Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/1418/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 910/1418/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023

у справі № 910/1418/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

3. Кабінет Міністрів України

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Кіровоградбудсервіс" (далі - позивач; ПП "Кіровоградбудсервіс") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі - відповідач; ДП "Гарантований покупець"; апелянт) про стягнення 11 298 052,31 грн заборгованості за відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом згідно договору № 1113/01/20 від 17.04.2020: 1 906 124,47 грн - пені, 114 367,47 грн - 3% річних, 443 836,61 грн - інфляційних втрат, 820 399,88 грн - штрафу, 218 741,71 грн - судового збору та 160 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1113/01/20 від 17.04.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/1418/23 за правилами загального позовного провадження, а також залучив до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (в подальшому - третя особа-1; ПрАТ «НЕК «Укренерго»»), Національну комісію, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - третя особа-2; НКРЕКП) та Кабінет Міністрів України (в тексті - третя особа-3; КМ України) третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

24.07.2023 позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення позовних вимог, в якій ПП «Кіровоградбудресурс» просило суд стягнути з ДП «Гарантований покупець» 14 061 554,22 грн, у тому числі: 12 774 490,53 грн - основного боргу, 304 628,32 грн - 3% річних, 982 434,37 грн - інфляційних втрат та 1,00 грн - пені та штрафу, яка протокольною ухвалою від 24.07.2023 прийнята судом першої інстанції до розгляду.

29.09.2023 до канцелярії суду першої інстанції від ПП «Кіровоградбудресурс» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1418/23 про стягнення з ДП «Гарантований покупець» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 160 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг - 12 774 490,53 грн, 3% річних - 304 628,32 грн, інфляційні втрати - 942 927,87 грн та 210 330,70 грн - судового збору; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, у жовтні 2021 року, а також у період з лютого по серпень 2022 року, позивачем продано електричну енергію на загальну суму 20 242 829,21 грн, проте ДП «Гарантований покупець» оплату за продану електричну енергію, продавцем якої є позивач за «зеленим» тарифом, здійснював не у повному обсязі та з порушенням строків, встановлених договором та Порядком про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 12 774 490,53 грн. Також зважаючи на те, що позивачем згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2023 зазначено про нарахування пені та штрафу в сумі 1,00 грн за час, що охоплює період дії воєнного стану, враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, беручи до уваги заяву відповідача про зменшення неустойки (пені, штрафу), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій в період воєнного стану, а нарахування, що передували цьому періоду, підлягають зменшенню до нуля гривень. Окрім того, суд попередньої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та встановив, що при його обчисленні позивачем допущено арифметичну помилку. Так, за розрахунком місцевого господарського суду, обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних - 304 628,32 грн та інфляційні втрати - 942 927,87 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" 159 550,46 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом першої інстанції зазначено, що приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, а саме, пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 ухвалено за: неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; ??невідповідністю висновків обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт посилається на порушення положень постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації", оскільки учасник позивача, якому належить 50% частки у статутному капіталі, має громадянство російської федерації, про що відповідача повідомлено листом Служби безпеки України від 26.04.2023, на підставі чого постановою НКРЕКП від 09.05.2023 № 875 визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП від 17.01.2020 № 172 "Про встановлення "зеленого" тарифу КП "Кіровоградбудресурс" та постановою НКРЕКП від 02.05.2023 № 808 анульовано останньому ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 03.01.2020 № 10.

Також відповідач вказує, що судом першої інстанції невірно застосовано положення Порядку про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (далі по тексту - Порядок № 641) у взаємозв`язку із наказами Міністерства енергетики України "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 (далі по тексту - накази № 140 та № 206).

Крім того відповідач зазначає, що наявні підстави для зменшення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із відсутністю збитків, понесених позивачем, відсутністю доказів погіршення фінансового стану позивача та враховуючи фінансовий стан відповідача.

12.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПП "Кіровоградбудсервіс" просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 залишити без змін. Згідно аргументів позивача, ОСОБА_1 є громадянином України та не є кінцевим бенефіціарним власником позивача, оскільки його частка у статутному капіталі складає 5%, при цьому відповідач неправильно трактує зміст постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022. Позивач не погоджується із доводами відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції Порядку № 641 у взаємозв`язку із наказами № 140 та № 206, так як наказ № 140 не набрав чинності, оскільки не пройшов процедуру офіційного опублікування, а наказ № 206 не змінив ані умови договору, ані Порядку № 641. Крім того, за твердженням позивача, відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Цього ж дня до апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-3 підтримує апеляційну скаргу відповідача та просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022, Порядку № 641 у взаємодії з наказами № 140 та № 206, та наявності підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Також відповідач не погодився з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 та звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 у задоволеній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на необґрунтовано завищений розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу. Зазначає, що судом першої інстанції в порушення положень процесуального законодавства не надано оцінки доводам відповідача та не взято до уваги доводи відповідача про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу, чим порушено частину 5 статті 236 ГПК України.

28.11.2024 на адресу суду апеляційної інстанції від ПП "Кіровоградбудсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення залишити без змін. При цьому, позивач посилається на співмірність розміру позовних вимог із заявленими витратами на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 315 496,05 грн 05 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 задоволено. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 скасовано та прийнято ухвалу, якою відмовлено Приватному підприємству "Кіровоградбудресурс" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2024 касаційну скаргу Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 скасовано. Справу № 910/1418/23 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024 апеляційні скаргу відповідача у справі № 910/1418/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 справу № 910/1418/23 за апеляційною скаргою з Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О. Розгляд апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 призначено на 20.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 розгляд апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 відкладено на 24.06.2024.

В судових засіданнях 24.06.2024 та 10.07.2024 судом оголошувалась перерва.

Представник апелянта в судовому засіданні 04.09.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Також просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 у задоволеній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.2024 проти вимог апеляційних скарг заперечив, просив оскаржувані рішення залишити без змін.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи треті особи були повідомлені належним чином, що підтверджується: довідками про доставку електронного документа від 17.07.2024 до електронних кабінетів третіх осіб 1 та 2; поштовим повідомленням № 0600277477553 про вручення 24.07.2024 третій особі-3 ухвали про оголошення перерви у судовому засіданні на 04.09.2024.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників третіх осіб обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від третіх осіб обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Судовою колегією також зазначається, що письмових пояснень на апеляційні скарги від третіх осіб 1 та 2 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Також колегія суддів вказує, що 20.05.2024 відповідачем було подано клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4439/23.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято 21.06.2024 постанову (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120065336) у справі № 910/4439/23 колегія суддів вважає, що відпала необхідність у розгляді відповідного клопотання.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Апеляційний розгляд здійснювався із застосуванням норм матеріального права, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 17.04.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградбудресурс» (надалі - продавець за «зеленим» тарифом) укладено договір № 1113/01/20 (скорочено - Договір; Договір купівлі-продажу), відповідно до якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії виробленої споживачами).

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно із законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії виробленої споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 Договору купівлі-продажу).

Згідно п. 2.3 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами п. 2.4 Договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

У відповідності до п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

За п. 3.1 Договору купівлі-продажу обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору купівлі-продажу встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами.

За п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Відповідно до повідомлення ПрАТ «НЕК "Укренерго"» № 01/14313 від 17.04.2020 позивача включено до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» на підставі наданої заяви щодо вступу учасника ринку до балансуючої групи та підтвердження зі сторони ДП «Гарантований покупець» з 00 год. 00 хв. 18.04.2020.

09.09.2022 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 1117 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

У жовтні 2021 році позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 174 949,28 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року.

Втім, відповідач за куплену у жовтні 2021 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 1 956 612,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 164617 від 13.10.2021 на суму 391 694,32 грн, № 166628 від 25.10.2021 на суму 304 584,88 грн, № 172336 від 29.10.2021 на суму 215 536,45 грн, № 175104 від 29.10.2021 на суму 74 861,90 грн, № 185884 від 12.11.2021 на суму 354 224,11 грн, № 258931 від 28.09.2022 на суму 294 157,91 грн, № 262211 від 18.10.2022 на суму 321 553,23 грн.

У період з лютого по червень 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 11 709 028,70 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за лютий - червень 2022 року.

Відповідач за куплену електроенергію у період з лютого по червень 2022 року розрахувався частково в сумі 3 062 410,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 207324 від 15.02.2022 на суму 309 685,63 грн, № 211943 від 24.02.2022 на суму 544 381,14 грн, № 215932 від 29.03.2022 на суму 175 336,84 грн, № 217640 від 07.04.2022 на суму 183 445,23 грн, № 218631 від 15.04.2022 на суму 132 023,32 грн, № 219608 від 25.04.2022 на суму 96 857,30 грн, № 221325 від 06.05.2022 на суму 107 409,56 грн, № 268877 від 07.12.2022 на суму 100 392,79 грн, № 222295 від 16.05.2022 на суму 190 876,24 грн, № 223385 від 25.05.2022 на суму 195 708,50 грн, № 225379 від 07.06.2022 на суму 170 974,10 грн, № 226765 від 15.06.2022 на суму 201 318,43 грн, № 228641 від 27.06.2022 на суму 207 408,51 грн, № 229584 від 30.06.2022 на суму 114 534,04 грн, № 230425 від 07.07.2022 на суму 127 332,62 грн, № 236202 від 29.07.2022 на суму 128 044,81 грн, № 242043 від 25.08.2022 на суму 76 681,26 грн.

20.09.2022 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 1190 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року.

У липні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 3 583 711,99 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року.

Водночас, відповідач за куплену електричну енергію у липні 2022 року розрахувався частково в сумі 1 150 614,54 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 233045 від 14.07.2022 на суму 312 818,00 грн, № 2340398 від 25.07.2022 на суму 382 038,33 грн, № 237093 від 29.07.2022 на суму 455 758,21 грн.

14.03.2023 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 473 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року.

Так, у серпні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 775 139,24 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року.

Відповідач за куплену у серпні 2022 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 1 298 701,02 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 240083 від 15.08.2022 на суму 488 034,17 грн, № 241227 від 25.08.2022 на суму 368 833,39 грн, № 243200 від 31.08.2022 на суму 441 833,46 грн.

Отже, загальна заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ПП «Кіровоградбудресурс» за куплену електричну енергію у жовтні 2021 року та лютому-серпні 2022 року становить 12 774 490,53 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати за продану позивачем електричну енергію ПП «Кіровоградбудресурс» у позові (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.07.2023) просило стягнути з ДП «Гарантований покупець» 12 774 490,53 грн - основного боргу, 304 628,32 грн - 3% річних, 982 434,37 грн - інфляційних втрат, а також 1,00 грн - пені та штрафу.

Заперечуючи проти позову ДП «Гарантований покупець» зазначив, що договірні зобов`язання сторін за період 2022 року, пов`язані з настанням обставин непереборної сили, що виникли в умовах дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, внаслідок чого розрахунки з оплати електричної енергії за Договором, на думку відповідача, мають здійснюватися з повним врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, наказу № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та наказу № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом». Крім того, ДП «Гарантований покупець» стверджує, що чинним нормативно-правовим регулюванням взаємовідносин у сфері енергетики заборонено нарахування та стягнення штрафних санкцій під час воєнного стану. Також відповідач повідомив про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії та припинення дії «зеленого» тарифу ПП «Кіровоградбудресурс» та вказував на те, що позивач підпадає під дію обмежень на здійснення розрахунків, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації».

З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вказує, що стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, в тому числі, договори про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

В ч. 4 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що за бажанням суб`єкта господарювання, який має намір продавати за "зеленим" тарифом електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантований покупець зобов`язаний укласти договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у будь-який час до початку будівництва та/або введення в експлуатацію відповідного об`єкта електроенергетики або черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) і встановлення "зеленого" тарифу Регулятором. Договір укладається між гарантованим покупцем і суб`єктом господарювання незалежно від наявності інших договорів купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, укладених щодо інших об`єктів електроенергетики такого суб`єкта господарювання.

При цьому, ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Згідно ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

За умовами п. 10.1 Порядку № 641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Відповідно до п. 10.2 Порядку купівлі з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Згідно п. 10.3 Порядку купівлі після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Відповідно до п. 10.4 Порядку купівлі після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Як вже зазначалось та вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2021 року, а також у період з лютого по серпень 2022 року, позивачем продано електричну енергію на загальну суму 20 242 829,21 грн, проте ДП «Гарантований покупець» оплату за продану електричну енергію, продавцем якої є позивач за «зеленим» тарифом, здійснював не у повному обсязі та з порушенням строків, встановлених Договором та Порядком № 641, сплативши лише 7 468 338,68 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 12 774 490,53 грн., і з такими висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції положень Порядку про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 у взаємозв`язку із наказами Міністерства енергетики України "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, судова колегія зазначає, що станом на дату настання строку оплати за заявлений позивачем період (жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність.

У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

При цьому, саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за Договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

В наведеному суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену за Договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору і законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.

Тому, колегією суддів відповідні доводи апелянта оцінюються критично.

В частині аргументів апелянта щодо неврахування місцевим господарським судом положень постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації", колегією суддів зазначається таке.

За ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відправляючи справу № 910/1418/23 на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у своїй постанові від 14.03.2024, серед іншого, вказав, що суд апеляційної інстанції зробив висновок, що станом на дату створення та реєстрації позивача - Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс», учасником (засновником) підприємства був ОСОБА_1 , із часткою у статутному капіталі позивача у розмірі 50%, який є громадянином РФ та не перебуває на території України, про що свідчить лист Служби безпеки України від 09.05.2023 № 5/7/2/3-12515, якому суд першої інстанції в порушення статей 86, 236 ГПК України не надав оцінки, що зумовлює в силу постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» обмеження у можливості реалізувати позивачем права вимоги до зобов`язаної сторони - відповідача, у тому числі, шляхом звернення за судовим захистом.

Верховний Суд, з огляду на доводи касаційної скарги позивача, вважав такі висновки апеляційного господарського суду передчасними та зазначив, що зі змісту рішення суду апеляційної інстанції дійсно не вбачається дослідження ним та встановлення факту наявності /відсутності громадянства України у фізичної особи ОСОБА_1 , а також (з урахуванням встановленого) не надано жодної оцінки законності проживання особи на території України, що має суттєве значення для вирішення питання правильності застосування до спірних правовідносин вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації». Більше того, зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається встановлення різних обставин щодо факту громадянства фізичної особи ОСОБА_1 .

Отже, у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Приймаючи до уваги висновки Верховного Суду у цій справі, викладені у постанові від 14.03.2024, суд апеляційної інстанції вказує, що за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», відповідно до статей 12-1, 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на, зокрема, виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації (підпункт 1 пункт 1 постанови).

Отже, вказаною постановою КМ України встановлюється мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи, зокрема: 1) громадяни російської федерації; 2) юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; 3) юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації.

При цьому, положення мораторію в наведених випадках не розповсюджується на відповідних осіб, які проживають на території України на законних підставах.

За ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь (ст.ст. 132, 133 Конституції України).

Згідно ст.ст. 1, 3, 5 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РС у м. Кіровограді УДМС України в Кіровоградській області 13.06.2014.

Згідно інформації з довідки № 3501.3-3399/35.1-24 від 04.04.2024 Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби: «Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Станом на 04.04.2024 паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 за обліками ІП «недійсні документи» ЄІАС УМП серед заявлених втрачених/вкрадених не значиться, інформацією щодо втрати/виходу із громадянства України ОСОБА_1 ЦПМУ ДМС не володіє. Беручи до уваги наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України, підстав вважати його не громадянином України не має».

Водночас, з наявного у справі листа Служби безпеки України від 09.05.2023 № 5/7/2/3-12515 слідують дані про наявність у ОСОБА_1 громадянства рф.

Поряд з цим, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновниками (учасниками) ПП «Кіровоградбудресурс» є: ОСОБА_1 , громадянство: Україна, розмір частки засновника (учасника): 1 500 000,00 грн; ОСОБА_2 , громадянство: Україна, розмір частки засновника (учасника): 28 500 000,00 грн. Кінцевий бенефіціарний власник: ОСОБА_2 , відсоток частки у статутному капіталі - 95%.

Таким чином, зважаючи, що ОСОБА_1 у статному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5% та є громадянином України, у зв`язку із чим позивач прямо не підпадає під дію обмежень, встановлених відповідно до підпункту 1 пункту 1 зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України, невмотивованими, за висновками колегії суддів, є доводи апелянта про неврахування місцевим господарським судом положень постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації".

За викладеного в цілому, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП «Кіровоградбудресурс» в частині стягнення основного боргу в сумі 12 774 490,53 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних - 304 628,32 грн, інфляційні втрати - 982 434,37 грн, а також пеню та штраф, передбачений п. 4.6. Договору, - 1 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 16.09.2022 по 24.07.2023, що склав - 304 628,32 грн, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права. Крім того, судова колегія перевіривши розрахунок вважає його арифметично вірним.

В свою чергу, при обчисленні позивачем втрат від інфляції, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з жовтня 2022 року по червень 2023 року та заявлені до стягнення в розмірі 982 434,37 грн, останнім допущено арифметичну помилку, про що правильно зазначено місцевим господарським судом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильного розрахунку втрат від інфляції, проведеного та визначеного останнім, який за період з жовтня 2022 року по червень 2023 року становить 942 927,87 грн.

Тим самим, судом апеляційної інстанції відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта у вказаній частині.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення 3% річних та втрат від інфляції, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 233 ГК України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Разом з тим, інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.

Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на прострочення оплати за Договором з боку відповідача, колегією суддів відхиляються заперечення апелянта у цих межах.

Окремо колегія суддів зазначає, що в частині пені та штрафу рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 апелянтом не оскаржується.

Стосовно додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас, у пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, вказано що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Колегія суддів вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення судом норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків Об`єднаної палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що 16.01.2023 між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛКОМ» (Адвокатське об`єднання) та ПП «Кіровоградбудресурс» (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 16/01/23, за умовами якого Клієнт доручає та зобов`язується оплачувати, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу (послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Гонорар за договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 160 000,00 грн.

27.09.2024 Клієнтом затверджено наданий Адвокатським об`єднанням акт наданої правової допомоги на загальну суму 160 000,00 грн.

За змістом зазначеного акту, під час надання правової допомоги підготовлено наступні документи та надано наступні послуги: а) здійснено правовий аналіз документів, які стосуються предмету спору та наявні у приватного підприємства «Кіровоградбудресурс»; b) здійснено узагальнення та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин; с) надано правову. інформацію приватному підприємству «Кіровоградбудресурс», консультації і роз?яснення щодо правової позиції у судовій справі; d) здійснено збір доказів щодо правової позиції приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» (формування правової позиції на основі зібраних доказів); е) підготовлено позовну заяву разом з додатками; f) підготовлено клопотання про залучення третіх осіб; 9) підготовлено клопотання про відкладення розгляду справи; h) здійснено правовий аналіз відзиву; і) підготовлено відповідь на відзив; підготовлено заяву про збільшення розміру позовних вимог від 24.03.2023; k) підготовлено заяву про зупинення провадження у справі; l) підготовлено клопотання про поновлення провадження у справі; m) підготовлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 03.07.2023; n) підготовлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2023; o) здійснено правовий аналіз пояснень відповідача від 23.06.2023 та судової практики щодо спірних правовідносин; р) підготовлено клопотання про залишення без розгляду пояснень відповідача від 23.06.2023; q) здійснено правовий аналіз додаткових пояснень відповідача від 21.07.2023; r) підготовлено клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень відповідача від 21.07.2023; s) здійснено правовий аналіз пояснень відповідача від 18.08.2023. В період надання правової допомоги забезпечено представництво, шляхом безпосередньої участі адвокатами Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛКОМ», інтересів приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» у засіданнях суду (підготовчих, судових): ???27.03.2023; ???03.07.2023; ???24.07.2023; ???21.08.2023; ???25.09.2023. Для надання правової допомоги залучено два адвокати, а саме призначені Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛКОМ» члени об`єднання - Головатюк Сергій Анатолійович та Кулик Ада Миколаївна. За результатами надання правової допомоги, Господарським судом міста Києва 25 вересня 2023 року прийнято рішення у справі № 910/1418/23, яким позовні вимоги задоволено частково. Правова допомога (послуги) надана у повному обсязі на суму 160 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору № 16/01/23 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.06.2023, розрахунок за надання правової допомоги здійснюється в безготівковій формі на підставі рахунку Адвокатського об`єднання у наступному порядку:

- перший платіж - передплата у розмірі 40 000,00 грн протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання даного договору;

- другий платіж - після розгляду судової справи судом по суті, що закінчується ухваленням або рішення суду, або постановленням ухвали про закриття провадження у справі, або ухвали про залишення позову без розгляду у розмірі 70 000,00 грн протягом 2-х банківських днів з моменту винесення рішення чи відповідної ухвали суду;

- третій платіж - після розгляду судової справи судом по суті, що закінчується ухваленням або рішення суду, або постановленням ухвали про закриття провадження у справі, або ухвали про залишення позову без розгляду у розмірі 50 000,00 грн протягом 2-х місяців з моменту винесення рішення чи відповідної ухвали.

Згідно платіжних інструкцій № 1 від 18.01.2023 та № 52 від 28.09.2023 Клієнтом сплачено на користь Адвокатського об`єднання 110 000,00 грн.

Отже, позивачем надано суду належні докази, понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 110 000,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем на користь Адвокатського об`єднання в межах цієї справи протягом 2-х місяців з моменту ухвалення рішення суду у розмірі 50 000,00 грн, і з такими висновками місцевого господарського суду погоджується також і колегія суддів.

У даному випадку судом першої інстанції враховано зазначення в акті надання правової допомоги від 27.09.2023 обставин повного та детального переліку наданої правової допомоги Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛКОМ» ПП «Кіровоградбудресурс» з урахуванням підготовки всіх процесуальних документів та участі адвокатів у судових засіданнях у справі № 910/1418/23. При цьому взято до уваги часткове задоволення позовних вимог, а тим самим пропорційний розподіл вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

У суді першої інстанції відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які обґрунтовано тим, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності, є необґрунтованими та явно завищеними. Відповідач вказував, що: 1)

позовні вимоги повністю базуються на первинних та бухгалтерських документах позивача, об`єм яких є незначним. Всі документи було надано адвокату без окремих затрат часу на витребування доказів, направлення запитів тощо, а відтак отримання всіх необхідних документів від клієнта, не можна назвати «збиранням»; 2) послуги консультування щодо питань стягнення в судовому порядку з Гарантованого покупця грошових коштів взагалі не повинна покладатися на відповідача, оскільки консультування клієнта адвокатом щодо ведення справи також відноситься до обов`язків останнього, передбаченими Правилами адвокатської етики; 3) не підлягають покладенню на відповідача витрати на збирання доказів та підготовку позовної заяви, оскільки вимоги позивача за позовною заявою базуються на сумах наведених в актах звіряння розрахунків, а доказовою базою є акти приймання-передачі, отримання яких не потребувало значних витрат часу адвокатів; 4) наявне було представництво інтересів клієнтів у подібних справах.

Аналогічні за змістом заперечення наведені і у апеляційній скарзі. Крім того, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу, середня вартість яких, враховуючи здійснений апелянтом аналіз 66 справ за аналогічними правовідносинами, складав 24 407,00 грн.

В межах наведеного, суд апеляційної інстанції вказує, що відхиляє як підставу для зменшення чи відмови у стягненні правової допомоги доводи апелянта, що позовні вимоги базуються на первинних та бухгалтерських документах позивача, об`єм яких є незначним з урахуванням такого.

Так, предметом розгляду у справі є стягнення 14 061 554,22 грн, з яких: 12 774 490,53 грн - основного боргу, 304 628,32 грн - 3 % річних, 982 434,37 грн - інфляційних втрат та 1,00 грн - пені та штрафу. Розрахунок ціни позову було здійснено за період: жовтень 2021, лютий - серпень 2022. Таким чином, розрахунок ціни позову включає в себе нарахування основної заборгованості за 8 місяців, а також нарахування 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем. Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про незначний об`єм первинних бухгалтерських документів, як підставу для зменшення розміру адвокатських витрат.

В цій частині судова колегія також вважає невмотивованими доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що у зв`язку з представництвом інтересів клієнтів у справах № 910/19152/20, № 910/9531/20, № 910/9404/20, № 910/9476/20, № 910/10166/23 для представників позивача дана справа не була новою, що обґрунтовується таким.

Так, позивачі у справах № 910/9531/20, № 910/9404/20, № 910/9476/20, № 910/10166/23 є різними юридичними особами. Більше того, у вказаних справах відрізняються підстави позову, оскільки ґрунтуються на різних договорах, а нарахування заборгованості здійснювалось за різні періоди. Справа № 910/19152/20 відрізняється фактичними підставами позову, оскільки нарахування заборгованості здійснювалось за різні періоди. А тому доводи про представництво адвокатами інтересів позивача у різних судових справах з урахуванням різних предметів та підстав позову - є необґрунтованими через особливість та специфіку кожної із справ.

Північний апеляційний господарський суд також вважає безпідставними доводи відповідача щодо того, що консультування клієнта адвокатом щодо ведення справи відноситься до обов`язків останнього, передбаченими Правилами адвокатської етики. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що гонорар за умовами укладеного договору є фіксованим, розмір гонорару визначався за погодженням адвоката з клієнтом (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). А тому обґрунтованим, за висновками судової колегії, є оцінювання всіх наданих послуг в їх сукупності.

Північний апеляційний господарський суд відхиляє мотиви відповідача, що заявлений позивачем розмір адвокатських витрат не виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення 14 061 554,22 грн, позивачем було заявлено до стягнення 160 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що становить менше ніж 1,2% ціни позову, що відноситься до критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, справедливості та співмірності. Жодних доказів можливості виконання вказаного обсягу адвокатських послуг менше ніж за 160 000,00 грн (які просив стягнути позивач) апелянтом надано не було.

Щодо доводів відповідача (як підстава для зменшення), що в період воєнного стану він бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури, то суд апеляційної інстанції їх відхиляє, оскільки позивач, як виробник електричної енергії, також відіграє важливу роль для забезпечення сталого функціонування економіки України. Тоді як відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу апеляційний господарський суд не встановив.

За вказаного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не прийняття до уваги доводів відповідача щодо завищення позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх необґрунтованості, а саме, з огляду на ціну позову, складність спору, об`єм матеріалів провадження та відповідних розрахунків заявлених до стягнення сум.

Отже, за висновками судової колегії, дотримуючись принципу реальності та розумності виконаних адвокатом робіт в межах даної справи, категорію та складність такої справи, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, приймаючи до уваги правило, передбачене п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, дійшов правильного висновку, що обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 159 550,46 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційних скарг про те, що оскаржувані рішення винесено судом першої інстанції за: неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; ??невідповідністю висновків обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23, а також додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечать чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзивах на апеляційні скарги твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційних скаргах доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 - залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".

5. Справу № 910/1418/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.09.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков