Ухвала

від 19.09.2024 по справі 630/929/24

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 630/929/24 Провадження № 2/630/353/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Люботин

Суддя Люботинського міського суду Харківської області Сухоруков І.М. розглянувши клопотання адвоката Шмуйлової Інни Миколаївни, яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко Світлана Леонідівна, Люботинська міська рада Харківської області, про визнання недійсним правочину та поділ спільного майна подружжя,

встановив:

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Шмуйлова І.М. звернулася до суду із даним позовом, у якому просила:

1) Визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , укладений 18.02.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та посвідчений приватним нотаріусом Гонтаренко С.Л.;

2) застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення сторін у попередній стан, а саме припинити право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;

3) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;

4) скасувати рішення виконкому Люботинської міської ради від 11.07.2000 №800 в частині визнання на праві приватної власності в цілому за ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;

5) визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;

6) провести поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у наступний спосіб: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову зазначено про те, що позивачка та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 1968 року по 1985 рік, та мали спільний бюджет і вели спільне господарство. З 1978 року вони почали будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який був побудований у 1979 році за спільні кошти подружжя і є спільним сумісним майном сім`ї. У 1988 році Харківським районним судом Харківської області розглядався позов між ним про поділ спільного майна подружжя і рішенням від 27.05.1988 за позивачкою визнано право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку. У подальшому на рішення суду ОСОБА_3 подавалася касаційна скарга. Позивачка не звернулася своєчасно за отриманням судового рішення, оскільки протягом тривалого часу хворіла, що підтверджується довідкою МСЕК. В лютому 2023 року позивачка випадково дізналася про спірний договір дарування, на який вона не давала згоди.

19.09.2024 представник позивачки системою електронний суд подала клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . На обґрунтування клопотання вказала, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово висловлювався про намір продати вказаний житловий будинок. Позивач вважає, що право власності на будинок ОСОБА_2 було набуто за недійним договором дарування. Відчуження спірного нерухомого майна в подальшому ускладнить виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено. До клопотання про забезпечення позову додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн.

Відповідно дочастин 1та 2ст.149ЦПК України,суд зазаявою учасникасправи маєправо вжитипередбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно дочастини 1статті 153ЦПК України,заява прозабезпечення позовурозглядається судомне пізнішедвох днівз дняїї надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Види заходів забезпечення позову перелічені у ст.150 ЦПК України та містять такий вид забезпечення як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Згідно пункту 10 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За змістом зазначених норм убачається, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом. Такий правовий висновок викладений у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд, виходячи з конкретних доказів та обставин справи, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

В даному випадку частка нерухомого майна, на яке представник позивачки просить накласти арешт, є предметом позову. Представником позивачки наведено доводи про можливе відчуження одним із відповідачів даного нерухомого майна, і такі доводи заслуговують на увагу. У зв`язку із цим, невжиття заходу забезпечення позову може призвести до відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті.

Разом із цим, суд вважає, що співмірним способом забезпечення позову у даному випадку буде заборона відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Такий захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття такого заходу забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача або зробити виконання судового рішення неможливим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заявуадвоката Шмуйлової Інни Миколаївни, яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 про забезпеченняпозову задовольнити частково.

Накласти заборону відчуження на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який на даний час зареєстровано за ОСОБА_2 , шляхом заборони його відчуження будь-яким способом до вирішення справи по суті.

Допустити негайне виконання вжитих заходів забезпечення позову.

Копію ухвали для подальшого виконання видати представнику позивачки або позивачці, а також направити для відома іншим сторонам у справі.

Ухвала може бути оскаржена доХарківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І.М. Сухоруков