Вирок

від 18.09.2024 по справі 344/11410/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11410/24

Провадження № 1-кп/344/1041/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

при секретарі с/з: ОСОБА_4 ,

за участі прокурорів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_7 ,

обвинуваченого: ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що народився в селищі Бугаївка Перевальського району, Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року, за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.110 та ч.2 ст.260 КК України до десяти років позбавлення волі без конфіскації майна

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111 КК України(в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022) та ч.7 ст.111-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_8 будучи громадянином України в умовах воєнного стану вчинив державну зраду, зокрема умисно вчинив діяння, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надав іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, а також добровільно взяв участь в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, надав таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Вказані кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, громадянин України ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, в складі «7-ї мотострілкової роти 3-го батальйону 4 ОМСБр « НОМЕР_1

(в/ч НОМЕР_2 )» з 24.02.2022 по 05.06.2023, перебуваючи на території Донецької області, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил рф, із закріпленою зброю та боєкомплектом, керуючись статутами збройних сил рф та «НМ «ДНР», виконував обов`язків «солдата» в різних видах бою та формах його забезпечення, здійснював інженерно-фортифікаційне обладнання позицій та приймав участь в бойових діях проти підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Таким чином ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022)

Також громадянин України ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, в складі «7-ї мотострілкової роти 3-го батальйону НОМЕР_3 ОМСБр « НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_2 )» з 24.02.2022 по 05.06.2023, перебуваючи на території Донецької області, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил рф, із закріпленою зброю та боєкомплектом, керуючись статутами збройних сил рф та «НМ «ДНР», виконував обов`язків «солдата» в різних видах бою та формах його забезпечення, здійснював інженерно-фортифікаційне обладнання позицій та приймав участь в бойових діях проти підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Таким чином ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.7 ст.111-1 КК України.

Злочинну діяльність ОСОБА_8 припинено 05 червня 2023 року військовослужбовцями Збройних Сил України в районі АДРЕСА_2 шляхом взяття в полон.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів та надав суду показання, що дійсно за обставин, які зазначені в обвинувальному акті в умовах воєнного стану вчинив державну зраду, а також добровільно взяв участь в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, надав таким формуванням допомогу у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Вказав, що з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, надав незаконним збройним формуванням допомогу у веденні бойових дій проти Збройних Сил України з метою виконання загального плану захоплення території України та із закріпленою зброєю та боєкомплектом виконував обов`язки «солдата» з 24.02.2022 по 05.06.2023 перебуваючи на території Донецької області,

Додатково зазначив, що на даний момент переосмислив своє ставлення до збройної агресії Російської Федерації проти України та вважає її неправомірною.

З матеріалами досудового розслідування ознайомлений, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.

Вислухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку, що клопотання прокурора, про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_8 не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.111 КК України(в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022), як державну зраду в умовах воєнного стану, зокрема умисне вчинення громадянином України діяння, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, переході на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та за ч.7 ст.111-1 КК України, як добровільна участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, наданні таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України

Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022) та кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст.111-1 КК України відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий та є особою молодого віку.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочинів з використанням умов воєнного стану.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років та з конфіскацією майна, думку обвинуваченого та його захисника, які просили призначити ОСОБА_8 найбільш м`яке з можливих покарань, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.2 ст.111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022) та ч.7 ст.111-1 КК України слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій даних статей і призначити зазначені в санкціях вказаних статей додаткові покарання та на підставі ч.1,3 ст.70 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим з приєднанням додаткових покарань.

В той же час судом встановлено, що вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року, що набрав законної сили, ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України до десяти років позбавлення волі без конфіскацією майна. Як видно з вказаного вироку інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення вчинене ним до ухвалення вироку, а отже остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 слід призначити на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не обирався, підстави для його обрання відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.111 КК України та ч.7 ст.111-1 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.111 КК України - 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності;

за ч.7 ст.111-1 КК України - 12 (дванадцять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності.

Відповідно до ч.1,3 ст.70 КК України призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, з врахуванням вироку Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту набрання даним вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_8 в строк покарання, частково відбуте ним покарання за попереднім вироку Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року, а саме з моменту його фактичного затримання до вступу цього вироку в законну силу.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору в день його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст.394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3