Ухвала

від 18.09.2024 по справі 320/7171/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 320/7171/23

адміністративне провадження № К/990/34913/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №320/7171/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бредлін Прайм» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бредлін Прайм» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу № 4053-п від 27 вересня 2020 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕДЛІН ПРАЙМ»;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 02 листопада 2022 року № 00297110702 щодо збільшення ТОВ «БРЕДЛІН ПРАЙМ» суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на суму 156 493,00 грн, штрафні (фінансові) санкції на суму 39 123,00 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 02 листопада 2022 № 00297140702 щодо зменшення ТОВ «БРЕДЛІН ПРАЙМ» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2022 року у сумі 872 180,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 02 листопада 2022 року №00297110702. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 02 листопада 2022 року №00297140702. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

12 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла вдруге подана касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №320/7171/23.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона дослівно повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року (провадження № К/990/31774/24).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій втретє касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17, від 15 лютого 2024 року у справі №640/5183/20, від 27 листопада 2023 року у справі №640/24273/19.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Верховний Суд в ухвалі від 29 серпня 2024 року про повернення раніше поданої касаційної скарги зауважив, що у касаційній скарзі скаржник не наводить, в чому саме він вбачає подібність правовідносин у справах (у яких викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, повертаючи раніше подану касаційну скаргу, Верховним Судом було зазначено, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали повну оцінку усім доказам та обставинам справи. Ураховуючи те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо неповної оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №320/7171/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов