Рішення

від 11.09.2024 по справі 761/6129/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6129/24

Провадження № 2-а/761/383/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого-судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Лаврук Ю.В.

за участі:

представника позивачки: Ковальова В.М.

представника відповідача: Садовського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В :

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідача: Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), в якому просила суд:

-визнати незаконною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності Серія 2КІ №0000947634 від 29 січня 2024 року і закрити провадження у праві про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що їй, на праві власності належить транспортний засіб - TOYOTA RAV 4 (державний номерний знак: НОМЕР_1 ). 29 січня 2024 року о 13 год. 45 хв., по вул Б.Хмельницького, 53 у м. Києві, вона здійснила зупинку належного їй вищезазначеного транспортного засобу біля свого помешкання для здійснення розвантаження автомобіля ( ліків, запчастин для дронів на потреби ЗСУ). Занісши до квартири речі та повернувшись до автомобіля, виявила його відсутність. З?ясувала через ? Київ Цифровий?, що її автомобіль було евакуйовано на штрафмайданчик. Про що, складено постанову про накладення адміністративного стягнення Серія 2КІ № 0000947634 від 29 січня 2024 року та притягнуто позивачку до відповідальності за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із застосуванням тимчасового вилучення транспортного засобу, шляхом направлення його на спеціальний майданчик. На думку позивачки, вищезазначена постанова є незаконною, необгрунтованою, винесена з порушенням норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

У позовній заяві зазначено, що вищезазначене правопорушення зафіксовано за допомогою АРМ інспектора, що є неприпустимим та не може прийматися до уваги, як належний доказ. Крім того, на думку позивачки, вона здійснила не стоянку, а саме зупинку для здійснення розвантаження допомоги волонтерам. Також, у постанові про накладення адміністративного стягнення, відповідачем зазначено, що порушення мало місце за адресою: вул. Б.Хмельницького, 53 у м. Києві, однак, дана обставина не відповідає дійсності, так як, автомобіль знаходився за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 86. На думку позивачки, інспектором, при складанні оспорюваної постанови не правильно зазначено кваліфікацію за ч.3 ст.122 КУпАП, відповідно до якої її ( ОСОБА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також, позивачкою зазначено, що відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП та не з`ясував усіх необхідних обставин справи, та прийшов до хибного висновку при встановлені суті правопорушення за постановою - ?транспортний засіб, поставлений на стоянку, створює перешкоди для руху пішоходів?. Відповідачем не було встановлено чи існують підстави притягнення позивачки саме за порушення ч.3 ст.122 КУпАП при порушенні пп.?д? п.15.10 ПДР. Сфотографовані заміри та долучені, як доказову базу по адміністративному правопорушенню є лише припущенням про створення перешкод для пішоходів. І не може вважатись доказом винуватості та формувати склад правопорушення за визначеними відповідачем нормами КУпАП та ПДР. Адже, відповідачем додано фото з заміром відстані між ТЗ та бордюрним каменем пішохідної доріжки, на якому можна побачити, що ця відстань становить 134 сантиметри. До того ж, на фото можна побачити, що відстань між транспортним засобом та бордюрним каменем пішохідної доріжки (забором) є достатньою для проходу пішоходів, тому, зазначене правопорушення не може кваліфікуватися так, як це зроблено відповідачем. Це свідчить про упередженість та необ`єктивність відповідача. Отже, відповідачем не виконано, зокрема, вимоги ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що прямо суперечить завданню провадження в справах про адміністративні правопорушення. Із доказової бази не вбачається, що позивачка здійснила правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме порушила саме пп. ?д? п.15.10 ПДР; належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів цього не надано. Притягнення до відповідальності ґрунтується лише на припущеннях, про ймовірні перешкоди для руху пішоходів, що є недопустимим, враховуючи приписи Конституції України. Доказів вини позивачки зі ?створення перешкод для руху пішоходів? в матеріалах справи, доказовій базі - немає. А тому, на думку позивачки, відповідач виніс неправомірну постанову в справі про адміністративне правопорушення (встановлюючи суттю правопорушення саме створення перешкод для руху пішоходів) та кваліфікуючи його за ч.3 ст. 122 КУпАП

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи визначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19 березня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) про заміну неналежного відповідача на належного - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2024 року ухвалено: продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) про визнання незаконною та скасування постанови за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 червня 2024 року протокольною ухвалою суду неналежного відповідача Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) замінено на належного - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації).

17 липня 2024 року, через систему Електронний суд від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов. Свої заперечення представник відповідача обгрунтовує тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необгрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивачкою було порушено п.15.10. ПДР, так як останньою було здійснено стоянку на краю тротуара, залишивши місце для пішоходів лише 134 см., що створювало перешкоду для руху пішоходів та складено постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. При складанні постанови про накладення адміністративного стягнення, інспектором з паркування було помилково зазначено номер будинку 53, а не 86, однак, дана обставина не впливає на відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні. Фіксація порушення була здійснена за допомогою АРМ іспектора, який має функції запису та є складовою частиною інформаційно-телекомунікаційної системи ?Платформа цифрових мобільних сервісів ?Київ цифровий?, комплексна система захисту інформації, яка має відповідний атестат відповідності Держспецзв?язку. Отже, наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного правопорушення, а тому, позовні вимоги останньої не підлягають задоволенню. Оскільки, на думку представника відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання постанови про накладення адміністративного стягнення та її скасування не підлягають задоволенню, а тому, позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу також не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивачки на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коржук О.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 29 січня 2024 року серії 2КІ №0000947634, відповідно до якої, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680, 00 грн.

З постанови вбачається, що 29 січня 2024 року о 13 год. 45 хв. транспортний засіб ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Б.Хмельницького, 53 в м. Києві, поставлено на стоянку, створює перешкоду для руху пішоходів, чим порушено п 15.10 д) ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: термінал: АРМ Інспектора.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що власником транспортного засобу ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 є позивачка ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України ?Про дорожній рух? визначено, що учасники дорожнього руху зобов?язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п.1.1 ПДР, відповідно до Закону України ?Про дорожній рух? встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.

Як передбачено ч.1 статті 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування (ч.3 статті 219 КУпАП).

Інспектори з паркування мають право наклади адміністративні стягнення на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектори з паркування зобов?язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Також інспектори здійснюють фотофіксацію (відеозапис) порушень ПДР в розділі стоянки, зупинки, та притягнення до адміністративної відповідальності.

Підпунктом ?д? п.15.10 ПДР України зазначено, що стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п?ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка, суб?єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Положеннями ст.14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об?єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов?язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно на ці правовідносини поширюється положення ч.4 ст.258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом, при складенні оскаржуваної постанови інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки технічним засобом АРМ Інспектор про що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП вказано у постанові.

Веб-сайт, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові, kyiv.digital/penalty/check через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - номер постанови від 29 січня 2024 року, де містяться фото транспортного засобу ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме містить п?ять фотознімків, виконаних з різних ракурсів, які відображають: дату порушення - 29 січня 2024 та час вчинення правопорушення - з 13:45:28.

Окрім того, представником позивачки не заперечувався факт розміщення власного транспортного засобу ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 на тротуарі.

Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху України стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов?язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

З боку позивачки суду не було надано доказів, що зупинка транспортного засобу нею здійснення саме для розвантаження, як і не було встановлено таких доказів під час розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху України тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Разом з тим лінією між тротуаром та проїзною частиною є укладений бордюрний камінь.

Зі змісту матеріалів фотофіксації, також вбачається, що транспортний засіб ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачці, здійснює стоянку безпосередньо на тротуарі, та інспектором здійснено заміри відстані між транспортним засобом та бордюрним каменем пішохідної доріжки, вказана відстань становить 134 сантиметри.

Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками в силу прямої норми ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, що не потребує окремого доказування шляхом встановлення додаткових обставин.

Відповідачем на підтвердження факту порушення позивачкою правил зупинки транспортного засобу, що зафіксовано у режимі фотозйомки, надано фотокопії зображення транспортного засобу у кількості п?яти зображень транспортного засобу, отриманих з різних ракурсів.

Зазначені фотокопії містять дату та час здійснення фотозйомки, дані щодо місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об?єктів, містять вичерпний обсяг інформації для встановлення марки транспортного засобу, серії та номеру його державної реєстрації.

Суд вважає безпідставними твердження представника позивача, в тім, що між транспортним засобом та бордюрним каменем пішохідної доріжки відстань є достатньо для проходу пішоходів, так як, складає 134 см., з огляду на наступне.

Як вбачається із наданих фотокопій, які підтверджують, що транспортний засіб позивачки розміщений на тротуарі таким чином, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, оскільки, своїм розташуванням дійсно створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі, осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.

Крім того, пішоходи не повинні обмежуватись 134 сантиметрами тротуару для безперешкодного та безпечному руху по ньому яких, на думку позивачки, достатньо для руху пішоходів. Однак, наявна відстань унеможливлює рух тротуаром одночасно двох інвалідних візків, або їх зустрічний роз`їзд, чи рух декількох пішоходів одночасно, чи рух двох пішоходів із дитячими колясками, оскільки, як уже зазначалось, відстань від транспортного засобу ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 , який залишено позивачкою на тротуарі та бордюрним каменем пішохідної доріжки, становить лише 134 см.

Окрім того, суд вважає, за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту ?в? пункту 15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Більш того, місце розташування транспортного засобу ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 на тротуарі свідчить про те, що автомобіль позивачки своїм розташуванням дійсно створить перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками, що є очевидним та безспірним.

Суд вважає, що відповідачем надані фото автомобіля, які дійсно підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачкою та свідчать про не змістовність доводів останньої, викладених у позовній заяві, якими вона обґрунтовує неправомірність її притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, автомобіль позивачки було припарковано з порушенням ПДР України, отже, наявне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, яке належним чином зафіксоване.

Суд зазначає, що зазначені речові докази відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та містить інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Встановлено, що на виконання вказаних вище приписів чинного законодавства України відповідачем було здійснено фотофіксацію, вказаних обставин в кількості п?яти зображень з різних ракурсів.

Крім того, суд також не приймає пояснення представника позивачки в тім, що в постанові про накладення адміністративного стягнення інспектором невірно зазначено номер будинку, біля якого зафіксовано правопорушення, так як, дані твердження не впливають на обставини вчинення правопорушення.

Згідно з статтею 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 5 статті 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення: прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Встановивши відповідальну особу, а саме позивачку, за якою зареєстровано транспортний засіб ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 , інспектором з паркування винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 29 січня 2024 серія 2КІ № 0000947634 за порушення вимог частини третьої статті 122 КУпАП.

Відповідно до п. 2 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 990 ( далі - Постанова № 990), тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 265-4 КУпАП, тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих. Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.

Як уже зазначалось, що згідно ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.

Пунктом 3 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затверджений постановою КМ України від 14 листопада 2018 року №990 визначено, що зберігання тимчасового затриманих транспортних засобів здійснюється на спеціальних майданчиках чи стоянках Національної поліції її територіальних (у тому числі міжрегіональний) органів, а також підприємств, установ та організацій, з якими територіальними органами Національної поліції укладено договору про надання послуг із зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Пунктом 12 Постанови № 990 визначено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, відбувається невідкладно за зверненням відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент учинення правопорушення. Умовами повернення зазначеним особам транспортного засобу є оплата вартості послуг з доставлення та/або зберігання транспортного засобу та сплата штрафу за вчинене правопорушення.

Відповідно до ст. 265-4 КУпАП, повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи наявність у відповідача підстав для здійснення вказаних дій, також відсутності будь-яких порушень під час їх здійснення, суд приходить до висновку про те, що відповідач під час складання 29 січня 2024 року акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, який було доставлено для зберігання на спеціальний майданчик, діяв на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством.

А тому, твердження представника позивачки в тім, що були допущені порушення під час складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу не приймаються до уваги, так як у разі виявлення таких порушень, транспортний засіб не було б поміщено на спеціальний майданчик на зберігання. Крім того, оскільки, порушення було зафіксовано в режимі фотозйомки, таке затримання транспортного засобу відбувається без присутності понятих. Що вказує на відсутність порушень в частині відсутності понятих при складанні акту, на що, було звернуто увагу представника позивачки.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб?єкт владних повноважень зобов?язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивачка повинна заперечувати проти доводів суб?єкта владних повноважень.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що доказів неправомірної поведінки Головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) Коржука О.В. з боку позивачки суду не надано не було, а приймаючи оскаржувану постанову, інспектор з паркування реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.

Крім того, суд приймаючи рішення звертає увагу на те, що відповідно до висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 17 травня 2018 року у справі №670/346/17, було зазначено наступне: ? доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (передбачені статтею 251 КУпАП )?.

В справі ЄСПЛ ?Пономарьов проти України? (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами.

Суд вважає, що відповідач виконав обов?язок, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС та надав суду докази щодо правомірності прийнятого ним рішення стосовно позивачки.

З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що головним інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення серія від 06.04.2023 серія 2КІ № 0000128420.

Крім того, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов?язок суб?єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов?язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням положень ст.286 КАС України, суд, прийшов до висновку, що позивачкою не доведено відсутність підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому, відсутні підстави для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Таким чином, інші доводи позивачки не впливають на вищевказані висновки суду

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.122, 152-1, 255, 258, 279-1, 288, 289КУпАП, ст.ст.5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) (ЄДРПОУ 34926981, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: