ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/6129/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кондратенко О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати незаконною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності Серія 2КІ №0000947634 від 29 січня 2024 року і закрити провадження у праві про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , на праві власності належить транспортний засіб - TOYOTA RAV 4 (державний номерний знак: НОМЕР_1 ). 29 січня 2024 року о 13 год. 45 хв., по вул Б.Хмельницького, 53 у м. Києві, вона здійснила зупинку належного їй вищезазначеного транспортного засобу біля свого помешкання для здійснення розвантаження автомобіля ( ліків, запчастин для дронів на потреби ЗСУ). Занісши до квартири речі та повернувшись до автомобіля, виявила його відсутність. З?ясувала через ?Київ Цифровий?, що її автомобіль було евакуйовано на штрафмайданчик. Про що, складено постанову про накладення адміністративного стягнення Серія 2КІ № 0000947634 від 29 січня 2024 року та притягнуто позивачку до відповідальності за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із застосуванням тимчасового вилучення транспортного засобу, шляхом направлення його на спеціальний майданчик. На думку позивачки, вищезазначена постанова є незаконною, необґрунтованою, винесена з порушенням норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
У позовній заяві зазначено, що вищезазначене правопорушення зафіксовано за допомогою АРМ інспектора, що є неприпустимим та не може прийматися до уваги, як належний доказ. Крім того, на думку позивачки, вона здійснила не стоянку, а саме зупинку для здійснення розвантаження допомоги волонтерам. Також, у постанові про накладення адміністративного стягнення, відповідачем зазначено, що порушення мало місце за адресою: вул. Б.Хмельницького, 53 у м. Києві, однак, дана обставина не відповідає дійсності, так як, автомобіль знаходився за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивачки, інспектором, при складанні оспорюваної постанови не правильно зазначено кваліфікацію за ч.3 ст.122 КУпАП, відповідно до якої її ( ОСОБА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Також, позивачкою зазначено, що відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП та не з`ясував усіх необхідних обставин справи, та прийшов до хибного висновку при встановлені суті правопорушення за постановою - ?транспортний засіб, поставлений на стоянку, створює перешкоди для руху пішоходів?. Відповідачем не було встановлено чи існують підстави притягнення позивачки саме за порушення ч.3 ст.122 КУпАП при порушенні пп.?д? п.15.10 ПДР. Сфотографовані заміри та долучені, як доказову базу по адміністративному правопорушенню є лише припущенням про створення перешкод для пішоходів. І не може вважатись доказом винуватості та формувати склад правопорушення за визначеними відповідачем нормами КУпАП та ПДР. Адже, відповідачем додано фото з заміром відстані між ТЗ та бордюрним каменем пішохідної доріжки, на якому можна побачити, що ця відстань становить 134 сантиметри. До того ж, на фото можна побачити, що відстань між транспортним засобом та бордюрним каменем пішохідної доріжки (забором) є достатньою для проходу пішоходів, тому, зазначене правопорушення не може кваліфікуватися так, як це зроблено відповідачем. Це свідчить про упередженість та необ`єктивність відповідача. Отже, відповідачем не виконано, зокрема, вимоги ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що прямо суперечить завданню провадження в справах про адміністративні правопорушення. Із доказової бази не вбачається, що позивачка здійснила правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме порушила саме пп. ?д? п.15.10 ПДР; належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів цього не надано. Притягнення до відповідальності ґрунтується лише на припущеннях, про ймовірні перешкоди для руху пішоходів, що є недопустимим, враховуючи приписи Конституції України. Доказів вини позивачки зі ?створення перешкод для руху пішоходів? в матеріалах справи, доказовій базі - немає. А тому, на думку позивачки, відповідач виніс неправомірну постанову в справі про адміністративне правопорушення (встановлюючи суттю правопорушення саме створення перешкод для руху пішоходів) та кваліфікуючи його за ч.3 ст. 122 КУпАП.
21 червня 2024 року протокольною ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва неналежного відповідача Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) замінено на належного - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року даний адміністративний позов залишено без задоволення.
Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що головним інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення серія від 06.04.2023 серія 2КІ №0000947634.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, не повне з`ясування обставин справи та не спростування ним доводів позивача, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до норм статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами статті 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коржук О.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 29 січня 2024 року серії 2КІ №0000947634, відповідно до якої, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680, 00 грн.
З постанови вбачається, що 29 січня 2024 року о 13 год. 45 хв. транспортний засіб ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Б.Хмельницького, 53 в м. Києві, поставлено на стоянку, створює перешкоду для руху пішоходів, чим порушено п 15.10 д) ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: термінал: АРМ Інспектора.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 15.9 пп. «г» ПДР України встановлено, що стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Інспектори з паркування мають право наклади адміністративні стягнення на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектори з паркування зобов?язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Також інспектори здійснюють фотофіксацію (відеозапис) порушень ПДР в розділі стоянки, зупинки, та притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу.
Згідно з частинами 2-4 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Колегією суддів досліджено оскаржувану постанову та встановлено, що вона відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
При цьому доводи апелянта, як на підставу скасування постанови, щодо суперечності в місці вчинення правопорушення та окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови є безпідставними, так як не спростовують здійсненого позивачем адміністративного правопорушення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Отже, вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено матеріалами справи, при складенні оскаржуваної постанови інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки технічним засобом АРМ Інспектор про що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП вказано у постанові.
АРМ Інспектора - це технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась фотофіксація правопорушення, який працює під управлінням операційної системи Android, має функції запису, зберігання, відтворення та передачі фото-, відеоінформації та на якому встановлене мобільний додаток «АРМ Інспектор», що є складовою частиною інформаційно-телекомунікаційної системи «Платформа цифрових мобільних сервісів «Київ цифровий», комплексна система захисту інформації якої має відповідний атестат відповідності Держспецзв`язку, володільцем якої є комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр».
Додатково, відповідачем надано на вказаний засіб Атестат відповідності Системи технічного захисту інформації, зареєстрований в адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 23 грудня 2021 року за № 23710.
З огляду на викладене, фотофіксація адміністративного правопорушення здійснена належним технічним засобом, тому посилання позивача, що у постанові не вказано технічний засіб, яким було здійснено фото-, відеофіксацію правопорушення, колегія суддів оцінює критично.
Веб-сайт, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові, kyiv.digital/penalty/check через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - номер постанови від 29 січня 2024 року, де містяться фото транспортного засобу ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме містить п?ять фотознімків, виконаних з різних ракурсів, які відображають: дату порушення - 29 січня 2024 та час вчинення правопорушення - з 13:45:28.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху України стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов?язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів, що зупинка транспортного засобу нею здійснення саме для розвантаження та не перевищувала 5 хвилин. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху України тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Разом з тим лінією між тротуаром та проїзною частиною є укладений бордюрний камінь.
Водночас, зі змісту матеріалів фотофіксації інспектора вбачається, що транспортний засіб ?Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачці, здійснює стоянку безпосередньо на тротуарі. Інспектором здійснено заміри відстані між транспортним засобом та бордюрним каменем пішохідної доріжки, вказана відстань становить 134 сантиметри.
Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками в силу прямої норми ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, що не потребує окремого доказування шляхом встановлення додаткових обставин.
Таким чином, відповідачем на підтвердження факту порушення позивачкою правил зупинки транспортного засобу, що зафіксовано у режимі фотозйомки, надано фотокопії зображення транспортного засобу у кількості п?яти зображень транспортного засобу, отриманих з різних ракурсів.
Зазначені фотокопії містять дату та час здійснення фотозйомки, дані щодо місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об?єктів, містять вичерпний обсяг інформації для встановлення марки транспортного засобу, серії та номеру його державної реєстрації.
Надані фотокопії підтверджують, що транспортний засіб позивачки розміщений на тротуарі таким чином, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, оскільки, своїм розташуванням дійсно створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі, осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.
Крім того, пішоходи не повинні обмежуватись 134 сантиметрами тротуару для безперешкодного та безпечному руху по ньому яких, на думку позивачки, достатньо для руху пішоходів. Однак, наявна відстань унеможливлює рух тротуаром одночасно двох інвалідних візків, або їх зустрічний роз`їзд, чи рух декількох пішоходів одночасно, чи рух двох пішоходів із дитячими колясками, оскільки, як уже зазначалось, відстань від транспортного засобу ??Toyota Rav 4?, державний номерний знак НОМЕР_1 , який залишено позивачкою на тротуарі та бордюрним каменем пішохідної доріжки, становить лише 134 см.
Окрім того, судом вірно зауважено, що відповідно до підпункту ?в? пункту 15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Крім того, при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за наявності, передбачених законом підстав та відповідних доказів, що нею не спростовано під час апеляційного розгляду справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2024 |
Оприлюднено | 06.12.2024 |
Номер документу | 123524381 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні