Ухвала

від 19.09.2024 по справі 229/5853/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/5853/24

Провадження № 2-з/229/29/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Суддя Дружківського міського суду Донецької області Медінцева Н.М., при секретарі судового засідання Чабановій О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства Комерційний банк "Приват банк", третя особа ФГ Селянське Фермерське Господарство "Прометей", про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Дружківського міського суду Донецької області із позовною заявою до Акціонерного ТоваристваКомерційний банк"Приватбанк",третя особаФГ СелянськеФермерське Господарство"Прометей",про визнаннянезаконними діїАТ КБ"Приватбанк"щодо автоматичногосписання коштівта стягненнякоштів зкарткового рахункувідкритого наім`я ОСОБА_2 та стягненнябезпідставно списанихгрошових коштіву розмірі19135,63грн.за періодз 01.01.2023по 13.08.2024роки.

16 вересня 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства Комерційний банк "Приват банк", третя особа ФГ Селянське Фермерське Господарство "Прометей", про забезпечення позову. В обгрунтування зазначеної заяви представник заявника зазначив, що у вересня 2024 року, АТ КБ "Приват банк" знаву, самостійно не маючи на то правових підстав, автоматично списав з зарахованої суми пенсії у розмірі 2980,00 грн. суму 1490,00 грн. Всі ці наслідки тягнуть за собою збільшення позовних вимог.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, позов, дійшов до наступних висновків.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а захід забезпечення позову у виді зупинення стягнення з рахунків позивача , є видом забезпечення позову, передбаченим п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого необхідно задовольнити заяву про забезпечення позову та заборонити АТ КБ «ПриватБанк» списувати кошти з рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_2 .

При цьому, задовольняючи заяву ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства Комерційний банк "Приват банк", третя особа ФГ Селянське Фермерське Господарство "Прометей", про забезпечення позову до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконними дії АТ КБ "Приват банк" щодо автоматичного списання коштів та стягнення коштів, суд виходить з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача (який полягає не тільки у відновленні становища, яке існувало до порушення, але у запобіганні в подальшому порушенню прав заявника, у даному випадку - списанню коштів), за захистом яких він звернувся до суду.

В такому випадку, забезпечення позову шляхом заборони банку автоматично проводити списання грошових коштів із рахунків позивача на строк до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили є цілком доречним, обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Крім того, такий захід забезпечення жодним чином не перешкоджає господарській діяльності АТ КБ «ПриватБанк» і не порушує прав та інтересів банку, який після розгляду цього спору зможе, у випадку відмови в задоволенні позову, продовжити автоматичне списання коштів для погашення заборгованості.

При цьому, Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

За даних обставин доводи заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки заборона відповідачу автоматично проводити списання грошових коштів із карток позивача є тимчасовим заходом і направлена на запобігання незаконного списання коштів. Ці заходи забезпечення позову застосовані для гарантування виконання можливого рішення суду.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства Комерційний банк "Приват банк", третя особа ФГ Селянське Фермерське Господарство "Прометей", про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити Акціонерному товариству комерційний банк «Приват банк» вчиняти дії щодо автоматичного списання коштів з карткового рахунку відкритого на ім?я ОСОБА_2 до набрання судовим рішенням законної сили по справі за позовом ОСОБА_2 про визнання незаконними дії Акціонерного товариства комерційного банку «Приват банк» щодо автоматичного списання коштів за період з 01.01.2023 року по 13.08.2024 рік з карткового рахунку відкритого на ім?я ОСОБА_2 та стягнення з акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", (м. Київ вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь позивача ОСОБА_2 безпідставно списані грошові кошти в сумі 19135,63 грн. за період з 01.01.2023 року по 13.08.2024 рік.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.М. Медінцева