Рішення

від 12.09.2024 по справі 940/283/24

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.09.2024 Провадження по справі № 2/940/225/24

Справа № 940/283/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Тетіївський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту зі спадкового майна (земельної ділянки),

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташованої на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області (спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18.12.2001), який накладено Відділом державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 10620641 від 16.12.2010).

Позовна заява мотивована тим, що позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. За фактом смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори було зареєстровано в Спадковому реєстрі спадкову справу № 71496323 від 02.11.2023 року.

Згідно з довідкою про склад спадкоємців № 554/02-14 від 30.11.2023 року, єдиними спадкоємцями померлої, які прийняли спадщину за законом на все майно, є її чоловік - ОСОБА_1 , та син - ОСОБА_3 .

До складу спадкового майна входить, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18.12.2001 року.

Право власності померлої було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.04.2020 року, номер запису 36273428.

Натепер позивач в силу закону позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом щодо зазначеної земельної ділянки у зв`язку з наявністю арешту нерухомого майна померлої. Так, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 367390460 від 26.02.2024 року підтверджується наявність реєстрації обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за номером (спеціальний розділ) 10236941, вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови б/н від 16.12.2010 року Відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції на невизначене майно, що перебуває у власності боржника ОСОБА_2 .

Разом з тим зазначено, що станом на 26.02.2024 року ОСОБА_2 відсутня в Єдиному реєстрі боржників, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру боржників станом на 26.02.2024 року.

Більш того, у відповідь на адвокатський запит листом Тетіївський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 04.12.2023 року № 45819 повідомив, що при перевірці даних АСВП встановлено, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна існує чинний запис про обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_2 № 10620641, який зареєстровано на підставі виконавчого листа № 2-515 від 12.11.2010 року Тетіївського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу в сумі 39185,49 грн, у якому 25.10.2012 року державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, при цьому, вказано, що надати копії запитуваних документів відділ не має можливості, так як матеріали виконавого провадження № НОМЕР_4 знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Крім того, у відповідь на заяву представника позивача від 26.01.2024 року Тетіївський районний суд Київської області листом від 30.01.2024 надав копію рішення по справі № 2-515/2010 від 02.11.2010 року та одночасно повідомив, що виконавчий лист по справі був направлений стягувачу (ПАТ «Універсал Банк») за його запитом.

Разом з цим, позивач зазначив, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 02.11.2010 року у справі № 2-515/2010 позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 були задоволені та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в сумі 39185,49 грн.

З огляду на зазначені обставини, у зв`язку із накладеним арештом на майно померлої ОСОБА_2 , позивач позбавлений можливості оформити спадщину за законом.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 18.03.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

02.04.2024 року до суду від представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» Штука А.Ю. надійшла заява про заміну процесуального правонаступника, в якій він просить замінити у справі первісного відповідача Акціонерне товариство «Універсал Банк» належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал», посилаючись на те, що у спірному зобов`язанні 14.11.2016 року відбулась заміна кредитора з ПАТ «Універсал Банк» на ТОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» (а. с. 75-86).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 08.05.2024 року за клопотанням представника позивача адвоката Шевченко А.М. замінено первісного відповідача Акціонерне товариство «Універсал Банк» належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал».

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03.07.2024 року за клопотанням представника позивача адвоката Шевченко А.М. витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> належним чином засвідчені копії документів на підтвердження набуття від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № CL12749 від 12.01.2008 року, зокрема витяг з Реєстру боргових зобов`язань та Договору про відступлення права вимоги № ВК/03 від 08.04.2021 року.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 12.08.2024 року за клопотанням представника позивача адвоката Шевченко А.М. замінено первісного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» належним відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 26.08.2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шевченко А.М. не прибули, до суду представник позивача надала заяву, в якій просить проводити судове засідання без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Разом з тим, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11500 грн. 00 коп.

Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» у судове засідання не прибув, до суду надав клопотання про проведення судового розгляду без його участі.

У судове засідання представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Тетіївського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не прибув, про дату, час і місце його проведення повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 21-22).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 74577208 від 02.11.2023 року, Кагарлицькою державною нотаріальною конторою зареєстровано в Спадковому реєстрі спадкову справу № 71496323 (номер у нотаріуса 95/2023) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 23).

Згідно з довідкою № 554/02-14, виданою 30.11.2023 року державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори, у провадженні Кагарлицької державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 95/2023, заведена після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є єдиними спадкоємцями, що прийняли спадщину за законом на все майно, яке належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 24).

До складу спадкового майна входить, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18.12.2001, виданого відповідно до рішення 16 сесії 23 скликання Голодьківської сільської ради народних депутатів від 01.06.2001 року (а. с. 25-26).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.02.2024 року № 367390460, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.04.2020 року, номер запису 36273428. Крім того, наявна реєстрація обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за номером (спеціальний розділ) 10620641, вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постановиб/н від 16.12.2010 року Відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції на невизначене майно, що перебуває у власності боржника ОСОБА_2 (а. с. 27-29).

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників, станом на 26.02.2024 року ОСОБА_2 відсутня в Єдиному реєстрі боржників (а. с. 30-31).

01.12.2023 року адвокат Шевченко А.М. в інтересах позивача подала до Тетіївського ВДВС уБілоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) адвокатський запит № 56/А.З. з вимогою надати інформацію щодо підстав відкриття, закриття виконавчого провадження, змісту та обсягу стягнення, підстав накладення арешту на нерухоме майно (а. с. 32-34).

У відповідь на адвокатський запит Тетіївський ВДВС уБілоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) листом від 04.12.2023 року № 45819 повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна існує чинний запис про обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_2 № 10620641, який зареєстровано 16.12.2010 року, та внесено на підставі виконавчого листа № 2-515 від 12.11.2010 року Тетіївського районного суду Київської області про стягнення боргу з ОСОБА_2 в сумі 39185,49 грн. на користь ПАТ «Універсал Банк», у якому 25.10.2012 року державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а. с. 35).

У відповідь на заяву представника позивача від 26.01.2024 року Тетіївський районний суд Київської області листом від 30.01.2024 року надав копію рішення по справі № 2-515/2010 від 02.11.2010 року та одночасно повідомив, що виконавчий лист по справі був направлений стягувачу (ПАТ «Універсал Банк») за його запитом та на підтвердження надано супровідний лист вих. № 3173 від 16.11.2010 року (а. с. 38-41).

Надалі, з метою отримання копії виконавчого листа по справі № 2-515/2010 для подачі до суду разом з цим позовом, представник позивача Шевченко А.М. звернулась до АТ «Універсал Банк» з адвокатським запитом № 8/А.3. від 26.02.2024 року (а. с. 42-43).

Згідно з листом від 29.02.2024 року № 263 АТ«Універсал Банк», наданим на адвокатський запит, банк повідомив, що з огляду на законодавчо встановлені вимоги до оформлення письмового дозволу клієнта Банку на розголошення банківської таємниці, АТ «Універсал Банк» вимушений повідомити про можливість надання запитуваної інформації після отримання належно оформлених документів, які відповідатимуть нормам чинного законодавства України (а. с. 45-46).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України та положеннями ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК Україн до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, наданими позивачем належними та допустимими доказами підтверджено, що виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-515 від 12.11.2010 року Тетіївського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу в сумі 39185,49 грн, у межах якого накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби наразі не перебуває, боржник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підстав для продовження обтяження на майно боржника ОСОБА_2 судом не встановлено.

Більш того, наявність арешту, накладеного на нерухоме майно дружини позивача, порушує його право на спадщину за законом.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідачем не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог про зняття арешту із спадкового майна.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо задоволення позову у заявлений позивачем спосіб шляхом зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 , що буде відповідати характеру порушеного права, оскільки в інший спосіб захистити свої права на спадщину позивач позбавлений можливості.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3523761856.1.

Отже, беручи до уваги доводи представника позивача щодо стягнення судових витрат саме з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал», понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 968,96 грн. підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача 11500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору № 151/23 про надання правничої допомоги, укладеного 27.11.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шевченко А.М.; додаткову угоду № 2 до договору № 151/23 про надання правничої допомоги від 27.11.2023 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер про надання правничої (правової) допомоги від 26.02.2024 року; акт здачі-приймання наданих послуг № 2 від 03.09.2024 року; платіжна інструкція № @2PL356399 від 02.02.2024 року (а. с. 13-17, 186-188).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v.Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, складність та категорію справи, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 8000,00 гривень, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> на користь позивача.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 41 Конституції України, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 317, 319, 321, 391, 1216, 1218 Цивільного кодексу України, статтями 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Тетіївський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про зняття арешту зі спадкового майна (земельної ділянки) - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташованої на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області (спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18.12.2001), який накладено Відділом державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 10620641 від 16.12.2010).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, код ЄДРПОУ 36799749, адреса: вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б, м. Київ, 04053, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 20 вересня 2024 року.

Суддя С.В. МАНДЗЮК