Постанова

від 17.09.2024 по справі 489/1479/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.09.24

22-ц/812/1439/24

Провадження №22-ц/812/1439/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за участю: позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Рудь О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №489/1479/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу, яку постановив Ленінський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Костюченка Геннадія Станіславовича у приміщенні цього суду 01 серпня 2024 року, повний текст складено того ж дня, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Світанок», ОСОБА_2 про відновлення конституційних прав власника нерухомості через усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (квартирою),

у с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Світанок» (далі - ОСББ «Світанок»), ОСОБА_2 про відновлення конституційних прав власника нерухомості через усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (квартирою).

Позов мотивувала тим, що вона з 1994 року є власником квартири АДРЕСА_1 . Для управління спільним майном співвласників 25 квітня 2007 року створене ОСББ «Світанок». До прибудинкової території є три проїзди: з провулка Глухий, з вулиці Севастопольської та з проспекту Центрального. 3 15 вересня 2023 року головою правління ОСББ «Світанок» ОСОБА_2 був закритий доступ через постійно закриті ворота на прибудинкову територію з провулка Глухий та з АДРЕСА_2 . Доводиться обходити, об`їжджати майже квартал. Періодично непередбачувано за бажанням ОСОБА_3 зачиняються ворота і на проспект Центральний, що взагалі унеможливлює доступ до її квартири. З 01 березня 2024 року усі ворота зачинені, що повністю перекриває доступ до квартири позивача. Позивачка вважає встановлення огорожі і воріт без погоджень з власниками квартир порушенням Конституції, законодавства України, сплачувати за ці спорудження наміру не має, не користується ніякими пристроями щодо воріт.

Посилаючись на викладене з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд:

- зобов`язати відповідача ОСББ «Світанок» припинити дії, що порушують конституційні законні права власника квартири, усунути триваючі правопорушення у вигляді перешкод через огорожі і ворота в здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном (власною квартирою), а також в здійсненні права спільної власності між співвласниками (прибудинкової території) шляхом визнання протиправним та скасувати рішення зборів співвласників ОСББ «Світанок», оформлене протоколом від 01 липня 2021 року в частині пункту 3;

- зобов`язати відповідача ОСББ «Світанок» прийняти рішення про відновлення становища, яке існувало до порушення права ОСОБА_1 , відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України;

- зобов`язати відповідача ОСББ «Світанок» визнати право ОСОБА_1 на користування землею - прибудинковою територію на рівні з усіма співвласниками ОСББ «Світанок» з вільним доступом, без особливих привілеїв для групи автовласників;

- зобов`язати відповідача ОСББ «Світанок» припинити дію, яка порушує конституційні, законні права ОСОБА_1 шляхом заборони на експлуатацію воріт у всіх трьох напрямках в`їзду/виїзду з/на прибудинкову територію з АДРЕСА_2 як запобіжний захід для усунення перешкод доступу до її квартири, які тривають постійно і створюють нестерпні умови для проживання, так як перешкоджають вільному доступу до під`їзду квартири їй, її відвідувачам, лікарській, медичній допомозі різного рівня і спрямованості, в першу чергу невідкладної, працівників ТЦК і СП, поліції, різних служб, спеціалістів, кур`єрів, доставки, таксі, пошти та всіх інших за особистим бажанням власників квартир. Ніякими технічними пристроями щодо воріт не користується, платити за незаконно встановлену огорожу не буде;

- стягнути з ОСОБА_2 як особи, яка власними протиправними діями перешкоджає ОСОБА_1 в користуванні, розпорядженні власника квартири;

- стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

У липні 2024 року ОСОБА_4 подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення її позову шляхом забезпечення позову шляхом заборони експлуатації воріт у трьох напрямках в`їзду/виїзду з/на прибудинкову територію з АДРЕСА_2 на час розгляду справи у всіх судових інстанціях, посилаючись на те, що її права на безперешкодне користування своєю власністю продовжують порушувати, тобто порушують конституційні права власника, оскільки вона змушена партизанськими способами потрапляти до свого жита, чекаючи, коли хтось відчинить хвіртку.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 серпня 2024 року у задоволенні зави ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом заборони експлуатації воріт у трьох напрямках в`їзду/виїзду з/на прибудинкову територію з АДРЕСА_2 як забезпечення позову (запобіжний захід) на час розгляду справи у всіх судових інстанціях, заявник фактично вимагала від суду вирішення позовної вимоги за рахунок застосування забезпечення позову.

Жодного конкретного обґрунтування щодо ризиків, які тягнуть необхідність застосування судом обраного заявником способу забезпечення його вимог, щодо реальних фактів і обставин, які свідчать про ймовірність неможливості виконання рішення суду у майбутньому, а саме, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить його у разі задоволення позову в частині заборони експлуатації воріт у трьох напрямках в`їзду/виїзду з/на прибудинкову територію з АДРЕСА_2 , заява не містила.

Також судом враховано, що зазначене забезпечення позову може бути перешкодою для здійснення права щодо використання споруди іншими співвласниками ОСББ «Світанок».

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи та просить її скасувати та прийняти нову про задоволення її заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що всі докази існування очевидного порушення її законних прав та інтересів є у справі. Своєю заявою вона просить лише заборони експлуатації воріт на час розгляду справи, а як і кому це перешкоджає в доступі до прибудинкової території, споруд, будинку і квартир, судом не вказано. Навпаки, в разі задоволення - усуває ці перешкоди. Ухвала суду про відмову у забезпеченні конституційного цивільного права власності ОСОБА_1 в частині користування своїм майном, на думку останньої, захищає не закон, а внутрішні рішення ОСББ, змушуючи її їх виконувати, відмовитись при цьому від своїх прав і свобод, які мають бути захищені законодавством і державними органами України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Світанок» просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції надав належну правову оцінку викладеним у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову доводам, внаслідок чого ухвалив судове рішення відповідно до норм як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, викладених в заяві в їх сукупності. Натомість викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованості оскаржуваної ухвали та наведені підстави для її скасування відповідач вважає безпідставними та надуманими, усі аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів та є такими, що спрямовані на вирішення спору до винесення судового рішення по суті справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наводить жодного доказу незаконності чи необґрунтованості оскаржуваної ухвали суду, рівно як і не наводить підстав для необхідності застосування заходу забезпечення позову та унеможливлення виконання рішення суду, у разі задоволення її позову, в майбутньому.

Також ОСББ «Світанок» подало заяву про компенсацію судових витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути на користь ОСББ «Світанок» витрати на правничу допомогу в апеляційному суді в розмірі 3000 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Рудь О.А., дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним положенням процесуального закону відповідає ухвала суду першої інстанції.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони експлуатації воріт у трьох напрямках в`їзду/виїзду з/на прибудинкову територію з АДРЕСА_2 на час розгляду справи у всіх судових інстанціях, ОСОБА_1 посилалась на те, що її права на безперешкодне користування своєю власністю продовжують порушувати, оскільки вона позбавлена вільного доступу до своєї квартири.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що для цього відсутні передбачені законом підстави.

Вирішуючи питання правильності висновків суду, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини 3 статті 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Тобто, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи викладене, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Як убачається зі матеріалів справи, ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 , звернулася у цій справі із позовом, зокрема, про усунення перешкод у користуванні цією квартирою (можливості проходу (під`їзду) до прибудинкової території за вказаною адресою), які вона пов`язує із встановленням відповідачем - ОСББ «Світанок» огорожі та воріт, просить суд про відновлення становищі, що існувало до порушення її права та усунути перешкоду у вигляді огорожі і воріт.

Наведене свідчить про те, що між сторонами існує майновий спір стосовно правомірності позбавлення ОСОБА_1 права вільного проходу (проїзду) до багатоквартирного житлового будинку, в якому розташована квартира, власником якої є позивачка.

Частиною 10 статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналіз змісту позовних вимог ОСОБА_1 та їх порівняння із вимогами заяви про забезпечення позову дають підстави для висновку, що звертаючись із заявою про заборону експлуатації воріт у трьох напрямках в`їзду/виїзду з/на прибудинкову територію з АДРЕСА_2 як забезпечення позову на час розгляду справи у всіх судових інстанціях, позивачка фактично має на меті вирішення позовних вимог до закінчення розгляду справи судом по суті за рахунок застосування заходів забезпечення позову.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що забезпечення позову, як того вимагає ОСОБА_1 , буде тотожно його задоволенню (принаймні в частині усунення перешкод у користування прибудинковою територією) частини , та відмовив у забезпеченні позову.

Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який зазначив, що позивачка у заяві про забезпечення позову не вказала обґрунтування наявності ризиків щодо неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову у випадку не застосування заходів забезпечення.

Будь-якими доказами необхідність такого забезпечення позову у заяві не підтверджується.

Також, суд першої інстанції правильно врахував, що запропоноване позивачкою забезпечення позову може бути перешкодою для здійснення права щодо використання спірних споруд (воріт, огорожі) іншими співвласниками ОСББ «Світанок».

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані, а тому колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги, які не спростовують висновки суду першої інстанції, а зводяться до обґрунтування очевидного, на думку позивачки, існування порушення її прав з боку відповідачів, тобто про намагання позивачки довести свої позовні вимоги, що підтверджує висновок суду про тотожність частини позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією із вимогами про забезпечення цього позову. До того ж викладене у скарзі не доводить існування неможливості виконати майбутнє рішення суду про задоволення позову у разі незастосування заходів забезпечення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також статтею 142 ЦПК України передбачений розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Тобто розподіл судових витрат судом законодавець передбачив лише за наслідками вирішення справи по суті (ухвалення рішення, закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду) і ставить такий розподіл у залежність від результатів такого розгляду.

Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, яка переглядалась апеляційним судом, не є судовим рішення, яким закінчено провадження у справі.

З огляду на наведене та результати розгляду апеляційної скарги розподіл судових витрат по справі відповідно до положень статті 141 ЦПК України не здійснюється, а має бути проведений судом при ухваленні судового рішення по суті справи.

За такого не належить до розгляду по суті і подана представником відповідача заява про стягнення з позивачки судових витрат - 3000 грн. оплати правничої допомоги.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 18 вересня 2024 року