Постанова

від 18.09.2024 по справі 560/3665/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3665/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

18 вересня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти в рахунок погашення податкового боргу по земельному податку в сумі 11 547 202, 19 грн 19 коп з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 11 547 202,19 грн, яка утворилась внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб:

1. по Полонській ТГ на суму 42360,58 грн згідно податкових декларацій з плати за землю;

2. по Улашанівській ТГ на суму 288128,98 грн згідно податкових декларацій з плати за землю;

3. по Хмельницькій МТГ па суму 4964,80 грн згідно податкових декларацій з плати за землю;

4. по Волочиській ТГ на загальну суму 1191,87 грн згідно податкових декларацій з плати за землю;

5. по Судилківській ТГ на загальну суму 24866,96 згідно податкових декларацій з плати за землю;

6. по Славутській ТГ загальну суму 3506156,47 грн, згідно податкової декларації з плати за землю;

7. по Шепетівській ТГ на загальну суму 3787354,79 грн згідно податкових декларацій з плати за землю;

8. по Старокостянтинівській ТГ на загальну суму 3891837,05 грн згідно податкових декларацій з плати за землю;

9. по Миролюбненській ТГ на загальну суму 340,69 грн згідно податкових декларацій з плати за землю.

Вказана заборгованість підтверджується розрахунком суми позовних вимог, деклараціями, податковою вимогою, витягом з інтегрованої картки платника податку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до статті 67 Конституції України, на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За змістом підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пункт 57.1. статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкове зобов`язання визначене відповідачем самостійно в поданій декларації з податку на землю.

У визначені Податковим кодексом України строки відповідач не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання.

Суд вірно вказав, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є окремою юридичною особою, користувачем земельних ділянок, який подавав декларації з плати за землю, а тому є і платником цього податку.

При цьому, посилання відповідача на статтю 14 Закону України "Про Збройні сили України" №1934-XII, згідно якої земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування, суд вважає безпідставним.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів; зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Статтею 282 Податкового кодексу України були передбачені пільги щодо сплати податку для юридичних осіб; зокрема, від сплати податку звільнялися військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З 01.01.2015 Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, стаття 282 Податкового кодексу України викладена у новій редакції, що не передбачає вказаних пільг.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

До місцевих податків належить, зокрема, податок на майно (стаття 10 Податкового кодексу України), що згідно із статтею 265 Податкового кодексу України, складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Отже, відповідач відповідно до вимог Податкового кодексу України (норми якого є пріоритетними у спірних правовідносинах) не звільнений від обов`язку сплати земельного податку та не має відповідних пільг щодо його сплати.

Судом встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький самостійно подав контролюючому органу декларацію з земельного податку, є платоспроможною юридичною особою, а тому зобов`язаний виконувати взяті на себе податкові зобов`язання.

Водночас, суд вірно вказав, що недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення відповідача від сплати податків.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», введено карантин з 12.03.2020 з подальшим його пролонгуванням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 скасовано на всій території України дію карантину.

Згідно п. 4 глави 2 розділу III Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зартведженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 (далі - Порядку), після рознесення сум до інтегрованої картки платника автоматично проводиться розрахунок пені за правилами, визначеними главою 7 розділу ІІІ Порядку, та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.

Вказані суми пені нараховані в інформаційній системі органів ДПС автоматично згідно з реалізованим в ІТС «Податковий блок» за відповідним алгоритмом (формулою). Здійснення іншого, в тому числі «ручного» розрахунку пені зазначеними нормативно- правовими актами не передбачено.

Отже, на підтвердження позовних вимог контролюючим органом надано усі необхідні докази, які свідчать про наявність податкового боргу у відповідача.

За змістом пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України позивач надіслав відповідачу податкову вимогу про сплату податкового боргу форми "Ю" від 26.03.2015 №347-22.

Докази оскарження відповідачем зазначеної податкової вимоги, а також докази сплати ним податкового боргу суду не надані.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 87.2. статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За змістом пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог податкового органу щодо стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 11 547 202,19 грн з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки.

Отже, беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.