Рішення

від 09.09.2024 по справі 320/19976/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року м. Київ № 320/19976/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Лук`янчук А.В.,

від відповідача Юзюк В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд» (далі позивач, ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд», Товариство, платник) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому останнє просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2022 за № 391370701 і № 391380701.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про протиправність зазначених вище податкових повідомлень-рішень від 23.12.2022, оскільки останні були прийняті на підставі акта документальної перевірки, що містить необгрунтовані та безпідставні висновки щодо завищення ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» податкового кредиту, сформованого за наслідками операцій з ТОВ «РОУДБУД», ТОВ «ЗУГ», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ), ТОВ НВП «УКРСТРОЙ». Позивач зазначає, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» є будівництво житлових і нежитлових будівель, а крім того, товариство провадить іншу господарську діяльність (як то надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом, виконання робіт з будівництва інших об`єктів). З метою здійснення власної господарської діяльності Товариство уклало з переліченими вище контрагентами ряд договорів поставок будівельних матеріалів,договір оренди транспортних засобів. Стверджує, що вчинені господарські операції є реальними та підтверджені всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами, що надавались контролюючому органу. Також у Товариства наявні необхідні основні засоби, управлінський та технічний персонал, що задекларовано у відповідній звітності. Таким чином, позиція контролюючого органу про безтоварність тих чи інших господарських операцій не підтверджена достатніми та належними доказами, а тому є безпідставною й не заслуговує на увагу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження у справі № 320/19976/23 за вказаним позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, із проведенням підготовчого засідання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у тексті якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову ГУ ДПС у м. Києві мотивувало тим, що в ході проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено, щопозивач всупереч вимог п.п. 44.1 і 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підтвердив документально (а саме накладними на придбання товарів, актами виконаних робіт (наданих послуг)) фактичне здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «РОУДБУД», ТОВ «ЗУГ», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ НВП «УКРСТРОЙ». Крім того, в ході проведеної перевірки було встановлено, що постачальники платника не мають достатніх основних засобів (транспортних засобів, складських приміщень), що зазвичай необхідні для ведення нормальної господарської діяльності. Наведені обставини стали підставою для висновку про заниження ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» податкових зобов`язань з податку на прибуток й податку на додану вартість за звітні періоди 2019 2020 років

Протокольною ухвалою від 29.04.2024 суд закрив підготовчого провадження та призначив розгляд даної справи по суті заявлених позовних вимог.

Присутній у судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у текстах позову (з урахуванням заяви про зміну предмету позову). У свою чергу представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у жовтні-листопаді 2021 року ГУ ДПС у м. Києві відповідно до певних наказів та направлень провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» з питань дотримання податкового, валютного та іншогозаконодавства за період з 13.05.2017 по 30.06.2021, результати якої оформлено актом від 12.11.2021 № 84612/Ж5/26-15-07-01-02/41333478 (далі акт перевірки).

У цьому акті перевірки містяться висновки про вчинення позивачем порушень норм податкового та іншого законодавства, серед них:

- п.п. 44.1 і 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.п. 5 - 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст. 9 Закону Українивід 16.07.1999 № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що зумовило занижено Товариством фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, та, як наслідок, призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 801 655 грн. (у тому числі за 2019 рік на 1 084 500,00 грн., за 2020 рік на 3 717155 грн.);

- п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, наслідком чого стало заниження ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» податкового зобов`язання по податку на додану вартість, всього на суму 4 676 092,00 грн. (в тому числі за періоди: серпень 2019 року на 539 889,00 грн., вересень 2019 року на 21 180,00 грн., жовтень 2019 року на 103 761,00 грн., січень 2020 року на 152 690,00 грн., лютий 2020 року на 272 471,00 грн., березень 2020 року на 589 524,00 грн., жовтень 2020 року на 52 907,00 грн., листопад 2020 року на 2 943 670 грн.).

Наведені висновки мотивовані наступним: в ході проведеної перевірки платник не надав на дослідження перевіряючих певні первинні документи по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками ТОВ «РОУДБУД», ТОВ «ЗУГ», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ НВП «УКРСТРОЙ», а саме: накладні на придбання товарів по договору поставки від 01.10.2020 № 01/10/2020; накладні на придбання товарів і договору поставки по операціях із ТОВ «ЗУГ»; акти виконаних робіт (наданих послуг) по договору оренди автомобілів від 01.08.2019 № 01/08/2019 з ФОП ОСОБА_1 ; накладні на придбання товарів і договору поставки по операціях із ТОВ НВП «УКРСТРОЙ».

При цьому в акті перевірки зафіксовано, що під час перевірки директору Товариства був вручений запит про надання документів від 29.10.2021 № 1. Також на податкову адресу платника засобами поштового зв`язку направлялися запити від 03.11.2021 № 2 та від 05.11.2021 № 3, водночас через неможливість вручення таких були складено відповідні акти за № 5777/Ж6/26-15-07-01-02 і № 5871/26-15-07-01-02.

Крім того, за даними інформаційно-аналітичних ресурсів ДПС відомості про наявність у ТОВ «РОУДБУД», ТОВ «ЗУГ» складських приміщень й транспортних засобів, ФОП ОСОБА_1 орендованих чи власних приміщень, ТОВ НВП «УКРСТРОЙ» складських приміщень й транспортних засобів відсутня.

З огляду на наведене контролюючий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження фактичного здійснення задекларованих ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» операцій з придбання товарів і послуг оренди транспортних засобів.

Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю висновків акта перевірки Товариство подало письмові заперечення (вих. № 261121-1 від 26.11.2021), до якого долучило пакет документів на 445 аркушах. Проте ГУ ДПС у м. Києві залишило вказані заперечення без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення без змін, про що повідомило платника листом вих. № 20108/1/26-15-07-01-02.

23.12.2022 на підставі акта перевірки від 12.11.2021 № 84612/Ж5/26-15-07-01-02/4133347 та керуючись пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України відповідач прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» за № 391370701, яким збільшив позивачу грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, які сплачують інші підприємства, на суму 5 072 780,00 грн. (з них за податковим зобов`язанням - 4 801 655,00 грн., штрафні санкції 271 125,00 грн.);

- форми «Р» за № 391380701, яким збільшив позивачу грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 7 014 138,00 грн. (з них за податковим зобов`язанням 4 676 092,00 грн., штрафні санкції 2 338 046,00 грн.).

Надалі вважаючи податкові повідомлення-рішення від 23.12.2022 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, в частині вичерпного переліку податків та зборів, суб`єктів і об`єктів оподаткування, порядку їх адміністрування, прав та обов`язків платників податків й зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

За змістом норм п. 22.1 ст. 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та від 31.12.1999 № 318.

Зокрема, за змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з п. 5 9 П(с)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Також у п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку. Так, зокрема, до складу витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати

Крім того,у розумінні положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту в силу норм п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках ряд обов`язкових реквізитів, серед них: ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Відповідно до норм п. 201.10 цієї ж статті Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Поряд із цим ст. 200 ПК України встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено. Так, п. 200.1 ст. 200 зазначеного Кодексу унормовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 цієї ж статті Кодексу).

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В той же час відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704).

Так, за змістом норм ч. 1 і 2 ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 1 і 2 ст. 8 цього Закону).

В розумінні положень ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із ч.ч.1, 2і 3 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Крім того, п.п. 3.1, 3.2, 3.5 і 3.7гл. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки, проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської та іншої звітності і розрахунків.

Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності, порядок складання якої встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

У контексті наведеного суд зазначає, що за усталеною правовою позицією Верховного Суду правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ст. 44 ПК України та ст. 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (п. 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (п. 67 Постанови).

Оглянувши наявні у справі матеріали та зі змісту позовної заяви суд встановив, що у періоди 2019 - 2021 років між ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» (як покупцем, орендарем), в особі директора ОСОБА_2 , і суб`єктами підприємницької діяльності постачальниками/орендодавцем були укладені договори поставок товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів), договір оренди транспортних засобів, а саме:

- договір поставки № 01/10/2020 від 01.10.2020 з ТОВ «РОУДБУД» (в особі директора ОСОБА_3 ), за умовами якого останнє зобов`язувалось поставити і передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти й оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим договором. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ (пункт поставки), або EXW(склад постачальника), або DDP(склад покупця) згідно міжнародних комерційних умов «Інкотермс» (у редакції 2010 року). Усі витрати щодо доставки (транспортування) товару до пункту поставки чи до складу покупця несе покупець. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 30 календарних днів з дати отримання товару покупцем згідно видаткової накладної. Крім того, на вимогу постачальника оплата за товар може бути проведена на умовах 100% передоплати на повну суму підписаної сторонами специфікації. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної;

- договір поставки № 151120-1 від 15.11.2020 з ТОВ «ЗУГ» (в особі директора ОСОБА_4 ), відповідно до якого постачальник має передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти та оплатити його. Предметом поставки є цементна продукція, найменування, кількість, строки поставки якої визначаються за усною домовленістю та визначаються у видаткових накладних, підписаних обома сторонами, що засвідчують факт отримання товару. Поставка товару здійснюється за допомогою автомобільного транспорту на склад покупця або в інше місце, попередньо узгоджене між сторонами, в письмових заявках покупця, автотранспортом, який залучається постачальником. Розрахунки із постачальником проводяться у безготівковій формі, на підставі виставлених рахунків на оплату;

- договір оренди автомобілів № 01/08/2019 від 01.08.2019 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове користування транспортні засоби за переліком, визначеним у додатку №1 до цього договору. При цьому автомобілі перебувають у розпорядженні орендодавця на підставі договорів позики транспортних засобів та придатному для використання технічному стані. Метою використання об`єктів оренди є надання орендарем послуг вантажних перевезень. Транспортні засоби передаються орендарю згідно з актом прийому-передачі. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 числа кожного місяця;

- договір купівлі-продажу № 180120-1 від 18.01.2020 з ТОВ Науково-виробниче підприємство «УКРСТРОЙ» (в особі директора ОСОБА_5 ), відповідно до якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує товар, у порядку та на умовах, визначених даним договором. Найменування, артикул, кількість, одиниця виміру, ціна кожної одиниці та загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, визначаються згідно рахунку-фактури та видаткових накладних. Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника), факт прийому-передачі товару оформлюється видатковою накладною. Розрахунок за кожну поставлену партію товару проводиться у безготівковому порядку.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними договорами поставок й договором оренди (копії яких наявні у матеріалах справи), а також використання придбаних (отриманих) товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивач подав до суду копії наступних документів: видаткових накладних (за змістом яких предметом поставок були партії щебеню, металевих конструкцій в асортименті, інших будівельних матеріалів),товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі виконаних робіт, податкових накладних з відмітками про реєстрації таких в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписок з розрахункових рахунків ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» у банках за періоди 2019 - 2021 років; договорів поставок (купівлі-продажу) і договору про надання транспортних послуг із покупцями/замовникомтоварів (а саме: ТОВ «СТЛ+М», ТОВ «Трубіж Агро Центр», ТОВ «А.С. Трейд»), а також складених у межах цих договорів видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних й квитанцій з підтвердженням реєстрації зазначених накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; договорів оренди нежилих приміщень (офісних, складських, виробничих) разом із актами приймання-передачі приміщень.

Дослідивши та проаналізувавши зазначені вище копії документів у сукупності суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Вказані документи відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також підтверджують рух активів між учасниками господарських операцій (товарно-матеріальних цінностей і коштів).

При цьому вчинення описаних вище операцій з придбання товарів та послуг оренди вантажних транспортних засобів відповідає задекларованим ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» економічної видам господарської діяльності (будівництво житлових і нежитлових будівель, вантажний автомобільний транспорт). В той же час контролюючий орган не заперечував те, що спірні господарські операції були здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Разом з тим, в акті перевірки контролюючий орган піддав сумніву реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» та його контрагентами-постачальникамиз причини ненадання позивачем до перевірки окремих первинних документів, а також з огляду на отримання з «інформаційно-аналітичних ресурсів ДПС» відомостей щодо відсутності у ТОВ «РОУДБУД», ТОВ «ЗУГ», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ НВП «УКРСТРОЙ» нежитлових (складських) приміщень та/або транспортних засобів.

Надаючи правову оцінкутакимаргументам відповідача, суд виходить з наступного.

За змістом п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Також у силу припису п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 зазначеного Кодексу при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

В той же час відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 вищезазначеної статті Кодексу).

Згідно із п.п 44.6 і 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Також у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

У силу п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Проаналізувавши зміст акта перевірки та інших поданих відповідачем до матеріалів цієї справи документів, суд встановив відсутність доказів того, що відповідач запитував у позивача в ході проведення перевірки у встановленому чинним законодавством порядку оригінали чи копії конкретних документів. Так, оригінали або копії відповідних письмових запитів ГУ ДПС, адресованих позивачу, із вимогою надати ті чи інші документи, а також докази їх вручення відповідач до суду не подав. В той же час, як вбачається з тексту додатка 4 до акта перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» (код 41334778) за період з 13.05.2017 по 30.06.2021» платником до перевірки надавалися договори купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, бухгалтерські довідки, тощо.

Що ж стосується долучених відповідачем до матеріалів справи копій актів про відмову від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації вих. № 5776/ж6/26-15-07-01-2 і № 5872/ж6/26-15-07-01-02 від 05.11.2021, то такі складені без дотримання приписів п. 85.4 ст. 85 ПК України, бо не містять ані підпису уповноваженої особи платника податків, ані відмітки про відмову такої особи від підпису цих актів, а тому суд не враховує їх як належні докази відмови ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» надати до перевірки первинні документи по спірних господарських операціях.

Поряд із цим Товариство, керуючись нормами п. 86.7 ст. 86 ПК України, подало до ГУ ДПС у м. Києві разом із запереченнями (вих. № 261121-1 від 26.11.2021) на висновки акта перевірки пакет первинних документів. У контексті наведеного суд враховує, що в розумінні норм зазначеного пункту ст. 87 ПК України долучені платником до заперечень на висновки акта перевірки додаткові документи й пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У контексті наведеного суд зважає на норми пп. 86.7.1, 86.7.2і 86.7.4 п. 86.7 ст. 86 ПК України, якими передбачено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

Однак відповідач, розглядаючи заперечення платника (позивача), всупереч не проаналізував та не надав цим документам жодної оцінки, не навів як таких мотивів для їх відхилення, що вбачається безпосередньо із текста листа ГУ ДПС у м. Києві за № 20108/і/26-15-07-01-02.

Також суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про відсутність у контрагентів-постачальників основних засобів з огляду на те, що недостатність/відсутність власних транспортних засобів, складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. При цьому відповідачем в акті перевірки не заперечується наявність саме у позивача необхідних основних засобів, працівників, складських приміщень, які є необхідними для такого роду діяльності.

Більш того такі твердження відповідача ґрунтуються виключно на аналізі узагальненої податкової інформації з наявних у розпорядженні у ГУ ДПС інформаційно-аналітичних ресурсів. В матеріалах справи відсутня інформація та документи, які б свідчили про проведення контролюючим органом перевірок контрагентів позивача, як наслідок, відсутнє належне документальне підтвердження відсутності у цих осіб необхідних трудових та виробничих ресурсів, наявності господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання щодо закупівлі товару, а отже відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами відсутність факту здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

До того ж податкова інформація щодо контрагентів сама по собі не може бути достатньою та беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій (подібного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 15.11.2022 № 815/4241/16).

Окрім того, відсутність у контролюючого органу інформації щодо використовуваних ТОВ «РОУДБУД», ТОВ «ЗУГ», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ НВП «УКРСТРОЙ» у господарській діяльності основних засобів могла бути зумовлена недотримання останніми податкової дисципліни (а саме обставинами неподання названими підприємствами окремої податкової/фінансової звітності чи неповного звітування ними щодо наявних у них об`єктів оподаткування). Разом з тим, у силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Також ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.Таким чином, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19, від 09.01.2023 у справі № 804/15301/15, від 24.01.2023 у справі № 820/665/16, від 17.05.2022 у справі № 808/2099/17, від 25.11.2021 № 813/288/16, від 28.10.2020 у справі N 500/305/19, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

Враховуючи все вищевикладене суд вважає, що висновки акта перевірки в частині порушення ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» приписів п.п. 44.1 і 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 ПК України не знайшли свого нормативного та документального підтвердження.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій платіжних інструкцій від 26.05.2023 № 3640 і № 3641, від 21.09.2023 № 4021, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києвісудових витрат по оплаті судового збору в сумі 26 840,00грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.12.2022 за № 391370701 і № 391380701.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд» (код ЄДРПОУ 41333478, адреса місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Єжена Поть`є, 12, оф. 222) витрати по оплаті судового збору в розмірі 26 840,00 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 вересня 2024 р.