Постанова

від 17.09.2024 по справі 713/24/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року м. Чернівці

справа № 713/24/22

провадження №22-ц/822/680/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.

секретар Скулеба А.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 лютого 2023 року в цивільній справі за позовом Національного природного парку «Вижницький» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, спричинених злочином,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Національний природного парку «Вижницький» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, спричинених злочином.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.Наказом НПП «Вижницький» від 3 червня 2010 року № 28-к ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький».

2 січня 2013 року між НПП «Вижницький» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до розділів 2, 4 Посадової інструкції майстра з охорони природи, затвердженої директором НПП «Вижницький», на ОСОБА_1 покладений обов`язок щодо здійснення безпосередньо охорони лісу та іншого державного майна на ввіреній дільниці; нести персональну матеріальну відповідальність за порушення вимог, передбачених посадовою інструкцією.

Також у пункті 6.1 Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів передбачено, що матеріально-відповідальними особами є майстер лісу (старший майстер лісу), лісничий.

Відповідно до акту Державної екологічної інспекції Карпатського округу щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 23 грудня 2019 року № 130/03 у обході 11 (квартали 42, 43, 50, 51, 55), закріпленому за майстром з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» ОСОБА_1 , виявлено незаконну порубку 201 дерева різних порід протягом 20182019 років.

Згідно з розрахунком розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної порубки сироростучих, сухостійних, вітровальних дерев, затвердженим в.о. начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу 26 грудня 2019 року, розмір шкоди становить 2 031 547,50 грн.

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, встановлено, що внаслідок бездіяльності та службової недбалості майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» ОСОБА_1 , незаконної порубки 201 дерева різних порід протягом 20182019 років охоронюваним законом державним інтересам завдано матеріальних збитків на суму 2 031 547,50 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь НПП «Вижницький» шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків в сумі 2 031 547,50 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь НПП «Вижницький» грошові кошти в сумі 2 031 547,50 грн.

Ухвалою від 5 жовтня 2022 року Вижницький районний суд Чернівецької області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задовольнив, заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 липня 2022 року скасував.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 лютого 2023 року позов НПП «Вижницький» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НПП «Вижницький» грошові кошти в сумі 2 031 547,50 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові Національного природного парку «Вижницький» відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Вапеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не було уточнено позовні вимогиНаціонального природного парку «Вижницький», який одночасно послався на норми матеріального права, що регулюють як цивільні так і трудові правовідносини з відшкодування шкоди.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось рішення господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу м.Івано-Франківська до Національного природного парку «Вижницький» про відшкодування шкоди, яким стягнуто з Національного природного парку «Вижницький» на користь держави шкоду, заподіяну порушенням навколишнього природного середовища, в сумі 2 522 527 грн. 50 коп.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Крім того, Національний природний парк «Вижницький» не був визнаний потерпілим в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .

У матеріалах справи відсутні докази відшкодування Національним природним парком «Вижницький» матеріальної шкоди на виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року.

Отже у Національного природного парку «Вижницький» не настало право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, тобто Національний природний парк «Вижницький» не є належним позивачем.

Вважає, що ОСОБА_1 , працюючи майстром з охорони лісу, не є суб`єктом, на якого покладено повну матеріальну відповідальність.

Також судом першої інстанції не застосовано положення статті 137 КЗпП України щодо урахування при визначенні розміру шкоди ступені вини, конкретної обстановки, за якої заподіяно шкоду, зменшення розміру покриття шкоди.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Національний природний парк «Вижницький» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що за змістом п.1.1 Положення про НПП «Вижницький», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року № 98, НПП «Вижницький» створений відповідно до Указу Президента України від 30 серпня 1995 року № 810 «Про створення національного природного парку «Вижницький», є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до п.1.2 Положення парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

На підставі п.10.2 Положення майно парку є державною власністю та закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до державного акту серії І-ЧВ № 001124 від 20 травня 1999 року до складу земель, які передано у користування НПП «Вижницький», входять землі обходу № 11 (квартали № № НОМЕР_1 , 43, 50, 51, 55) Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький».

Наказом НПП «Вижницький» від 3 червня 2010 року № 28-к ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» .

2 січня 2013 року між НПП «Вижницький» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до розділів 2, 4 Посадової інструкції майстра з охорони природи, затвердженої директором НПП «Вижницький», на ОСОБА_1 покладений обов`язок щодо здійснення безпосередньо охорони лісу та іншого державного майна на ввіреній дільниці; нести персональну матеріальну відповідальність за порушення вимог, передбачених посадовою інструкцією.

Пунктом 6.1 Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів передбачено, що матеріально-відповідальними особами є майстер лісу (старший майстер лісу), лісничий.

За актом приймання-здачі обходу (дільниці) від 2 грудня 2013 року ОСОБА_1 прийняв обхід № 11 Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький», що складається з кварталів № № 42, 43, 50, 51, 55.

Відповідно до акту Державної екологічної інспекції Карпатського округу, складеного за результатом проведення планового заходу державного нагляду щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 23 грудня 2019 року № 130/03 у обході 11 (квартали № № НОМЕР_1 , 43, 50,51, 55), закріпленому за майстром з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» ОСОБА_1 , виявлено незаконну порубку 201 дерева різних порід, вчинену протягом 20182019 років.

Згідно з розрахунком розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної порубки сироростучих, сухостійних, вітровальних дерев, затвердженим в. о. начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу 26 грудня 2019 року, розмір шкоди становить 2 031 547,50 грн.

Вироком від 07 жовтня 2020 року Вижницький районний суд Чернівецької області визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Встановлено, що внаслідок бездіяльності та службової недбалості майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» ОСОБА_1 , незаконної порубки 201 дерева різних порід протягом 20182019 років охоронюваним законом державним інтересам завдано матеріальних збитків на суму 2 031 547,50 грн.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання на розгляд апеляційної скарги сторони, будучи належним чином повідомлені, не з`явилися. Від представника апелянта ОСОБА_2 16.09.2024 року надійшла заява про відкладення апеляційного розгляду, оскільки він зайнятий в іншій справі.

Колегія суддів вважає, що немає підстав для відкладення розгляду справи враховуючи наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року, справа N 361/8331/18,

провадження N 61-22682св19 зазначив наступне : відповідно достатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський судз правлюдини врішенні від07липня 1989року усправі "ЮніонАліментаріа СандерсС.А.проти Іспанії"зазначив,що заявникзобов`язанийдемонструвати готовністьбрати участьна всіхетапах розгляду,що стосуютьсябезпосередньо його,утримуватися відвикористання прийомів,які пов`язанііз зволіканняму розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Сторони були заздалегідь належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Судом було вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, представник апелянта був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги, реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів вважає, що в клопотанні про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Відповідно доч.ч.1,2,5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що НПП«Вижницький» є неприбутковою юридичною особою, яка володіє всім своїм майном, що є державною власністю, на праві оперативного управління, здійснює захист майна, яке належить йому на праві оперативного управління, відповідно до положень, встановлених для захисту права власності. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, позивачу спричинено матеріальних збитків на суму 2031547,50 грн, що підтверджується вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2020 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та встановлено, що внаслідок бездіяльності та службової недбалості майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» ОСОБА_1 охоронюваним законом державним інтересам завдано матеріальних збитків на суму 2 031 547,50 грн.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання (статті 15, 16 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, НПП «Вижницький» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 2 031 547,50 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків.

За змістом ч.1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до державного акту серії І-ЧВ № 001124 від 20 травня 1999 року до складу земель, які передано у користування НПП «Вижницький», входять землі обходу № 11 (квартали № № НОМЕР_1 , 43, 50, 51, 55) Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький».

Наказом НПП «Вижницький» від 3 червня 2010 року № 28-к ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» .

2 січня 2013 року між НПП «Вижницький» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до розділів 2, 4 Посадової інструкції майстра з охорони природи, затвердженої директором НПП «Вижницький», на ОСОБА_1 покладений обов`язок щодо здійснення безпосередньо охорони лісу та іншого державного майна на ввіреній дільниці; нести персональну матеріальну відповідальність за порушення вимог, передбачених посадовою інструкцією.

Зазначеними обставинами спростовуються доводи апелянта, що ОСОБА_1 , працюючи майстром з охорони лісу, не є суб`єктом, на якого покладено повну матеріальну відповідальність.

За актом приймання-здачі обходу (дільниці) від 2 грудня 2013 року ОСОБА_1 прийняв обхід № 11 Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький», що складається з кварталів № № 42, 43, 50, 51, 55.

Відповідно до акту Державної екологічної інспекції Карпатського округу, складеного за результатом проведення планового заходу державного нагляду щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 23 грудня 2019 року № 130/03 у обході 11 (квартали № № НОМЕР_1 , 43, 50,51, 55), закріпленому за майстром з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» ОСОБА_1 , виявлено незаконну порубку 201 дерева різних порід, вчинену протягом 20182019 років.

Згідно з розрахунком розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної порубки сироростучих, сухостійних, вітровальних дерев, затвердженим в. о. начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу 26 грудня 2019 року, розмір шкоди становить 2 031 547,50 грн.

Вироком від 07 жовтня 2020 року Вижницький районний суд Чернівецької області визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Встановлено, що внаслідок бездіяльності та службової недбалості майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» ОСОБА_1 , незаконної порубки 201 дерева різних порід протягом 20182019 років охоронюваним законом державним інтересам завдано матеріальних збитків на суму 2 031 547,50 грн.

Встановлені обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами спростовують доводи апелянта, що судом першої інстанції не застосовано положення ст. 137 КЗпП України щодо урахування при визначенні розміру шкоди ступені вини, конкретної обстановки, за якої заподіяно шкоду, зменшення розміру покриття шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу м.Івано-Франківська до Національного природного парку «Вижницький» про відшкодування шкоди стягнуто з Національного природного парку «Вижницький» на користь держави шкоду, заподіяну порушенням навколишнього природного середовища, в сумі 2522527,50 грн.

Відповідно до п.1.1, п.1.2, п.10.2 Положення про НПП «Вижницький», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року № 98, НПП «Вижницький» створений відповідно до Указу Президента України від 30 серпня 1995 року № 810 «Про створення національного природного парку «Вижницький», є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Майно парку є державною власністю та закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до державного акту серії І-ЧВ № 001124 від 20 травня 1999 року до складу земель, які передано у користування НПП «Вижницький», входять землі обходу № 11 (квартали № № НОМЕР_1 , 43, 50, 51, 55) Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький».

На підставі ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до положень ст. ст. 136, 137 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Враховуючи зазначене, доводи апелянта, що Національний природний парк «Вижницький» не є належним позивачем, і у нього не настало право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди, є помилковими.

Національний природний парк «Вижницький» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків.

Отже, підставою позову у даній справі євідповідальність за шкоду, завдану державі в особі Національного природного парку «Вижницький» при виконанні трудових обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 223, 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акту або висновку.

Ухвалення судом вироку чи іншого рішення в межах КК України, яким відповідача визнано винним, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого ч.3 ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду. Отже, день ухвалення вироку чи ухвали суду за правила КК України щодо відповідача не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди за наявності доказів доведеного факту завдання шкоди.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 27 квітня 2016 року в справі № 6-216цс16, від 02 березня 2016 року в справі № 6-1263цс15 і Верховний Суд у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 132/2083/16, від 07 серпня 2019 року в справі № 366/1618/16, від 16 жовтня 2019 року в справі № 380/124216.

Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у порушенні службових обов`язків з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький», щодо незаконної порубки 201 дерева різних порід протягом 20182019 років доведена, крім вироку Вижницького районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2020 року, також і актом Державної екологічної інспекції Карпатського округу, складеним за результатом проведення планового заходу державного нагляду щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 23 грудня 2019 року № 130/03.

Отже, незаконну порубку було виявлено 23 грудня 2019 року, про що зазначено в акті. З позовом позивач звернувся до суду 5 січня 2022 року, отже після спливу строку передбаченого ст. 233 КЗпП України.

Однак, апеляційний суд враховує наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239, від 22 квітня 2020 року № 291, від 20 травня 2020 року № 392, від 17 червня 2020 року № 500, від 22 липня 2020 року № 641 карантин продовжувався, відповідно, до 24 квітня, до 11 травня, до 22 червня, до 31 липня, до 31 серпня 2020 року на усій території України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX «Прикінцеві положення» такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22) дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов`язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, оскільки строк звернення до суду не пропущено.

Враховуючи зазначене, оскільки з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 233 КЗпП України продовжуються на строк його дії. Тому строк на звернення позивачем з цим позовом, заявленим у січні 2022 року, тобто під час карантину, не сплив.

За змістом п.1 ч.1 ст..134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Судом першої інстанції встановлено, та доведено належними та допустимими доказами, що державному майну, яке перебуває в оперативному управлінні позивача НПП Вижницький нанесено шкоду і саме НПП Вижницький має право на відшкодування завданої цьому майну шкоди.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вироком Вижницького районного суду від 07.10.2020р. по справі №713/1647/20, який набрав законної сили, встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочину ним задано шкоду державі на суму 2 031 547,50 грн.

Тому розмір завданих збитків не підлягає додатковому доказуванню.

Інші доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені відповідачем в суді першої інстанції та перевірялися судом під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 19 вересня 2024 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк