Рішення

від 18.09.2024 по справі 2-606/2010

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

---

_ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_ ___ ____

Справа №2-606/2010

Пр. №2-др/521/83/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Замниборщ А.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кредитної спілки «Козацька» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про повернення кредиту, відсотків та штрафних санкцій,

встановив:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , КС «Козацька» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про повернення кредиту, відсотків та штрафних санкцій (справа №2-606/2010).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , КС «Козацька» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про повернення кредиту, відсотків та штрафних санкцій було задоволено (т. 1 а.с. 35-36).

Ухвалою суду від 19 червня 2018 було замінено сторону стягувача, а саме ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 38).

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року було частково відновлене втрачене судове провадження у цивільній справі №2-606/10 (т. 1 а.с. 45-46).

Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року скасовано, справу №2-606/10 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 149-153, 181).

Ухвалою суду від 17 січня 2024 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження (т. 3 а.с. 16-17).

У січні 2024 року, представник ОСОБА_1 , діючий на підставі довіреності від 14 травня 2023 року, звернувся до суду із заявою, згідно якої останній просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені останнім витрати на надання йому правової допомоги в розмірі 21500,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 безпідставно звернулась до суду та вимагала задовольнити її заяву про заміну сторони виконавчого провадження, примусило ОСОБА_1 захищати свої права та інтереси у суді, звертатись до адвокатів з метою отримання правової/правничої допомоги, витрачати кошти на правову допомогу адвокатів, надання ними консультацій, складання та подання до суду необхідних для розгляду справи процесуальних документів та участь у судових засіданнях (т. 3 а.с. 29-35, 36-38).

ОСОБА_1 та його представник, діючий на підставі довіреності від 14 травня 2023 року, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце слухання справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Через канцелярію суду надали клопотання, згідно якого підтримали подану заяву в повному обсязі, просили суд її задовольнити та розглянути справу за їх відсутності (т. 3 а.с. 211).

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце слухання справи повідомлялися відповідно до вимог ст.128 ЦПК України (т. 3 а.с. 183, 184, 185, 186, 210).

Раніше, ОСОБА_2 надала через канцелярію суду клопотання про зменшення розміру судових витрат, в обґрунтування якого зазначила, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та значенням справи для сторони, у тому числі вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (т. 3 а.с. 81).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Малиновського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільно-процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , КС «Козацька» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про повернення кредиту, відсотків та штрафних санкцій (справа №2-606/2010).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , КС «Козацька» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про повернення кредиту, відсотків та штрафних санкцій було задоволено (т. 1 а.с. 35-36).

Ухвалою суду від 19 червня 2018 було замінено сторону стягувача, а саме ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 38).

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року було частково відновлене втрачене судове провадження у цивільній справі №2-606/10 (т. 1 а.с. 45-46).

Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року скасовано, справу №2-606/10 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 149-153, 181).

Ухвалою суду від 17 січня 2024 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження (т. 3 а.с. 16-17).

Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір витрат ОСОБА_1 пов`язаних з наданням йому правничої допомоги у суді першої інстанції у зв`язку з розглядом справи №2-606/10 (пр. №6/521/83/24) за заявою ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження, підтверджується:

- довіреністю від 14 травня 2023 року;

- договором про надання правової допомоги від 14 травня 2023 року;

- додатковою угодою від 14 травня 2023 року до договору про надання правової допомоги;

- актом прийому-передачі наданих послуг від 22 січня 22024 року за договором про надання правової допомоги від 14 травня 2023 року;

- рахунком-фактурою від 22 січня 2024 року №1/01/2024 року;

- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000963/2;\

- деталізованим розрахунком витрат від 22 січня 2024 року;

- квитанцією від 22 січня 2024 року.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Досліджуючи критерії співмірності витрат на правничу допомогу, суд також враховує, що дана справа є справою незначної складності.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Разом з тим, у разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини цієї справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги заперечення ОСОБА_2 щодо стягнення витрат на правничу ОСОБА_1 допомогу, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 15000,00 грн.тому, подана заява представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені останнім у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 15000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 260, 261, 264, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кредитної спілки «Козацька» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про повернення кредиту, відсотків та штрафних санкцій задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за заявою ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кредитної спілки «Козацька» до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про повернення кредиту, відсотків та штрафних санкцій, яким доповнити резолютивну частину ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року наступним абзацом:

Стягнути з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на правову допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2024 року.

Суддя О.М. Сегеда