Постанова

від 17.09.2024 по справі 916/4506/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4506/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.В. Колцун,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: О.В. Турченко

від третьої особи: Ю.І. Добров

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС»

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 (суддя Г.Є. Смелянець, м.Одеса, повний текст складено 22.04.2024)

у справі №916/4506/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС»

до відповідача: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи. Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, в якій просило суд визнати недійсним договір про вирощування сільськогосподарських культур №5-2015 від 17.04.2015, укладений між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС», з підстав відсутності у відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки всупереч вимог статті 4 Закону України Закону України «Про використання земель оборони» означений договір не було погоджено відповідачем ані з Бородинською селищною радою Болградського району Одеської області, ані у будь-якого іншого органу виконавчої влади, договір укладено за відсутністю порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а також за відсутності у відповідача права розпорядження відповідними земельними ділянками.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 27.11.2023 залучено до участі у справі Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 у задоволенні позову відмовлено; судові витрати по сплаті судового збору покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що про обставини відсутності у відповідача цивільної дієздатності на укладення оспорюваного договору позивач дізнався лише наприкінці вересня 2023 року, тобто, вже після того, як оспорюваний договір припинив свою дію згідно умов додаткової угоди №2 від 02.09.2016 до договору.

З огляду на вищевикладене, виходячи з підстав заявленого позову у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що відповідні обмеження відповідача на укладення оспорюваного договору не мають юридичної сили для позивача.

Разом з тим, суд зазначив, що позивачем не доведено обставин порушення його прав та законних інтересів оспорюваним договором та яким чином в результаті визнання недійсним цього договору майнові права позивача будуть захищені та відновлені, із врахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом вже після закінчення строку дії договору №5-2015 від 17.04.2015, який виконаний сторонами.

При цьому, судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, за змістом якого позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, є належним способом захисту, який передбачений законом. Водночас вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції.

Також суд звернув увагу на недобросовісну поведінку позивача, оскільки у справі №916/1439/16, в якій розглядався спір щодо визнання недійсним оспорюваного позивачем договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» заперечувало проти визнання цього договору недійсним.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд вказав, що у даному випадку було відмовлено позивачу у задоволенні позову до відповідача, а відтак, позовна давність до цих позовних вимог не підлягає застосуванню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт, з посиланням на висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, зазначив, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги, чого місцевим господарським судом враховано не було.

Також скаржник зазначив, що він не знав про обмеження відповідача на укладення оспорюваного договору, а лише наприкінці вересня 2023 року з Єдиного реєстру судових рішень дізнався про наявність кримінального провадження №42023164220000004 від 28.04.2023, досудовим розслідуванням у якому встановлено відсутність у Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району необхідного обсягу повноважень для укладення оспорюваного договору про вирощування сільськогосподарських культур.

Апелянт вказав, що дане кримінальне провадження може мати для нього вкрай негативні наслідки, оскільки, як зазначено органом досудового розслідування, службові особи діяли спільно з цивільними особами, завдають шкоду державним інтересам, що спричиняє тяжкі наслідки.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник наполягав на задоволенні заявлених ним позовних вимог з підстав, заявлених у позовній заяві.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району у відзиві на апеляційну скаргу просила оскаржуване рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Зокрема, відповідач зазначив, що Південно-західний апеляційний господарський суд у справі №916/3275/23 виснував, що протягом 2015-2022 років договір №5-2015, який в апеляційній скарзі ставить під сумнів Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС», ним виконувався, регулярно вносилась визначена договором сума, і лише у 2022-2023 роках неналежним чином (не в повному обсязі) товариством виконувались взяті на себе договірні зобов`язання.

У той же час, після спливу терміну дії договору Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» звернулося з позовом до Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання недійсним договору про вирощування сільськогосподарських культур №5-2015 від 17.04.2015. Таким чином, на переконання відповідача, метою звернення позивача з позовом у даній справі є відновлення між сторонами такого собі «status quo» у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом так би мовити абсолютного знищення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами учасниками договору, що не відповідає загальноправовому принципу добросовісності, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Крім того, відповідач вказав, що з огляду на відсутність обвинувального вироку, позивач не має права стверджувати про наявність факту порушення його прав з боку відповідача станом на дату укладання договору та жодним чином не звільняє останнього від обов`язку сплати за спірним договором за умов провадження діяльності з вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці.

Як свідчать обставини справи, земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного позивачем договору про вирощування сільськогосподарських культур, входить до земель загальновійськового полігону, що належить до земель оборони, які належать до державної власності, відносяться до земель, які не можуть бути передані у комунальну власність без зміни їх цільового призначення, з огляду на що облік, тимчасове використання, а також перевірка використання земель колишнього загальновійськового полігону, що належать до земель оборони, не входить до повноважень ані Бородинської селищної ради, ані Веселодолинської сільської ради, тощо. Такі обставини встановлені у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 у справі №1570/7450/2012, рішенні Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 у справі №916/4087/21, за участі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС», а отже, встановлені у вказаних судових рішеннях обставини в силу вимог частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Таким чином, виходячи з того, що спірна земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного позивачем договору, є складовою частиною загальновійськового полігону та відноситься до земель оборони, належним користувачем якої є Міністерство оборони України, а власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, на переконання відповідача, на момент укладення спірного договору права та охоронювані законом інтереси позивача не були і не могли бути порушеними оспорюваним договором.

Зазначені вище обставини були встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2016 у справі №916/1439/16 за позовом Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та Веселодолинської сільської ради про визнання недійсним договору №5-2015 від 17.04.2015.

Позиція третьої особи щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Міністерство оборони України наголошувало на тому, що на виконання делегованих повноважень від Міністерства оборони України, який здійснює оперативне управління землями оборони, що входять до земель військового полігону «Тарутинський», Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, на обліку у якої перебуває земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 , укладаючи договір, діяла правомірно, а тому є незаконними та необґрунтованими доводи скаржника про те, що остання не мала права на укладання договору про вирощування сільськогосподарських культур №5-2015 від 17.04.2015 відносно земель військового полігону.

За доводами третьої особи, твердження скаржника про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Крім того, міністерство звернуло увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовом вже після закінчення строку дії договору №5-2015 від 17.04.2015, а відповідно до правових позицій Верховного Суду відсутні підстави для визнання договору недійсним після його фактичного виконання сторонами та припинення його дії.

Поряд з цим, третя особа зазначила, що з моменту укладання договору (у квітні 2015 року) позивач підписав його, а тому був обізнаний про зміст та умови договору, але заявив про його недійсність лише через 8 років, вже після закінчення терміну його дії, тобто з пропуском строку позовної давності (3-х років) з моменту, коли позивачу стало відомо про оспорюваний договір, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника щодо наявності кримінального провадження та здійснення досудового слідства є такими, що не впливають на оцінку правомірності правочину договору №5-2015 від 17.04.2024. При цьому згідно наявної у міністерства інформації, в рамках проведення досудового слідства протягом 2023-2024 року жодній посадовій особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частині району підозри не вручені.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 14.05.2024 за вх.№1798/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 у справі №916/4506/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки апеляційної скарги у встановлений в цій ухвалі строк, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4506/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

24.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4506/23.

29.05.2024 скаржником подано заяву (вх.№1798/24/Д1) про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 у справі №916/4506/23. Встановлено учасникам справи строк до 19.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 19.06.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

10.06.2024 від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1798/24/Д2).

12.06.2024 від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1798/24/Д3).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 24.06.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 у справі №916/4506/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 20.08.2024 о 10:00 год.

У зв`язку із наявністю обставин, які унеможливлювали розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні, призначеному на 20.08.2024, а саме, перебуванням з 17.08.2024 по 24.08.2024 судді-учасника колегії С.В. Таран у відрядженні відповідно до наказу в.о. голови суду від 07.08.2024 №213-в, колегією суддів була визначена нова дата судового засідання 17.09.2024 об 11:00 год, з огляду на що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 повідомлено учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.09.2024, представник відповідача та представник третьої особи надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

Скаржник про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте участі не брав.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника скаржника.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

17.04.2015 між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району (сторона -1) і Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» (сторона -2) укладено договір про вирощування сільськогосподарських культур №5-2015, відповідно до пункту 1.1. якого з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних Сил України та відповідно до статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2013 №1345-ІV, сторони за цим договором домовилися про вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 945 га, які надані стороні-1 в безстрокове користування, та можливостей сторони-2 діяти, а саме: вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно з пунктом 3.1. даного договору сторона-1 зобов`язується, зокрема, залучити для вирощування сільськогосподарської продукції, яке буде проводитися стороною-2, земельні ділянки, що надані стороні-1 в безстрокове користування на підставі постанови Ради народних депутатів Української Радянської Соціалістичної Республіки від 18.12.1945, рішення Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 10.06.1946 №7 та згідно акту прийому-передачі від 22.10.2014, Тарутинського загальновійськового полігону, розташовані на території Веселодолинської селищної ради Тарутинського району Одеської області терміном на сім сільськогосподарських років, тобто до 30.08.2022 згідно індивідуальної картки обліку земельної ділянки №97.

За умовами пункту 4.1. договору сторона-2 зобов`язується, зокрема, здійснювати господарську діяльність з використанням залучених земельних ділянок щодо вирощування сільськогосподарських культур; здійснювати виробничий процес, забезпечивши його необхідними машиннотракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно мастильними матеріалами та відповідними спеціалістами та працівниками; вести бухгалтерській облік майна, цінностей, зобов`язань, в тому числі платіжних та інших операцій, пов`язаних з виконанням цього договору.

Ціна договору складає 700 (сімсот) грн за 1 га на один календарний рік, а саме: не менш 3 відсотка із нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнтів індексації, що складає по Веселодолинській селищній раді Тарутинського району на час укладення договору 231190,59 грн за 1 га (пункт 5.1. договору).

Цей договір укладений строком на сім сільськогосподарських років, тобто до 30.08.2022 (пункт 9.2. договору).

20.04.2015 комісією у складі головуючого: помічника начальника Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційною частиною району з матеріально-технічного забезпечення - працівника Збройних Сил України Дробиша О.Г. та членів комісії: інженера із землекористування Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району -працівника Збройних сил України Колосової Т.П., із залученням директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» Маринат О.П., з метою виконання умов пункту 1.1. договору №5-2015 від 17.04.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» та Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району, проведено обмір земельних ділянок, які відведено для вирощування сільськогосподарської продукції на підставі схеми виділення земельних ділянок колишнього Татуринського полігону, про що складено акт обміру земельної ділянки від 20.04.2015.

Комісією запропоновано залучити для здійснення господарської діяльності у відповідності до умов договору №5-2015 від 17.04.2015 земельні ділянки, розташовані на полях №1 (431,11 га), №2 (514,03 га) загальною площею 945,14 га. Вказані земельні ділянки знаходяться у задовільному стані та придатні для ведення сільськогосподарської діяльності, а саме, вирощування зернових та решти технічних культур.

15.10.2015 між відповідачами укладено додаткову угоду №1 до договору №5-2015 від 17.04.2015, якою у договір внесені наступні зміни та доповнення:

-пункт 1.1. договору викладено у наступній редакції: «З метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних Сил України та відповідно до статті 2 Закону України «Про господарску діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1076-ХІV, статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 №1345-ІУ, свідоцтва про реєстрацію Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України №158 від 30.06.2010, сторони за цим договором домовилися про вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 12000 (дванадцять тисяч) га, які надані стороні-1 в безстрокове користування, та можливостей сторони-2 діяти, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва»;

-пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції: «Сторони домовились, ціна договору складає 940 (дев`ятсот сорок) гривень за один гектар на один календарний рік, а саме: не менш 3 відсотка із нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнтів індексації, що складаються на час укладання договору»;

-пункт 5.2. договору викладено у наступній редакції: «Розрахунки зі стороною-1 від вирощування сільськогосподарських культур проводяться у наступному порядку: щомісяця рівними платіжками, в строк до 25 числа наступного за платежем місяця напротязі року, згідно графіку оплати у відповідності до складеного акту обміру земельних ділянок;

-пункт 9.1. договору викладено у наступній редакції: «Цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і набирає чинності з моменту підпису актів обміру земельних ділянок»;

-розділ 9 договору доповнено пунктом 9.11. такого змісту: «У разі внесення змін до законодавства щодо використання земель оборони у господарських цілях, сторони вносять відповідні зміни до умов договору».

Додатковою угодою №2 від 02.09.2016 до договору №5-2015 від 17.04.2015 сторони збільшили вартість плати за 1 гектар на рік до 1850 грн, змінили строки розрахунків, а саме, до 15 числа наступного за платежем місяця протягом календарного року, а також погодили новий строк дії договорудо 02.09.2023.

Додатковою угодою №3 від 25.10.2016 до договору №5-2015 від 17.04.2015 внесено зміни до договору, відповідно до яких:

-пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції: «Сторони домовились, що ціна договору складає 3855411,60 (три мільйона вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч чотириста одинадцять гривень 60 копійок, тобто з розрахунку 2280 гривень за один гектар на один календарний рік, а саме: не менш 8 відсотка із нормативної грошової оцінки;

- пункт 5.2. договору викладено у наступній редакції: «Розрахунки зі стороною -1 проводяться у наступному порядку: щомісяця рівними платежами, в строк до 15 числа наступного за платежем місяця протягом календарного року, у сумі 321 284,30 (триста двадцять одна тисяча двісті вісімдесят чотири гривні 30 копійок».

Додатковою угодою №4 від 15.07.2018 до договору сторони виклали пункт 1.1 договору в наступній редакції: «з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних Сил України та відповідно до статті 2 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1076-ХХІV, статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 за №1345-ІV, свідоцтва про реєстрацію Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України №158 від 30.06.2010, Сторони за цим договором домовились про вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 1610,97 га, які надані стороні-1 в користування та можливостей сторони-2, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва».

Додатковою угодою №5 від 29.12.2022 до договору №5-2015 від 17.04.2015 внесено зміни до договору, відповідно до яких:

-пункт 5.1. договору викладено у новій редакції, за змістом якого сторони домовились, що ціна договору складає 3950201,49 грн за 1 календарний рік із розрахунку нормативної грошової оцінки 1 га ріллі на 2022 рік, а саме: 8,2 відсотків від нормативно-грошової оцінки земель із подальшим застосуванням індексації споживчих цін відповідно до статтей 1, 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» згідно таблиці №1, в якій встановлено кадастрові номери земельних ділянок, а саме: 5124780700:01:002:0375, 5124780700:01:002:0376, 5124780700:01:002:0377, 5124780700:01:002:0378, їх площа 1610,9700 га, відповідно, нормативно грошова оцінка одного га та сума вкладу у розмір 8,2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

-пункт 5.2. договору викладено у новій редакції, відповідно до якого розрахунки зі стороною-1 проводяться у наступному порядку: щомісяця рівними платежами, в строк до 10 числа календарного місяця, наступного за розрахунковим, у сумі 329183,46 грн, на яку застосовуються норми сттатті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до акту звірки земель між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району і Товаристовм з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» згідно договору спільної діяльності з вирощування сільськогосподарських культур №5-2015 від 17.04.2015 станом на 30.06.2023 площа земельної ділянки за даними обліку за умовами укладеного договору та фактично оброблено підприємством становить 1610, 97 га.

Також позивач надав до суду:

-рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2017 у справі №5017/3725/2021, яким позов заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 28.12.2007 об`єкт оренди земельна ділянка площею 1341,35 га, (кадастрові номери 1) 5124780700;01;002;0375, 2) 5124780700;01;002;0376, 3) 5124780700;01;002;0377, 4) 5124780700;01;002;0378), яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Победа». Витребувано у Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Победа» та повернуто Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку площею 1341,35 га, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області вартістю 24839971,75 грн. Стягнуто з Тарутинської райдержадміністрації Одеської області на користь Державного бюджету України 32190 грн судового збору. Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Победа» на користь Державного бюджету України 32190 грн судового збору.

-ухвалу Київського районного суду у справі у справі №947/19915/23 щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023164000000004 від 28.04.2023;

В свою чергу, відповідач надав до суду:

-свідоцтво про реєстрацію військової частини як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, яке видано Департаментом фінансів Міністерства оброни України, та згідно з яким 30.07.2010 за реєстраційним №158 зареєстровано Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району;

-наказ начальника Болградського гарнізону від 11.04.2011 №3 «Про закріплення за військовими частинами (закладами, установами та організаціями) Збройних Сил України Болградського гарнізону казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж і земельних ділянок», яким, серед іншого, за Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційноою частиною району закріплено військове містечко №11 в с. Надеждовка Тарутинського району у складі земельної ділянки загальною площею 24229,5 га;

-протокол №53 від 24.09.2013 наради з керівним складом органів військового управління Міністерства оброни України та Генерального штабу Збройних Сил України з питань визначення варіанту охорони військових об`єктів військових частин Збройних Сил України та використання земель оборони у сільськогосподарських цілях на полігонах Збройний Сил України, який затверджений Міністром оборони України. За результатами наради зобов`язано квартирно-експлуатаційні органи, які мають свідоцтва, в термін до 01.10.2013 укласти договори щодо надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції. Решту квартирно-експлуатаційним органам зобов`язано до 10.10.2013 підготувати документи на отримання в Департаменті фінансів Міністерства оборони свідоцтва.

Позиція суду апеляційної інстанції

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним договору про вирощування сільськогосподарських культур №5-2015 від 17.04.2015, укладеного між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС», з підстав відсутності у відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки всупереч вимог статті 4 Закону України Закону України «Про використання земель оборони» укладений між сторонами договір не було погоджено відповідачем ані з Бородинською селищною радою Болградського району Одеської області, ані у будь-якого іншого органу виконавчої влади, договір укладено за відсутністю порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а також за відсутності у відповідача права розпорядження відповідними земельними ділянками.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Проте згідно з частиною п`ятою статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80 - 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

У постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила наступне:

«27. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Об`єднана палата зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

28. Об`єднана палата наголошує, що, фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України)».

У постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнюючи висновок щодо застосування положень статей 16, 215, 216 ЦК України (щодо належності та ефективності обраного позивачем способу судового захисту - визнання недійсним виконаного договору про закупівлю), викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювала свій висновок таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові"».

Наведеним висновком, сформульованим у справі №905/77/21, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнила висновок, викладений у постанові цієї ж палати від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, Південно-західний апеляційний господарський суд, враховуючи правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2023 у справі №905/77/21, зазначає, що саме по собі визнання недійсним договору про вирощування сільськогосподарських культур №5-2015 від 17.04.2015, без вимоги про застосування наслідків його недійсності, не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту та наявність підстав для відмови в позові з мотивів, викладених в цій постанові, а саме з урахуванням уточнюючого правового висновку (у співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не досліджує відповідність/невідповідність оспорюваного договору вимогам закону та зміст правовідносин, що склалися між сторонами за результатами його укладення, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, колегія суддів не бере до уваги, оскільки правова позиція, викладена у вказаній постанові, є неактуальною внаслідок її уточнення відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 в частині висновку щодо застосування статті 216 Цивільного кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 у справі №916/4506/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.09.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран