Постанова

від 10.09.2024 по справі 922/703/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/703/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Валевач М. М.,

відповідача - Руденко Д. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 (судді: Ільїн О. В. - головуючий, Россолов В. В., Хачатрян В. С.) у справі

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1

до Харківської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1"

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень на них

1.1. У березні 2021 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1" (далі - ПрАТ "Трест Житлобуд-1") з позовом про визнання незаконним та скасування пунктів 9, 9.1, 9.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів", яким ПрАТ "Трест Житлобуд-1" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва паркінгу з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "А-2" на вул. Професорській, 30 у м. Харкові та надано ПрАТ "Трест Житлобуд-1" в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6310136300:16:003:0057, площею 0,3708 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва паркінгу, з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "А-2" на вул. Професорській, 30 до 01.07.2022.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема на положення статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що Харківська міська рада не мала законних підстав для надання спірної земельної ділянки ПрАТ "Трест Житлобуд-1" площею орієнтовно 0,3760 га для будівництва паркінгу інакше як за результатами проведених земельних торгів.

Можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду.

Натомість ПрАТ "Трест Житлобуд-1" просило надати земельну ділянку в оренду саме для будівництва паркінгу, а не для обслуговування нежитлової будівлі.

1.3. У відзиві на позовну заяву ПрАТ "Трест Житлобуд-1" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на необґрунтованість вимог прокурора, посилаючись на те, що оскільки у товариства перебуває у власності нежитлова будівля, то земельна ділянка, на якій вона розташована, та вид використання якої визначено "під будівництво паркінгу з урахуванням знесення нежитлової будівлі" не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), що спростовує твердження прокурора про необхідність проведення земельних торгів.

1.4. Харківська міська рада у відзиві на позовну заяву також просила відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що прокурором не надано доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання, неможливість виконання або неналежне виконання органом виконавчої влади функцій щодо захисту інтересів територіальної громади міста Харкова.

З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду Харківська міська рада акцентувала увагу на недоведеність прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, що є порушенням статті 23 "Про прокуратуру", а саме помилково визначено орган, який неналежно здійснює повноваження щодо захисту інтересів держави та не надано належних та допустимих доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення відповідних повноважень.

Харківська міська рада вказувала на правомірність прийняття міською радою оспорюваного рішення в межах наданих законом повноважень.

Також Харківська міська рада подала клопотання про залишення позову без розгляду на підставі статті 226 Господарського процесуального кодексу України через недоведеність прокурором підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції установив, що згідно з вимогами чинного законодавства Харківська міська рада, діючі в межах наданих повноважень, правомірно прийняла оскаржуване рішення при цьому, протилежного прокурором під час розгляду справи належними та допустимими доказами не доведено, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення у суду відсутні.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов прокурора задоволено, визнано незаконним та скасовано пункти 9, 9.1, 9.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів".

2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу положень частини 2 статті 124, частини 1 статті 134 та частин 1, 2 статті 135 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під звичайне будівництво підлягають продажу виключно на земельних торгах.

Отже, Харківська міська рада не мала законних підстав для надання оспорюваної земельної ділянки ПрАТ "Трест Житлобуд-1" для будівництва паркінгу інакше як за результатами проведених земельних торгів.

Крім того спірне рішення Харківської міської ради не містить чіткого зазначення, яка саме частина земельної ділянки (площа, установлені межі, як це передбачено частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України) призначалася та була необхідна саме для розміщення та обслуговування будівель відповідно до вимог частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України, ні посилання на землевпорядну документацію, якою визначена така земельна ділянка.

Суд апеляційної інстанції також зазначив про безпідставне неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.01.2021 у справі № 922/997/20 з аналогічним предметом, підставами позову та матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, які є подібними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, Харківська міська рада у касаційній скарзі просить її скасувати, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із застосуванням судом норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду та з огляду на недослідження судом всіх доказів у справі.

3.1.1. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суд застосував норми матеріального та процесуального права без урахування висновків щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19;

- статті 134 Земельного кодексу України, статей 2, 13, 14, 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20. Від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19;

- статті 23 Закону України "Про прокуратуру", без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 910/8737/19 та від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

Скаржник наголошує, що на час прийняття Харківською міською радою спірного рішення ПрАТ "Трест Житлобуд-1" мав у власності нежитлову будівлю, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а частина 2 статті 134 Земельного кодексу України не ставить підстави продажу права оренди земельної ділянки без застосування конкурентних засад в залежність від розміру об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на земельній ділянці, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

При цьому прокурор не підтвердив належними та допустимими доказами свої доводи про безпідставне, значне перевищення площі земельної ділянки, наданої в оренду, порівняно з площею об`єктів нерухомості відповідача і необхідності проведення в такому випадку земельних торгів.

Разом з цим під час розгляду справи № 520/10445/2020 з тим самим суб`єктним складом на підставі проектних розрахунків, наданих ПрАТ "Трест Житлобуд-1", була встановлена відповідність площі земельної ділянки цілям, для яких товариство бажало отримати земельну ділянку.

3.1.2. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою недотримання прокурором при поданні позовної заяви вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

3.1.3. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ПрАТ "Трест Житлобуд-1" зазначає про встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору на підставі неналежних доказів, а саме суд встановив відсутність на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна на підставі протоколу огляду місця події від 31.07.2020 та протоколу огляду земельної ділянки від 25.06.2021.

У той же час, протокол огляду місця події від 31.07.2020 не є належним доказом, оскільки не містить кадастрового номеру земельної ділянки щодо якої проведено огляд, а тому неможливо встановити яку саме земельну ділянку було обстежено. Щодо протоколу огляду земельної ділянки від 25.06.2021, то цей протокол також є неналежним доказом та не підтверджує та не спростовує обставини наявності відповідної нерухомості на спірній земельні ділянці станом на дату прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення від 19.08.2020.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить відмовити в її задоволенні, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 залишити без змін, акцентуючи на правомірності висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову прокурора та безпідставності доводів касаційної скарги.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що на території земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Професорська, 30, кадастровий номер: 6310136300:16:003:0057, площею 0,3708 га, розташована нежитлова будівля літ. "А-2", яка складається з нежитлових приміщень 1-го поверху № 1,2, загальною площею 26,6 м2, та 2-го поверху № 3,4, загальною площею 27,3 м2, право власності на які належить ПрАТ "Трест Житлобуд-1" відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Манерко Л. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 50.

26.02.2020 рішенням Харківської міської ради № 2009/20 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" було надано ПрАТ "Трест Житлобуд-1" дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,3760 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва паркінгу з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "А-2" на вул. Професорській, 30 у м. Харкові.

При цьому суд першої інстанції установив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 520/10445/2020, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 03.03.2021, залишено без задоволення позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 до Харківської міської ради, за участі третьої особи - АТ "Трест Житлобуд-1" про визнання протиправним та скасування пункту 24 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 16.02.2020 № 2009/20, яким надано АТ "Трест Житлобуд-1" дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,3760 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва паркінгу з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "А-2" на вул. Професорській, 30.

Також судами установлено, що на замовлення АТ "Трест Житлобуд-1" було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва паркінгу з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "А-2" за адресою: вул. Професорська, 30 у Шевченківському районі м. Харкова.

19.08.2020 Харківська міська рада прийняла рішення № 2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів", згідно з додатком 1 до якого було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва паркінгу з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "А- 2" на вул. Професорській, 30 та надано АТ "Трест Житлобуд-1" в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6310136300:16:003:0057, площею 0,3708 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва паркінгу, з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "А-2" на вул. Професорській, 30 до 01.07.2022.

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування пунктів 9, 9.1, 9.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2230/20, яким ПрАТ "Трест Житлобуд-1" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва паркінгу з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "А-2" на вул. Професорській, 30 у м. Харкові та надано ПрАТ "Трест Житлобуд-1" в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6310136300:16:003:0057, площею 0,3708 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва паркінгу.

4.4. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55), а також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 52 Земельного кодексу України).

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна. Таким чином у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Разом із тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначено, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

У справі, яка розглядається, мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою, а тому не є належним й ефективним способом захисту вимога про визнання незаконним та скасування пунктів 9, 9.1, 9.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2230/20, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ПрАТ "Трест Житлобуд-1" в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6310136300:16:003:0057, площею 0,3708 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва паркінгу, з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "А-2" на вул. Професорській, 30.

Як вже зазначалося, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

4.5. Ураховуючи наведене та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що у цьому випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування пунктів 9, 9.1, 9.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2230/20 без одночасного заявлення негаторного або віндикаційного позову не призведе до ефективного захисту прав про захист яких прокурор звернувся до суду.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду щодо неправильного (неефективного) способу захисту, колегія суддів вважає за необхідне постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 про відмову у задоволенні позовних вимог залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З урахування положень статей 129, 315 Господарського процесуального кодексу України та наявності підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, судовий збір, сплачений скаржником за подання касаційної скарги у сумі 4540,00 грн підлягає стягненню з Харківської місцевої прокуратури № 1 на користь Харківської міської ради.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 у справі № 922/703/21 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 залишити в силі.

3. Стягнути з Харківської місцевої прокуратури № 1 на користь Харківської міської ради судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 4540,00 грн.

4. Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак