Ухвала

від 10.09.2024 по справі 522/11142/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5527/24

Справа № 522/11142/23

Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Ровенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради Херсонської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року, постановленого під головуванням судді Павлик І.А., повний текст рішення складений 08 квітня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Білозерський музей імені Дмитра Багалія» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області про стягнення невиплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу Білозерський музей імені Дмитра Багалія Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області про стягнення невиплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому просила:

- зобов`язати комунальний заклад Білозерський музей імені Дмитра Багалія Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 зазначивши датою звільнення фактичний день видачі їй трудової книжки оформленої належним чином;

- стягнути з комунального закладу Білозерський музей імені Дмитра Багалія Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 88082,40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що вона 20.12.2012 року шляхом переведення з попереднього місця роботи була прийнята до КЗ Білозерський музей імені Дмитра Багалія на посаду доглядача музейної експозиції, що підтверджується записом в її трудовій книжці НОМЕР_1 .

01.03.2022 року керівник (завідувач) музею ОСОБА_2 повідомив позивачці, що на виконання рішення 20 сесії 8 скликання Білозерської сільської ради від 30.11.21 «Про внесення змін у структури та чисельності працівників Музею» був виданий наказ від 01.03.2022 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, однак позивачка з текстом наказу ознайомлена не була.

02.03.2022 року позивачці була нарахована і виплачена заробітна плата за відпрацьовані дні, компенсація за невикористану відпустку за поточний рік та вихідна допомога в розмірі місячного посадового окладу.

Проте, трудову книжку (незаповнену) було видано лише в червні 2022 року.

З наказом про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена 30.03.2023 року під розпис секретарем військової адміністрації.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Зобов`язано комунальний заклад «Білозерський музей імені Дмитра Багалія» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 зазначивши датою звільнення фактичний день видачі їй трудової книжки оформленої належним чином.

Стягнуто з комунального закладу «Білозерський музей імені Дмитра Багалія» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 88 082,40 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, Управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради Херсонської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх трудових прав поза межами строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, а також за порушенням правил підсудності.

Окрім цього, апелянт зазначив, що в резолютивній частині рішення суду не зазначено строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Сорочан В.В., представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання, призначене на 10 вересня 2024 року представники Управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради Херсонської області, КЗ «Білозерський музей імені Дмитра Багалія» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 108, 109-110).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Сорочана В.В., представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 356 ЦПК України передбачено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги. Окрім того, у вказаній статті зазначено, що апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

До апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 356 ЦПК України, апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Частинами першою, третьою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

Відповідно до пункту 18 частини першої розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII.

02 червня 2016 року за № 1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 01 січня 2019 року (абзац перший пункту 11). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року (абзац другий пункту 11).

Пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачене лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

Отже, процесуальне законодавство розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».

Самопредставництво юридичної особи це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) зазначено, що «з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 740/2873/22.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, зазначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається з підписом (електронним) підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Отже, довіреність визначає повноваження, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга подана начальником Управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради Херсонської області та підписана ОСОБА_3 .

На підтвердження наданих повноважень ОСОБА_3 було долучено до апеляційної скарги копія витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, положення про Управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради, рішення 8 сесії восьмого скликання Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області.

Проте, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції не містить будь-яких висновків щодо прав, інтересів чи обов`язків Управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради Херсонської області, та з матеріалів справи вбачається, що правовідносини та спір у цій справі виникли виключно між ОСОБА_1 та КЗ «Білозерський музей імені Дмитра Багалія» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області щодо стягнення невиплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

На підставі наведеного вище, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України за відсутністю належних повноважень Управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради Херсонської області на звернення до суду з апеляційною скаргою та звертає увагу, що апеляційна скарга не містить належних доказів щодо порушення оскаржуваним рішенням суду прав Управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради Херсонської області

Керуючись ст.ст. 362, 368, 374, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради Херсонської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Білозерський музей імені Дмитра Багалія» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області про стягнення невиплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 18 вересня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда