Постанова
від 10.12.2024 по справі 927/1705/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 927/1705/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.12.2024 у справі №927/1705/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Флеш»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2024, повний текст якого складений 18.09.2024,

у справі № 927/1705/23 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом заступника керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Міністерства освіти і науки України,

2. Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

до 1. Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області

2. Фермерського господарства «Флеш»

про визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки та стягнення 10 716 696,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року заступник керівника Корюківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області та Фермерського господарства «Флеш», у якому просив:

- визнати недійсним договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022, укладений між Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області та Фермерським господарством «Флеш»;

- зобов`язати Фермерське господарство «Флеш» повернути займану ним ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області;

- стягнути з Фермерського господарства «Флеш» в дохід держави 93,12% вартості кукурудзи урожаю 2022 року, що становить 5 010 876,44 грн., та з Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області в дохід держави 6,88% вартості кукурудзи урожаю 2022 року, що становить 370 000,00 грн., за договором підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції заступником керівника Корюківської окружної прокуратури було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку судом першої інстанції було прийнято до розгляду, та з урахуванням якої позов заявлено про:

- визнання недійсним договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 3/04-22 від 25.05.2022, укладеного між Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області та Фермерським господарством «Флеш»;

- зобов`язання Фермерського господарства «Флеш» повернути займану ним земельну ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області;

- стягнення з Фермерського господарства «Флеш» в дохід держави 93,12% вартості кукурудзи урожаю 2022 року у розмірі 5 010 876,44 грн. та із Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області в дохід держави 6,88% вартості кукурудзи урожаю 2022 року у розмірі 370 000,00 грн., за Договором на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 3/04-22 від 25.05.2022;

- стягнення з Фермерського господарства «Флеш» в дохід держави вартості кукурудзи урожаю 2023 року у розмірі 5 335 819,76 грн. за договором на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 3/04-22 від 25.05.2022.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що:

- спірний договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022 є удаваним, оскільки його вчинено для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки державної власності, яка перебуває на праві постійного користування у відповідача 1. При цьому сам прихований договір оренди укладено з порушенням вимог чинного законодавства та інтересів держави, в зв`язку із чим він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України;

- оспорюваний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, сторони не могли не усвідомлювати протиправність укладеного правочину, а тому відповідно до ст. 228 ЦК України все одержане ними за цим договором підлягає стягненню в дохід держави.

В суді першої інстанції відповідачами були подані відзиви на позовну заяву, які, з огляду на порушення строку їх подання та висновки суду першої інстанції щодо неповажності пропуску таких строків, були залишені без розгляду.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2024 у справі № 927/1705/23 позов задоволений повністю.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановивши, що умови укладеного між відповідачами договору свідчать про фактичне виникнення між сторонами орендних правовідносин, а отже спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди землі, а відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, спір слід вирішувати із застосуванням норм, що регулюють цей правочин, дійшов висновку про те, що сторони спірного договору під час його укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, а отже положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

З огляду на вказане, а також врахувавши, що:

- рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 2 не приймалось;

- в оренду було передано майно закладу освіти не з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу;

- на підставі укладеного сторонами договору відповідач 1 передав відповідачу 2 в оренду земельну ділянку державної власності не тільки з порушенням встановленого законодавством порядку, але й попри прямо передбачену законодавцем заборону,

суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний правочин суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки цей договір фактично спрямований на використання всупереч законові державної власності та, з огляду на вказане, задовольнив позовні вимоги про визнання такого договору недійсним.

З огляду на задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним, суд задовольнив і позовні вимоги про зобов`язання відповідача 2 повернути спірну земельну ділянку.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів грошових коштів в дохід держави, суд першої інстанції виходив з того, що:

- правовим наслідком визнання недійсним договору як такого, що було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, згідно з приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою;

- оскільки реальною метою оренди земель сільськогосподарського призначення є отримання у власність вирощеного на ній врожаю, а не юридичне її перебування в користуванні без будь-якого використання, що і було встановлено судом у спірних правовідносинах, одержаним відповідачем 2 за спірним договором у розумінні ч. 3 ст. 228 ЦК України слід вважати зібраний врожай, а не само по собі формальне право користування земельною ділянкою, а наслідком визнання спірного договору недійсним є стягнення усього одержаного відповідачами у дохід державного бюджету.

При визначені розміру стягнутих сум суд першої інстанції виходив з того, що:

- внаслідок виконання спірного правочину сторонами відповідач 2 у 2023 та 2024 роках зібрав та отримав у власність врожай кукурудзи, а відповідач 1 - кошти у розмірі 370 000,00 грн.;

- через ненадання відповідачем 2 інформації та доказів про кількість, наявність на теперішній час та місця зберігання такого врожаю (тим більш зібраного ще у 2023 році) не вбачається за можливе стягнути цей врожай в дохід держави, а відтак і ефективно захистити порушені права у цьому судовому процесі саме у такий спосіб неможливо;

- у даному випадку, за відсутності доказів наявності у відповідача 2 спірного врожаю кукурудзи у натурі, ефективними способом захисту є стягнення вартості одержаного відповідачем 2 такого врожаю, оскільки в іншому випадку буде мати місце нове звернення до суду щодо зміни порядку та способу виконання рішення;

- відповідно до ст. 81 ГПК України суд витребовував у відповідача-2 документи, які містять відомості про збір у 2023 році врожаю 2022 року та 2024 році врожаю 2023 року сільськогосподарської культури кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 7424985300:07:001:1418; актів приймання-передачі виконаних механізованих сільськогосподарських робіт на виконання Договору; рахунків, складених на підставі актів приймання-передачі виконаних механізованих сільськогосподарських робіт на виконання Договору; фінансово-звітних документів, пов`язаних із виконанням договірних зобов`язань; іншої документації та кореспонденції, що стосуються збору та подальшої долі цього врожаю, проте відповідач 2 вказаних документів суду не надав без поважних на те причин;

- прокурор заявив до стягнення вартість отриманого відповідачем 2 у 2023 та 2024 роках врожаю кукурудзи, розраховану виходячи із показників середньої врожайності кукурудзи по Корюківському району та її середньої вартості по Чернігівській області відповідно до даних, наданих Головним управлінням статистики у Чернігівській області, та довідок (висновків) Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області. При цьому доказів існування несприятливих погодних умов та інших чинників, які знизили врожайність кукурудзи на спірній земельній ділянці, відповідач 2 суду не надав, натомість, навіть та частина, наданих відповідачем 2 документів, свідчить про виконання усього комплексу робіт, у тому числі, передбаченого спірним договором підряду, необхідного для вирощування врожаю належної якості та обсягу. Не надав відповідач 2 і доказів щодо місця зберігання та/або продажу зібраного спірного врожаю, а тому враховуючи те, що спірна земельна ділянка та відповідач 2 (юридична адреса) знаходяться у різних районах Чернігівської області, цілком вірогідною є реалізація ним врожаю не лише в Корюківському районі;

- оцінивши подані докази та застосувавши стандарт вірогідності доказів, передбачений ст. 79 ГПК України, а також враховуючи недобросовісну процесуальну поведінку відповідача 2 щодо ненадання відповідних доказів як в порядку ст. 90 ГПК України, так і витребуваних судом в порядку ст. 81 ГПК України, об`єктивним, пропорційним та справедливим застосування наслідків, встановлених частиною 10 ст. 81 ГПК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зібраний відповідачем-2 у 2023-2024 роках врожай кукурудзи відповідає середнім показникам по Корюківському району, а його вартість середнім цінам по Чернігівській області.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Флеш» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2024 у справі № 927/1705/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що суд першої інстанції:

- не був безстороннім при розгляді справи, оскільки прихильно ставився до дій та аргументів прокурора та упереджено до дій та аргументів відповідача 2, безпідставно відмовляючи останньому в поновленні строку для подання відзиву та продовження строку для подання доказів, приймаючи при цьому до розгляду заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог та, відповідно, доказів поданих для підтвердження збільшених позовних вимог;

- не з`ясував всебічно повноважень прокурора, не врахував того, що останній невірно визначив позивачів у справи та не провів обов`язкових дій з уповноваженими органами у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- дійшов невірного висновку про те, що спірний договір є договором оренди землі не врахувавши, що дії стороні не свідчать про наявність умислу на встановлення правовідносин з оренди землі;

- не врахував, що право власності на спірний врожай належить не відповідачу 2, а відповідачу 1, а відтак стягнення вартості такого врожаю з відповідача 2 є безпідставним;

- безпідставно визнав доведеним як порушення спірним договором публічного порядку, так і вартість отриманого за наслідками виконання спірного договору врожаю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, справу № 927/1705/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 927/1705/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 927/1705/23.

17.10.2024 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Флеш» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2024 у справі № 927/1705/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.11.2024 об 11:00

04.11.2024 до суду від позивача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на те, що:

- Сосницький професійний аграрний ліцей, як постійний користувач земельної ділянки не наділений правом передавати її іншим особам, зокрема в оренду, а відтак укладення оспорюваного договору, який є удаваним договором оренди земельної ділянки, суперечить вимогам земельного законодавства (ст. 92, 93, 95, 122, 124 ЗК України, Закону України «Про оренду землі»), що є достатньою правовою підставою для визнання його недійсним;

- заявник не погоджував укладання спірного договору, а будь яка інформація щодо укладення такого договору до заявника не надходила;

- оскільки заявник просив Корюківську окружну прокуратуру вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна, у Корюківської окружної прокуратури наявні законні підстави для представництва прокурором інтересів держави у даній справі,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

11.11.2024 до суду від заступника керівника Корюківської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланнями на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції та додатково зауваживши на тому, що заяву про збільшення розміру позовних вимог ним подано з дотриманням правил, встановлених ГПК України, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.12.2024 об 11:15 год.

06.12.2024 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких заявник навів доводи аналогічні тим, які були наведені прокуратурою раніше, а також зауважив на тому, що:

- доказом вчинення оспорюваного правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства є також рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2021 по справі № 927/654/21, яке набрало законної сили 07.01.2022 та ухвалене судом за позовом заступника керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Сосницького ПАЛ та ФГ «Флеш», яким визнано недійсним Договір про спільну діяльність у навчально-виробничому процесі від 26.03.2021, укладений між відповідачами та зобов`язано ФГ «Флеш» звільнити земельну ділянку державної форми власності загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, яка знаходиться на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського (Сосницького) району Чернігівської області, за межами населеного пункту;

- наявність вказаного рішення свідчить про обізнаність сторін у неправомірності своїх дій на час укладення договору від 22.05.2022, оскілки прокурором доведено в суді, що договір про спільну діяльність у навчально-виробничому процесі від 30.03.2021 є удаваним, оскільки вчинений для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який в свою чергу укладено з порушеннями встановленого законодавством порядку, за відсутності передбачених положеннями Закону України «Про оренду землі» істотних умов, у зв`язку з чим визнано судом недійсним, а земельну ділянку повернуто, проте вже через декілька місяців після ухвалення судом рішення у справі № 927/654/21 відповідачі знову укладають прихований договір оренди спірної земельної ділянки, назвавши його «договором підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт», проте з однією і тією ж метою - надання ФГ «Флеш» в користування земельної ділянки за плату. Вказані дії сторін оспорюваного договору від 22.05.2022 доводять їх умисел на укладення цього правочину, оскільки на час його укладення Сосницький ПАЛ та ФГ «Флеш» усвідомлювали протиправність укладеного договору та завідомо суперечну інтересам держави і суспільства його мету, яка зумовлена передусім фактом незаконної передачі відповідачу 2 в оренду спірної земельної ділянки державної власності, що є неприпустимим, грубо порушує законодавство та таким чином суперечить інтересам держави і суспільства;

- відповідачем 2 не надано належних доказів на підтвердження понесення ним витрат на обробіток земельної ділянки, оскільки надані відповідачем 2 на виконання вимог суду докази, які на його думку стосуються виконання умов договору від 22.05.2022, не підписані замовником (відповідачем 1), а відтак не можуть слугувати належним доказом у справі;

- враховуючи не підтверджений відповідачами у встановленому порядку розрахунок витрат на обробіток земельної ділянки, їх умисел на укладення правочину щодо розпорядження державним майном всупереч законодавству, а також положення ч. 3 ст. 228 ЦК України, підстави для врахування понесених ФГ «Флеш» витрат у розрахунку відсутні, оскільки вказаною правовою нормою чітко передбачено стягнення в дохід держави всього одержаного сторонами за недійсною угодою;

- тобто навіть у разі виконання сторонами умов оспорюваного договору, підтвердження понесених витрат на обробіток земельної ділянки, їх належне оформлення та оплату, вказані кошти теж підлягали б стягненню з ФГ «Флеш», оскільки інших положень дана правова норма не містить.

Станом на 10.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивачі та відповідач 1 представників в судове засідання не направили, про причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивачів та відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи відповідач 2 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

30.05.2002 на підставі розпорядження Сосницької районної державної адміністрації №144 від 29.05.2002 Сосницькому ПТУ-31, правонаступником якого є Сосницький професійний аграрний ліцей, видано Державний акт ІІ-ЧН №002076 на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,15 га, в межах згідно з планом землекористування для розміщення учбової бази. Відповідно до плану землекористування площа земельної ділянки під учбовим господарством становить 118,3 га.

09.03.2016 державним реєстратором на підставі вказаного державного акту здійснено державну реєстрацію права постійного користування за Сосницьким професійний аграрним ліцеєм земельною ділянкою державної власності площею 118,3037 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Сосницький район, Лавська сільська рада, для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2023.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Сосницького професійного аграрного ліцею (далі Сосницький ПАЛ, відповідач 1), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.07.2012 №770 (далі Статут), професійний ліцей підпорядкований Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, державним професійно-технічним навчальним закладом атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Професійний ліцей реалізує формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності.

Професійний ліцей здійснює підготовку кваліфікованих робітників, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової або повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Пунктом 1.4 Статуту визначено, що професійний ліцей має навчальне господарство та здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді (с/г виробництво).

Професійний ліцей є сільськогосподарським виробником, що займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Відповідно до п. 1.6 Статуту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту здійснює контроль за дотриманням вимог Статуту та приймає відповідні рішення в разі їх порушень.

Професійний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки зі своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного Герба України. Професійний ліцей має право укладати цивільно-правові угоди (п. 2.2 Статуту).

Згідно з п. 7.8 Статуту для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку (в тому числі 118,3 га сільськогосподарського призначення, з них орної землі 98 га), відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо.

Відповідно до п. 7.9 Статуту об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно професійного ліцею є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за професійним ліцеєм, і перебуває у його оперативному управлінні.

Функції управління майном, закріпленим за професійним ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту.

Професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 7.10 Статуту).

25.05.2022 Сосницький ПАЛ (замовник) та Фермерське господарство «Флеш» (підрядник) уклали договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 (далі Договір підряду), в п. 1.1 якого погодили, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати у відповідності до умов цього договору механізовані сільськогосподарські роботи на основі впровадження прогресивних технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, які включають в себе підготовку площ та посів сільськогосподарських культур (далі Роботи), на сільськогосподарських полях/угіддях (перебувають у користуванні Замовника на праві постійного користування).

Пунктом 2.1 Договору підряду передбачено, що підрядник виконує механізовані сільськогосподарські роботи на належних замовнику сільськогосподарських полях/угіддях (перебувають у користуванні замовника на праві постійного користування), а саме: земельній ділянці загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, яка знаходиться на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського (Сосницького) району Чернігівської області, за межами населеного пункту, відповідно до наданого замовником викопіювання полів та реєстру полів, що є додатками та невід`ємними частинами цього Договору.

Підрядник виконує замовнику роботи, перелік яких, їх вартість і терміни виконання вказані в Додатку №1, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.2 Договору підряду).

Згідно з п. 3.1 Договору підряду замовник зобов`язується:

- протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору за актом приймання-передачі передати підряднику площі для виконання робіт, виконання яких є предметом цього договору, при цьому сторони погодили, що акти приймання-передачі земельних ділянок складаються на кожну земельну ділянку (поле), є невід`ємними частинами цього договору і підтвердженням замовника про допуск підрядника до виконання робіт (п. 3.1.3);

- забезпечити безперешкодний доступ техніки та працівників підрядника до площ, на яких мають виконуватися роботи за цим Договором (п. 3.1.4);

- прийняти від підрядника виконані за цим Договором роботи (п. 3.1.5).

Відповідно до п. 3.2.2 Договору підрядник зобов`язується забезпечити за рахунок власних сил, коштів та матеріалів виконання сільськогосподарських робіт, що є предметом цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору підряду визначено, що сільськогосподарські роботи виконуються технікою підрядника із застосуванням необхідних матеріалів (насіннєвих, добрива тощо), що є власністю підрядника.

У п. 4.2 Договору підряду сторони домовились, що до моменту приймання-передачі виконаних робіт підрядник залишається власником продукції в порядку статті 189 ЦК України.

Вартість робіт, які виконує підрядник за цим договором, визначається у Додатку №1 до цього Договору (п. 5.1 Договору підряду).

Розрахунок за виконані підрядником роботи проводиться на підставі виставленого підрядником рахунку, складеного на підставі акта виконаних робіт, протягом 20 (двадцяти) календарних днів (п. 6.1 Договору підряду).

Відповідно до п. 6.2 Договору підряду сторони сплачують належні платежі грошовими коштами в безготівковій формі шляхом перерахування платіжними дорученнями коштів через установи банків.

У випадку, якщо в сторін цього договору на момент проведення розрахунків за ним, існує взаємна кредиторська заборгованість, то розрахунки за цим Договором проводяться шляхом взаємозаліку однорідних грошових вимог. У випадку якщо після проведення сторонами взаємозаліку однорідних грошових вимог у замовника перед підрядником існує кредиторська заборгованість з оплати виконаних робіт, то така решта вартості виконаних робіт (ціни робіт) за цим Договором підлягає сплаті замовником підряднику на підставі виставленого рахунку протягом 20 (двадцяти) днів (п. 6.3 Договору підряду).

Пунктом 7.1 Договору підряду передбачено, що приймання-передача виконаних за цим Договором робіт здійснюється сторонами протягом 7 (семи) календарних днів з дня закінчення підрядником робіт, шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги/кількість виконаних підрядником робіт та їх загальна вартість. Цей акт є підставою для розрахунку сторін за виконані роботи.

Акт виконаних робіт складається підрядником і підписується замовником протягом одного робочого дня з моменту його отримання, один примірник якого підлягає поверненню підряднику (п. 7.2 Договору підряду).

У п. 7.3 Договору підряду сторони дійшли згоди, що у випадку непідписання чи неповернення замовником підряднику акта виконаних робіт протягом 7 календарних днів з моменту його отримання, відображені в ньому перелік робіт, їх обсяг та ціна вважаються схваленими і прийнятими замовником, що є підставою для оплати замовником виконаних робіт на підставі виставленого підрядником рахунку протягом 2 банківських днів з моменту його отримання.

Відповідно до п. 11.1 Договору підряду цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом 5 (п`яти) років. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не заявить про намір розірвати його (припинити дію), то дія Договору продовжується на такий же строк і на тих самих умовах.

У Додатку № 1 до Договору підряду сторони узгодили умови підрядних робіт на 2022 рік (т. 2 а.с. 186).

Відповідно до п. 1 Додатку №1 підрядник виконує механізовані сільськогосподарські роботи з вирощування кукурудзи.

У п. 2 Додатку №1 визначений склад та види робіт, насіння, засобів захисту рослин, тощо, їх орієнтована вартість та інші орієнтовні можливі витрати підрядника на одиницю величини для кукурудзи. Так орієнтована вартість підрядних робіт з вирощування кукурудзи на площі 108 га становить 861 300,00 грн. з розрахунку витрат у розмірі 7 975,00 грн./га.

Відповідно до акта приймання-передачі площі для виконання механізованих сільськогосподарських робіт від 25.02.2022, який є Додатком №2 до Договору підряду, замовник передав, а підрядник прийняв для виконання механізованих сільськогосподарських робіт площу, а саме: земельну ділянку загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, яка знаходиться на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського (Сосницького) району Чернігівської області, за межами населеного пункту.

СВ ВП №1 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Сосницького ПАЛ, які всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди ФГ «Флеш», уклали договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт), у ході проведення якого отриману необхідну документацію, допитано свідків.

Згідно з інформацією Сосницького ПАЛ, викладеною у листі від 07.09.2023 №88, у закладі відсутні дані щодо кількості врожаю, зібраного протягом 2022 року згідно з умовами договору порядку, а також порядку його реалізації.

До цього листа відповідач 1 додав копію виписки Державної казначейської служби України з рахунку Сосницького ПАЛ від 06.07.2023, відповідно до якої 06.07.2023 на рахунок Сосницького ПАЛ від ФГ «Флеш» надійшли кошти у сумі 370 000,00 грн. з призначенням платежу «проплата згідно договору №3/04-22 від 25.05.2022».

Згідно з протоколами додаткового допиту свідків від 06.10.2023 та від 20.11.2023 в рамках зазначеного досудового розслідування, свідками - т.в.о. директором Сосницького ПАЛ ОСОБА_2 та бухгалтером ОСОБА_1 повідомлено, що збором врожаю кукурудзи у 2022 році та його реалізацією займалося ФГ «Флеш», заклад освіти такої можливості не має; акти виконаних робіт після збору врожаю кукурудзи 2022 року не складалися і Сосницькому ПАЛ не надавалися; рахунки на оплату послуг, наданих за Договором підряду, ФГ «Флеш» не виставлялися; оплата робіт, виконаних ФГ «Флеш» у 2022 році, закладом освіти не здійснювалася; за надання дозволу ліцеєм на обробіток вказаної земельної ділянки Сосницький ПАЛ отримав від ФГ «Флеш» благодійну допомогу у розмірі 370 000,00 грн.; навесні 2023 року ФГ «Флеш» зібрав врожай, посіяний у 2022 році; цей врожай Сосницькому ПАЛ не передавався у зв`язку з відсутністю місця для його зберігання; ФГ «Флеш» забирав врожай та самостійно його реалізовував.

На виконання листа СВ Корюківського РВ поліції ГУНП в Чернігівській області та постанови про призначення дослідження та залучення спеціалістів від 16.10.2023 ГУ ДПС у Чернігівській області проведено дослідження фінансово-господарської діяльності Сосницького ПАЛ щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або інших правопорушень за період з 01.01.2022 по 30.09.2023, про що складено висновок аналітичного дослідження від 31.10.2023 №41/25-08-09/02548854 (т. 2 а. с. 223-245).

За результатами дослідження ГУ ДПС у Чернігівській області встановлено, що:

- 25.05.2022 між Сосницьким ПАЛ та ФГ «Флеш» укладений договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт (прихований договір оренди) (п. 5.1 висновку від 31.10.2023);

- ФГ «Флеш» протягом 2022-2023 років використовує земельну ділянку з кадастровим номером 7424985300:07:001:1418 Сосницького ПАЛ для вирощування кукурудзи (п. 5.4 висновку від 31.10.2023);

- відсутність зареєстрованих податкових накладних щодо придбання ФГ «Флеш» протягом 2022-2023 років насіння кукурудзи для посіву кукурудзи у 2022 році та у 2023 році; наявність факту незаконного заволодіння ФГ «Флеш» врожаєм кукурудзи 2022 року; відсутність зареєстрованих в ЄРПН, від імені ФГ «Флеш», податкових накладних протягом 2022-2023 років щодо продажу врожаю кукурудзи 2022 року; відсутність послуг з її зберігання, свідчать про можливе проведення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме у разі збору врожаю кукурудзи 2023 року можлива легалізація ФГ «Флеш» вирощеної кукурудзи врожаю 2023 року під виглядом продажу сільгосппродукції з іншою назвою «Пшениця, соняшник» на суму 6 480 000,00 грн (п. 5.8 висновку від 31.10.2023).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.11.2023 на земельній ділянці площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, посіяна кукурудза.

За зверненням Корюківської окружної прокуратури від 31.11.2023 №51-75-523вих-23 в рамках кримінального провадження № 42023272150000027 від 13.06.2023 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області провело дослідження та надало відповіді на поставлені прокурором питання, про що складено довідку (висновок) від 06.12.2023.

Щодо першого питання: «Яка сума доходу, без урахування витрат, передбачених в додатку №1 до договору підряду №3/04-22 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, могла бути отримана за реалізацію кукурудзи врожаю 2022 року у 2022 році (окремо з урахуванням даних про середні ціни реалізації кукурудзи по Чернігівській області та Корюківському району Чернігівської області)?» у довідці від 06.12.2023 зазначено наступне: враховуючи те, що збір врожаю на земельних ділянках Сосницького ПАЛ проводився на площі 108 га, обсяг зібраного врожаю мав би складати 853,2 т (7,9 т*108 га), з урахуванням врожайності по Корюківському району Чернігівської області. При цьому середні ціни реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Корюківського району в 2022 році становили 6 573,90 грн. за 1 тонну. При реалізації врожаю кукурудзи на зерно в 2022 році за середніми цінами по Чернігівській області згідно з статистичними даними про середні ціни реалізації кукурудзи на зерно по Чернігівській області (6 306,70 грн. за тону) сума отриманого доходу від продажу зібраного врожаю на земельних ділянках закладу освіти могла становити 5 380 876,44 грн. (6 306,70 грн. * 853,2 т).

Щодо другого питання: «Яка сума доходу, без урахування витрат, передбачених в додатку №1 до договору підряду №3/04-22 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, могла бути отримана за реалізацію кукурудзи врожаю 2022 року у 2023 році (окремо з урахуванням даних про середні ціни реалізації кукурудзи по Чернігівській області та Корюківському району Чернігівської області)?» у довідці від 06.12.2023 зазначено наступне: враховуючи те, що збір врожаю на земельних ділянках Сосницького ПАЛ проводився на площі 108 га, обсяг зібраного врожаю 2022 року мав би складати 853,2 т (7,9 т * 108 га), з урахуванням врожайності по Корюківському району Чернігівської області. При цьому середні ціни реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Корюківського району в січні-вересні 2023 року становили 6 220,3 грн. за 1 тонну, по Чернігівській області 6 757,80 грн. за тонну. При реалізації врожаю кукурудзи на зерно в 2023 році за середніми цінами по Чернігівській області згідно з статистичними даними про середні ціни реалізації кукурудзи на зерно сума отриманого доходу отриманого Сосницьким ПАЛ від продажу врожаю 2022 року могла становити 5 765 754,96 грн. (6 757,80 грн. * 853,2 т).

Згідно з інформацією Головного управління статистики у Чернігівській області від 18.10.2023 №07-10/971-23 середні ціни реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Чернігівської області становили за одну тонну: за 2022 рік 6 306,70 грн.; у січні - серпні 2023 року 6 867,00 грн.

Відповідно до інформації Головного управління статистики у Чернігівській області від 14.11.2023 №07-10/1042-23 врожайність кукурудзи в підприємствах Чернігівської області та Корюківського району становила: Чернігівська область: у 2022 році - 78,4 ц з га, станом на 01.10.2023 - 96,9 ц з га; Корюківський район: у 2022 році - 79,0 ц з га, станом на 01.10.2023 дані не оприлюднюються.

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 21.12.2023 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, обсягом: копії висновку аналітичного дослідження ГУ ДПС в Чернігівській області від 31.10.2023 №41/25-08-09/02548854; копії додаткового допиту свідка ОСОБА_2 від 20.11.2023; копії додаткового допиту свідка ОСОБА_1 від 06.10.2023; копії статуту Сосницького ПАЛ; копії протоколу огляду місця події від 28.11.2023; копії листа Сосницького ПАЛ №88 від 07.09.2023; копії виписки від 06.07.2023; копії довідки (висновку) Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 06.12.2023; копії договору підряду від 25.05.2022 з додатками; копії Державного акта на право постійного користування, необхідному для судового розгляду позовної заяви; дозволено використати копії документів, визначених у цій постанові, при розгляді справи в порядку господарського судочинства.

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 02.01.2024 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, обсягом, зокрема: копії інформації Головного управління статистики у Чернігівській області 18.10.2023 №07-10/971-23, від 14.11.2023 №07-10/1042-23, необхідному для судового розгляду позовної заяви; дозволено використати копії документів, визначених у цій постанові, при розгляді справи в порядку господарського судочинства.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.03.2024 на земельній ділянці площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, була засаджена кукурудза, але на момент огляду вона вже зібрана, про що свідчить стерня кукурудзи після збору. Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме копії зазначеного протоколу огляду, наданий постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 11.07.2024.

У листі №94 від 19.04.2024, адресованому прокурору, Сосницький ПАЛ зазначив, що ФГ «Флеш» у 2023 році здійснювався обробіток земельної ділянки (посів та вирощування кукурудзи); від ФГ «Флеш» не надходили акти виконаних робіт за результатами збору у 2023 році врожаю 2022 року та збору у 2024 році врожаю 2023 року на земельній ділянці загальною площею 108,3819 га, кадастровий номер 7424985300:07:001:1418, і вказаний врожай кукурудзи 2022 та 2023 років ліцею не передавався.

Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судову економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1) Чи є економічно обґрунтованим укладення Сосницьким ПАЛ із ФГ «Флеш» договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022 з урахуванням Додатку №1 на 2022 рік та додатку №2 акта приймання-передачі площі для виконання механізованих сільськогосподарських робіт?

2) Чи підтверджується документально факт спричинення збитків Сосницькому ПАЛ внаслідок продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва рослинництва посівів кукурудзи на зерно кількістю 108,3819 га у 2022-2023 роках? Якщо так, то яка сума збитків?

3) Чи підтверджується недоотримання доходу Сосницьким ПАЛ за умови врахування наступних обставин:

- реалізації (відчуження) кукурудзи на зерно 2022 року;

- середньої ціни реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Корюківського району Чернігівської області: у 2022 році, що становила 6753,9 грн за 1 т у сумі 5 762 427,48 грн та середньої ціни по Чернігівській області 6306,67 грн за 1 т у сумі 5 380 876,44 грн; у 2023 році за цінами реалізації по Корюківському району Чернігівської області 6220,30 грн за 1 т у сумі 5 307 159,96 грн, за середніми цінами по Чернігівській області 6757,80 за 1 т у сумі 5 765 754,96 грн?

За результатами проведення судової економічної експертизи експертом складено висновок від 30.04.2024 №3405/23-24, у якому викладені наступні висновки з кожного поставленого питання:

1. Не відноситься до завдань судової економічної експертизи.

2. Підтвердити факт спричинення збитків Сосницькому ПАЛ внаслідок продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва рослинництва посівів кукурудзи на зерно кількістю 108,3819 га у 2022-2023 роках в межах наданих матеріалів кримінального провадження не видається за можливе.

3. В межах наданих матеріалів кримінального провадження за умови врахування наступних обставин:

- реалізації (відчуження) кукурудзи на зерно 2022 року;

- середньої врожайності кукурудзи на зерно 79,0 ц з 1 га зібраної площі (7,9 т) на підприємствах Корюківського району Чернігівської області за 2022 рік відповідно до інформації Головного управління статистики у Чернігівській області від 10.11.2023 №07-10/1037-23, при середній ціні реалізації кукурудзи на зерно підприємствами Корюківського району Чернігівської області сума недоотриманих грошових коштів Сосницьким ПАЛ розрахунково становитиме, зокрема:

- у 2023 році, при середній ціні реалізації кукурудзи на зерно підприємствами по Корюківському району 6 220,30 грн. за 1 т у сумі 5 307 159,96 грн (6220,3 грн * 853,2 т);

- у 2023 році, за середніми цінами по Чернігівській області 6757,80 грн за 1 т у сумі 5 765 754,96 грн. (6 757,8 грн. * 853,2 т).

Постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 27.05.2024 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, обсягом, зокрема: копії висновку експерта від 30.04.2024 №3405/23-24, необхідному для судового розгляду позовної заяви; дозволено використати копії документів, визначених у цій постанові, при розгляді справи в порядку господарського судочинства.

За зверненням Чернігівської обласної прокуратури від 03.06.2024 №24-3787-23вих-23 в рамках кримінального провадження № 42023272150000027 від 13.06.2023 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області провело дослідження та надало відповіді на поставлені прокурором питання, про що складено довідку (висновок) від 05.07.2024.

Щодо п`ятого питання: «Яка сума доходу, без урахування витрат, передбачених в додатку №1 до договору підряду №3/04-22 підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, могла бути отримана за реалізацію кукурудзи врожаю 2023 року за умови середнього показника врожайності по Корюківському району Чернігівської області у 2024 році (окремо з урахуванням даних про середні ціни реалізації кукурудзи по Чернігівській області та Корюківському району Чернігівської області)?» у довідці від 05.07.2024 зазначено наступне: враховуючи те, що збір врожаю на земельних ділянках Сосницького ПАЛ проводився на площі 108,3819 га, обсяг зібраного врожаю 2023 року мав би складати 1063,23 т (9,81 т * 108,3819 га), з урахуванням врожайності по Корюківському району Чернігівської області. При реалізації врожаю кукурудзи за середніми цінами по Чернігівській області в січні-квітні 2024 року згідно з статистичними даними про середні ціни реалізації кукурудзи на зерно по Чернігівській області (5 018,50 грн. за тонну), сума отриманого доходу від продажу зібраного врожаю на земельних ділянках закладу освіти могла становити 5 335 819,76 грн. (5 018,5 грн. * 1 063,23 т).

Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме копії зазначеної довідки (висновку) від 05.07.2024, наданий постановою процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх від 17.07.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач 2 також визнає обставини виконання робіт за спірним договором щодо обробітку спірної земельної ділянки, посіву на ній кукурудзи у 2022-2023 роках та її збирання у 2023-2024 році (наступного року після посіву), на підтвердження чого надав суду наступні докази, які стосуються виконання спірного договору підряду:

- акти надання послуг №15 від 01.07.2024 про виконання робіт на загальну суму 3 234 986,44 грн., № 16 від 01.07.2024 про виконання робіт на загальну суму 3 078 290,86 грн., які не підписані замовником (відповідачем 1). Вказані акти надіслані відповідачу 26.07.2024;

- облікові листи тракториста-машиніста за 2022-2024 роки, у яких вказано, зокрема, такі види робіт як оранка, дискування, посів кукурудзи, внесення гербіциду, підвіз води, підкормка кукурудзи, збирання кукурудзи;

- лімітно-забірні карти на отримання матеріальних цінностей (дизельного палива) та вимоги-накладні за 2022-2023 роки;

- облікові листи вантажного автомобіля за 2024 рік щодо перевезення кукурудзи.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджується здійснення повного циклу вирощування кукурудзи на спірній земельній ділянці у 2022-2023 роках та закінчення її збирання навесні 2023-2024 років (наступного року після посіву), що дає підстави для застосування у спірних правовідносинах понять «врожай 2022 року» та «врожай 2023 року».

Крім того, Господарський суд Чернігівської області розглядав справу №927/654/21 за позовом заступника керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівської області до Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області та Фермерського господарства «Флеш» про визнання недійсним договору про спільну діяльність у навчально-виробничому процесі від 26.03.2021, укладеного між Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області та Фермерським господарством «Флеш»; зобов`язання Фермерського господарства «Флеш» звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 108,3819 га, яка знаходиться на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського (Сосницького) району Чернігівської області (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418) за межами населеного пункту, яку воно займає на підставі договору про спільну діяльність у навчально-виробничому процесі від 26.03.2021, укладеного із Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що договір про спільну діяльність у навчально-виробничому процесі від 30.03.2021 є удаваним, оскільки його вчинено для приховування іншого правочину договору оренди земельної ділянки. При цьому сам прихований договір оренди укладено всупереч вимогам чинного законодавства, в зв`язку із чим він підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - звільненню.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2021 у справі 927/654/21, яке набрало законної сили 07.01.2022, позов задоволено повністю.

З огляду на вказані обставини заступник керівника Корюківської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку судом першої інстанції було прийнято до розгляду, просив:

- стягнути з Фермерського господарства «Флеш» в дохід держави вартість кукурудзи урожаю 2023 року у розмірі 5 335 819,76 грн. за договором на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 3/04-22 від 25.05.2022.

Правові позиції сторін детально наведені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, з чим колегія суддів у повній мірі погодитись не може з огляду на таке.

Щодо наявності у заступника керівника Корюківської окружної прокуратури законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачами саме Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор зазначив, що передачею в користування ФГ «Флеш» земельної ділянки закладу освіти порушено вимоги ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», оскільки умовами оспорюваного договору передбачено використання майна освітнього призначення для здійснення господарської діяльності ФГ «Флеш», у зв`язку з чим має місце її використання в цілях, не пов`язаних з навчально-виховним процесом, що призводить до порушення державних інтересів у цій галузі, не забезпечення додержання конституційних принципів законного та ефективного використання земельних ресурсів, негативно впливає на права учасників освітнього процесу, сприяє виникненню корупційних ризиків у освітній галузі.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі Положення), Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, а також здійснює державний нагляд (контроль) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з п.п. 89 п. 4 Положення МОН здійснює управління об`єктами державної власності; контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління.

Статтею 49 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що засновник закріплює за закладами професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності та установами професійної (професійно-технічної) освіти об`єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників.

Об`єкти права власності закріплюються засновником за закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності або установою професійної (професійно-технічної) освіти на праві оперативного управління. Заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Відповідно до п. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, які до нього належать і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання чи оперативного управління.

Правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (ч. 1 ст. 137 ГК України).

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

Згідно з наказом МОН від 31.05.2017 № 768 за Сосницьким ПАЛ закріплено нерухоме майно, визначене ст. 80 Закону України «Про освіту», до якого належать, у т.ч. будівлі, споруди, земельні ділянки тощо.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань органом управління Сосницького ПАЛ та засновником є Міністерство освіти і науки України.

Розпорядженням КМУ від 15.09.2021 № 1120-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти у спільну власність територіальних громад Чернігівської області» прийнято рішення про передачу у спільну власність територіальних громад Чернігівської області цілісного майнового комплексу Сосницького ПАЛ.

Пунктом 1 розпорядження КMУ від 25.10.2017 № 831-р «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки» (із змінами) визначено, що до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих МОН державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти обласним i Київській МДА передано для тимчасового виконання окремі повноваження, зокрема, оперативне управління майном закладів освіти, здійснення їх матеріально-технічного i фінансового забезпечення тощо.

Як зазначає прокурор, за інформацією МОН, на теперішній час акт приймання-передачі не підписано, заклад освіти перебуває у державній власності.

Оскільки засновником професійного ліцею є Міністерство освіти і науки України, саме до компетенції вказаного Міністерства віднесено повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі незаконного вибуття з державної форми власності земельних ділянок закладів освіти.

Міністерство освіти і науки України як уповноважений орган управління в межах компетенції, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю ліцею та як власник має повний комплекс прав та обов`язків щодо виділених коштів.

При цьому, крім питань безпосереднього управління державним майном, до повноважень Міністерства освіти і науки України належить контроль за дотриманням підпорядкованими закладами освіти вимог Закону України «про освіту», зокрема ст. 80 цього Закону.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України є органом, уповноваженим у спірних правовідносинах на захист інтересів держави.

За змістом п. є-1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, серед іншого, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, (далі Положення), тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату зверненні прокурора до суду з цим позовом, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за:

- додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок (пп. 33 п. 4 Положення).

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Міністерства освіти і науки України з листом від 06.10.2023 №51-75-4585вих-23 та до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з листом від 06.10.2023 №51-75-4585вих-23 в яких повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні спірного договору.

Міністерство освіти і науки України у листі від 07.12.2023 №1/19329-232, адресованому Корюківській окружній прокуратурі, просило сприяти захисту інтересів держави з метою недопущення втрати державного майна та уникнення нанесення значних економічних збитків у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами під час укладення спірного договору підряду.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області у листі від 20.10.2023 № 25-0.6-5314/2-23 повідомило про відсутність інформації про спірний договір, а також зазначило про те, що заходи, у тому числі звернення до суду з відповідним позовом про визнання недійними укладеного між відповідачами договору та про повернення земельної ділянки, ним не вживались.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону Про прокуратуру).

Позивачами підтверджено нездійснення жодних заходів, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №917/665/20, 07.04.2021 у справі №913/124/20, 09.06.2021 у справі №916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:

- суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;

- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;

- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; такий підхід є занадто формалізованим , критерій «розумності» строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

Виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

У порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі позивачів про визнання недійсним спірного договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку та стягнення в дохід держави коштів (листи від 19.12.2023 № 51-75-15516вих-23 та № 51-75-5517вих-23).

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивачі самостійно не звернулись до суду з вказаним позовом, колегія суддів вважає, що у цій справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.

Щодо спору сторін по суті колегія суддів зазначає про таке.

Колегія суддів вважає за доцільне зауважити апелянту на тому, що, враховуючи повноваження, які надані суду апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги, останній позбавлений права розглядати позовні вимоги в іншому складі, ніж розглядався судом першої інстанції, а відтак заперечення апелянта про безпідставне прийняття судом першої інстанції заяви прокурора про збільшення розміру позовних вимог, колегією суддів не розглядаються.

Водночас колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наданих учасниками судового процесу в суді першої інстанції доказів, а також виходячи з правових позиції, які викладені ними у всіх заявах про суті спору.

Щодо позовних вимог в частині визнання Договору підряду недійсним, слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у ст. 203 ЦК України. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 925/1199/18.

Таким чином, для висновків суду про удаваність правочину, позивачем має бути доведено, що укладений договір дійсно направлений на приховування іншого правочину, який сторони фактично вчинили. Позивач має зазначити який саме правочин сторонами вчинено, а також зазначити відповідне обґрунтування невідповідності вимогам законодавства фактично вчиненого сторонами правочину.

Отже, кінцевою метою позивача у такому спорі є не тільки чи не стільки зазначення про удаваність укладеного правочину, скільки доведення перед судом справжнього волевиявлення сторін, мети вчинення фактичного правочину та невідповідності такого правочину вимогам законодавства.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Як встановлено вище, прокурор вважає, що Договір підряду вчинено з метою приховати інший правочини, а саме договір оренди землі.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

При цьому виконання робіт може здійснюватися як із матеріалу підрядника та його засобами, так і з матеріалу замовника (статті 839, 840 ЦК України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Таким чином, як договір підряду, так і договір оренди є оплатними. Проте на відміну від договорів підряду, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей. Тобто при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) у визначений строк та отримання продукції/доходів від такої діяльності.

Колегія суддів вважає вірними наступні висновки суду першої інстанції:

- в силу положень п. 2.1, 2.2 Договору підряду відповідач 2 отримав право використання та господарювання на спірній земельній ділянці з можливістю використання власної праці, наявного інвентарю, обладнання, техніки та посівних матеріалів;

- разом з тим, обробіток землі (ґрунту) становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою, її корисними якостями, внаслідок якої вирощується сільськогосподарська продукція;

- з Додатку №1 до Договору підряду вбачається, що у 2022 році відповідач-2 повинен був виконати послідовні роботи з обробітку ґрунту, посіву кукурудзи, догляду за посівом та збору врожаю на спірній земельній ділянці;

- за умовами п. 7.1, 7.2, 4.2, 6.1 Договору підряду приймання-передача виконаних за цим Договором робіт здійснюється сторонами протягом 7 (семи) календарних днів з дня закінчення підрядником робіт, шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги/кількість виконаних підрядником робіт та їх загальна вартість. Акт складається підрядником та є підставою для розрахунку сторін за виконані роботи. До моменту приймання-передачі виконаних робіт підрядник залишається власником продукції в порядку статті 189 ЦК України. Розрахунок за виконані підрядником роботи проводиться на підставі виставленого підрядником рахунку, складеного на підставі акта виконаних робіт, протягом 20 (двадцяти) календарних днів;

- отже, після виконання сільськогосподарських робіт на спірній земельній ділянці відповідач 2 повинен скласти акти виконаних робіт та надати їх відповідачу 1, після чого у останнього виникає обов`язок зі сплати вартості таких робіт на підставі виставлених рахунків;

- з наданих прокурором матеріалів з кримінального провадження (протоколів огляду місця події, протоколів допиту свідків), листа відповідача 1 №94 від 19.08.2024, а також облікових карток трактористамашиніста, облікових листів вантажного автомобіля, наданих відповідачем 2, слідує, що останній здійснював увесь цикл механізованих сільськогосподарських робіт з вирощування кукурудзи на спірній земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні у Сосницького ПАЛ, у період з 2022 по 2024 роки;

- відповідач 2 доказів складання актів виконаних у 2022 та 2023 роках робіт суду не надав, а подав лише два акта наданих послуг №15 та №16 від 01.07.2024, які тільки 26.07.2024 були надіслані відповідачу 1 разом з супровідним листом на виконання ухвали суду від 18.07.2024 про витребування доказів. Не надано суду і доказів виставлення відповідачу 1 рахунків на оплату виконаних у спірний період робіт. При цьому з матеріалів справи вбачається, що такі акти та рахунки відповідачу 1 не надавались, а виконані відповідачем 2 роботи не оплачувались;

- отже, відповідач 2, який повинен бути зацікавлений в отриманні коштів за виконані ним механізовані сільськогосподарські роботи, жодних дій з отримання цих коштів не вчинив, натомість, навпаки, сплатив відповідачу 1 кошти за оспорюваним договором у розмірі 370 000,00 грн., що суперечить правовій природі договору підряду, оскільки такий договір чітко визначає, що певну роботу виконує підрядник (відповідач 2), а розраховується за цю роботу замовник (відповідач 2);

- з викладеного вбачається, що отримані відповідачем 1 кошти є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою, наданою у цьому випадку для вирощування сільськогосподарської продукції;

- відповідач 2 зібраного на спірній земельній ділянці врожаю кукурудзи відповідачу 1 не передав, а відтак фактично став власником такого врожаю, що згідно з положеннями ЗК України та Закону України «Про оренду землі» характеризує його саме як орендаря.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21) сформульовано такий правовий висновок:

«Незазначення сторонами у спірних договорах про надання Відповідачеві-2 саме права користування земельними ділянками та сплату ним саме орендної плати за земельні ділянки, відсутність закріплення ними умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо, не спростовує висновок щодо виникнення між ними орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому терміни, а передусім суть правовідносин (прав і обов`язків сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення «про людське око» (напоказ) іншого правочину.

Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, про яку зазначає суд апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що умови укладеного між відповідачами Договору підряду свідчать про фактичне виникнення між сторонами орендних правовідносин, а отже спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди землі, а відтак для вирішення спору сторін в частині визнання Договору підряду недійсним слід керуватись вимогами, які законодавство встановлює саме для договорів оренди землі.

При цьому суд першої інстанції цілком вірно відхилив доводи відповідача 2 про те, що докази, отримані з матеріалів кримінального провадження є недопустимими, оскільки в постановах про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування не зазначено, при розгляді якої справи дозволено використовувати матеріали досудового розслідування; відсутні відомості кому надаються матеріали досудового розслідування для розголошення; не надано постанови, для підтвердження наявності повноважень в даному досудовому розслідуванні прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 ГПК України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18)

Частиною 1 ст. 222 КПК України передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Отже, ст. 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 від 13.06.2023 (усіх документів, які містяться з цього кримінального провадження у справі №927/1705/23) наданий на підставі постанов процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Юлією Селюх. При цьому у цих постановах зазначено, що дозвіл наданий в обсязі, необхідному для судового розгляду позовної заяви; при розгляді справи в порядку господарського судочинства.

Оскільки позовна заява підготовлена та подана прокурором, дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування наданий саме прокурору для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).

Отже, постанова керівника органу прокуратури про призначення прокурора у кримінальному провадженні є процесуальним документом у досудовому розслідуванні.

Разом з тим, КПК України не містить обов`язку надавати до усіх процесуальних документів досудового розслідування відповідну постанову про призначення прокурора у кримінальному провадженні.

Оскільки відповідно до приписів ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора, суд вважає, що постанови про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272150000027 винесені саме прокурором, визначеним керівником органу прокуратури у цьому кримінальному провадженні, а оскільки як позов у цій справі, так і дозвіл на розголошення відомостей надані одним і тим же органом Корюківською окружною прокуратурою, суд дійшов висновку про правомірність використання такого дозволу саме у цій справі.

За наведених обставин, відсутні підстави для висновку про те, що докази, отримані з матеріалів досудового розслідування та використані у господарському провадженні, були отримані у незаконний спосіб, та є недопустимими.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Таким чином, прокурором (позивачем) при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Як встановлено вище спірна земельна ділянка державної власності перебуває на праві постійного користування у відповідача 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 8 ст. 93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі).

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 1 ст. 95 ЗК України унормовано, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державні акти на право постійного користування не є тим документом, які надають право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 року у справі № 923/241/18 та від 21.05.2019 року у справі № 925/550/18.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 2 не приймалось, що свідчить про те, що сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Таким чином, чинний на момент укладення оспорюваного договору Закон України «Про освіту» містить положення, якими імперативно передбачена заборона використання майна державних та комунальних закладів освіти для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі №902/51/21, від 09.04.2023 у справі №927/400/23.

Отже, приписами Закону України «Про освіту» чітко встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Відповідно п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі Порядок №483), не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням, серед іншого, такі об`єкти оренди як майно закладів освіти.

Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та параолімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Згідно з п. 54 Порядку №483 додаткові умови оренди майна розробляються орендодавцем на підставі пропозицій балансоутримувача, уповноваженого органу управління або з власної ініціативи орендодавця.

Можуть бути визначені такі додаткові умови оренди майна: обмеження щодо використання майна для розміщення об`єктів, перелік яких визначений в додатку 3 у кількості не більш як п`ять груп з відповідного переліку.

За змістом підпунктів 2, 5 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти; виробництво та реалізація продукції громадського харчування, організація її споживання.

Наведені законодавчі приписи передбачають, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка, яка належить до майна освіти, передана в користування не з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а використовується відповідачем 2 для товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до приписів ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та угод щодо земельних ділянок.

Отже вказані обставини свідчать про наявність підстав для визнання Договору підряду недійсним.

Водночас колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що Договір підряду суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки цей договір фактично спрямований на використання всупереч законові державної власності та, з цього приводу зазначає про таке.

За змістом ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він буде спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У пункті 44 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №917/1173/22, зазначено, що застосовуючи ч. 1 ст. 228 ЦК України, слід враховувати логіку викладу норм у цій статті в цілому, а саме закладену там ієрархію цінностей: у частині 1 йдеться про охоплені категорією публічного порядку цінності засадничого значення для суспільства, які є очевидними (у балансі приватного і публічного інтересів тут з очевидністю переважає загальний, публічний інтерес настільки, що існування приватного інтересу може навіть не визнаватись); натомість у частині 3 йдеться про інтереси держави, суспільства, його моральні засади, які підлягають встановленню, оцінці і, якщо вони переважатимуть приватний інтерес, на задоволення якого був укладений правочин, він може бути визнаний недійсним.

У правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства, не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок.

Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності.

Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Як правило, відсутня соціальна дискусія стосовно зміни цих цінностей, а держава без ініціювання такої дискусії не може навіть законом втрутитись у них.

Кожен член суспільства, як колективного носія цих засадничих цінностей, що становлять публічний порядок, усвідомлює їх значення. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси.

Разом із тим Верховний Суд України в постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 сформулював детальний висновок щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України (в контексті визначення терміну «публічний порядок»):

«Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Тобто, не будь-яке порушення закону при укладенні оспорюваного правочину може бути підставою для визнання його недійсним, а лише ті порушення, на які сторони договору мають умисел і винні дії яких посягають на фундаментальні цінності, суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Наявними у цій справі № 927/1705/23 доказами підтверджено, що відповідачем 1 за відсутності повноважень на вчинення таких дій відповідачу 2 в оренду передано земельну ділянку державної форми власності.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що цільовим призначенням спірної земельної ділянки, серед іншого, є ведення сільського господарства, а відтак вирощування на вказані земельній ділянці кукурудзи не суперечить її цільовому призначенню.

До того ж, як слідує з протоколу додаткового допиту свідка від 20.11.2023, ОСОБА_2 , який підписував Договір підряду з боку відповідача 1, зазначив про те, що у Сосницького ПАЛ була відсутня сільськогосподарська техніка для обробки земельної ділянки такої площі, а наявна техніка дозволяла обробити лише ділянки учбового полігону. При цьому метою передачі земельної ділянки відповідачу 2, серед іншого, була і необхідність проводити навчання студентів Сосницького ПАЛ на більш сучасній ніж має останній техніці.

Отже у спірний період відповідач 1, тобто користувач земельної ділянки не мав можливості як використовувати таку земельну ділянку за цільовим призначенням через незалежні від нього причини (відсутність техніки), та, відповідно, через ці ж самі причини використовувати таку земельну ділянку в освітньому процесі. В свою чергу передача такої земельної ділянки відповідачу 2 надавало відповідачу 1 можливість принаймні проводити навчання студентів Сосницького ПАЛ на більш сучасній ніж має останній техніці, тобто використовувати таку земельну ділянку в освітніх цілях. Слід зауважити і на тому, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення потребують їх постійної обробки, а відтак невчиння протягом певного періоду відповідних дій в подальшому матиме наслідком витрачання більших ресурсів для приведення такої ділянки в стан, придатний для її використання за цільовим призначенням.

Вказане свідчить про те, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується антисоціальний характер дій відповідачів при укладенні Договору підряду, умисел відповідачів на посягання на фундаментальні цінності, суспільні, економічні та соціальні основи держави, істотні громадські та державні (публічні) інтереси, оспорюваний правочин не є таким, що порушує публічний порядок.

За таких обставин суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 228 ЦК України, виснувавши, що укладений між сторонами Договір підряду є таким, що порушує публічний порядок.

Водночас, з огляду на обставини, які викладені вище, наявні правові підстави для визнання Договору підряду недійсним. Рішення суду в частині задоволення вказаних позовних вимог підлягає зміні у мотивувальній частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача 2 повернути займану ним земельну ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 2).

Статтею 208 ГК України встановлено такі наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним: якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у виконання зобов`язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, враховуючи недійсність Договір підряду, в силу приписів чинного законодавства, відповідач 2 має повернути займану ним земельну ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області.

Вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача 2 повернути займану ним земельну ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2 в дохід держави 93,12% вартості кукурудзи урожаю 2022 року у розмірі 5 010 876,44 грн. та із відповідача 1 в дохід держави 6,88% вартості кукурудзи урожаю 2022 року у розмірі 370 000,00 грн., а також стягнення з відповідача 1 в дохід держави вартість кукурудзи урожаю 2023 року у розмірі 5 335 819,76 грн. колегія суддів зазначає таке.

Задоволення вказаних позовних вимог фактично є наслідком встановлення судом нікчемності Договору підряду, як такого, який порушує публічний порядок, проте за відсутності підстав для вказаного, позовні вимоги про стягнення з відповідачів в дохід держави грошових коштів задоволенні бути не можуть. Вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог

При цьому колегія суддів зазначає і про наступне.

Як слідує з матеріалів справи, прокурор, розраховуючи вартість кукурудзи урожаю як 2022 року, так і 2023 року, виходить з показників середньої врожайності кукурудзи по Корюківському району та її середньої вартості по Чернігівській області відповідно до даних, наданих Головним управлінням статистики у Чернігівській області, та довідок (висновків) Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області.

Водночас колегія суддів вважає такі висновки прокурора передчасними з огляду на наступне:

- з наданої самим прокурором довідки (висновку) від 05.07.2024 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області вбачається значна різниця між мінімальним та максимальний показником врожайності кукурудзи по Корюківському району Чернігівської області у 2023 році, а саме 0,7 т з 1 га проти 14,45 т з 1 га, а відтак визначення розміру зібраної на спірній ділянці кукурудзи слід проводити, в тому числі виходячи з показників розміру врожайності за попередні роки, проте вказаного прокурором враховано не було. При цьому відповідних даних за 2022 рік матеріали справи взагалі не містять;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, яку саме площу спірної земельної ділянки обробляв відповідач 2. Так, прокурор виходить з того, що обробці підлягала вся земельна ділянка (108,3819 га), проте відповідач 2 зазначає про обробку ним лише частини з вказаної площі (100 га);

- прокурором при розрахунку вартості кукурудзи урожаю як 2022 року, так і 2023 року взагалі не враховано вартість ресурсів необхідних для отримання врожаю (вартість насіння та добрив, заробітна плата робітників, вартість палива та амортизації сільськогосподарської техніки тощо), проте без визначення вказаного неможливо визначити дійсну вартість отриманого відповідачем 2 за наслідками укладення спірного договору. При цьому за змістом а. 4.1 Договору підряду визначено, що сільськогосподарські роботи виконуються технікою підрядника із застосуванням необхідних матеріалів (насіннєвих, добрива тощо), що є власністю підрядника;

- прокурором при розрахунку вартості кукурудзи урожаю 2022 року було враховано відомості, які вказані у довідці Головного управління статистики у Чернігівській області від 18.10.2023 №07-10/971-23, проте зі змісту вказаної довідки слідує, що ціни у цій зазначені для підприємств, які мають площу сільськогосподарських угідь від 200 га (для фермерських господарства - від 1 000 га), проте прокурором не доведено, що відповідач 2 відноситься до таких осіб;

- прокурором при розрахунку врожайності кукурудзи урожаю 2022 року було враховано відомості, які вказані у довідці Головного управління статистики у Чернігівській області від 14.11.2023 №07-10/1042-23, проте зі змісту вказаної довідки слідує, що, з огляду на неотримання органами статистики у повному обсязі інформації на 2022 рік (ф№29-сг (річна) на 2022 рік та ф.№ 37-сг (місячна) такі дані можуть уточнюватись, а станом на 01.10.2023 дані не оприлюднюються.

Враховуючи викладене вище, з наявних у матеріалах справи доказів, встановити дійсну вартість отриманого відповідачем 2 за наслідками укладення спірного договору не видається за можливе, що свідчить про те, що прокурором не доведено суму, яку він просить стягнути з відповідача 2 в дохід держави.

При цьому колегія суддів вважає помилковими твердження прокурора про те, що при проведенні розрахунку коштів, які б могли бути стягнуті з відповідача 2 в дохід держави у випадку визнання Договору підряду недійсним, як такого, який порушує публічний порядок, не слід враховувати вартість ресурсів необхідних для отримання врожаю, оскільки вказане спростовуються змістом положень чинного законодавства.

Окремо колегія суддів зауважує на тому, що з огляду визнання недійсним Договору підряду його учасники мають право на застосування реституції, проте вказані вимоги, враховуючи суб`єктний склад сторін у цьому спорі розглянуті бути не можуть.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 в дохід держави 93,12% вартості кукурудзи урожаю 2022 року у розмірі 5 010 876,44 грн. та із відповідача 1 в дохід держави 6,88% вартості кукурудзи урожаю 2022 року у розмірі 370 000,00 грн., а також стягнення з відповідача 2 в дохід держави вартість кукурудзи урожаю 2023 року у розмірі 5 335 819,76 грн. відмовляється. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2024 у справі № 927/1705/23 підлягає зміні, позов задовольняється частково, задоволенню підлягають позовні вимоги про визнання недійсним договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022 та зобов`язання Фермерського господарства «Флеш» повернути займану ним ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області, у задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги та доводи, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Фермерського господарства «Флеш» задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати прокурора по сплаті судового збору за звернення з позовом та судові витрати відповідача 2 по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з врахуванням того, що відповідачем 2 апеляційну скаргу подано в електронній формі та того, що відповідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Флеш» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2024 у справі № 927/1705/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2024 у справі № 927/1705/23 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2024 у справі № 927/1705/23 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №3/04-22 від 25.05.2022, укладений між Сосницьким професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області та Фермерським господарством «Флеш».

3. Зобов`язати Фермерське господарство «Флеш» (код ЄДРПОУ 37915768, вул. Гавриша, 57, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670) повернути Сосницькому професійному аграрному ліцею Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02548854, вул. Чернігівська, 42, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100) земельну ділянку площею 108,3819 га (кадастровий номер 7424985300:07:001:1418), розташовану на території Сосницької селищної (Лавської сільської) ради Корюківського району Чернігівської області.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Флеш» (код ЄДРПОУ 37915768, вул. Гавриша, 57, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02548854, вул. Чернігівська, 42, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.».

4. Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) на користь Фермерського господарства «Флеш» (код ЄДРПОУ 37915768, вул. Гавриша, 57, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670) 192 900,53 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1705/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 10.12.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	10.12.2024
Оприлюднено	12.12.2024
Номер документу	123672272
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Скрипка І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 10.12.2024 по справі 927/1705/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —927/1705/23

Постанова від 10.12.2024

Постанова
від 10.12.2024 по справі 927/1705/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД