Рішення

від 23.05.2024 по справі 757/41545/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41545/23-ц

пр. 2-4108/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/41545/23-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП»

третя особа 1: Приватне акціонерне товариство «КАСКАД»

третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВ-ДОМ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП», треті особи: Приватне акціонерне товариство «КАСКАД», Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВ-ДОМ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

представник позивача - адвокат Димитрієв В. В.

представники відповідача - ОСОБА_2 , адвокат Хомишин М. А.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків в розмірі 120 138, 00 грн, суму моральної шкоди в розмірі 50 000, 00 грн, витрати на проведення оцінки у розмірі 6 500, 00 грн; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 29.05.2017 року між ПрАТ «КАСКАД» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №Г47/10/48-МП від та акт приймання-передачі від 14.07.2017 року, за якими ОСОБА_1 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1307256680000.

02 червня 2022 року відбулося залиття квартири ОСОБА_1 внаслідок дощу. При обстеженні виявлено (встановлено) дефекти при будівництві будинку, що в результаті стало причиною залиття, а саме: неналежне виконання гідроізоляції, порушення герметизації примикань відливів до стін сусіднього будинку, що призвело до залиття квартири та завдання матеріальних збитків (пошкодження/псування оздоблювального покриття стелі, стін, підлоги, приладів освітлення, меблів та ін.) вина забудовника (підрядника) встановлена.

Вказує, що з метою оцінки збитків позивач звернулася до ТОВ «ЕКСПЕРТ ІН» та сплатила за послуги оцінювача 6 500,00 грн.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку складеного суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКСПЕРТ ІН» (сертифікат СОД №1/22, виданий ФДМУ 10.01.2022 року) розмір матеріальних збитків нанесених внаслідок затоплення двокімнатної квартири, загальною площею 86,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , складає 120 138,00 грн.

Крім цього, в результаті залиття частини квартири позивач зазнала душевних страждань та отримала негативні емоції через порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а отже вважає, що із вини відповідача їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 50 000, 00 грн.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит, Державна інспекція архітектури та містобудування України листом №5280/04/13-23 від 02.06.2023 року повідомила, що виконання будівельних робіт з будівництва вказаного будинку здійснювалося підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП». Декларація про готовність об?єкта до експлуатації зареєстрована Департаментом Державно архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 14.03.2017 року за реєстраційним номером: KB143170731096.

Також зазначає, що додатково, дані відомості підтверджуються інформацією з Реєстру будівельної діяльності, де окрім підрядника вказано відповідальну особу підрядника, а саме: ОСОБА_3 , який був присутнім при обстеженні квартири ОСОБА_1 після її залиття внаслідок дощу.

Відповідно до інформації наданої на адвокатські запити, управителем будинку ТОВ «УПРАВ-ДОМ» листом №43 від 08.06.2023 року та замовником будівництва ПрАТ «КАСКАД» листом від 07.07.2023 року, було встановлено, що ремонтні роботи по усуненню недоліків будівництва в наслідок яких відбулося залиття квартири АДРЕСА_3 , проводилися ТОВ «ПБФ ГРУП» в якості виконання своїх гарантійних зобов?язань як генпідрядника будівництва.

Таким чином, вважає, що ТОВ «ПБФ ГРУП» зобов`язане гарантувати можливість нормальної експлуатації об`єкта та відповідати за дефекти, виявлені протягом гарантійного строку - протягом 10 років з моменту підписання акту здачі об`єкта (будинку) в експлуатацію.

03.08.2023 року ТОВ «ПБФ ГРУП» було направлено претензію №1-2023 від 03.08.2023 року.

Вважає, що оскільки відповідач жодним чином не відреагував на претензію, завдану шкоду не відшкодував, то наявні підстави для стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди із відповідача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження (а. с. 109).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу та третім особам направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 110).

Відповідно до довідки на електронну пошту представника позивача ухвалу доставлено - 05.10.2023 року (а. с. 111).

Відповідно до розписки представник відповідача - адвокат Хомишин М. А. отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 19.10.2023 року (а. с. 114-116).

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, направлений на адресу третьої особи 1, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 216), на електронну пошту ухвалу доставлено - 05.10.2023 року (а. с. 113).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу третьої особи 2, остання отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 07.11.2023 року (а. с. 215), на електронну пошту ухвалу доставлено - 05.10.2023 року (а. с. 112).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

02.11.2023 року надійшов відзив на позов відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що замовник ПрАТ «КАСКАД» та управитель ТОВ «УПРАВ-ДОМ» повідомили відповідача про настання гарантійного випадку. Після настання, ТОВ «ПБФ ГРУП» звернулось своїм гарантійним листом від 01.10.2022 року до ТОВ «Інтер-прайд» та повідомило субпідрядну організацію про настання гарантійного випадку, а саме: залиття квартири АДРЕСА_3 , що стався з вини ТОВ «Інтер-прайд» та запросило субпідрядника взяти участь в комісії по перевірці якості виконаних робіт, за адресою: вул. Гоголівська, 47 в місті Києві (фасадна частина квартири АДРЕСА_3 ), з метою встановлення причин гарантійного випадку. Під час проведення спільного огляду причин гарантійного випадку, в рамках Договору підряду №ГР110716 від 11.07.2016 року, представниками ТОВ «ПБФ ГРУП» та ТОВ «Інтер-прайд» був підписаний та вручений субпідряднику дефектний акт від 10.10.2022 року, згідно якого було встановлено, що причина залиття квартири АДРЕСА_1 внаслідок дощу сталося з вини ТОВ «Інтер-прайд», а саме використання субпідрядником неякісних матеріалів та порушення робіт та неналежне їх виконання. 01.11.2022 року ТОВ «Інтер-прайд» повідомило своїм листом ТОВ «ПБФ ГРУП» про визнання дефектного акту та своєї вини у гарантійному випадку, який стався з зв`язку з неналежним виконанням ними умов Договору та наголосило про свою готовність відшкодувати всі витрати та заподіяну шкоду ТОВ «ПБФ ГРУП» та власниці квартири ОСОБА_1 за наявності відповідних претензій від них. Додатково ТОВ «Інтер-прайд» повідомило, що у товариства відсутні технічні можливості для усунення зазначених в Акті дефектів, зв?язку з чим ТОВ «ПБФ ГРУП» за власний рахунок усунуло дефекти, які стали причиною залиття квартири. В зв?язку з вищевикладеним відповідач своєю відповіддю на претензію повідомив ОСОБА_1 що її вимога є невмотивованою та не може бути задоволена, оскільки вона адресована не ТОВ «Інтер-прайд», з вини якого відбулося залиття її квартири. Крім цього, зазначає, що конструкція ст. 838 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачає відповідальність Генпідрядника саме перед Замовником за порушення його субпідрядником свого обов?язку, а не перед покупцем майнових прав на новозбудоване житло, тобто ОСОБА_1 за заподіяння їй матеріальну та маральну шкоду іншою винною особою. Причому відповідальність Генпідрядника перед Замовником виникає виключно в межах обов?язку субпідрядника за договором підряду, та не відповідає за шкоду заподіяну з вини субпідрядника іншим особам. Таким чином, вважає, що позивач помилково зазначив в своїй позовній заяві неналежним відповідачем ТОВ «ПБФ ГРУП», при цьому не зазначивши в своєму позові належного відповідача ТОВ «Інтер-прайд», або не залучивши зазначене товариство як співвідповідача. Також вказує, що Акт про залиття квартир АДРЕСА_3 , №51 від 02.06.2022 року є неналежним доказом, оскільки представники ТОВ «ПБФ ГРУП» не були присутні при складанні даного Акту, оскільки даний об?єкт будівництва був зданий в експлуатацію ще в 2017 році, і на дату складання зазначеного Акту всі його співробітники за адресою будинку АДРЕСА_4 не знаходилися, тому як перебували на інших об?єктах будівництва, а керівництву ТОВ «ПБФ ГРУП» взагалі нічого не було відомо з приводу складання Акту про залиття від 02.06.2022 року, також відповідач та не має жодного відношення до ТОВ «Перша будівельна фірма» (код ЄДРПОУ 34426851) та його представника на ім? ОСОБА_4 , який був присутній при складанні даного Акту, а отже твердження, що дана особа є представником ТОВ «ПБФ ГРУП» не відповідає дійсності, а те, що прізвище даної особи - Маринчак є домислом позивача, який нічим не підтверджений. Також зазначає, що якщо даним Актом членами комісії 100 % встановлена вина представника ТОВ «Перша будівельна фірма», який зробив брак при будівництві, то це слугує достеменним доказом зазначення позивачем в своєму позові неналежного відповідача - ТОВ «ПБФ ГРУП», оскільки це різні юридичні особи. Також разом із відзивом відповідачем заявлено клопотання про заміну первісного відповідача ТОВ «ПБФ ГРУП» належним відповідачем ТОВ «Інтер-прайд» або залучення ТОВ «Інтер-прайд» до участі у справі у якості співвідповідача, та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 117-176).

05.12.2023 року надійшла відповідь на відзив, у якій позивач спростовує доводи відповідача, зазначає, що відповідачем по справі має бути саме генеральний підрядник - ТОВ «ПБФ ГРУП», який зобов`язаний гарантувати можливість нормальної експлуатації об`єкта та відповідати за дефекти, виявлені протягом гарантійного строку - протягом 10 років з моменту підписання акту здачі об`єкта (будинку) в експлуатацію, однак своїм твердженням про неналежного відповідача, ТОВ «ПБФ ГРУП» хоче перекласти свою відповідальність на субпідрядника. Також разом із відповіддю на відзив позивач заявила клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заяву про виклик свідків (а. с. 189-203).

29.11.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких, зокрема, зазначено, що позивач та її представник чітко усвідомлюють, що відповідач ТОВ «ПБФ ГРУП» не є особою з вини якої сталося залиття квартири позивача, а своє небажання скористатися своїм правом подати клопотання в порядку ст. 51 ЦПК України про залучення до участі у справі співвідповідача або про заміну первісного відповідача належним відповідачем обґрунтовують виключно своєю особистою меркантильністю - бажанням гарантовано стягнути кошти та гонорар адвоката з відомої будівельної фірми, гарантовано усвідомлюючи що залиття квартири сталося з вини іншої особи - ТОВ «Інтер-прайд» (а. с. 177-188).

05.12.2023 року надійшли пояснення на позов третьої особи 2 ТОВ «УПРАВ-ДОМ», у яких зазначає, що вважає ТОВ «ПБФ ГРУП» неналежним відповідачем у справі, оскільки залиття квартири позивача сталось із вини ТОВ «Інтер-прайд», при цьому позивач при визначенні відповідача помилково керувалась та посилалась в своєму позові на ст. ст. 881, 883, 884 ЦК України, оскільки дані норми регулюють договірні зобов`язання при виконанні будівельного підряду, а отже відповідальність генпідрядника перед замовником виникає виключно в межах обов?язку субпідрядника за договором підряду, та не відповідає за шкоду заподіяну з вини субпідрядника іншим особам. Таким чином, вважає, що у задоволенні позовних вимог до ТОВ «ПБФ ГРУП» слід відмовити, а у разі заміни первісного відповідача на належного ТОВ «Інтер-прайд» просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а. с. 210-214).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2024 року здійснено перехід з розгляду цивільної справи №757/41545/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП», треті особи: Приватне акціонерне товариство «КАСКАД», Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВ-ДОМ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін - в розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 217-218).

Протокольною ухвалою суду від 23.05.2024 року відмовлено у задоволенні заяви про допит свідків (а. с. 237-240).

Представник позивача - адвокат Димитрієв В. В. у судовому засіданні надав пояснення, зазначив, що вважає, що у справі визначено коло осіб, належним відповідачем є саме ТОВ «ПБФ ГРУП», тому відсутні підстави для заміни відповідача чи залучення ТОВ «Інтер-прайд» у якості співвідповідача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представники відповідача - ОСОБА_2 , адвокат Хомишин М. А. у судовому засіданні надали пояснення, просили відмовити у задоволенні позову.

Треті особи та їх представники у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 233 ЦПК України, суд, з огляду на достатність в матеріалах справи документів для прийняття рішення, вважає за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб їх представників на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням пояснень на позов, наданих третьою особою 2.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 29.05.2017 року між ПрАТ «КАСКАД» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №Г47/10/48-МП від та акт приймання-передачі від 14.07.2017 року, за якими ОСОБА_1 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1307256680000 (а. с. 12-21).

02 червня 2022 року відбулося залиття квартири ОСОБА_1 внаслідок дощу. Факт залиття квартири ОСОБА_1 не спростовується відповідачем.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку складеного суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКСПЕРТ ІН» (сертифікат СОД №1/22, виданий ФДМУ 10.01.2022 року) розмір матеріальних збитків нанесених внаслідок затоплення двокімнатної квартири, загальною площею 86,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , складає 120 138, 00 грн (а. с. 31-67).

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Частина 2 ст. ст. 383 ЦК України визначає, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 10 ЖК України визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

У відповідності до статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Таким чином, умовою покладення на відповідача відповідальності за шкоду, завдану позивачу, є наявність вини останньої у спричиненні вказаної шкоди.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналіз статті 1166 ЦК України з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Аналогічний правовий висновок зроблено постанові КЦС Верховного Суду від 13.11.2019 року, справа №757/31418/15-ц, та постанові Верховного Суду від 18.10.2019 року, справа № 554/1583/16-ц.

Щодо посилання позивача на норми права, визначені ст. ст. 881-884 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, то суд не бере їх до уваги, виходячи із наступного.

Так, будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_4 , здійснювалось ТОВ «ПБФ ГРУП» на підставі Договору генерального підряду на капітальне будівництво №08/15-КБ від 14.08.2015 року житлового будинку по АДРЕСА_4 , укладеного між ПрАТ «КАСКАД» (Замовник) та ТОВ «ПБФ ГРУП» (Генеральний підрядник).

Відповідно до ст. 838 ЦК України (Генеральний підрядник і субпідрядник) підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов?язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов?язку.

Таким чином конструкція зазначених вище норм ЦК України передбачає відповідальність Генпідрядника саме перед Замовником за порушення його субпідрядником свого обов?язку, а не перед покупцем майнових прав на новозбудоване житло, тобто ОСОБА_5 за заподіяння їй матеріальну та маральну шкоду іншою винною особою.

Причому відповідальність Генпідрядника перед Замовником виникає виключно в межах обов?язку субпідрядника за договором підряду, в зв?язку з чим всі інші позадоговірні зобов?язання, що виникли з вини інших осіб, повинні відшкодовуватися в порядку ст. 1167 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об?єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Таким чином, ОСОБА_1 не є замовником по Договору генерального підряду на капітальне будівництво №08/15-КБ від 14.08.2015 року, а тому застосування до позивача наслідків ст. ст. 881-884 ЦК України є неправильним застосуванням норм права, тому як данні норми регулюють виключно договірні зобов?язання при виконанні будівельного підряду (§ 3 Глави 61 ЦК України), а сама позивач не є ані замовником ані стороною Договору генерального підряду на капітальне будівництво №08/15-КБ від 14.08.2015 року.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 посилається на Акт від 02.06.2022 року залиття квартир АДРЕСА_5 (а. с. 26).

Пунктом 1.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року (далі - Правила), визначено, що повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг; порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показів засобів обліку; права та обов`язки споживачів, виконавців, виробників; оформлення претензій споживачів до виконавців; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг визначаються згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 2.3.6. Правил у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (Додаток 4).

Відповідно до додатку 4 до п. 2.3.6 Правил акт про залиття, аварію, складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представника власника будинку, будинкового комітету; в якому описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено; з зазначенням причини залиття, аварії, що трапилось (чітко зазначивши причину залиття); акт повинен містити висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.); члени комісії повинні підписати акт та з актом повинні бути ознайомлені мешканці квартир, які його також підписують.

В абз. 2 п. 2.3.6 Правил передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (Додаток 4). Натомість Додаток 4 вимагає чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. № ___ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін. Додаток 4 Правил при складанні акту вимагає надати висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін. Окрім того, акт повинен містити інформацію про ознайомлення мешканців квартир щодо відомостей даного акту.

У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» також зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов`язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна.

Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов`язкової участі винної особи.

З наведеного вбачається, що на підтвердження позовних вимог позивач повинен надати в розпорядження суду належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття квартири, зокрема комісійний акт, який складено із додержанням вищевказаних вимог Правил, яким би було зафіксовано, зокрема, сам факт залиття, а також причини залиття та завдані пошкодження, висновок відповідної експертизи щодо встановлення причин залиття.

Разом з тим, наданий позивачем Акт від 02.06.2022 року залиття квартир АДРЕСА_5 , складений комісією у складі представників ТОВ «УПРАВ-ДОМ» Бутенко В. І., Бойко В. О., ОСОБА_6 , власника квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_7 , директора ТОВ «УПРАВ-ДОМ» Малікова О. О., та представника «Першої будівельної фірми» - Миколи Євгеновича.

Таким чином, у складі комісії були лише представники ТОВ «УПРАВ-ДОМ», однак в порушення п. 2.3.6 Правил, при складенні акту були відсутні головний інженер виконавця послуг, майстер технічної дільниці, майстер ремонтної дільниці, слюсар-сантехнік (слюсар-електрика). Також, як вбачається із даного Акту від 02.06.2022 року при його складенні був відсутній власник чи хтось із мешканців квартири АДРЕСА_3 , даний акт був не підписаний позивачем, чи іншим мешканцем квартири АДРЕСА_3 .

При цьому, у Акті від 02.06.2022 року зазначено, що комісією здійснювався огляд квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , однак у акті не зазначено, що з ним ознайомлена мешканка квартири АДРЕСА_3 , він не підписаний позивачем чи іншим мешканцем кватири №50.

Таким чином, судом не вставлено, яким чином комісії, отримала доступ до квартири АДРЕСА_3 для фіксації факту залиття.

Щодо твердження позивача, що при складенні Акту від 02.06.2022 року був присутній представник відповідача, то вказане спростовується матеріалами справи та самим змістом акту, оскільки особа, яку вважає позивач представником відповідача, належним чином не ідентифікована, не зазначено його прізвище, а у самому Акті від 02.06.2022 року його зазначено як представник «Першої будівельної фірми». Те, що прізвище даної особи - Маринчак є домислом позивача, який не підтверджено жодними доказами, а ґрунтується лише на припущеннях позивача.

Разом з тим, позивач стверджує, що при обстеженні її квартири внаслідок залиття був присутній саме представник ТОВ «ПБФ ГРУП» - Маринчак Микола Євгенович, однак дане твердження нічим не підтверджено, судом не встановлено, що при складенні Акту від 02.06.2022 року був присутній саме: ОСОБА_3 , а твердження позивача, суд не бере до уваги, оскільки при складенні Акту від 02.06.2022 року позивач була відсутня, про що свідчить відсутність її даних у Акті від 02.06.2022 року та її підпису.

При цьому, у даному Акті від 02.06.2022 року зазначено, що членами комісії 100 % встановлена вина представника ТОВ «Перша будівельна фірма», який зробив брак при будівництві, що не може свідчити про вину ТОВ «ПБФ ГРУП», оскільки це різні юридичні особи.

Також, в даному Акті від 02.06.2022 року не описано, що трапилось і які наслідки, а саме: що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено, тощо.

Твердження, що залиття сталось внаслідок дощу, через брак при будівництві, є загальним, не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов`язань, як і наявності дій відповідача або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття приміщення.

Таким чином, суд вважає, що відповідний Акт від 02.06.2022 року є неналежним та недопустимим доказом, так як його складено всупереч вимогам чинного законодавства і ним не підтверджуються причини залиття квартири позивача та вина відповідача у цьому залитті.

Як вже зазначалось судом, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника житлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 року, справа № 924/831/17, та від 28.11.2019 року, справа № 910/8357/18).

Однак, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що самі протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано.

Судом враховується правова позиція, викладена у Постановах ВС (зокрема, від 21.02.2018 року, справа № 2-1974/11, від 22 травня 2019 року, справа №640/8205/17, від 18 грудня 2019 року, справа №711/7670/16-ц), в яких неодноразово зазначалося, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Суд зазначає, що вищезазначений акт може підтверджувати факт залиття приміщення, проте не є належним доказом в підтвердження наявності вини відповідача у залитті зазначеного приміщення.

Щодо наданого позивачем Звіту про незалежну оцінку складеного суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКСПЕРТ ІН» (сертифікат СОД №1/22, виданий ФДМУ 10.01.2022 року), яким встановлено, розмір матеріальних збитків нанесених внаслідок залиття квартири, то суд не бере його до уваги, оскільки не підтверджує факт заподіяння шкоди, та не встановлює вини відповідача у заподіянні шкоди.

Інших доказів, які б доводили вину відповідача у залитті квартири позивача та причину залиття квартири з вини відповідача позивач не надав.

Крім цього, судом встановлено, та не спростовано позивачем, що замовник ПрАТ «КАСКАД» та управитель ТОВ «УПРАВ-ДОМ» повідомили відповідача про настання гарантійного випадку, а саме: залиття квартири АДРЕСА_1 .

Після настання вказаного гарантійного випадку ТОВ «ПБФ ГРУП» звернулось своїм гарантійним листом від 01.10.2022 року до ТОВ «Інтер-прайд» та повідомило субпідрядну організацію про настання гарантійного випадку, а саме: залиття квартири АДРЕСА_3 , що стався з вини ТОВ «Інтер-прайд» та запросило субпідрядника взяти участь в комісії по перевірці якості виконаних робіт, за адресою: АДРЕСА_4 (фасадна частина квартири АДРЕСА_3 ), з метою встановлення причин гарантійного випадку (а. с. 148).

Під час проведення спільного огляду причин гарантійного випадку, в рамках Договору підряду №ГР110716 від 11.07.2016 року, представниками ТОВ «ПБФ ГРУП» та ТОВ «Інтер-прайд» був підписаний та вручений субпідряднику дефектний акт від 10.10.2022 року (а. с. 150), згідно якого було встановлено, що причина залиття квартири АДРЕСА_1 внаслідок дощу сталося з вини ТОВ «Інтер-прайд», а саме використання субпідрядником неякісних матеріалів та порушення робіт та неналежне їх виконання.

01.11.2022 року ТОВ «Інтер-прайд» повідомило своїм листом ТОВ «ПБФ ГРУП» про визнання дефектного акту та своєї вини у гарантійному випадку, який стався з зв`язку з неналежним виконанням ними умов Договору та наголосило про свою готовність відшкодувати всі витрати та заподіяну шкоду ТОВ «ПБФ ГРУП» та власниці квартири АДРЕСА_1 за наявності відповідних претензій від них (а. с. 151).

Додатково ТОВ «Інтер-прайд» повідомило, що у товариства відсутні технічні можливості для усунення зазначених в Акті дефектів, зв?язку з чим ТОВ «ПБФ ГРУП» за власний рахунок усунуло дефекти, які стали причиною залиття квартири.

В зв?язку з вищевикладеним відповідач своєю відповіддю на претензію повідомив ОСОБА_1 що її вимога є невмотивованою та не може бути задоволена, оскільки вона адресована не ТОВ «Інтер-прайд», з вини якого відбулося залиття її квартири, а ТОВ «ПБФ ГРУП», що підтверджується долученою відповідачем копією відповіді на претензію.

Таким чином, суд вважає, що позивач була обізнана, що залиття її квартири відбулось не з вини відповідача, а із вини «Інтер-прайд», яке визнало свою вину у гарантійному випадку (а. с. 151), що спричинило залиття квартири позивача, однак позовних вимог до ТОВ «Інтер-прайд», позивачем пред`явлено не було.

З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що доводи щодо заподіяння саме відповідачем шкоди не доведено належними та допустимими доказами, а тому суд не має підстав вважати позовні вимоги доведеними, у зв`язку із чим в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення коштів на відшкодування завданої моральної шкоди, як похідна від первісної позовної вимоги, не може бути задоволена, оскільки судом не встановлено підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 383, 386, 1166, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 151 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП», треті особи: Приватне акціонерне товариство «КАСКАД», Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВ-ДОМ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП», адреса: вул. Басейна, 12, група приміщень №40, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39709878.

Третя особа 1: Приватне акціонерне товариство «КАСКАД», адреса: вул. Петра Калнишевського, 7, офіс 1009, м. Київ, 04159, код ЄДРПОУ 22900750.

Третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВ-ДОМ», адреса: вул. Петра Калнишевського, 7, офіс 994, м. Київ, 04159, код ЄДРПОУ 36698591.

Повний текст рішення складено 03.06.2024 року.

Суддя Г.О.Матійчук