Рішення

від 10.09.2024 по справі 638/19102/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/19102/23

Провадження № 2/638/2467/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2024 року м. Харків

10.09.2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Щепіхіної В.В.

при секретарі Рєзнік І.П.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» про стягнення сум належних до виплат при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у грудні 2023 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» та згідно прохальної частини позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за квітень 2021 у розмірі 14042, 03 грн., заборгованість по заробітній платі за травень 2021 у розмірі 10963, 96 грн., компенсацію за невикористані 26 днів щорічної основної відпустки у розмірі 10180, 82 грн.

Вимоги позову обґрунтовує тим, що 17.03.2020 він був прийнятий на роботу у ТОВ «А-ГАЗ» на посаду оператора АГЗС, трудовий договір був укладений в усній формі, правила внутрішнього трудового розпорядку, умови та режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, умови і розмір заробітної плати, графік змінності доведені не були. За усною домовленістю тривалість зміни на місці роботи газозаправній станції або по вул. Жуковського або по вул. Гвардійців Широнінців становила 24 години, про вихід на зміну та визначення місця роботи позивача повідомляв ОСОБА_4 усно. 25.04.2021 позивач відпрацював добову зміну, після чого за усною вказівкою його керівника його було направлено працювати на ще одну добову зміну, на що позивач висловив невдоволення, виникла суперечка та позивача було повідомлено про звільнення. Після 25.04.2021 дата виходу на роботу позивачу не повідомлялася, жодних відомостей від роботодавця не надходило, тому позивач вважав, що звільнений з 26.04.2021 року, копію наказу про звільнення не отримував.

Своє звільненнявважає незаконним,однак поновлюватисьна роботінаміру немає.У деньповідомлення прозвільнення позивачзвернувся довідповідача зусною вимогоюнадати довідкупро нарахованута невиплаченузаробітну плату,однак цьогозроблено небуло,як іостаточного розрахункупри звільненні.Після цьогопозивачем булонадіслано претензіювідповідачу,яка такожбула нимпроігнорована.Протягом усьогоперіоду роботизаробітна платавидавалася одинраз намісяць готівкоюбезпосередньо ОСОБА_4 ,про їїотримання розписне вимагали,точну сумузаробітної плати,яканараховувалась тане виплаченана моментпроявлення претензіїпозивач незнав.Із відомостейз Головногоуправління Пенсійногофонду Українипозивач дізнався,що квітень2021року зарахованиййому якповний місяцьроботи,тобто трудовівідносини звідповідачем неприпинилися 26.04.2021.Також увідомостях вказано,що позивачпропрацював 14днів утравні 2021,тому можнаприйти довисновку,що відповідачзвільнив йогоу травні2021.Крім невиплаченоїзаробітної плати,відповідач невиплатив ікомпенсацію заневикористані дніщорічної відпустки(26календарних днів),яка складає10180,82грн.Щодо строкузвернення досуду,то позивачвважає,що вінним непропущений,адже відповідачтак іне надавписьмове повідомленняпро суми,нараховані тавиплачені призвільненні. Просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.12.2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «А-ГАЗ»про стягненнясум належнихдо виплатпри звільненні,розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з огляду на пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду. Так, позивач повинен був звернутися до суду ще до 26.07.2021, тобто у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що строк на звернення до суду він не порушив.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Новікова С. А. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ», адвокат Пожидаєв Г. П., в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що всі належні працівнику суми при звільненні, яке було у травні 2021, позивач отримав. Просив суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, дослідивши доводи сторін процесу, викладені у письмових заявах по суті справи, та надані під час судового розгляду, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 43Конституції передбаченоправо кожногона працю,що включаєможливість зароблятисобі нажиття працею,яку вінвільно обираєабо наяку вільнопогоджується. Кожен маєправо наналежні,безпечні іздорові умовипраці,на заробітнуплату,не нижчувід визначеноїзаконом. Громадянамгарантується захиствід незаконногозвільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно дост.21Закону України«Про оплатупраці»,працівник маєправо наоплату своєїпраці відповіднодо актівзаконодавства іколективного договоруна підставіукладеного трудовогодоговору. Розмірзаробітної платиможе бутинижчим завстановлений трудовимдоговором тамінімальний розмірзаробітної платиу разіневиконання нормвиробітку,виготовлення продукції,що виявиласябраком,та зінших,передбачених чиннимзаконодавством причин,які малимісце звини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 ст. 97 КЗпП України.

Конституційний СудУкраїни врішенні від29.01.2008року №2-рп/2008зазначив,що правозаробляти собіна життяє невід`ємнимвід правана самежиття,оскільки останнєє реальнимлише тоді,коли матеріальнозабезпечене. Право на працю закладено у самій людській природі. Його має кожна людина, воно є невідчужуваним, тому самій особі належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Таким чином, закон покладає на роботодавця обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі ж невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена ст. 117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» з 17 березня 2020, що підтверджує запис у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , а також повідомлення про прийняття працівника на роботу, згідно якого на підставі наказу №05/03-20 від 16.03.2020 ОСОБА_1 прийнятий на роботу у ТОВ «А-ГАЗ».

Згідно акту №2 про перебування працівника на робочому місці в нетверезому стані від 26.04.2021, складеного директором ТОВ «А-ГАЗ» ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , який займає посаду оператора АГЗС, знаходився у нетверезому стані під час своєї робочої зміни 26.04.2021.

Відповідно до акту №1 про відсутність працівника на робочому місці від 29.04.2021, складеного директором ТОВ «А-ГАЗ» ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , який займає посаду оператора АГЗС, в робочу зміну 29.04.2021 був відсутній на робочому місці без поважних причин або попередження про відсутність.

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» №7/05-21 від 14.05.2021, ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин (п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України); бухгалтеру ОСОБА_6 визначено завдання щодо проведення повного розрахунку відповідно до чинного законодавства.

Предметом даного спору є стягнення з роботодавця сум, належних працівникові при звільненні, зокрема невиплаченої заробітної плати, а також компенсації за невикористану відпустку, тому суд не надає оцінку законності звільнення ОСОБА_1 , підставності припинення трудових відносин, а також допустимості та достовірності вищевказаних наведених актів.

Як вбачається із індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» сплачував страхові внески за застраховану особу ОСОБА_1 , та у 2021 році сума фактичного заробітку/доходу останнього становила: у квітні 14042, 03 грн. (30 трудових днів), у травні 10963, 96 грн. (14 трудових днів).

Згідно довідки ТОВ «А-ГАЗ» від 15.04.2024, ОСОБА_1 був прийнятий за основним місцем роботи на посаду оператора АГЗС 17.03.2020 наказом 05/03-20 від 16.03.2020. За фактично відпрацьований час ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата згідно чинного законодавства. Факт нарахування заробітної плати підтверджується електронними звітами до Пенсійного фонду. ОСОБА_1 був звільнений з посади оператора АГЗС наказом №7/05-21 від 14.05.2021 згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Він неодноразово з`являвся на робочому місці в нетверезому стані, що могло призвести до непоправних наслідків. Декілька разів отримував усні попередження, на які не реагував, після чого був звільнений. На момент звільнення з ОСОБА_1 був проведений розрахунок по заробітній платі та виплачена компенсація за невикористану відпустку. На момент звільнення ОСОБА_1 не з`явився для дачі матеріальних цінностей, які у нього знаходились, а саме робоча форма вартістю 5270, 40 грн. Йому неодноразово надсилали повідомлення про необхідність з`явитись на робочому місці, однак відповіді не отримували. Паперові копії цих повідомлень, відомості по виплаті заробітної плати не збереглися, так як знаходилися в приміщенні, яке було зруйноване після обстрілів території Харкова російською федерацією.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.05.2024 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» (код ЄДРПОУ: 43277316, адреса: 61058, м. Харків, вул. Юри Зойфера, буд.3, офіс 22) відомості про нараховану і невиплачену (виплачену) суму заробітної плати ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , за квітень, травень 2021 та нараховану і виплачену суму компенсації за невикористану відпустку.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» №0000-000004 від 20.05.2024, ОСОБА_1 14.05.2021 наказом №7/0521 був звільнений з посади та отримав нараховану компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8825, 99 грн. На момент звільнення за ОСОБА_1 залишився борг за робочу форму у сумі 5270, 40 грн., яку він отримав та не повернув. Вказана довідка містить відомості про отримання ОСОБА_1 виплат за квітень 2021 11303, 83 грн. (заробітна плата) та травень 2021 8825, 99 грн. (компенсація за невикористану відпустку).

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

З огляду на відсутність надання стороною відповідача будь-яких доказів отримання заробітної плати ОСОБА_1 за квітень-травень 2021, як то відомість на виплату грошей або видаткова відомість, видатковий касовий ордер, відомість на виплату заробітної плати з використанням платіжних карток та виписка банку тощо, та повне заперечення отримання таких коштів позивачем, суд доходить висновку, що роботодавцем не проведено повний розрахунок з позивачем та не виплачено заробітну плату за вказаний період.

Щодо доводів сторони відповідача про неможливість пред`явлення первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували виплату належних позивачеві при звільненні сум, у зв`язку з військовою агресією та настанням форс-мажорних обставин суд сприймає критично та, оцінюючи всі надані відповідачем докази у їх сукупності на підтвердження виплат, суд дійшов висновку, що вони не є достатніми та викликають сумнів. Так, у довідці від 04.04.2024 №0000-000002 не зазначено взагалі про суми, які були виплачені працівнику. У довідці від 20.05.2024 №0000-000004 за підписом директора ТОВ "А-ГАЗ" А.Голомісюк зазначено, що позивач у квітні за фактично відпрацьований час отримав. Більше на робочому місці не з`являвся, не табелювався. Заробітна плата в травні не нараховувалась. Такі відомості не узгоджуються з довідкою Пенсійного фонду України, виданою ОСОБА_1 , Форми ОК-7, відповідно до якої у травні місяці 2021 ОСОБА_1 відпрацьовано 14 днів та страхувальником (відповідачем по справі) сплачено відповідний страховий внесок.

Також, у довідці ТОВ" А-ГАЗ" (за вих.№1 від 15.04.2024) містяться відомості, в яких зазначено, що на момент звільнення з ОСОБА_1 був проведений розрахунок по заробітній платі та виплачена компенсація за невикористану відпустку. У тій же довідці наступним абзацем зазначено, що на момент звільнення ОСОБА_1 не з`явився для здачі матеріальних цінностей, які у нього знаходились. На уточнююче питання суду щодо присутності (відсутності) ОСОБА_1 на момент його звільнення представник відповідача у судовому засідані пояснень не надав.

Дотримуючись основних засад цивільного судочинства, зокрема, верховенства права та диспозитивності і замагальності сторін, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які надані сторонами, та зважаючи на пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для захисту порушеного права позивача на оплату праці та стягнення належних позивачу при звільненні сум.

Однак, вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, адже позивачем взято до розрахунку суми фактичного заробітку/доходу без урахування утримань з нього податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає заробітна плата за квітень 2021, яка становить: 14042, 03 грн. х 19, 5 % = 11303, 83 грн., та за травень 2021, яка становить: 10963, 96 грн. х 19, 5 % = 8825, 99 грн., а разом 20129, 82 грн. (двадцять тисяч сто двадцять дев`ять гривень вісімдесят дві копійки).

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористані 26 днів щорічної основної відпустки у розмірі 10180, 82 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.1ст.83КЗпП України,у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки», особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, що підтверджує копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , видана 19.01.2022 Пенсійним фондом України.

Отже, термін його щорічної основної відпустки становить 26 календарних днів.

Суд погоджується із розрахунком компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, проведеного стороною позивача, адже до уваги взято дані про заробітну плату позивача із індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, вірно визначено кількість робочих днів за виключенням святкових і неробочих, та вірно визначено показник середньої заробітної плати за 1 календарний день 391, 57 грн., отже сума компенсації становить 391, 57 грн. х 26 днів = 10180, 82 грн.

Щодо порушеного питання про пропуск позивачем строку на звернення із дійсним позовом до суду, суд вказує таке.

Згідно встановлених обставин 25.04.2021 ОСОБА_1 востаннє перебував на робочому місці, після чого вважав себе звільненим. Наказ про звільнення ОСОБА_1 видан ТОВ "А-ГАЗ" 14.05.2021.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 233 КЗпП України (у редації, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року № 2352-IX частину 2 статті 233 КЗпП України викладено у наступній редакції: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Досліджуючи докази, надані сторонами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 17.05.2021 звертався до відповідача із претензією в порядку досудового врегулювання, у якій просив видати довідку про доходи за 2021 рік з деталізацією нарахованих та фактично виплачених сум, а також зазначенням суми заборгованості по виплатам на день звільнення.

Вказана претензія направлена позивачем поштовим засобом зв`язку 17.05.2021 відповідачу ТОВ «А-ГАЗ», про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, однак відповідь стороною відповідача не надана.

ОСОБА_1 29.07.2021 вдруге звертався до відповідача із заявою про видачу довідки про нараховану та виплачену заробітну плату за кожний місяць 2021 із зазначенням фактично відпрацьованого часу та конкретних дат згідно графіку змін.

Вказана заява направлена на адресу відповідача 29.07.2021, про що свідчить опис вкладення до листа 6117430036277, однак не отримана ним, про що свідчить довідка про причини повернення/досилання, причина повернення за закінченням терміну зберігання.

ОСОБА_1 03.10.2023 втретє звертався до відповідача із заявою про видачу довідки про нараховану та виплачену заробітну плату за кожний місяць 2021 із зазначенням фактично відпрацьованого у кожному місяцю часу.

Вказана заява направлена на адресу відповідача 03.10.2023, про що свідчить опис вкладення до листа 6113503110734, та отримана ним 24.10.2023, про що свідчить трекінг відправлень, однак відповідь не надана.

ОСОБА_1 27.10.2023 вчетверте звертався до відповідача із заявою про видачу довідки про нараховану та виплачену заробітну плату за кожний місяць 2021 із зазначенням фактично відпрацьованого у кожному місяцю часу.

Вказана заява направлена на адресу відповідача 27.10.2023, про що свідчить опис вкладення до листа 6112303825333, однак відправлення не вручене під час доставки, про що свідчить трекінг відправлень.

До суду позивач звернувся 01.12.2023, про що свідчить вхідний штамп суду, що однак не має значення, адже письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні від роботодавця ним так і не отримані.

Стороною відповідача на противагу доводам позивача про дотримання ним строку на звернення до суду надано наступні документи.

З повідомлення ТОВ «А-ГАЗ» від 25.06.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 повідомляють про необхідність з`явитись для завершення процедури звільнення, здачі переданих йому товарно-матеріальних цінностей, внесення відповідних записів до трудової книжки, проведення розрахунку.

Згідно опису вкладення в цінний лист, який не містить номеру поштового відправлення, а отже і не підтверджує його приналежність накладній від 26.06.2021, вказане повідомлення надіслане відповідачем 26.06.2021 ОСОБА_1 без зазначення поштової адреси та з указанням номеру телефону НОМЕР_3 , який не належить позивачу, адже як підтверджено і матеріалами справи, і самим повідомленням, номером телефону позивача є НОМЕР_4 .

Тобто, поштова кореспонденція без визначення адреси, з неправильним номером телефону одержувача, не могла бути належним чином доставлена. Протилежного, а саме доказів вручення письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні від роботодавця стороною відповідача не доведено та не підтверджено належними, допустими, достовірними доказами.

Більш того, саме повідомлення викликає у суду обґрунтовані сумніви у достовірності позиції відповідача, адже у ньому вказано про факт звільнення позивача з посади 26.04.2021, в той час як наказ про таке звільнення датований 14.05.2021.

З огляду на викладене, позивачем не пропущено строк на звернення до суду за захистом своїх трудових прав.

Відповідно допункту 1частини 1статті 430ЦПК України,суд допускаєнегайне виконаннярішень усправах проприсудження працівниковівиплати заробітноїплати,але небільше ніжза одинмісяць.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Згідно вимог частини 1 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судовий збір за подання вказаного майнового позову становить 1 % ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто 1211, 20 грн., однак від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

У відповідності до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: 30310, 64 грн. : 35186, 81 грн.: х 100 % = 86, 14 %, тобто задоволено 86, 14 % від заявленої суми.

З огляду на викладене, та з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат в залежності від ступеня задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 1211, 20 грн. х 86, 14 % (частка задоволення позовної вимоги): 100 % = 1043, 33 грн.

Керуючись статтями 3- 5, 11-13, 76-82, 83, 89, 141, 206, 264-265, 268, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст. 5-1, 29, 83, 116, 233 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» про стягнення сум належних до виплат при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» (код ЄДРПОУ: 43277316, адреса: 61058, м. Харків, вул. Юри Зойфера, буд.3, офіс 22) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , належні до виплати суми при звільненні у розмірі 30310 (тридцять тисяч триста десять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати ОСОБА_1 за 1 (один) місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ГАЗ» (код ЄДРПОУ: 43277316, адреса: 61058, м. Харків, вул. Юри Зойфера, буд.3, офіс 22) на користь держави судовий збір у розмірі 1043 (одна тисяча сорок три) гривні 33 (тридцять три) копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. В. Щепіхіна