Рішення

від 18.09.2024 по справі 529/116/24

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/116/24

Провадження № 2/529/145/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пелих Н.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що з серпня 2022 року до листопада 2022 року вона проживала з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу. У листопаді 2022 року ОСОБА_2 дізнавшись про те, що вона вагітна, залишив її та стосунки між ними були припинені. 08 липня 2023 року вона народила дочку ОСОБА_3 . У вересні 2023 року відповідач приїхав до неї та запропонував одружитися і документально оформити батьківство на дочку ОСОБА_4 , так як до цього дочка мала її, позивачки, дівоче прізвище " ОСОБА_5 ". 12.09.2023 між нею та відповідачем було укладено шлюб. Цього ж дня, 12.09.2023, відповідач подав до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства і прізвище дочки було змінено з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . Після одруження із ОСОБА_2 вони проживали разом до кінця листопада 2023 року, після чого він її залишив із дитиною і став проживати окремо. Позивач вказує, що відповідач є військовослужбовцем, тобто отримує стабільний дохід, однак при цьому, ухиляється від обов`язку по утриманню їхньої спільної малолітньої дочки, яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, а також щодо утримання її, позивачки, як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягувати щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в місяць. Позивач також просить стягувати щомісячно з відповідача аліменти на її утримання як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею віку трьох років, в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 14.02.2024 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

01 квітня 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства.

Ухвалою суду від 09.04.2024 прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та об`єднано його в одне провадження із первісним позовом. Здійснено перехід з розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання до загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.05.2024 у справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновку експертизи.

Ухвалою суду від 16.07.2024 було поновлено провадження у справі у зв`язку із надходження висновку експертизи.

Ухвалою суду від 30.07.2024 залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 про оспорювання батьківства на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку із поданою про це заявою представника ОСОБА_2

30.07.2024 до суду надійшов відзив на позов, наданий представником відповіда ОСОБА_2 - адвокатом Пелих Н.М. У цьому відзиві на позов вказано, що ОСОБА_2 частково визнає позов та просить стягнути з нього щомісячно на користь позивача на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, оскільки висновком експертизи було підтверджено, що він дійсно є батьком ОСОБА_4 , а на утримання позивачки як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, аліменти у розмірі 1/12 частини всіх видів його доходу. У відзиві також вказано, що твердження позивачки у позовній заяві про те, що він ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини не відповідають дійсності, оскільки його мати ОСОБА_8 на його прохання перераховувала кошти позивачці на утримання дитини у листопаді та грудні 2023 року. Також позивачці безпосередньо передавалися кошти, підгузки та інші необхідні речі. Загалом відповідач ОСОБА_2 надавав матеріальну допомогу на утримання дитини до того часу, доки в нього не виникла підозра у тому, що він не є батьком дитини. Визначений позивачкою розмір аліментів на її утримання як непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини є завищеним, а тому є необхідність у його зменшенні до 1/12 частини. Відповідач як військовослужбовець дійсно нині отримує розмір грошового забезпечення який є вищим за середній розмір заробітної плати, однак основну його частину становить доплата за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100 000,00 грн. Проте умови, в яких нині знаходиться відповідач, вимагають значних витрат. Відповідачу ОСОБА_2 необхідні кошти для проживання (враховуючи неповне забезпечення державою потреб військовослужбовців): на їжу, засоби гігієни, військовий і не тільки одяг, взуття, заміну обмундирування та амуніції. Крім того, враховуючи важкі умови несення військової служби, відповідач змушений періодично звертатися за медичною допомогою та постійно підтримувати належний стан здоров`я. Відповідач нині не має у власності об`єктів нерухомості.

07.08.2024 до суду надійшло заперечення позивача ОСОБА_1 на відзив на позов. У цьому запереченні позивачка вказує, що відповідач навіть після отримання висновку судової молекулярно-генетичної експертизи, який підтверджує, що він є біологічним батьком малолітньої ОСОБА_4 , продовжує уникати своїх батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Доводи відповідача щодо зменшення розміру аліментів є необґрунтованими. При цьому, на утримання дитини необхідні значні кошти, враховуючи нинішні ціни.

08.08.2024 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, надане представником відповідача. У цьому запереченні представник відповідача просила врахувати раніше наданий відзив на позов та визначити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини, а на утримання позивачки як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у розмірі 1/12 частини.

Ухвалою суду від 13.08.2024 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позові та в судовому засіданні. Позивач зазначила, що вказані у відзиві на позов доводи відповідача є необґрунтованими. Вказала, що матір`ю відповідача лише двічі було перераховано кошти в загальному розмірі 10 000 грн, та одного разу свекруха принесла упаковку підгузків та харчування для дитини, що є вочевидь нодостатнім, оскільки дитина повністю знаходиться на штучному вигодовуванні. Внаслідок відсутності допомоги з боку чоловіка, вона змушена неофіційно підпрацьовувати пару днів на тиждень, залишаючи при цьому малолітню доньку,аби мати змогу її прокормити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, у раніше наданій суду заяві просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - адвокат Пелих Н.М. в судовому засіданні вказала, що сторона відповідача не заперечує проти стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини доходу відповідача та наполягає на зменшенні заявленого позивачкою розміру аліментів на її утримання як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 1/6 частини до 1/12 частини з підстав, вказаних у раніше наданому відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

В судовому засіданні було встановлено, що з серпня 2022 року до листопада 2022 року позивач ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) проживала з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила дочку ОСОБА_4 . Прізвище та по батькові дитини - ОСОБА_5 та ОСОБА_9 відповідно були зазначені у свідоцтві про народження за вказівкою матері згідно з ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану /а.с. 9-10/.

Сторони по справі 12 вересня 2023 року зареєстрували шлюб у Полтавському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 241, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с. 8/.

Цього ж дня, 12.09.2023, відповідач подав до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства і прізвище дочки ОСОБА_4 було змінено з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану /а.с. 9-10/.

Після одруження позивачки із ОСОБА_2 вони проживали разом до кінця листопада 2023 року, після чого він її залишив із дитиною і став проживати окремо, що не заперечувалося відповідачем.

Висновком експерта від 05.07.2024 № СЕ-19/117-24/9250-БД, наданого Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно є біологічним батьком малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (імовірність 99,9999 %) /а.с. 90-92/.

Судом встановлено, що малолітня дочка сторін у справі проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , позивачкою по справі, та перебуває на її утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 , який є батьком дитини, є працездатним, являється військовослужбовцем, отримує стабільний щомісячний дохід, який у декілька разів перевищує середній розмір заробітної плати /а.с. 44, 46-48, 111, 134/, ніяких матеріальних зобов`язань щодо утримання інших дітей чи непрацездатних осіб не має, але добровільно у достатньому розмірі матеріальної допомоги на утримання їхньої спільної з позивачкою малолітньої дитини не надає

При цьому, суд також враховує те, що у відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що надавав позивачці матеріальну допомогу на утримання дитини лише певний час та частково (шляхом перерахування його матір`ю коштів на рахунок позивачки у листопаді та грудні 2023 року та переданням особисто позивачці коштів, підгузків, інших речей для дитини). Відповідач підтвердив, що матеріальна допомога на дитину надавалася до того часу, коли в нього виникли підозри, що він не є батьком дитини.

Суд також враховує, що відповідачем та його представником не було надано суду доказів надання відповідачем на утримання малолітньої дочки матеріальної допомоги після складення висновку експерта від 05.07.2024, який підтвердив біологічне батьківство відповідача.

При розгляді позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини суд також враховує те, що відповідач повністю визнав заявлений позивачкою розмір таких аліментів саме в 1/4 частині усіх видів його заробітку (доходів).

Відповідно до ст. ст. 180, 182, 183 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частка заробітку (доходу), яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Встановивши те, що відповідач добровільно у повному обсязі не виконує покладеного на нього обов`язку на достатньому рівні утримувати малолітню дитину, хоча зобов`язаний утримувати останню до її повноліття, батьком дитини не надано суду належних та достатніх доказів щодо неможливості виконання ним аліментних зобов`язань, враховуючи передбачені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України обставини стосовно визначення розміру аліментів, беручи до уваги повне визнання відповідачем заявленого позивачкою розміру аліментів на утримання дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню та вважає за необхідне призначити аліменти на користь позивача на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 нині зайнята доглядом за малолітньою дитиною - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею віку трьох років, позивачка офіційно не працює, з липня 2023 року отримує доходи лише у вигляді щомісячної одноразової виплати при народженні дитини у розмірі 860,00 грн /а.с. 11/ та вимушено інколи підпрацьовує неофіційно, оскілики дитина знаходиться на штучному вигодовуванні, яке є дороговартісним, відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на її утримання як матері своєї дитини, хоча може надавати таку допомогу, бо є працездатним, отримує стабільну заробітну плату як військовослужбовець та згідно з ч. 2 ст. 84 СК України повинен таку матеріальну допомогу надавати позивачці.

При розгляді позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, суд враховує те, що відповідач частково визнав заявлений позивачкою розмір таких аліментів та просив його зменшити з 1/6 частини до 1/12 частини, посилаючись на обставини, вказані у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатним, являється військовослужбовцем, отримує стабільний щомісячний дохід, який у декілька разів перевищує середній розмір заробітної плати /а.с. 44, 46-48, 111, 134/.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він має будь-які матеріальні зобов`язання щодо утримання інших дітей, дружин чи непрацездатних осіб.

Заперечуючи щодо визначеного позивачкою розміру аліментів на її утримання, як дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, позивач посилався на те, що він як військовослужбовець (враховуючи неповне забезпечення державою потреб військовослужбовців) за власні кошти змушений здійснювати придбання військового та не тільки одягу, різної військової амуніції та обмундирування, харчування, ліків тощо, але при цьому будь-яких доказів на встановлення вказаних обставин суду не надав.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення заявленого позивачкою розміру аліментів, відповідач посилається на те, що у зв`язку із важкими умовами несення військової служби наявна необхідність періодичного звернення ним за медичною допомогою та постійного підтримання належного стану здоров`я. На підтвердження звернення до медичних закладів відповідачем надано довідки таких закладів та виписки із медичних карток стаціонарного хворого, однак при цьому не надано суду жодних доказів, які б підтверджували розмір витрачених ним коштів на лікування (наприклад, чеки з аптек, квитанції про оплату певних аналізів, медичних досліджень тощо).

Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити у повному обсязі позовну вимогу про щомісячне стягнення з відповідача на користь позивачки на її утримання як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею віку трьох років, аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів). Стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розпочати з 06 лютого 2024 року, тобто з дня подання позову до суду, і продовжувати до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до 08 липня 2026 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору в дохід держави, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір за дві позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку у загальному розмірі 2 422,40 грн (по 1 211,20 грн за кожну позовну вимогу) підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання малолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 06 лютого 2024 року і продовжувати до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на її утримання як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею віку трьох років, аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів).

Стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розпочати з 06 лютого 2024 року і продовжувати до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за дві позовні вимоги про стягнення аліментів у загальному розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текстрішення судускладено 19вересня 2024 року.

Головуючий О.С. Кириченко