Постанова

від 18.09.2024 по справі 727/680/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Чернівці

cправа № 727/680/24

провадження № 822/778/24-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Половінкіної Н.Ю., Височанської Н.К.,

за участю секретаря Тодоряка Г.Д.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Чернівецьке районне управління поліції ГУНП в Чернівецькій області,

третя особа Перша Чернівецька державна нотаріальна контора,

апеляційна скарга Головного Управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 травня 2024 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Гавалешко П.С.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні2024року ОСОБА_1 звернулася досуду ізпозовом до Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області, третя особа без самостійних вимог Перша Чернівецька державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна.

Вказує на те, що вона є спадкоємцем, однак оформити спадщину не спадкове майно, не може, оскільки за даними Державного реєстру речових прав, на підставі постанови СВ Шевченківського РВУ МВС України від 14 квітня 2011 року про накладення арешту накладено арешт на спірну квартиру.

Враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачка в іншій спосіб захистити своє порушене право не може, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Зазначає, що з метою встановлення причини накладення цього обмеження, було здійснено до Чернівецького РУП ГУНП у Чернівецькій області адвокатський запит про надання належним чином завіреної копії постанови СВ Шевченківського РВУ МВС України про накладення арешту на майно.

Проте, згідно відповіді СВ Чернівецького РУП ГУНП у Чернівецькій області вбачається, що будь - якого зареєстрованого провадження, у якому б фігурувала квартира АДРЕСА_1 немає.

Просила суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови СВ Шевченківського РВ УМВС України від 14 квітня 2011 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 травня 2024 року позов задоволено.

Знято арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови СВ Шевченківського РВ УМВС України від 14 квітня 2011 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що накладений арешт на квартиру порушує право власності позивачки. Враховуючи неможливість скасування арешту в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, позбавлений можливості захистити своє порушене право власності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини, що мають значення для справи, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області не є належним відповідачем у вказаній справі, оскільки, процесуальні дії були здійснені працівниками УМВС України в Чернівецькій області, а Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області не є правонаступником УМВС України в Чернівецькій області.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішення Шевченківського районного суду м Чернівці від 22 жовтня 2021 року визнано за ОСОБА_2 , як за співласником, право власності на частки квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 26 червня 1996 року, квартира АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 15 лютого 2010 року зареєструвала шлюбу з ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу набула прізвище « ОСОБА_8 ».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 лютого 2023 року на вказане майно накладено заборону, а саме арешт нерухомого майна підстава обтяження постанова СВ Шевченківського РВ УМВСУ в Чернівецькій області від 14 квітня 2011 року.

Згідно данихЧернівецького РУПГУНП уЧернівецькій області,УПП уЧернівецькій області,встановити конкретніпідстави длявчинення даногообмеження нанерухоме майноне представилосьможливим.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідностатті 41Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Частиною першоїстатті 316ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом частин першої, другоїстатті 319ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно достатті 321ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

Згідно частини першоїстатті 328ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391ЦК Українипередбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Матеріалами справи встановлено, що арешт на спірне нерухоме майно (квартиру) накладений постановою СВ Шевченківського РВ УМВС України від 14 квітня 2011 року, за правиламиКПК України 1960 року.

На даний час порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановленостаттею 174 КПК України(2012 року). Проте, арешт, який просила зняти позивачка, накладено органом досудового слідства у кримінальній справі, на підставі положеньКПК України 1960 року.

Відповідно до пункту дев`ятого розділуXIПерехідних положень КПК України 2012 рокуарешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

На правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна, поширюються нормиКПК України 1960 року. Проте, положеннями цьогоКодексупередбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом, у зв`язку з неприйняттям обов`язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справиКПК України 1960 року, не встановлено.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першоїстатті 19ЦПК Україниможуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №766/21865/17 та від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц.

За статтею 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Статтею 170 КПК України, чинного на час розгляду справи передбачено, що завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право інших співвласників цього майна.

За змістом статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено зокрема у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Ураховуючи встановлені обставини справи та те, що позивачка не була учасником кримінального провадження, кримінальні процесуальні правовідносини припинені, суд першої інстанції обґрунтовано вважав неправомірним обмеження права особи володіти належним їй майном, у тому числі оформлювати спадкові права, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення вимог та звільнення з під-арешту належну частину її майна.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про те, що вони є неналежними відповідачами з огляду на таке.

За правилами ч. 1 та 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі ГУНП в Чернівецькій області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема, УМВС України в Чернівецькій області.

Згідно з відомостями ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань УМВС України в Чернівецькій області припинено 15 вересня 2023 року, про що свідчить запис 1 000 381 1100 15005084 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

У постановах від 20 лютого 2019 у справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 у справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншому/іншим державному/державним органу/органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому, чи внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їх правонаступників.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року у справі №9901/348/19.

Згідно з пунктом 51 Рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі Чуйкіна проти України (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18 Верховний Суд, з-поміж іншого, констатував, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У зв`язку із цим Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого: якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому/іншим суб`єкту/суб`єктам владних повноважень; якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони суб`єкта владних повноважень.

Тож підстави для правонаступництва у цих правовідносинах виникли саме з моменту державної реєстрації припинення УМВС України в Чернівецькій області. Проте це не змінює тієї обставини, що правонаступником ліквідованого УМВС України в Чернівецькій області є саме той орган, до якого перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.

За таких обставин, необхідно проаналізувати і співставити функції та завдання, які виконувала міліція і які наразі виконують МВС України та Національна поліція.

Так, нормами статей 1, 2 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» передбачалось, що міліція це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції було, з-поміж іншого: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.

Своєю чергою, приписами статей 1, 2 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Поряд із цим, згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

На підставі співставлення завдань та функцій цих трьох органів можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. У той же час, реалізація державної політики у вказаній сфері належить до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію.

Отже, правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України в Чернівецькій області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме ГУНП в Чернівецькій області.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 18 вересня 2024 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді : Н.Ю. Половінкіної

Н.К. Височанська