2022 році, що становила 6753,9 грн за 1 т у сумі 5 762 427,48 грн та середньої ціни по Чернігівській області 6306,67 грн за 1 т у сумі 5 380 876,44 грн; у 2023 році за цінами реалізації по Корюківському району Чернігівської області 6220,30 грн за 1 т у сумі 5 307 159,96 грн, за середніми цінами по Чернігівській області 6757,80 за 1 т у сумі 5 765 754,96 грн?

За результатами проведення судової економічної експертизи експертом складено висновок від 30.04.2024 №3405/23-24 (т. 3 а.с. 5-36), у якому викладені наступні висновки з кожного поставленого питання:

1. Не відноситься до завдань судової економічної експертизи.

2. Підтвердити факт спричинення збитків Сосницькому ПАЛ внаслідок продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва рослинництва посівів кукурудзи на зерно кількістю 108,3819 га у 2022-2023 роках в межах наданих матеріалів кримінального провадження не видається за можливе.

3. В межах наданих матеріалів кримінального провадження за умови врахування наступних обставин:

- реалізації (відчуження) кукурудзи на зерно 2022 року;

- середньої врожайності кукурудзи на зерно 79,0 ц з 1 га зібраної площі (7,9 т) на підприємствах Корюківського району Чернігівської області за 2022 рік відповідно до інформації Головного управління статистики у Чернігівській області від 10.11.2023 №07-10/1037-23, при середній ціні реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Корюківського району Чернігівської області сума недоотриманих грошових коштів Сосницьким ПАЛ розрахунково становитиме, зокрема:

- у 2023 році, при середній ціні реалізації кукурудзи на зерно підприємствами по Корюківському району 6220,30 грн за 1 т у сумі 5 307 159,96 грн (6220,3 грн * 853,2 т);

- у 2023 році, за середніми цінами по Чернігівській області 6757,80 грн за 1 т у сумі 5 765 754,96 грн (6757,8 грн * 853,2 т).

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 27.05.2024 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, обсягом, зокрема: копії висновку експерта від 30.04.2024 №3405/23-24, необхідному для судового розгляду позовної заяви; дозволено використати копії документів, визначених у цій постанові, при розгляді справи в порядку господарського судочинства (т. 3 а.с. 37-38).

За зверненням Чернігівської обласної прокуратури від 03.06.2024 №24-3787-23вих-23 в рамках кримінального провадження № 42023272150000027 від 13.06.2023 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області провело дослідження та надало відповіді на поставлені прокурором питання, про що складено довідку (висновок) від 05.07.2024 (т. 2 а.с. 234-239).

Щодо п`ятого питання: «Яка сума доходу, без урахування витрат, передбачених в додатку №1 до договору підряду №3/04-22 підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, могла бути отримана за реалізацію кукурудзи врожаю 2023 року за умови середнього показника врожайності по Корюківському району Чернігівської області у 2024 році (окремо з урахуванням даних про середні ціни реалізації кукурудзи по Чернігівській області та Корюківському району Чернігівської області)?» у довідці від 05.07.2024 зазначено наступне: враховуючи те, що збір врожаю на земельних ділянках Сосницького ПАЛ проводився на площі 108,3819 га, обсяг зібраного врожаю 2023 року мав би складати 1063,23 т (9,81 т * 108,3819 га), з урахуванням врожайності по Корюківському району Чернігівської області. При реалізації врожаю кукурудзи за середніми цінами по Чернігівській області в січні-квітні 2024 року згідно з статистичними даними про середні ціни реалізації кукурудзи на зерно по Чернігівській області (5018,50 грн за тонну), сума отриманого доходу від продажу зібраного врожаю на земельних ділянках закладу освіти могла становити 5 335 819,76 грн (5018,5 грн * 1063,23 т).

Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме копії зазначеної довідки (висновку) від 05.07.2024, наданий постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 17.07.2024 (т. 3 а.с. 240-241).

Відповідач-2 також визнає обставини виконання робіт за спірним договором щодо обробітку спірної земельної ділянки, посіву на ній кукурудзи у 2022-2023 роках та її збирання у 2023-2024 році (наступного року після посіву), на підтвердження чого надав суду наступні докази, які стосуються виконання спірного договору підряду:

- акти надання послуг №15 від 01.07.2024 про виконання робіт на загальну суму 3 234 986,44 грн, № 16 від 01.07.2024 про виконання робіт на загальну суму 3 078 290,86 грн, які не підписані Замовником (відповідачем-1). Вказані акти надіслані відповідачу 26.07.2024;

- облікові листи тракториста-машиніста за 2022-2024 роки, у яких вказано, зокрема, такі види робіт як оранка, дискування, посів кукурудзи, внесення гербіциду, підвіз води, підкормка кукурудзи, збирання кукурудзи;

- лімітно-забірні карти на отримання матеріальних цінностей (дизельного палива) та вимоги-накладні за 2022-2023 роки;

- облікові листи вантажного автомобіля за 2024 рік щодо перевезення кукурудзи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується здійснення повного циклу вирощування кукурудзи на спірній земельній ділянці у 2022-2023 роках та закінчення її збирання навесні 2023-2024 років (наступного року після посіву), що дає підстави для застосування у спірних правовідносинах понять «врожай 2022 року» та «врожай 2023 року».

Крім того, Господарський суд Чернігівської області розглядав справу №927/654/21 за позовом заступника керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівської області до Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області та Фермерського господарства «Флеш» про визнання недійсним договору про спільну діяльність у навчально-виробничому процесі від 26.03.2021, укладеного між Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області та Фермерським господарством «Флеш»; зобов`язання Фермерського господарства «Флеш» звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 108,3819 га, яка знаходиться на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського (Сосницького) району Чернігівської області (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418) за межами населеного пункту, яку воно займає на підставі договору про спільну діяльність у навчально-виробничому процесі від 26.03.2021, укладеного із Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що договір про спільну діяльність у навчально-виробничому процесі від 30.03.2021 є удаваним, оскільки його вчинено для приховування іншого правочину договору оренди земельної ділянки. При цьому сам прихований договір оренди укладено всупереч вимогам чинного законодавства, в зв`язку із чим він підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - звільненню.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2021 у справі 927/654/21, яке набрало законної сили 07.01.2022, позов задоволено повністю (т. 1 а.с. 45-57).

Оцінка суду.

Щодо визнання недійсним оспорюваного договору підряду та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

При цьому виконання робіт може здійснюватися як із матеріалу підрядника та його засобами, так і з матеріалу замовника (статті 839, 840 ЦК).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Таким чином, як договір підряду, так і договір оренди є оплатними. Проте на відміну від договорів підряду, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей. Тобто при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) у визначений строк та отримання продукції/доходів від такої діяльності.

Як встановив суд, 25.05.2022 між відповідачами укладений договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, за умовами п. 2.1, 2.2, 3.2.2 якого відповідач-2 виконує механізовані сільськогосподарські роботи на належних відповідачу-1 сільськогосподарських полях/угіддях (земельній ділянці загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), перелік яких, їх вартість і терміни виконання вказані в Додатку №1, за рахунок власних сил, коштів та матеріалів виконання сільськогосподарських робіт.

Отже, в силу умов п. 2.1, 2.2 Договору підряду відповідач-2 отримав право використання та господарювання на спірній земельній ділянці з можливістю використання власної праці, наявного інвентарю, обладнання, техніки та посівних матеріалів.

Разом з тим, обробіток землі (ґрунту) становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою, її корисними якостями, внаслідок якої вирощується сільськогосподарська продукція.

З Додатку №1 до Договору вбачається, що у 2022 році відповідач-2 повинен був виконати послідовні роботи з обробітку ґрунту, посіву кукурудзи, догляду за посівом та збору врожаю на спірній земельній ділянці.

За умовами п. 7.1, 7.2, 4.2, 6.1 Договору підряду приймання-передача виконаних за цим Договором робіт здійснюється сторонами протягом 7 (семи) календарних днів з дня закінчення Підрядником робіт, шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги/кількість виконаних Підрядником робіт та їх загальна вартість. Акт складається Підрядником та є підставою для розрахунку сторін за виконані роботи. До моменту приймання-передачі виконаних робіт Підрядник залишається власником продукції в порядку статті 189 ЦК України. Розрахунок за виконані Підрядником роботи проводиться на підставі виставленого Підрядником рахунку, складеного на підставі акта виконаних робіт, протягом 20 (двадцяти) календарних днів.

Отже, після виконання сільськогосподарських робіт на спірній земельній ділянці відповідач-2 повинен скласти акти виконаних робіт та надати їх відповідачу-1, після чого у останнього виникає обов`язок зі сплати вартості таких робіт на підставі виставлених рахунків.

З наданих прокурором матеріалів з кримінального провадження (протоколів огляду місця події, протоколів допиту свідків), листа відповідача-1 №94 від 19.08.2024, а також облікових карток трактористамашиніста, облікових листів вантажного автомобіля, наданих відповідачем-2, слідує, що останній здійснював увесь цикл механізованих сільськогосподарських робіт з вирощування кукурудзи на спірній земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні у Сосницького ПАЛ, у період з 2022 по 2024 роки.

Відповідач-2 доказів складання актів виконаних у 2022 та 2023 роках робіт суду не надав, а подав лише два акта наданих послуг №15 та №16 від 01.07.2024, які тільки 26.07.2024 були надіслані відповідачу-1 разом з супровідним листом на виконання ухвали суду від 18.07.2024 про витребування доказів.

Не надано суду і доказів виставлення відповідачу-1 рахунків на оплату виконаних у спірний період робіт.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що такі акти та рахунки відповідачу-1 не надавались, а виконані відповідачем-2 роботи не оплачувались.

Отже, відповідач-2, який повинен бути зацікавлений в отриманні коштів за виконані ним механізовані сільськогосподарські роботи, жодних дій з отримання цих коштів не вчинив, натомість, навпаки, сплатив відповідачу-1 кошти за оспорюваним договором у розмірі 370 000,00 грн.

Наведене суперечить правовій природі договору підряду, оскільки він чітко визначає, що певну роботу виконує підрядник (відповідач-2), а розраховується за цю роботу замовник (відповідач-2).

З викладеного вбачається, що отримані відповідачем-1 кошти є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою, наданою у цьому випадку для вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідач-2 зібраного на спірній земельній ділянці врожаю кукурудзи відповідачу-1 не передав, а відтак фактично став власником такого врожаю.

Оскільки саме ФГ «Флеш» є набувачем врожаю, отриманого з цих земель за результатами такого обробітку, що згідно з положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» характеризує його саме як орендаря.

Крім того, за змістом п. 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 Договору підряду Сосницький ПАЛ зобов`язаний надати Підряднику земельні ділянки, належним чином підготовлені до виконання сільськогосподарських робіт.

Тобто всі дії Сосницького ПАЛ фактично зводяться до передачі у користування земельної ділянки.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21) сформульовано такий правовий висновок:

"Незазначення сторонами у спірних договорах про надання Відповідачеві-2 саме права користування земельними ділянками та сплату ним саме орендної плати за земельні ділянки, відсутність закріплення ними умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо, не спростовує висновок щодо виникнення між ними орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому терміни, а передусім суть правовідносин (прав і обов`язків сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.

Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, про яку зазначає суд апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування".

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що умови укладеного між відповідачами Договору свідчать про фактичне виникнення між сторонами орендних правовідносин, а отже спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

При цьому зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що сторони спірного договору під час його укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, а отже положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача-2 про те, що докази, отримані з матеріалів кримінального провадження є недопустимими, оскільки в постановах про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування не зазначено, при розгляді якої справи дозволено використовувати матеріали досудового розслідування; відсутні відомості кому надаються матеріали досудового розслідування для розголошення; не надано постанови, для підтвердження наявності повноважень в даному досудовому розслідуванні прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 ГПК України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18)

Частиною 1 ст. 222 КПК України передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Отже, ст. 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 (усіх документів, які містяться з цього кримінального провадження у справі №927/1705/23) наданий на підставі постанов процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх. При цьому у цих постановах зазначено, що дозвіл наданий в обсязі, необхідному для судового розгляду позовної заяви; при розгляді справи в порядку господарського судочинства.

Оскільки позовна заява підготовлена та подана прокурором, дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування наданий саме прокурору для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).

Отже, постанова керівника органу прокуратури про призначення прокурора у кримінальному провадженні є процесуальним документом у досудовому розслідуванні.

Разом з тим, КПК України не містить обов?язку надавати до усіх процесуальних документів досудового розслідування відповідну постанову про призначення прокурора у кримінальному провадженні.

Оскільки відповідно до приписів ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора, суд вважає, що постанови про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 винесені саме прокурором, визначеним керівником органу прокуратури у цьому кримінальному провадженні, а оскільки як позов у цій справі, так і дозвіл на розголошення відомостей надані одним і тим же органом Корюківською окружною прокуратурою, суд дійшов висновку про правомірність використання такого дозволу саме у цій справі.

За наведених обставин, у суду відсутні підстави для висновку про те, що докази, отримані з матеріалів досудового розслідування та використані у господарському провадженні, були отримані у незаконний спосіб, та є недопустимими.

Як встановив суд, спірна земельна ділянка державної власності перебуває на праві постійного користування у відповідача-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів (ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі).

Частиною 1 ст. 95 Земельного кодексу України унормовано, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державні акти на право постійного користування не є тим документом, які надають право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 року у справі № 923/241/18 та від 21.05.2019 року у справі № 925/550/18.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 не приймалось.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Крім того, згідно з ч. 1 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Таким чином, чинний на момент укладення оспорюваного договору Закон України "Про освіту" містить положення, якими імперативно передбачена заборона використання майна державних та комунальних закладів освіти для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі №902/51/21, від 09.04.2023 у справі №927/400/23.

Отже, приписами Закону України «Про освіту» чітко встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Відповідно п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі - Порядок №483), не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди як майно закладів освіти.

Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та параолімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Згідно з п. 54 Порядку №483 додаткові умови оренди майна розробляються орендодавцем на підставі пропозицій балансоутримувача, уповноваженого органу управління або з власної ініціативи орендодавця.

Можуть бути визначені такі додаткові умови оренди майна: обмеження щодо використання майна для розміщення об`єктів, перелік яких визначений в додатку 3 у кількості не більш як п`ять груп з відповідного переліку.

За змістом підпунктів 2, 5 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти; виробництво та реалізація продукції громадського харчування, організація її споживання.

Наведені законодавчі приписи передбачають, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі.

Проте спірна земельна ділянка, яка належить до майна освіти, передана в користування не з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а використовується відповідачем-2 для товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до приписів ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та угод щодо земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, зокрема частини 3 цієї норми, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження (постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17).

У законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства». Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Враховуючи те, що на підставі укладеного сторонами Договору відповідач-1 передав відповідачу-2 в оренду земельну ділянку державної власності не тільки з порушенням встановленого законодавством порядку, але й попри прямо передбачену законодавцем ? ? ? , суд доходить висновку, що спірний правочин суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки цей договір фактично спрямований на використання всупереч законові державної власності.

При цьому, як встановив суд, відповідачі раніше вже укладали договір про спільну діяльність у навчально-виробничому процесі від 26.03.2021 з використанням земельної ділянки площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, тобто спірної земельної ділянки, проте рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2021 у справі 927/654/21 вказаний договір був визнаний недійсним, оскільки суд дійшов висновку, що цей договір за своєю природою є договором оренди землі, однак його було укладено з порушеннями встановленого законодавством порядку за відсутності передбачених положеннями Закону України «Про оренду землі» істотних умов.

Разом з тим, вже через декілька місяців після ухвалення судом рішення у справі №927/654/21 відповідачі знову укладають прихований договір оренди спірної земельної ділянки, назвавши його договором підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, проте з однією і тією ж метою - надання відповідачу-2 в користування земельної ділянки за плату.

Згідно зі статтею 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі, укладаючи оспорюваний договір, усвідомлювали його протиправність та завідомо суперечну інтересам держави і суспільства мету, яка зумовлена передусім фактом незаконної передачі відповідачу-2 в оренду спірної земельної ділянки державної власності.

Враховуючи те, що спірний договір було укладено всупереч інтересам держави і суспільства та за наявності умислу обох сторін, суд дійшов висновку про існування підстав для визнання недійсним спірного договору, що має наслідком звільнення відповідачем-2 спірної земельної ділянки незалежно від того, яку частину її він обробляє на певний момент у часі.

Щодо стягнення спірних коштів.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України визначено, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як встановив суд, предметом спірного договору є користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

За своєю суттю оренда землі сільськогосподарського призначення це передача земельної ділянки власником у тимчасове платне користування іншій особі на визначений строк для ведення сільськогосподарської діяльності, яка передбачає отримання доходу з використанням природних властивостей землі. Так, оренда ріллі здійснюється з метою вирощування сільськогосподарських культур та отримання врожаю.

Відповідно до ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, внаслідок виконання спірного правочину сторонами відповідач-2 у 2023 та 2024 роках зібрав та отримав у власність врожай кукурудзи, а відповідач-1 - кошти у розмірі 370 000,00 грн.

Оскільки реальною метою оренди земель сільськогосподарського призначення є отримання у власність вирощеного на ній врожаю, а не юридичне її перебування в користуванні без будь-якого використання, що і було встановлено судом у спірних правовідносинах, одержаним відповідачем-2 за спірним договором у розумінні ч. 3 ст. 228 ЦК України, перш за все, слід вважати зібраний врожай, а не само по собі формальне право користування земельною ділянкою.

Отже, наслідком визнання спірного договору недійсним є стягнення усього одержаного відповідачами у дохід державного бюджету.

Разом з тим, кукурудза (її зерно) є плодом (продукцією), а отже не має індивідуально визначених ознак, притаманних майну; доказів наявності у відповідача-2 усього врожаю кукурудзи, зібраного у 2023 та у 2024 роках зі спірної земельної ділянки, суду не надано.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland», заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» («Garnaga v. Ukraine», заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» («Chahal v. the United Kingdom», заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).

Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Суд констатує, що ефективність позовних вимог має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Проте, через ненадання відповідачем інформації та доказів про кількість, наявність на теперішній час та місця зберігання такого врожаю (тим більш зібраного ще у 2023 році) реально стягнути цей врожай в дохід держави, а відтак і ефективно захистити порушені права у цьому судовому процесі саме у такий спосіб неможливо.

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Суд вважає, що у даному випадку, за відсутності доказів наявності у відповідача-2 спірного врожаю кукурудзи у натурі, ефективними способом захисту є стягнення вартості одержаного відповідачем-2 такого врожаю, оскільки в іншому випадку буде мати місце нове звернення до суду щодо зміни порядку та способу виконання рішення.

За наведених підстав, з метою дотримання принципу ефективності судового захисту та принципу процесуальної економії, суд погоджується з правомірністю заявлених прокурором вимог про стягнення в дохід держави саме грошових коштів у розмірі вартості зібраного врожаю.

Відповідно до ст. 81 ГПК України суд витребовував у відповідача-2 документи, які містять відомості про збір у 2023 та 2024 роках урожаю 2022 та 2023 років сільськогосподарської культури кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 7424985300:07:001:1418; актів приймання-передачі виконаних механізованих сільськогосподарських робіт на виконання Договору; рахунків, складених на підставі актів приймання-передачі виконаних механізованих сільськогосподарських робіт на виконання Договору; фінансово-звітних документів, пов`язаних із виконанням договірних зобов`язань; іншої документації та кореспонденції, що стосуються збору та подальшої долі цього врожаю, проте відповідач-2 вказаних документів суду не надав без поважних на те причин.

Частиною 10 ст. 81 ГПК України визначено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Прокурор заявив до стягнення вартість отриманого відповідачем-2 у 2023 та 2024 роках врожаю кукурудзи, розраховану виходячи із показників середньої врожайності кукурудзи по Корюківському району та її середньої вартості по Чернігівській області відповідно до даних, наданих Головним управлінням статистики у Чернігівській області, та довідок (висновків) Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області.

Доказів існування несприятливих погодних умов та інших чинників, які знизили врожайність кукурудзи на спірній земельній ділянці, відповідач-2 суду не надав, натомість, навіть та частина, наданих відповідачем-2 документів, свідчить про виконання усього комплексу робіт, у тому числі, передбаченого спірним договором підряду, необхідного для вирощування врожаю належної якості та обсягу.

Не надав відповідач-2 і доказів щодо місця зберігання та/або продажу зібраного спірного врожаю, а тому враховуючи те, що спірна земельна ділянка та відповідач-2 (юридична адреса) знаходяться у різних районах Чернігівської області, цілком вірогідною є реалізація ним врожаю не лише в Корюківському районі.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Оцінивши подані докази та застосувавши стандарт вірогідності доказів, передбачений ст. 79 ГПК України, а також враховуючи недобросовісну процесуальну поведінку відповідача-2 щодо ненадання відповідних доказів як в порядку ст. 90 ГПК України, так і витребуваних судом в порядку ст. 81 ГПК України, суд вважає об`єктивним, пропорційним та справедливим застосування наслідків, встановлених частиною 10 ст. 81 ГПК України, а саме ? , ? , ? доходить висновку, що зібраний відповідачем-2 у 2023-2024 роках врожай кукурудзи відповідає середнім показникам по Корюківському району, а його вартість середнім цінам по Чернігівській області.

Отже, на переконання суду, надані прокурором докази на підтвердження кількості та вартості спірного врожаю є більш вірогідними, ніж твердження відповідача-2 на їх спростування.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача-2 про підписання заяви про збільшення розміру позовних вимог без належних на те повноважень, оскільки ця заява підписана Розинкою Сергієм, який є керівником Корюківської окружної прокуратури, а відтак має відповідні повноваження на підписання цієї заяви.

Щодо відсутності доказів сплати судового збору за збільшення розміру суд зазначає, що такі докази надані прокурором та долучені судом до матеріалів справи.

Також суд відхиляє доводи відповідача-2 про те, що довідка (висновок) Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 05.07.2024 не є належним та допустимим доказом, оскільки він створений після відкриття провадження у справі, тому що ГПК України не містить жодної заборони на подання доказів, які не існували на момент відкриття провадження у справі, та не встановлює їх беззаперечну неналежність та недопустимість.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 коштів у розмірі 370 000,00 грн та з відповідача-2 коштів у розмірі 10 346 696,20 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду визнаний недійсним договір, за яким відповідач-2 фактично отримав в оренду від відповідача-1 спірну земельну ділянку, був підписаний внаслідок неправомірних дій обох сторін в однаковій мірі, як Сосницького ПАЛ, так і ФГ «Флеш», суд вважає, що судовий збір за подання позовних вимог про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку має бути покладений на відповідачів у рівних частинах, тобто у розмірі 2684,00 грн на кожного.

Решта судового збору покладається на відповідачів пропорційно стягнутих з них коштів.

Отже, стягненню з відповідача-1 підлягає судовий збір у розмірі 8234,00 грн, а з відповідача-2 157 884,44 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022, укладений між Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області та Фермерським господарством «Флеш».

3. Зобов`язати Фермерське господарство «Флеш» (код ЄДРПОУ 37915768, вул. Гавриша, 57, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670) повернути Сосницькому професійному аграрному ліцею Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02548854, вул. Чернігівська, 42, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100) земельну ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Флеш» (код ЄДРПОУ 37915768, вул. Гавриша, 57, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670) в дохід держави кошти у розмірі 10 346 696,20 грн.

5. Стягнути з Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02548854, вул. Чернігівська, 42, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100) в дохід держави кошти у розмірі 370 000,00 грн.

6. Стягнути з Фермерського господарства «Флеш» (код ЄДРПОУ 37915768, вул. Гавриша, 57, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 157 884,44 грн витрат зі сплати судового збору.

7. Стягнути з Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02548854, вул. Чернігівська, 42, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 8 234,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України повне рішення складено 18.09.2024.

Суддя В. В. Шморгун