Постанова від 17.09.2024 по справі 460/13803/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 460/13803/21

адміністративне провадження № К/990/25914/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 460/13803/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбуд» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування припису і постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року (суд у складі головуючого судді Дудар О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.) у справі № 460/13803/21

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Самбуд») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі по тексту - відповідач), у якому просив визнати протиправними та скасувати:

-припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 13 серпня 2021 року №РВ622/259/АВ/П;

-постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23 вересня 2021 року №РВ622/259/000042/ТД-ФС у розмірі 1080000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані припис та постанова є протиправними, оскільки жодних порушень трудового законодавства позивачем допущено не було.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , перебували з ТОВ «Самбуд» не у трудових відносинах, а в цивільно-правових. Такі правовідносини носили разовий характер і не супроводжувалися обов`язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не перебували в безпосередньому підпорядкуванні позивача, а лише виконували роботи - надавали послуги, обсяг та вид яких прямо обумовлений договорами, зазначені вище договори були спрямовані на кінцевий результат, а отже такі правовідносини не містять ознак трудових.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі №460/13803/21 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 13 серпня 2021 року №РВ 622/259/АВ/П.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23 вересня 2021 року №РВ622/259/000042/ТД-ФС.

Стягнуто на користь ТОВ «Самбуд» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору на суму 18470 грн 00 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишено без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі скасовано та направлено справу на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 13 серпня 2021року №РВ 622/259/АВ/П.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23 вересня 2021року №РВ622/259/000042/ТД-ФС.

Стягнуто на користь ТОВ «Самбуд» за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці судові витрати зі сплати судового збору у сумі 18470 грн 00 коп.

Рішення судів мотивовані тим, що суб`єктом владних повноважень було порушено вимоги частини одинадцятої статті 4 Закону № 877-V та пункту 8 Порядку №823 в частині порядку проведення інспекційного відвідування, що є самостійною підставою для скасування рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих за наслідками такого відвідування.

Зміст наказу не містить конкретної підстави перевірки, оскільки не вказано, яка саме інформація була отримана відповідачем та не зазначено джерела її походження, а тому наказ від 02 серпня 2021 року № 421 не відповідає критерію, встановленому пунктом 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо прийняття на підставі та у спосіб, що визначені законами України.

Дослідженими судами доказами підтверджується, що правовідносини між ТОВ «Самбуд» та наступними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мали разовий характер і не супроводжувалися обов`язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 460/13803/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Як підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийняті в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 183/6018/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 2040/5412/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 280/1379/19, від 18 жовтня 2022 року у справі № 460/13803/21, від 13 лютого 2018 року по справі № К/9901/2403/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 160/19160/21, від 24 січня 2019 року у справі № 592/5576/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 808/6079/14, тощо.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначено, що якщо допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду справи в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється. Тобто, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення перевірки.

Під час здійснення інспекційного відвідування та надалі, ТОВ «Самбуд» не було надано жодних зауважень, заперечень чи пояснень, які в подальшому могли бути враховані контролюючим органом. На час проведення перевірки та на момент винесення постанови позивачем були надані лише цивільно-правові договори та наявні в матеріалах справи специфікації, які не розкривають характер і види робіт, які повинен виконати виконавець.

Скаржник зазначає, що предметом договору, укладеного між позивачем та зазначеними працівниками є процес праці «опорядження та благоустрій території», що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Таким чином, ТОВ «Самбуд» здійснило фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

При новому розгляді справи судами попередніх інстанцій взагалі не було враховано всі обставини, що були підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року в адміністративній справі №460/13803/21 відкрито касаційне провадження.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Верховний суд ухвалою від 16 вересня 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 17 вересня 2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ТОВ «Самбуд» зареєстроване як юридична особа 03 квітня 2015 року. Видами економічної діяльності підприємства за КВЕД є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 41.10 Організація будівництва будівель; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

02 серпня 2021 року та 03 серпня 2021 року посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області на підставі наказу від 02 серпня 2021 року №421, відповідно до направлення від 02 серпня 2021 року №614-Н/09-27 проведено позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування щодо додержання законодавства у сфері праці у ТОВ «Самбуд».

За наслідками вказаного позапланового заходу державного нагляду (контролю) Управлінням Держпраці у Рівненській області складено акт від 13 серпня 2021 року №РВ622/259/АВ, у якому зафіксовано, зокрема:

02 серпня 2021 року о 15 год. 10 хв., за адресою вул. Бурова, 33, в м. Костопіль, Рівненська область, на території ТОВ «Західагропром» бетонні роботи виконували: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

03 серпня 2021 року о 12 год. 45 хв. за тією ж адресою на території ТОВ «Західагропром» роботи по в`язанню арматури виконували: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

У зазначеному акті констатовано, що за наслідками інспекційного відвідування ТОВ «Самбуд» виявлені порушення:

- частини першої статті 21 КЗпП України - ТОВ «Самбуд» не укладено трудовий договір з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за яким ці працівники зобов`язуються виконувати роботу, визначену угодою, підлягають внутрішньому трудовому розпорядку, а товариство зобов`язується виплачувати їм заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

- частини четвертої статті 24 КЗпП України - ТОВ «Самбуд» допущено до роботи осіб, саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

13 серпня 2021 року на підставі наведених висновків акта інспекційного відвідування інспектором праці Управління Держпраці в Рівненській області винесено припис №РВ622/259/АВ/П, яким зобов`язано директора ТОВ «Самбуд» усунути виявлені порушення у строк до 27 серпня 2021 року.

23 вересня 2021 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта, складеного за результатами проведення інспекційного відвідування від 13 серпня 2021 №РВ622/259/АВ, винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ622/259/000042/ТД-ФС, на ТОВ «Самбуд» накладено штраф у розмірі 1 080 000,00 (один мільйон вісімдесят тисяч) гривень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Держпраці у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується, згідно з Положенням про Управління Держпраці у Рівненській області, затверджене наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року № 84.

Таким чином, Управління Держпраці у Рівненській області є органом, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стосовно процедури проведення інспекційного відвідування необхідно зазначити наступне.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V), статтею 259 КЗпП України та Порядком № 823.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина третя статті 2 Закону № 877-V).

Отже, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

За змістом абзацу 3 статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Підстави для здійснення позапланових заходів передбачені частиною першою статті 6 Закону № 877-V.

Частиною ж другою-четвертою статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» КЗпП України. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21 серпня 2019 року №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формах, визначених абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 3 Поряду № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Верховний Суд зазначає, що інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення.

Підстави проведення інспекційних відвідувань щодо додержання законодавства про працю встановлені також у пункті 5 Порядку №823, відповідно до якого, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Колегія суддів КАС ВС зазначає, що з`ясування дотримання процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування) та її призначення є важливим питанням в межах спірних правовідносин.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 дійшов такого висновку:

«…незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Цей висновок, сформульований судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду під час розгляду податкової справи, має загальний характер і є застосовним до справи, що розглядається в частині оцінки правомірності перевірки та підстав її призначення та вплив цих обставин на правомірність рішень прийнятих за наслідками перевірки.

Аналогічний висновок щодо перевірки органів Держпраці викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 1940/1347/18 та від 15 вересня 2022 року у справі № 640/21270/21.

Судами попередніх інстанцій становлено, що згідно наказу від 02 серпня 2021 року № 421 «Про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління» підставою перевірки ТОВ «Самбуд» зазначено: «окреме доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 24 червня 2021 року №Д-223/1/4.1-21 та службова записка завідувача сектору з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю від 02 серпня 2021 року».

Цією службовою запискою до відома керівництва доведено інформацію отриману з доступних джерел про те, що існує ймовірність допущення працівників ТОВ «Самбуд» до роботи без оформлення трудових відносин.

Жодних належних та допустимих доказів походження отриманої інформації, відповідачем до суду надано не було.

Отже колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем обставин того, що службова записка начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю складена за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

Тому саме лише посилання на службову записку, не є достатньою підставою для прийняття наказу від 02 серпня 2021 року № 421, оскільки, підпункт 3 пункту 5 Порядку №823 передбачає прийняття рішення керівником органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з декількох підстав, що повинно бути визначено у наказі та направленні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що зміст наказу не містить конкретної підстави перевірки, оскільки не вказано, яка саме інформація була отримана відповідачем та не зазначено джерела її походження, а тому наказ від 02 серпня 2021 року №421 не відповідає критерію, встановленому пунктом 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо прийняття його на підставі та у спосіб, що визначені законами України.

Проведення заходу контролю за відсутності передбачених законом підстав до цього не може вважатись законним.

Досліджуючи законність прийняття оскаржуваних припису і постанови, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорювані припис та постанову про накладення на позивача штрафу прийнято відповідачем за порушення ТОВ «Самбуд» вимог частини першої статті 21 КЗп П України, за не укладення трудового договору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та частини четвертої статті 24 КЗпП України, за допуск вказаних осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суду слід відповісти на такі ключові питання:

1) чим відрізняються цивільно-правові відносини від трудових?;

2) чи підпадають під ознаки цивільно-правових відносини, які виникли між позивачем та працівниками, з якими були укладені цивільно-правові договори?

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, якою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 902, 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України).

Згідно із частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Таким чином, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.

Основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації). Не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.

Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у даній категорії справ (постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року по справі №813/2875/18, від 20 січня 2022 року по справі №815/657/18, від 13 липня 2022 року по справі №640/838/20, від 09 лютого 2022 року по справі №480/343/20).

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між позивачем та вказаними вище особами, а саме, чи носять такі правовідносини цивільно-правовий характер та регулюються Цивільним кодексом України, чи мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

Тобто, необхідно встановити характер виконуваної роботи, чи носила вона системний, постійний характер та пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин, чи спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.

Cуди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Самбуд» є генеральним підрядником на об`єкті «Адміністративно побутова будівля» (за адресою: вул. Бурова, 33, м. Костопіль, Рівненська область).

Між ТОВ «Самбуд» та ТОВ «Вентиляційні рішення «Вентсол» укладено договір підрядних будівельних робіт від 18 січня 2021 року № 18/01/21/2 на вищевказаному об`єкті.

Умовами зазначеного договору (пункт 3.2.1) передбачено, що підрядник має право за власний рахунок залучати інших субпідрядників.

Згідно з листом від 19 липня 2021 року, ТОВ «Самбуд» просило ТОВ «Вентиляційні рішення «Вентсол» погодити залучення субпідрядників для виконання робіт з опорядження та благоустрою на території, за адресою: вул. Бурова, 33, м. Костопіль, Рівненська область.

Листом від 24 липня 2021 року ТОВ «Вентиляційні рішення «Вентсол» не заперечило щодо залучення субпідрядників для виконання робіт з опорядження та благоустрою на території.

Перед укладенням договорів субпідряду з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 26 липня 2021 року було складено дефектний акт, в якому конкретизовано площу, одиницю виміру (об`єм роботи) на виконання послуг з опорядження та благоустрою на території (влаштування замощення).

Надалі погоджено договірну ціну на виконання послуг, складено локальний кошторис на будівельні роботи №07-01-01 (станом на 26 липня 2021 року), де конкретизовано вид робіт (вирівнювання ґрунту, підготовка основи, влаштування щебенево-піщаної основи, встановлення опалубки, в`язання арматурних сіток, бетонні роботи), кількість та вартість (450 кв.м на суму 36 600,00 грн.).

26 серпня 2021 року складено звіт про виконані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 роботи по об`єкту будівництва на суму 36 600,00 грн., підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року, виконавчу схему на виконані роботи.

27 серпня 2021 року будівельним експертом складено звіт про технічний стан бетонного замощення, влаштованого згідно з договорами від 26 липня 2021 року №27/07/2021, №31/07/2021, №28/07/2021, №32/07/2021, №34/07/2021, №26/07/2021.

Між ТОВ «Самбуд» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 були складені та підписані акти приймання-передачі наданих послуг від 28 серпня 2021 року №34/07/2021, №31/07/2021, №26/07/2021, №27/07/2021, №32/07/2021, №28/07/2021.

Згідно з відомістю на виплату грошей за договорами ЦПХ за серпень 2021 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 01 вересня 2021 року була виплачена винагорода в сумі 4 910,50 грн. кожному.

Згідно з платіжними дорученнями від 01 вересня 2021 року №963, №965, №964 ТОВ «Самбуд» із сум, належних зазначеним особам згідно з укладеними договорами, було сплачено ПДФО, військовий збір та ЄСВ.

Колегія суддів КАС ВС вважає, що долученими до матеріалів справи доказами підтверджуються висновки судів про те, що правовідносини між ТОВ «Самбуд» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мали разовий характер і не супроводжувалися обов`язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, аудіозапис інспекційного відвідування підтверджує, що жодних письмових пояснень у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у день проведення інспекційного відвідування відібрано не було. Жодних доказів на підтвердження описаних в акті від 13 серпня 2021року №РВ622/259/АВ обставин виконання робіт зазначеними особами під керівництвом начальника дільниці ТОВ «Самбуд» ОСОБА_7 відповідач до суду не надав.

Під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що надані цивільно-правові договори не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

Зі змісту вказаних вище договорів та актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що останні містять конкретний вид робіт, які виконані виконавцем, та вказана вартість таких робіт, тобто роботи спрямовані на кінцевий результат, що дає можливість кваліфікувати укладені угоди, як цивільно-правові, та не пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Вказане спростовує твердження касатора про те, що укладені між позивачем та зазначеними вище особами цивільно-правові угоди не містять вказівки на кінцевий результат наданих послуг, що є обов`язковою умовою таких угод.

Обставини, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, а саме застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 183/6018/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 2040/5412/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 280/1379/19, від 18 жовтня 2022 року у справі № 460/13803/21, від 13 лютого 2018 року по справі № К/9901/2403/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 160/19160/21, від 24 січня 2019 року у справі № 592/5576/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 808/6079/14, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду цієї справи.

Як вбачається зі змісту вказаних постанов, Верховний Суд застосував подібний підхід щодо розмежування поняття цивільно-правового договору та трудового договору. Проте, виходячи із обставин конкретної справи та аналізу відповідних цивільно-правових договорів, у кожному окремому випадку Верховний Суд дійшов висновку про наявність чи відсутність ознак трудових відносин між роботодавцем та працівниками.

Вказане свідчить про відсутність підстав для застосування наведеної вище практики Верховного Суду при вирішенні спірних правовідносин та спростовує доводи касатора в цій частині.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваних припису та постанови.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року в адміністративній справі № 460/13803/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.