Постанова

від 16.09.2024 по справі 727/11517/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м. Чернівці

справа № 727/11517/23

провадження №22-ц/822/637/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Кулянди М.І.

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 20 травня 2024 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 червня 2024 року та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 червня 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» звернулося в суд з позовом до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.25.05.2017 року між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого кооператив (продавець) передав за плату, а ОСОБА_1 (покупець) прийняла у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) АДРЕСА_1 .

Надалі 18.01.2022 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 передала за плату, а ОСОБА_2 прийняла у власність вищевказане приміщення.

Дані договори порушують права позивача та підлягають визнанню недійсними, виходячи з наступного.

ТОВ «Гіпербуд» на підставі договору оренди землі № 7800 від 04.05.2012 є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

29 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області товариству видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЧВ11412152339 на будівництво на вказаній земельній ділянці будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І- черга будівництво торгового центру).

ТОВ «Гіпербуд» здійснило будівництво торгового центру та згідно з звітом Приватної аудиторської фірми «Експрес-Аудит» сума витрат на нього позивача станом на 30.09.2016 року склала 47663752,69 грн.

По завершенню будівництва позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради із заявою про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. Інспекція у прийнятті в експлуатацію об`єкта відмовила.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни.

ТОВ «Гіпербуд» право на будівництво об`єкта нікому не передавало та про такі зміни органи державного архітектурно-будівельного контролю не повідомляло.

Рішенням Чернівецької міської ради № 317 від 28.07.2016 року було припинено в односторонньому порядку договір оренди землі № 7800 від 04.05.2012 року, укладений міською радою із ТОВ «Гіпербуд». Також між Чернівецькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Проспект» було укладено договір оренди землі № 10303 від 24.10.2016 року, за умовами якого, міська рада передала кооперативу земельну ділянку за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 6 лютого 2017 року в справі № 926/4124/16, яке набрало законної сили, вищевказане рішення міської ради визнано недійсним та скасовано, а договір оренди землі № 10303 від 24.10.2016 року, укладений між міською радою та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Проспект» визнано недійсним.

Разом з тим, використовуючи договір оренди землі № 10303 від 24.10.2016 року, Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект» в незаконний спосіб отримав сертифікат готовності на закінчений будівництвом об`єкт - «будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131 (І черга - будівництво торгового центру). Також, використовуючи договір оренди землі та сертифікат, Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект» продав нежитлові приміщення в торговому центрі ряду юридичних та фізичних осіб, в тому числі й ОСОБА_1 .

Вищевказаний сертифікат скасований постановою Західного апеляційного господарського суду від 26. 01. 2021 року в справі № 926/1574/18.

З наведеного вище вбачається, що замовником будівництва торгового центру по проспекту Незалежності, 131 є ТОВ «Гіпербуд», а не відповідач Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект».

Обслуговуючий кооператив «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статусу замовника будівництва та оформив право власності на торговий центр, в тому числі і на приміщення, яке є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу.

Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект» не був власником торгового центру та не мав права продажу нежитлових приміщень у ньому.

Отже, оспорюваний договір від 25.05.2017 року між Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 658 ЦК України, яка передбачає, що право на продаж товару має власник товару, в зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

В свою чергу, оскільки відповідно до положень ст. 658 ЦК України ОСОБА_1 не набула права власності на нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу від 25.05.2017 року та не могла передати таке право ОСОБА_2 .

Оспорюваний договір від 18.01.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 658 ЦК України, в зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

В результаті укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу порушено права ТОВ «Гіпербуд», як замовника будівництва, а саме: позивач позбавлений права здати будівництво в експлуатацію та оформити право власності на новостворене нерухоме майно.

Позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № 141, загальною площею 36,2 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , від 25.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7404.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) АДРЕСА_3 , від 18.01.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Апрінцевою С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 32.

Також позивач просив стягнути на його користь судовий збір та 20 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

РішеннямШевченківського районного суду м.Чернівців від 20 травня 2024 року задоволено позов ТОВ «Гіпербуд» до обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Проспект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № 141, загальною площею 36,2 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , від 25.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7404.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) АДРЕСА_3 , від 18.01.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Апрінцевою С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 32.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 червня 2024 року задоволено частково заявуТОВ «Гіпербуд» про ухваленнядодаткового рішення та стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Проспект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Гіпербуд» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. в рівних частках по 1 666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. з кожного, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн., а всього 9394 (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн. в рівних частках по 3131 (три тисячі сто тридцять одна) грн. 34 коп. з кожного із відповідачів.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Вапеляційній скарзі обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект» просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 20 травня 2024 року та додаткове рішення від 3 червня 2024 року.

Вапеляційній скарзі ТОВ «Гіпербуд» просить додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 червня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та стягнути на користь ТОВ «Гіпербуд» з обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Вапеляційній скарзі обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект» посилається на те, що ТОВ «Гіпербуд», не є стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, однак оспорює їх, вважаючи, що такими договорами порушується право позивача, проте питання про віндикацію чи визнання права на такий об`єкт угоди перед судом, не ставить.

ТОВ «Гіпербуд» не зазначає жодної з передбачених законом підстав для оспорювання договору, передбаченого ст. ст. 203, 215 ЦК України.

ТОВ «Гіпербуд» вказує на порушення його права на введення об`єкта будівництва в експлуатацію, проте не зазначає, в чому саме є труднощі у введенні об`єкта в експлуатацію, так як з наданої відповіді відмови Чернівецької міської ради вбачається на недотримання ТОВ «Гіпербуд» ряду вимог щодо оформлення здачі в експлуатацію. Таким чином, залежності та причинного зв`язку недотримання вимог здачі в експлуатацію об`єкта не є причиною визнання недійсності договору купівлі продажу нерухомого майна в даній справі.

Не вбачається, яке саме право намагається захистити позивач даним позовом, а мета, яку намагається позивач досягти, пред`являючи позов, це отримання в подальшому права на введення в експлуатацію об`єкта нерухомості, право власності в якому оскаржує, що по суті не може вважатись належним способом захисту права.

При цьому, в дозвільну документацію на будівництво спірного об`єкта було внесено зміни Чернівецькою міською радою та видано дозвіл на будівництво відповідного торгового центру, де знаходиться оспорюване приміщення, на Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект», а тому доводи позову в цій частині неспроможні, як неспроможні і в частині підстав для недійсності правочину, адже питання що порушує позивач у позові стосуються прав користування земельною ділянкою, питання дозвільної документації та питання введення об`єкта в експлуатацію, яке сторона позивача вважає порушенням їхніх прав. Проте, у відповідності до наданих позивачем документів вбачається, що договір оренди земельної ділянки ТОВ «Гіпербуд» з Чернівецькою міською радою закінчив свою дію в силу спливу строків оренди, та міською радою не продовжений. Позивач вказує на неможливість ввести об`єкт в експлуатацію, проте не наводить доводів про усунення недоліків ним в акті введення об`єкта в експлуатацію.

Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект» являвся власником спірного приміщення на момент продажу, мало право здійснювати реалізацію, що передбачалось відповідними записами в реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності.

Вважає, що для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно було скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки оскаржуваний договір не створив жодних юридичних наслідків.

Вибраний позивачем спосіб захисту не є неналежним, а тому є самостійною підставою для відмови в позові.

Вапеляційній скарзі ТОВ «Гіпербуд» зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги між позивачем та його представником встановлено фіксований розмір гонорару 20000 грн.

Вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу відповідає критеріям, встановленим ст.137 ЦПК України.

Самі по собі заперечення відповідача не можуть бути підставою для зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Гіпербуд» вважає рішення суду першої інстанції від 20 травня 2024 року законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Проспект» безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 25.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н. В., за реєстром №7404, продавець обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив «Проспект» передав за плату, а покупець ОСОБА_1 прийняла у власність нежитлове приміщення під номером АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.п. 3, 4 договору купівлі-продажу балансова вартість нежитлового приміщення, що є предметом даного договору становить 369984,65 грн., відповідно до довідки про балансову вартість виданої обслуговуючим кооперативом ЖБК «Проспект» 10.05.2017 року за №298.

За погодженням сторін продаж приміщення здійснюється за 369984,65 грн., які покупець зобов`язується сплатити продавцю у строк до 26.05.2017 року.

Згідно з договором купівлі-продажу від 18.01.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Апрінцевою С, О., за реєстром №32, продавець ОСОБА_1 передає за плату, а покупець ОСОБА_2 прийняла у власність нежитлове приміщення під номером АДРЕСА_4 .

Відповідно до п.п. 3, 4 договору купівлі-продажу балансова вартість нежитлового приміщення, що є предметом даного договору становить 417937,79 грн..

Згідно з договором оренди землі №7800 від 04.05.2012, укладеним між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Гіпербуд», предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у АДРЕСА_2 (відповідно до п. 1.1 договору оренди землі).

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 договору оренди площа земельної ділянки 1,3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:11:001:0022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 3282890,00 грн. Термін договору на 10 років і діє до 04.05.2022 року. Річна орендна плата визначена за повний рік оренди 98486,70 грн.

Згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 29.08.2012 року №ЧВ 11412152339, наданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області замовнику ТОВ «Гіпербуд» та генеральному підряднику дочірньому підприємству приватного підприємства «Капітал інвест груп «Чернівцібудінвест», надано дозвіл на будівництво будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга будівництво торгового центру) за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з звітом про фактичні результати стосовно відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ТОВ «Гіпербуд» станом на 30.09.2016 року витрат з будівництва об`єкту «будинок з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга будівництво торгового центру)» разом витрат 47663752,69 грн.

Згідно з відмовою у видачі сертифікату від 05.01.2017 року №ЧВ 170170050382, наданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради за результати розгляду поданої ТОВ «Гіпербуд» заяви про видачу сертифікату, у видачі сертифіката будівництво будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга будівництво торгового центру) за адресою: АДРЕСА_2 відмовлено.

Згідно з рішенням господарського суду Чернівецької області №926/4124/16 від 06.02.2017 року, визнано недійсним та скасоване рішення №317 Чернівецької міської ради 10 сесії VІІ скликання від 28.07.2016 року «Про припинення договору оренди землі №7800 від 04.05.2012 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Гіпербуд», у зв`язку з порушенням ст. 25 Закону України «Про оренду землі» пунктів 1.1, 5.2, 7.4, 11 Договору та надання в оренду земельної ділянки». Рішенням визнано недійсним договір оренди землі №10303 від 24.10.2016 року укладеним між Чернівецькою міською радою та обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Проспект». Рішення набрало законної сили 04.04.2017 року.

Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду №926/1574/18 від 26.01.2021 року, рішення господарського суду Чернівецької області від 24.11.2019 року у справі №926/1574/18 скасовано. Прийнято нове рішення. Визнано незаконними дії Чернівецької міської ради щодо видачі обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Проспект» сертифікату серії ЧВ №164170531809 від 22.02.2017 року. Визнано незаконним та скасовано сертифікат серії ЧВ №164170531809, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 22.02.2017 року.

Згідно з рішенням господарського суду Чернівецької області №926/2284/22 від 01.02.2023 року визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №7800 від 04.05.2012 року між Чернівецькою міською радою орендодавець та ТОВ «Гіпербуд» - орендар.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статусу замовника будівництва та оформив право власності на торгівельний комплекс, який знаходиться по АДРЕСА_2 , в тому числі і на приміщення, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, що, в свою чергу, порушило права ТОВ «Гіпербуд» як замовника будівництва на закінчення будівництва, в тому числі на майно, що було предметом оспореного правочину й оформлення права власності на нього.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1-4 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч ч. 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Приписами ст.876 ЦК України встановлено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Статтею 39 Закону №3038-VI передбачено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. .215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на положення ст. ст. 15, 16, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Таку правову позицію Верховний Суд України виклав в постанові №6-605 цс16 від 25 травня 2016 року.

Позивачем у справі про витребування майна з чужого володіння може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором. Таким чином, суб`єктом права на віндикацію є власник майна або особа, яка має право на речове право на майно (титульний володілець).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гіпербуд» на момент укладення договору купівлі-продажу не було власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) № 141, загальною площею 36,2 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , а тому не може звертатися до суду з позовом про витребування такого майна.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №199/4884/17.

Також вірним є висновок суду про те, що позивач не повинен був звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі зазначеної норми Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд неодноразово (зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18) звертав увагу на те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

При цьому відповідно до ч.5 ст. 11 ЦК цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) і 376 (самочинне будівництво). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів ( постанова Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №914/904/17).

Отже, позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Як вже зазначено вище, ТОВ «Гіпербуд» не є власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) АДРЕСА_5 ., а тому не може звертатися до суду з позовом про визнання права власності на таке майно.

Встановивши, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог статей 203, 658 ЦК України, оскільки ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статус замовника будівництва, використовуючи який, у подальшому оформив право власності на торгівельний комплекс, врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оскільки внаслідок укладення цих правочинів порушено права ТОВ «Гіпербут», як замовника будівництва, на закінчення будівництва, здачу його в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене майно.

Доводи апелянта, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту у спірних правовідносинах є необґрунтованими, оскільки оспорювати правочин може особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але претендує на те, щоб майно перейшло у її володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на захист її прав, приведення сторін недійсного правочину до того стану, який мав місце до вчинення правочину, і який дозволить заінтересованій особі реалізувати свої права.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в ухвалі від 9 липня 2024 року при розгляді аналогічної справи № 727/6137/23.

Розглядаючи позов, суд першої інстанцій повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, ухваливзаконне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційні доводи обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Проспект» є аналогічними тим доводами, які були подані ним під час розгляду цього спору та перевірялися судом першої інстанції, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Щодо додаткового рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 червня 2024 року.

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції, оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу ТОВ «Гіпербуд» які пов`язані з розглядом цієї справи в суді підлягають зменшенню до 5000 грн.

Колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннями ст. ст.133, 137 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені витрати мають бути документально підтвердженні та доведені.

У позовній заяві позивачем було заявлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 5368грн. судового збору за подання позовної заяви, 1342 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 20 000грн. витрат на правову допомогу.

До позовної заяви було додано ордер про надання правничої допомоги від 02.10.2023 року. Водночас у позовній заяві було заявлено, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивачем будуть подані докази на підтвердження розміру витрат, які він поніс в зв`язку з розглядом справи.

24 травня 2024 року ТОВ «Гіпербуд» звернулося із заявою про ухвалення додатково рішення.

Представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено: договір про надання правової допомоги від 02.10.2023 року, опис наданих послуг у справі, ордер серії ВХ №1054868 від 02.10.2023 року.

Відповідно до п. 5 договору плата за виконання складає 20 000 грн. Відповідно до опису наданих послуг, адвокатом надано правничу допомогу а саме: ознайомлення з наявними документами, консультація (1 год), складення та подання адвокатського запиту (1 год)., опрацювання нормативної бази, судової практики (1 год), складення позовної заяви, заяви про забезпечення позову (3 год.), здавання позовної заяви та заяви про забезпечення позову на поштове відділення (1 год.), складення апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви про забезпечення позову (3 год.), участь у судовому засіданні 23.04.2024 (0,5 хв.) та 20.05.2024 (0,5 хв.). Загальна кількість 11годин. Загальна вартість виконаних робіт складає 20000 грн.

Згідно приписів ст.30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року в справі №362/3912/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №726/1142/22.

Із матеріалів справи вбачається, що обслуговуючий кооператив «ЖБК «Проспект» звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу позивача до 4000 грн.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд першої інстанції зважаючи на вищезазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та відшкодування на його користь витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Рішення суду є законними та обгрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно дост. 375 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційних скарг та залишення рішень суду першої інстанції без змін.

постановив:

Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 20 травня 2024 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 18 вересня 2024 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: Н.К. Височанська

М.І. Кулянда