Справа№526/763/24
Провадження №2/592/1483/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року м. Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Литовченка О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Соляник Є.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, Орган опіки та піклування Краснолуцької сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
установив:
Виклад позиції позивача, відповідача. Процесуальні дії.
Представник позивача звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області 29.02.2024 з позовом та просив позбавити батьківських прав ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 04.03.2024 передано справу за підсудністю до Сумського районного суду Сумської області.
Ухвалою від 26.03.2024 судді Сумського районного суду Сумської області передано справу за підсудністю до Ковпаківського районного суду м. Суми.
17.04.2024 справа надійшла до Ковпаківського районного суду м. Суми.
Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.05.2024 позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків.
21.05.2024 на ухвалу про усунення недоліків надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, Орган опіки та піклування Краснолуцької сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позов мотивовано тим, що він є батьком неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є відповідачка. Дитина проживає разом з ним. Між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 , було укладено шлюб. Спільне життя з відповідачем не склалося, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.10.2022, шлюб - розірвано, з того часу відповідач не бачила дитину ні разу, вона ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами ОСОБА_6 , станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, таким чином створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позвачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному його утриманні. Таким чином в розумінні ч. 1 ст. 164 СК України ОСОБА_2 , ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.
З урахуванням уточнень, відповідно до позовних вимог позивач просить: 1. Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 2. Стягти з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки з усіх видав заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання12.06.2024
23.05.2024 надійшла заява відповідачки про визнання позовних вимог. 08.07.2024 надійшло клопотання про надання часу для отримання правової допомоги.
09.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача адвоката Ейсмонт М.О. відповідно до якого вважають, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зазначила, що до початку повномасштабного вторгнення позивач, відповідач разом із сином ОСОБА_6 проживали у будинку батьків ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де і зареєстрована дитина. Син навчався у КУ Сумська ЗОШ № 4 СМР. Мати дитини - за період навчання у зазначеній школі - цікавилась навчанням дитини, підтримувала зв`язок з класним керівником, що підтверджується відповідною довідкою № 02-18/71 від 19.07.2024, виданою в.о. директора ЗОШ. Окрім того, відповідно до відомостей, наданих КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» СМР на адвокатський запит, саме ОСОБА_8 укладала Декларацію з лікарем-педіатром в інтересах дитини, піклувалася про його здоров`я та розвиток. На прийомі до лікаря хлопчика супроводжувала тільки мама. ОСОБА_1 за наданням медичної допомоги сину до лікаря-педіатра не звертався. Син відповідачки також відвідував спортивну секцію Сумського обласного відокремленого підрозділу громадської організації «Всеукраїнська федерація рукопашного бою», на яких ОСОБА_6 мав успіхи, що підтверджується відповідними копіями дипломів за 2019-2021 роки. До даної спортивної секції дитину записав батько, проте, матір завжди супроводжувала його на спортивні зайняття та змагання.
Відповідачка належним чином виконувала свої обов`язки як матері дитини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, освітній, духовний та моральний розвиток. Після початку повномасштабного вторгнення родина ОСОБА_5 переїхала до батьків позивача у с. Римарівка, Миргородського району Полтавської області. Там же останній записав сина до школи. ід час сумісного проживання родини ОСОБА_5 у батьків позивача, між подружжям почались сварки, в тому числі через те, що батько дозволяв дитині те, що забороняла мати (тривали час проводити за комп`ютерними іграми), що негативно впливало на освітній процес. За цей час подружжя віддалилось, у позивача з`явились свої інтереси та одного разу останній підняв руку на відповідачку. За таких обставин, у червні 2022 року відповідач прийняла рішення повернутись у місто Суми. Сина батько заборонив забрати із собою. Оскільки відповідачка проживала у місцевості, в якій вона фактично є чужою, у батьків позивача, враховуючи те, що батько має такі ж права на вихованні дитина як і матір, а також, задля уникнення нанесення шкоди психічному здоров`ю дитини, відбираючи її примусово, відповідач повернулась у місто Суми одна. Після цього відповідачка впала у депресивний стан. Спілкувалась із сином по телефону, через застосунок Telegram. Втім син, спочатку спілкувався з матір`ю, але надалі під можливим впливом діда та баби зі сторони батька та батька - не завжди відповідав на дзвінки, або якщо і відповідав, то розмова була не довгою. Після того, як позивач дізнався, що відповідачкою була написана заява про надання їй адвоката з БВПД, вся переписка відповідачки із сином у через застосунок Telegram була видалена. Після переїзду позивача до батьків, у останнього з`явились власні інтереси, а тому, останній вже у вересні 2022 року звернувся до суду уз позовною заявою про розірвання шлюбу з відповідачкою. Дані обставин ще більше вплинули на психологічний стан відповідачки. Невдовзі після розлучення, позивач створив нову родину з жінкою, яка на 20 років є молодшою та народила сина. Не зважаючи на дані обставини, відповідачка у лютому 2024 разом із своєю матір`ю, сестрою та її чоловіком приїздила до свого сина ОСОБА_6 , що підтверджується відповідними світлинами, зробленими на телефон під час короткої зустрічі.
Висновок органу опіки і піклування ВК Краснолуцької сільської ради від 19.02.2024 не є підставою для позбавлення матері батьківських прав, оскільки останній є беззмістовний, у ньому взагалі відсутні будь-які обґрунтування, відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами ухилення матері від виконання нею своїх обов`язків і були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.
Проживання дитини впродовж тривалого часу в новій сім`ї, створеній її батьком чи матір`ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести. Мати після розлучення із сином продовжували цікавитись життям своєї дитини
Просять відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
30.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_3 , відповідно до якої зазначає, що коли ОСОБА_6 був ще зовсім малим та хворів, то саме батько лежав з ним у лікарні, на щеплення водив тільки батько. Відповідач водила до лікаря лише коли батько був на роботі, адже вона ніде не працювала. Щодо спортивної школи то саме батько записав сина до спортивної секції рукопашного бою, він займався і займається спортивним вихованням сина. Так в школу майже завжди відводив сина батько, а потім йшов на працю. Позивач активно займається вихованням сина, слідкує щоб він читав книги, займався спортом, батько зробив для сина спортивний майданчик де є: турник, кікбоксерська груша, гиря, гантелі, килимок для віджимання та пресу. ОСОБА_6 успішно навчається, був старостою класу, на олімпіаді з інформатики виборов 1 місце по ОТГ. Батько з сином їздять на екскурсії та природу, майже весь час проводять разом. Позивач створив родину в складі якої є його син, а те що теперішня дружина позивача молодша за віком до справи ніякого відношення не має та не стосується нікого. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації територію України, позивач дійсно разом із родиною переїхав проживати в село Римарівку Миргородського району Полтавської області.
Категорично заперечує та не погоджується із твердженням відповідача, що між ними виникали сварки на підґрунті того, що він нібито дозволяв те, що забороняла мати саме тривалий час грати в комп`ютерні ігри, що призвело до погіршення навчання, оскільки батько завжди дбає про фізичний та психологічний розвиток сина, і навпаки створив усі можливості для відвідування спортивних секцій та фізичного розвитку сина. Щодо освітнього процес то навпаки, оцінку у дитини значно покращилися, що підтверджується табелем успішності. Також звертає увагу суду, що відповідач поширює завідомо неправдиві дані, що ганьблять позивача, а саме відповідач стверджує, що позивач начебто підняв на неї руку. Відповідач навіть не знає чи не пам`ятає коли вона покинула свого колишнього чоловіка та сина, це було 25 липня 2022 року, а не в червні. Перед від`їздом відповідач повідомила, що скучила за своїми подружками та батьками. В подальшому позивач був вимушений звернутися до суду із питанням про розірвання шлюбу, оскільки ОСОБА_2 не телефонувала та не спілкувалась а ні з позивачем, а ні з сином. Заперечує, щодо твердження, що відповідач разом із своєю матір`ю, сестрою та чоловіком сестри приїздили до ОСОБА_6 .
Позивач завжди був ініціатором щоб мати спілкувалася з сином.
Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляд по суті на 10.09.2024.
Позиції учасників судового провадження.
Представник позивача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав не визнали та просили відмовити в їх задоволенні. Підтвердили, що дитина на даний час проживає разом з батьком, відповідач не надає матеріальної допомоги, оскільки має 3 групу інвалідності та не працює. Щодо стягнення аліментів, вважають що позовні вимоги є передчасними, оскільки ОСОБА_2 має намір вирішувати питання щодо визначення місця проживання дитини разом з нею.
Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, у поданих письмових клопотаннях просили провести розгляд справи у їх відсутність, надавши відповідні висновки про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав.
Фактичні обставини, встановлені судом. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.10.2022 справа № 592/5571/22, яке набрало законної сили 04.11.2022 розірвано шлюб ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_11 (фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) зареєстрований 21.08.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис № 1099 (а.с.10).
Матеріали справи свідчать, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією повторно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Відповідно до Свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_2 від 19.01.2023, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила ім`я, про що 19.01.2023 складено актовий запис № 07, після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_2 (а.с. 7).
Згідно Інформації Сумської територіальної громади на запит № 14.03-08/292507 від 22.04.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 12.07.2005 за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 41).
Відповідно до Довідки-характеристики від 02.09.2024 ст. ДОП СДОП ВП Сумського РУП ГУНП в Сумській області Безпалька Д. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалась, приводів до ДОП не мала, на обліку в Сумському РУП не перебувала.
Згідно листа директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Сумської міської ради від 30.07.2024 № 01-23/3/574 дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав декларацію з лікарем-педіатром амбулаторії № 4 Центру ОСОБА_12 . Декларацію в інтересах хлопчика укладала матір ОСОБА_5 . Зі слів лікаря, за період з моменту укладення декларації і до 24.02.2022 про здоров`я та розвиток ОСОБА_13 піклувалася його матір ОСОБА_5 , на прийомі у лікаря хлопчика супроводжувала саме вона. ОСОБА_1 за вказаний період за наданням медичної допомоги сину не звертався (а.с. 131).
Згідно довідки КУ Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 імен героя України Олександра Аніщенка Сумської міської ради від 19.07.2024 № 02-18/71, видана ОСОБА_2 про те, що її син ОСОБА_6 дійсно навчався в КУ Сумська ЗОШ № 4 СМР з 01.09.2018 по 16.12.2022. Мати ОСОБА_2 за період навчання дитини дійсно цікавилась навчанням сина в закладі, підтримувала зв`язок з класним керівником (а.с. 132).
Згідно довідки від 31.03.2022 № 1606-7000262854 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 (а.с. 9).
Згідно довідок адміністратора відділу ЦНАП виконкому Краснолуцької сільської ради від 02.02.2024 фактичне місце проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 з 24.02.2022 по даний час (а.с. 18).
Згідно листа директора Римарівського ліцею Краснолуцької сільської ради від 07.02.2024 ОСОБА_6 , який проживає у с. Римарівка навчається в ліцеї з 14.03.2022. За час навчання учня мати ОСОБА_2 не цікавилась успіхами у навчанні та шкільному житті сина ні у класного керівника, ні у адміністрації ліцею. Батьківські збори не відвідувала (а.с.20).
Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради від 19.02.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_11 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради № 38 від 19.02.2024, ОСОБА_11 має неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . Встановлено, що ОСОБА_6 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , мають статус ВПО.
На комісії з питань захисту прав дитини Краснолуцької сільської ради 19.02.2024 було прийнято рішення про підготовку висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_11 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З метою захисту прав та законних інтересів дитини, керуючись статтею 164, ч. 1 ст. 152, ч. 2, 4 ст.155 Сімейного кодексу України, рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 19.02.2024 № 3, орган опіки та піклування Краснолуцької сільської ради дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_11 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21, 22).
Згідно Висновку Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 09.09.2024 №м 1353/27.1-26 про можливість позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі та є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з сином проживали у місті Суми.
ОСОБА_6 відвідував КУ Сумська ЗОШ № 4 СМР, мати цікавилась навчанням сина, спілкувалася з класним керівником, допомагала з навчанням. Крім того дитина відвідувала спортивну секції та розвиваючі гуртки.
ОСОБА_2 слідкувала за здоров`ям сина, проводила з ним багато час, мала з сином тісний емоційний зв`язок.
Після повномасштабного вторгнення родина переїхала до батьків ОСОБА_1 у Полтавську область. Там у подружжя почалися сварки, життя разом стало неможливим, тому ОСОБА_2 повернулася у місто Суми. Сина батько залишив з собою.
Спочатку мати мала можливість спілкуватися з сином за допомогою засобів зв`язку, але в подальшому під впливом батька та його рідних, перестав з нею спілкуватися, а потім і зовсім номер матері був заблокований.
ОСОБА_1 після розірвання шлюбу створив нову родину, де в нього народилася дитина. Як стало потім відомо, ці відносини тривали у нього ще під час шлюбу. ОСОБА_2 в лютому 2024 року їздила до сина, але зустріч була не тривалою, у присутності батька, на вулиці, навіть враховуючи, що була зима і було холодно.
З метою підготовки висновку по суті справи, спеціалістом Управління 05.09.2024 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проведено бесіду з ОСОБА_2 та її батьками.
Зі слів матері, вона дуже важко пережила зраду колишнього чоловіка, але найбільше її засмучує неможливість проживати з сином, бачити його та спілкуватися з ним. Вона категорично проти позбавлення її батьківських прав, а неможливість спілкуватися з сином викликана об`єктивними обставинами, так як дитина знаходиться в родині батька, вони чинять на нього вплив та налаштовують проти неї.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту інтересів дитини.
Позивач не довів у чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою батьківських обов`язків відносно дитини.
Враховуючи вищевикладене, Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради вважає на даний час за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попередивши відповідачку про неприпустимість ухилення від участі у вихованні та утриманні сина.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини 6 статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав має рекомендаційний характер та такий висновок має бути оцінений у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про її інтерес до дитини, бажання налагодити зв`язок з сином та відновити родинні стосунки.
На думку суду, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини. Суд враховує те, що відповідно до положень статті 166 СК України позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Також, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, попередивши останню про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
Щодо стягнення аліментів.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно з частиною 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що дитина знаходиться на утриманні батька, відповідач ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги на утримання сина, що підтверджено нею у судовому засіданні.
За таких обставини суд вважає за необхідне прийняти рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Щодо ненадання судом оцінки кожному аргументу сторін, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судові витрати
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір за позовну вимогу щодо позбавлення батьківських прав.
За подання позову в частині стягнення аліментів на утримання дитини позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь держави за позовну вимогу в частині стягнення аліментів на утримання дитини.
Витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав необхідно залишити за позивачем.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263, 264, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 щомісячно аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини її щомісячного заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з часу звернення до суду з позовною заявою, тобто з 29.02.2024.
Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання її малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 .
Треті особи:
- Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради: м. Суми вул. Харківська, 35, ЄДРПОУ 34743343.
- Орган опіки та піклування Краснолуцької сільської ради: Полтавська область Миргородський район с. Красна Лука вул. Миру, 24, ЄДРПОУ 04381915.
Повний текст судового рішення виготовлено 18.09.2024.
Суддя О.В. Литовченко
Суд | Ковпаківський районний суд м.Сум |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2024 |
Оприлюднено | 23.09.2024 |
Номер документу | 121694460 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав |
Цивільне
Ковпаківський районний суд м.Сум
Литовченко О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні