Ухвала

від 17.09.2024 по справі 580/5264/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 вересня 2024 року справа № 580/5264/24м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Янківської В.П., розглядаючи у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

27.05.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших громадян, оформлене протоколом від 19.04.2024 №8, в частині відмови у встановленні статусу та видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б.

2) зобов`язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян повторно розглянути подання/звернення ОСОБА_1 та прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

3) зобов`язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

27.06.2024 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про його заміну первісного відповідача Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на належного відповідача Черкаську обласну державну адміністрацію. Клопотання обгрунтоване тим, що відповідно до Порядку від 11.07.2018 № 551, розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 27.11.2009 № 354 (в редакції розпорядження від 04.02.2020 № 72) утворено комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (Комісія), яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом облдержадміністрації, затверджено її склад та Положення. Згідно з п. 3 Положення, серед основних завдань Комісії, є розгляд питань, пов`язаних з визначенням статусу особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до пп. 2 п. 4 Комісія відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення щодо видачі (заміни, відмові у видачі) посвідчень відповідних категорій згідно із Порядком №551. Тобто, саме до компетенції комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших громадян віднесено розгляд поданих фізичними особами документів та прийняття рішень щодо встановлення (підтвердження) або відмови у встановленні статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.

31.03.2023 ОСОБА_1 отримано Експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №4052, в якому зазначено, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

З довідки Виконавчого комітету Канівської міської ради № 3781-01-18 від 23.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована та проживала по в м. Каневі з 10.07.1997 по 26.01.2005 року, 01.02.2005 р. по 05.06.2007 р., з 10.07.2007 року по 20.05.2008 р., з 10.06.2008 по 23.08.2013 року, 23.08.2013 р. по 08.08.2014 р., 29.08.2014 по 02.10.2014 р., з 16.10.2019 р. по даний час. До 01.01.2015 територія відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, відносилася до IV категорії радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи на ЧАЕС.

З довідки серії 12 ААГ №430571 від 05.04.2024 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України вбачається, що за наслідками повторного огляду позивачки їй встановлено І (перша) «Б» 05.04.2024 групу інвалідності з 05.04.2024. Дата наступного переогляду до 01.05.2026. Причина інвалідності пов`язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації із заявою щодо установлення їй статусу особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно витягу із протоколу № 8 від 19.04.2024 року засідання комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, вбачається що враховуючи діагноз, визначений в експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ МНС України від 31.03.2023 р. № 4052, та умови отримання статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи у дитячому віці (пункт 4 стаття 27), ОСОБА_1 відмовлено у визначенні статусу та видачі посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» категорії 1 серії Б, оскільки вона не належить до осіб зазначених в частині третій статті 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як свідчать вказані обставини, саме відповідач брав безпосередню участь у розгляді матеріалів позивачки та правовідносини щодо видачі їй нового посвідчення не виникли.

Згідно з п.9 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Стаття 48 цього Кодексу приписує, що суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Оскільки згода позивачки на заміну первісного відповідача відсутня, врахувавши встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заміни відповідача іншим суб`єктом владних повноважень.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає таке.

Частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що представником відповідача не наведено посилань на обставини, які можливо з`ясувати, та які докази на їх підтвердження чи спростування може бути надано лише в судовому засіданні. Також не підтверджено неможливість надання пояснень та доказів в межах спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

При цьому, суд також зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка в силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі "Ахеп v. Germany", рішення від 25.04.2002 у справі "Varela Assalino contre le Portugal"). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (ні в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 зазначеного кодексу, з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.

Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема, і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з частиною 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, обов`язок суду здійснити безпосереднє, всебічне, повне та об`єктивне дослідження доказів по справі не залежить ні від виду провадження, в якому розглядається адміністративна справа, ні від проведення судового засідання.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Враховуючи те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотань представника відповідачів слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2-20, 44-48, 160-165, 260-263 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотань Департаменту соціального захисту населення щодо заміни його належним відповідачем Черкаською обласною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 00022668) та щодо розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА