Рішення

від 17.09.2024 по справі 499/511/24

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №499/511/24

Провадження №2/701/325/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого-судді -Маренюка В. Л. за участі секретаря-Філіпчак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка матеріали за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа: Служба у справах дітей Іванівської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

На підставу своїх вимог спирається на те, що у відповідності з вимогами ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Зазначений позов подається як крайній захід, що здійснюється в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.10.2013 року по 29.07.2022 рік.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області у цивільній справі № 499/143/22 від 29.06.2022 року, шлюб між сторонами було розірвано, визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Після припинення шлюбних відносин сторони не спілкувалися, жодних стосунків не підтримують.

Вихованням, забезпеченням та піклуванням про дітей займається мати. Відповідач з дітьми не бачиться, не цікавиться їх життям. Не приймає участі в забезпеченні базових потреб дітей.

Фактично батько, ОСОБА_3 , самоусунувся від виконання своїх обов`язків щодо дітей та не приймає участі у їх вихованні, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться здоров`ям та успіхами дітей, не хвилюється за їх добробут.

18 квітня 2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Позивач разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 та дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Діти наразі вже звикли жити з матір`ю та її чоловіком ОСОБА_7 , якого вони вважають та називають татом, та саме матір та ОСОБА_7 , вважають своєю сім`єю та найріднішими людьми. Саме з ними діти діляться своїм життям та вони є опорою для дітей.

При цьому сторони майже не спілкуються та вирішення спільних питань щодо життя дітей є неможливим.

Позивач, будучи фактично єдиним із батьків, хто займається вихованням дітей, не може вирішити ряд питань та вчинити ряд дій в інтересах дітей. Мати займається всебічним розвитком дітей, оскільки діти відвідують різноманітні гуртки, оздоровленням. Відвідування гуртків надає змогу дітям виїжджати, в тому числі за кордон, з різними змаганнями. Надання можливості дітям в повній мірі реалізувати свої таланти, можливість оздоровлення вимагає дій зі сторони батьків - надання дозволів, оформлення страхування, фінансові вкладення, тощо. Мати, все це робить в рамках її можливостей. Однак з урахуванням відсутності відповідача в житті дітей, вони фактично позбавлені права виїзду за кордон до повноліття.

Позивач забезпечує себе та дітей всім необхідним, постійно займається розвитком дітей, піклується про їх фізичний та моральний стан, хвилюється за майбутнє дітей та всіляко їх підтримує.

В добровільному порядку фінансової допомоги відповідач дітям не надає, аліменти - не стягуються.

Фінансово дітей забезпечує позивач та її чоловік ОСОБА_7 , який фактично взяв на себе батьківський обов`язок перед дітьми.

Вказане також підтверджується довідкою Іванівської селищної ради від 02.04.2024 № 01/03-44/24/826.

28.03.2024 року комісією у складі начальника, головного спеціаліста служби у справах дітей Іванівської селищної ради та начальника відділу з надання соціальних послуг було проведено обстеження житлово-побутових умов позивача та її сім`ї, підставою проведення стала заява позивача, щодо отримання посвідчення багатодітної родини, за результатом обстеження було складено акт обстеження житлово-побутових умов. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 28.03.2024 року, на момент перевірки в будинку ОСОБА_10 чисто, прибрано, затишно. Відповідач, рідний батько, малолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зовсім не цікавиться дітьми, не надає жодної допомоги. Забезпечує родину та займається вихованням дітей чоловік ОСОБА_7 .

Маючи реальну можливість, відповідач систематично ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, по вихованню дітей, а саме: свідомо не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, про підготовку до самостійного життя, не надає будь-якої матеріальної допомоги.

Відповідно до довідки Іванівського ліцею імені Б.Ф. Дерев`янка від 26.04.2024 р. № 02-13/158, рідний батько ОСОБА_4 , жодного разу не поцікавився у класного керівника навчальною діяльністю ОСОБА_12 , його поведінкою у Ліцеї, не відвідує шкільні заходи.

Відповідно до довідки Іванівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золотий ключик» від.24.04.2024 № 9, зі слів вихователя ЗДО, тато ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , жодного разу не приводив дитину в дитячий садок, жодного разу не відвідував батьківські збори, не цікавився життєдіяльністю дитини в ЗДО.

Наразі вже тривалий час відповідач участі у вихованні спільних дітей не бере, не спілкується з ними, не надає ніякої матеріальної, духовної та батьківської підтримки, що впливає на фізичний та моральний розвиток дітей як складової виховання. Батько не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу та не створює жодних умов для здобуття дітьми освіти. Життям, вихованням та розвитком дітей не цікавиться. Відповідач не враховує необхідність готувати підґрунтя для належного рівня освіти дітей, здобуття та розвитку ними інших здібностей, виготовляти та отримувати документи для можливого виїзду за кордон, тощо.

Будь-яких перешкод для виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, позивач ніколи не чинила та не чинить зараз. Навпаки позивач всіляко намагалася сприяти спілкуванню батька та дітей, однак такі намагання за відсутності інтересу з боку відповідача не дали результату, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні просив позбати відповідача батьківських прав та незтягувати з нього аліменти, судові витрати та витрати на првову допомогу. Уточнені позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судовому засіданні уточненні позовні вимоги визнав та не заперечував на позбавлення його батьківських прав.

Представники третьої особи: Служба у справах дітей Іванівської селищної ради до суду не з`явився, однак надав суду заяву, в якій просить справу слухати в його відсутності та не заперечвав проти задоволення позовних вимог.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

У відповідності з вимогами ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.10.2013 року по 29.07.2022 рік.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області у цивільній справі № 499/143/22 від 29.06.2022 року, шлюб між сторонами було розірвано, визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Вихованням, забезпеченням та піклуванням про дітей займається мати. Відповідач з дітьми не бачиться, не цікавиться їх життям. Не приймає участі в забезпеченні базових потреб дітей.

Відповідач самоусунувся від виконання своїх обов`язків щодо дітей та не приймає участі у їх вихованні, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться здоров`ям та успіхами дітей, не хвилюється за їх добробут.

18 квітня 2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Позивач разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 та дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач забезпечує себе та дітей всім необхідним, постійно займається розвитком дітей, піклується про їх фізичний та моральний стан, хвилюється за майбутнє дітей та всіляко їх підтримує.

28.03.2024 року комісією у складі начальника, головного спеціаліста служби у справах дітей Іванівської селищної ради та начальника відділу з надання соціальних послуг було проведено обстеження житлово-побутових умов позивача та її сім`ї, підставою проведення стала заява позивача, щодо отримання посвідчення багатодітної родини, за результатом обстеження було складено акт обстеження житлово-побутових умов. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 28.03.2024 року, на момент перевірки в будинку ОСОБА_10 чисто, прибрано, затишно. Відповідач, рідний батько, малолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зовсім не цікавиться дітьми, не надає жодної допомоги. Забезпечує родину та займається вихованням дітей чоловік ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки Іванівського ліцею імені Б.Ф. Дерев`янка від 26.04.2024 р. № 02-13/158, рідний батько ОСОБА_4 , жодного разу не поцікавився у класного керівника навчальною діяльністю ОСОБА_12 , його поведінкою у Ліцеї, не відвідує шкільні заходи.

Відповідно до довідки Іванівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Золотий ключик» від.24.04.2024 № 9, зі слів вихователя ЗДО, тато ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , жодного разу не приводив дитину в дитячий садок, жодного разу не відвідував батьківські збори, не цікавився життєдіяльністю дитини в ЗДО.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, при цьому, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 СК України, яка закріплює обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, а також зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до положень ст. 157 СК України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.

Судом встановлено, що має місце факт ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Аналогічні роз`яснення викладені у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Ураховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто прав наданих батькам до досягнення їх дитиною повноліття на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

За змістом роз`яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7.12.2006 р. у справі «Хант проти України»).

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Суд вважає, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо своєї дитини та винятковості даного випадку, яка свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо малолітніх дітей, на не заперечував сам відповідач, тому позов про позбавлення батьківських прав підлягає до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 76-81, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 19, 150, 157, 164-166 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2 ) батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 19.09.2024 року.

СуддяВ. Л. Маренюк