Ухвала

від 28.01.2025 по справі 910/1418/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1418/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Мачульський Г. М.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 (суддя Бондарчук В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 (Алданова С. О. - головуючий, судді Корсак В. А., Євсіков О. О.) у справі

за позовом Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»,

2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

3) Кабінет Міністрів України,

про стягнення коштів,

(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Головатюк С. А., відповідача - Франюк А. В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне підприємство «Кіровоградбудресурс» (далі - ПП «Кіровоградбудресурс») звернулося до Господарського суду міста Київ з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), про стягнення 14 061 554,22 грн, у тому числі: 12 774 490,53 грн - основного боргу, 304 628,32 грн - 3% річних, 982 434,37 грн - інфляційних втрат та 1,00 грн - пені та штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 17.04.2020 № 1113/01/20 щодо своєчасної та повної оплати за продану позивачем електричну енергію.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг - 12 774 490,53 грн, 3% річних - 304 628,32 грн, інфляційні втрати - 942 927,87 грн; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення аргументоване тим, що у жовтні 2021 року, а також у період з лютого по серпень 2022 року, позивачем продано електричну енергію на загальну суму 20 242 829,21 грн, проте ДП «Гарантований покупець» оплату за продану електричну енергію, продавцем якої є позивач за «зеленим» тарифом, здійснював не у повному обсязі та з порушенням строків, встановлених договором та Порядком про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 12 774 490,53 грн. Також зважаючи на те, що позивачем згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2023 зазначено про нарахування пені та штрафу в сумі 1,00 грн за час, що охоплює період дії воєнного стану, враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, беручи до уваги заяву відповідача про зменшення неустойки (пені, штрафу), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій в період воєнного стану, а нарахування, що передували цьому періоду, підлягають зменшенню до нуля гривень. Окрім того, суд попередньої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, та встановив, що при його обчисленні позивачем допущено арифметичну помилку. Так, за розрахунком місцевого господарського суду, обґрунтованими до стягнення є суми 3 % річних - 304 628,32 грн та інфляційні втрати - 942 927,87 грн.

Посилання ДП «Гарантований покупець» на необхідність застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - постанова № 187), оскільки один із учасників ПП «Кіровоградбудресурс» має громадянство Російської Федерації, суд вважав необґрунтованими. ОСОБА_1 у статному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5%, більше того, як вбачається з даних паспорта серії НОМЕР_1 (виданим Ленінським РС у м. Кіровограді УДМС України в Кіровоградській області від 13.06.2014) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), останній є громадянином України.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ПП «Кіровоградбудресурс» 159 550,46 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення аргументоване тим, що відповідачем надано суду належні докази понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 110 000,00 грн (платіжні інструкції № 1 від 18.01.2023 та № 52 від 28.09.2023), а також витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем на користь Адвокатського об`єднання в межах цієї справи протягом 2-х місяців з моменту ухвалення рішення суду у розмірі 50 000,00 грн. Разом із тим, приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, а саме, пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Судом не взято до уваги доводи відповідача щодо завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх необґрунтованості, а саме, з огляду на ціну позову, складність спору, об`єм матеріалів провадження та відповідних розрахунків заявлених до стягнення сум. Суд звернув увагу, що в акті наданої правової допомоги від 27.09.2023 наведено повний та детальний перелік наданої правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Лігалком» позивачу з урахуванням підготовки всіх процесуальних документів та участь адвоката у судових засіданнях у справі № 910/1418/23.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 ( Владимиренко С. В , Ходаківська І. П., Демидова А. М.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постанова аргументована тим, що ОСОБА_1 , будучи громадянином України, що має паспорт громадянина України, отримав громадянство Російської Федерації, про що свідчить лист Служби безпеки України від 09.05.2023 №5/7/2/3-12515 та після анексії АР Крим не перебуває на території України. Позивач створений як юридична особа та зареєстрований відповідно до законодавства України 27.07.2007 згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі у ПП «Кіровоградбудсервіс» на дату створення та реєстрації позивача складала 50 %, розмір якої змінився на 5 % вже після відкриття провадження у справі № 910/1418/23, а саме у липні 2023 року, проте судом першої інстанції взято до уваги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.07.2023, відносно чого учасники справи не заперечують.

Отже, станом на дату створення та реєстрації позивача - ПП «Кіровоградбудресурс», учасником (засновником) підприємства був ОСОБА_1 , із часткою у статутному капіталі позивача у розмірі 50 %, який є громадянином Російської Федерації та не перебуває на території України. Цим обставинам, суд першої інстанції в порушення статей 86, 236 ГПК України не надав оцінки, а представник позивача під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не спростував, що зумовлює, в силу постанови №187, обмеження у можливості реалізувати позивачем права вимоги до зобов`язаної сторони - відповідача, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 скасовано та прийнято ухвалу, якою відмовлено ПП «Кіровоградбудресурс» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

2.3. Постановою Верховного Суду від 14.03.2024 ( Колос І. Б. , Булгакова І. В. , Жайворонок Т. Є. ) постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 скасовано, справу № 910/1418/23 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова аргументована тим, що у доводах касаційної скарги позивач, стверджує про те, що позиція скаржника щодо вказаного спірного питання з посиланням на відповідні норми Закону України «Про громадянство України» та Конституцію України та вказану ним практику Верховного Суду, ґрунтувалась на тому, що ОСОБА_1 у правових відносинах з Україною є громадянином України. Водночас відповідним обставинам та наявним у справі документам щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України не було надано судом апеляційної інстанції жодної правової оцінки.

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції не вбачається дослідження ним та встановлення факту наявності /відсутності громадянства України у фізичної особи ОСОБА_1 , а також (з урахуванням встановленого) не надано жодної оцінки законності проживання особи на території України, що має суттєве значення для вирішення питання правильності застосування до спірних правовідносин вимог постанови № 187. Більше того, зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається встановлення різних обставин щодо факту громадянства фізичної особи ОСОБА_1 .

Необхідно встановити, чи є позивач особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 залишено без змін.

Постанова аргументована тим, що станом на дату настання строку оплати за заявлений позивачем період (жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

Саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за Договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

З наведеного суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену за Договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору і законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

Зважаючи, що ОСОБА_1 у статному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5 % та є громадянином України, у зв`язку із чим позивач прямо не підпадає під дію обмежень, встановлених відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови № 187, доводи відповідача про неврахування місцевим господарським судом положень зазначеної постанови \ невмотивованими. Отже, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП «Кіровоградбудресурс» в частині стягнення основного боргу в сумі 12 774 490,53 грн.

Правильним є також розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 16.09.2022 по 24.07.2023, що склав - 304 628,32 грн.

При обчисленні позивачем втрат від інфляції, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з жовтня 2022 року по червень 2023 року та заявлені до стягнення в розмірі 982 434,37 грн, останнім допущено арифметичну помилку, про що правильно зазначено місцевим господарським судом і стягненню підлягає 942 927,87 грн.

Відхиляючи доводи відповідача про наявність підстав для зменшення 3 % річних та втрат від інфляції, суд апеляційної інстанції послався на статтю 233 ГК України і зазначив, що інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.

Суд зазначив, що в частині пені та штрафу рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 апелянтом не оскаржувалося.

У постанові також зазначено, що позивачем надано суду належні докази, понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 110 000,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем на користь Адвокатського об`єднання в межах цієї справи протягом 2-х місяців з моменту ухвалення рішення суду у розмірі 50 000,00 грн,

3.1. ДП «Гарантований покупець» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23 в частині задоволених позовних вимог і заяви про розподіл витрат на правничу допомогу та прийняти в цих частинах нове рішення про відмову у задоволенні позову і розподілу витрат на правничу допомогу.

Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23. Крім того, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у відносинах, які склалися між Гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом при здійсненні розрахунків за електричну енергію в особливий період (воєнний стан) у поєднанні з п. 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641 (в чинній на час спірних правовідносин редакції), наказами Міністерства енергетики України «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 у контексті висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Заявник зазначає, що постановою НКРЕКП від 02.05.2023 прийнято рішення про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої ПП «Кіровоградбудресурс» з огляду на отримання від Служби безпеки України листа від 26.04.2023 з наданням документального підтвердження (копій документів), що підтверджують наявність у ОСОБА_1 громадянства Російської Федерації та його перебування на тимчасово окупованій території України (АР Крим).

Скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування постанови № 187 щодо юридичної особи (кредитора/стягувача) кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що на час виникнення спірних зобов`язань та на дату звернення до суду мав частку в статутному капіталі 50 відсотків (більше 10 відсотків), якої є громадянин Російської Федерації.

Враховуючи встановлену Службою безпеки України та перевірену НКРЕКП інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 , якому на момент звернення до суду зі спірним позовом належало 50 % частки у статусному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс», громадянства держави-агресора - Російської Федерації, позивач підпадає під дію обмежень, визначених постановою № 187.

Визначальним у вирішенні питання щодо поширення на відповідача дії постанови № 187, у контексті фактичних обставин цієї справи, є встановлення моменту станом на який ОСОБА_1 належало більше 10 % частки у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс». Предметом спору охоплюється період у часі, коли ОСОБА_1 належало 50 % частки у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс». Вищенаведеного попередні суди не врахували як і не взяли до уваги те, що на дату створення та реєстрації ПП «Кіровоградбудресурс» частка у статутному капіталі ОСОБА_1 складала 50 %, розмір якої змінився до 5 % вже після відкриття провадження у справі, а саме у липні 2023 року.

Єдиною та достатньою умовою щодо підпадання під дію обмежень, унормованих постановою № 187 за абз. 4 пп. 1 п. 1 цієї постанови є наявність у ОСОБА_1 громадянства країни-агресора.

3.3. В частині оскарження додаткового рішення скаржник стверджує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20, від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, в ухвалі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 902/327/23.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить закрити касаційне провадження, касаційну скаргу залишити без задоволенні, а рішення судів без змін.

4.1. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

Колегія суддів зауважує, що у справі № 910/1418/23 в межах підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на необхідності формування висновку щодо застосування постанови № 187 до юридичної особи (кредитора/стягувача) кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) якої, що на час виникнення спірних зобов`язань та на дату звернення до суду був громадян Російської Федерації і який мав частку в статутному капіталі більше 10 відсотків.

Відповідно до постанови № 187 до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи пов`язані з державою-агресором відповідно до зазначеного переліку;

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російської Федераціх або особами, пов`язаними з державою-агресором, окрім зазначених винятків;

3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 вказаної постанови для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлений мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Застосовуючи приписи зазначеної постанови № 187, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду неодноразово викладався правовий висновок стосовно того, що дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведений у постановах Верховного Су від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 28.09.2023 у справі № 904/3057/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 05.11.2024 у справі № 920/570/23, від 20.11.2024 у справі № 915/1802/23 та інших.

Водночас, колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, направляючи справу № 910/3422/22 на новий розгляд, у постанові від 29.11.2023, пославшись на вказані вище правові висновки, також вказала на те, що: «за наведеного правового регулювання, що має особливий темпоральний характер, у питанні наявності/відсутності правових підстав для реалізації позивачем права на захист у спірних правовідносинах, визначальним для судів попередніх інстанцій (з огляду на доводи відповідача) мало стати питання усунення сумнівів щодо можливої приналежності кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Палладіум Плюс» - первісного кредитора (що у подальшому змінив свою назву на ТОВ «Кланторг») до громадянства Російської Федерації на момент виникнення заборгованості».

Також у постанові від 29.11.2023 Верховний Суд виснував, що: «у спірних правовідносинах має значення чи першочергово такий борг виник саме щодо юридичної особи, пов`язаної з державою-агресором, тобто на момент виникнення боргу у спірних правовідносинах за Договором».

Колегія суддів вважає, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 910/3422/22 щодо дослідження та встановлення моменту, коли особа, яка звернулася із позовом про стягнення боргу є особа, яка підпадає під дію постанови № 187 формує інший підхід до застосування положень цієї постанови, ніж застосований у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 28.09.2023 у справі № 904/3057/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23 та інших.

У наведених постановах сформульовано висновок, що саме з моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом.

Тобто, момент виникнення боргу може існувати до прийняття постанови № 187.

Водночас, за стягненням вказаного боргу можуть звертатися особи, на яких не поширюється мораторій, оскільки вони, не підпадають під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, так як громадянин країни-агресора на момент її прийняття не є кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків.

Проте, підхід сформований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2023 № 910/3422/22 орієнтує на застосування постанови № 187 до правовідносин на момент виникнення боргу. Тобто, неважливо чи підпадає під дію постанови № 187 особа, яка звертається з позовом, значення має факт виникнення боргу щодо особи, пов`язаної з країною-агресором.

Таке застосування положень постанови № 187 не враховує обставин можливої добросовісності особи, яка і звернулася з таким позовом і яка добросовісно набула право вимоги на відповідний борг, або можливе створення видимості добросовісності кредитора.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2023 № 910/3422/22.

Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

З урахуванням наведеного, на підставі частини другої статті 302 ГПК України, справа № 910/1418/23 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 910/3422/22.

Керуючись статтями 234, 235, 300- 302 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/1418/23 разом із касаційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді В. А. Зуєв

Г. М. Мачульський