Постанова

від 25.07.2024 по справі 911/943/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2024 р. Справа№ 911/943/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко А.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 25.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.07.2023 (повний текст складено та підписано 23.08.2023)

у справі №911/943/22 (суддя Т.П. Карпечкін)

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Груп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства "Київське лісове господарство"

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Груп" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства "Київське лісове господарство" та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, повернення земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази розташування спірних земельних ділянок з кадастровиим номерами 3222486201:01:018:5470, 3222486201:01:018:5471, 3222486201:01:018:5472, 3222486201:01:018:5473, 3222486201:01:018:5474, 3222486201:01:018:5475 на землях лісового фонду в межах кварталу 54 виділи 1, 2 Ірпінського (Приміського) лісництва ДП "Київське лісове господарство". Прокуратурою не доведено перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні лісогосподарського підприємства, відведення її для лісогосподарських потреб чи іншим чином встановлення лісогосподарського цільового призначення. Надані прокуратурою докази та пояснення щодо обставин вибуття земельної ділянки з власності держави не містять встановлених фактів, які з огляду на ст. 388 ЦК України є достатньою підставою для витребування земельної ділянки у відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2023 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржник стверджував, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що реєстрація спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення за ТОВ "Трініті Комерціал Груп" здійснена з порушеннями вимог земельного та лісового законодавства. Апелянт зазначив, що рішення про вилучення, зміну цільового призначення чи відведення спірних земельних ділянок у приватну власність, не приймалися. Також прокурор зазначив, що належним способом захисту порушеного права, в даному випадку, є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України, з метою усунення перешкод державі в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 апеляційну скаргу у справі №911/943/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

20.12.2023 матеріали справи №911/943/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі №911/943/22. Судове засідання призначено на 15.02.2024.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці та судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/943/22.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, справу №911/943/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі №911/943/22 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Тищенко А.І., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.05.2024.

Розгляд справи відкладався.

У судове засідання 25.07.2024 з`явився прокурор, який надав пояснення по справі. Представники позивача, відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками та шляхом направлення поштової кореспонденції

Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача, відповідача та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані прокурором пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що Бучанська районна державна адміністрація є власником, поза волею якого спірні земельні ділянки вибули з користування та якого позбавлено можливості розпоряджатися їми, щор суперечить принципам регулювання земельних відносин, які закрпілені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування з Бучанською районною державною адміністрацією (07.10.2021), в якому викладені виявлені прокуратурою порушення. Також прокуратура просила позивача надати інформацію щодо вжитих останнім заходів, спрямованих на захист інтересів держави у наведених правовідносинах або повідомлення про неможливість звернення до суду з вказаних питань із належним обгрунтуванням відповідних причин.

У відповідь на лист прокуратури, Бучанською районною державною адміністрацією, повідомлено про відсутність коштів для сплати судового збору на вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист права власності держави на землі лісового фонду.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Бучанською районною державною адміністрацією допущено бездіяльність, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що Києво-Святошиснькою окружною прокуратурою Київської області під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42021112200000051 від 23.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України встановлено порушення вимог природоохоронного, земельного, лісового законодавства, що полягає у позбавленні права державної власності особливо цінних земель і земель лісового фонду.

Установлено, що на підставі рішення Київської обласної ради від 22.06.2020 року №878-35-VІІ оголошено парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення "Зелена брама" площею 30 га та надано останньому статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення "Зелена брама" розташований в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області в межах кварталу 54 виділів 1, 2, 4, 5, 7, 9, 10, 11 Приміського (Ірпінського) лісництва ДП "Київське лісове господарство", яке належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства.

Згідно з Положенням про парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення "Зелена брама", затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 06.10.2021 року № 627, парк-пам`ятка входить до складу природно-заповідно фонду України та охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації видано Охоронне зобов`язання від 05.11.2021 року № 41/058-01 ДП "Київське лісове господарство", яким вищевказана територія передана підприємству під охорону та дотримання встановленого режиму.

В свою чергу установлено, що всупереч вимог природоохоронного, земельного, лісового законодавства у приватній власності перебувають земельні ділянки, що відведені за рахунок земель лісового фонду, які оголошені парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення "Зелена брама".

Зокрема, встановлено, що 22.06.2021 року відділом у Дунаєвському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відкрито Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:018:0165 площею 0,69 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 086497, виданого на ім`я ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 11.04.2002 року № 307 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 24.06.2002 року за № 2203.

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2021 року № 437 ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

Останній, на підставі нотаріально завіреної заяви від 14.07.2021 року № 509, здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:018:0165 на 6 земельних ділянок: 3222486201:01:018:5470 (площею 0,115 га), 3222486201:01:018:5471 (площею 0,115 га), 3222486201:01:018:5472 (площею 0,115 га), 3222486201:01:018:5473 (площею 0,115 га), 3222486201:01:018:5474 (площею 0,115 га), 3222486201:01:018:5475 (площею 0,115 га).

На підставі рішення № 2 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП" від 01.11.2021 року № 445 статутний капітал вищевказаного товариства сформовано за рахунок земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами 3222486201:01:018:5470, 3222486201:01:018:5471, 3222486201:01:018:5472, 3222486201:01:018:5473, 3222486201:01:018:5474, 3222486201:01:018:5475.

Актами приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП" від 01.11.2021 року № 447, 448 були передані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486201:01:018:5470, 3222486201:01:018:5471, 3222486201:01:018:5472, 3222486201:01:018:5473, 3222486201:01:018:5474, 3222486201:01:018:5475.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право приватної власності за ТОВ "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:018:5470 зареєстровано державним реєстратором Гребінківської селищної ради Яремко М.В. (індексний номер рішення: 61427512 від 08.11.2021 року); з кадастровим номером 3222486201:01:018:5471 зареєстровано державним реєстратором Гребінківської селищної ради Яремко М.В. (індексний номер рішення: 61427646 від 08.11.2021 року); з кадастровим номером 3222486201:01:018:5472 зареєстровано державним реєстратором Гребінківської селищної ради Яремко М.В. (індексний номер рішення: 61427775 від 08.11.2021 року); з кадастровим номером 3222486201:01:018:5473 зареєстровано державним реєстратором Гребінківської селищної ради Яремко М.В. (індексний номер рішення: 61427914 від 08.11.2021 року); з кадастровим номером 3222486201:01:018:5474 зареєстровано державним реєстратором Гребінківської селищної ради Яремко М.В. (індексний номер рішення: 61428212 від 08.11.2021 року); з кадастровим номером 3222486201:01:018:5475 зареєстровано державним реєстратором Гребінківської селищної ради Яремко М.В. (індексний номер рішення: 61428981 від 08.11.2021 року).

За твердженням прокуратури право приватної власності на наведені земельні ділянки зареєстроване з порушеннями вимог земельного, лісового та природоохоронного законодавства, оскільки земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Київське лісове господарство" на підставі матеріалів лісовпорядкування, у зв`язку з чим, земельні ділянки підлягають поверненню у державну власність.

З огляду на викладені у позові обставини, заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позов в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області, в якому прокуратура просить:

1. Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- № 61427512 від 08.11.2021 року з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Груп" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5470;

- № 61427646 від 08.11.2021 року з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Груп" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5471;

- № 61427775 від 08.11.2021 року з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Груп" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5472;

- № 61427914 від 08.11.2021 року з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Груп" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5473;

- № 61428212 від 08.11.2021 року з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Груп" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5474;

- № 61428981 від 08.11.2021 року з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Груп" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5475.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Груп", а саме, земельних ділянок: площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5470, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5471, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5472, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5473, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5474, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5475.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, зокрема, зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт віднесення спірних земельних ділянок до державної форми власності, а саме їх перебування в постійному користуванні ДП "Київське лісове господарство" та їх віднесенні до земель лісогосподарського призначення, приналежності останніх до земель природно-заповідного фонду - парку-пам?ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Зелена брама". Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про формування спірної земельної ділянки як об?єкту до запровадження державної реєстрації земельних ділянок шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На думку суду, у спірних правовідносинах відсутня можливість застосування положень ст. 391 Цивільного кодексу України про повернення майна, оскільки відповідачем набуто спірні земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод, які не визнано протиправними. Натомість, згідно доводів суду відповідні правовідносини мають досліджуватися в контексті норм, передбачених ст. ст. 330, 387 і 388 Цивільного кодексу України.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком місцевого суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статей 13, 19 Конституції України земля є об?єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.

Відповідно до частини другої статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 Земельного кодексу України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає таку категорію земель, як землі лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

За змістом статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 Земельного кодексу України).

Заявляючи негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно права приватної власності ТОВ "Трініті Комерціал Груп" на них та повернення їх на користь держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області, прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель лісового фонду, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні ДП "Київське лісове господарство".

На підтвердження факту належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Київське лісове господарство" в матеріалах справи наявні наступні документи:

- лист ВО "Укрдержліспроект" від 04.10.2021 року № 835 зі схемою накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486201:01:018:5470, 3222486201:01:018:5471, 3222486201:01:018:547, 3222486201:01:018:5473, 3222486201:01:018:5474, 3222486201:01:018:5475 на межі кварталу 54 виділи 1, 2 Ірпінського (Приміського) лісництва ДП "Київське лісове господарство" за матеріалами лісовпорядкування 2004, 2014 років;

- лист ДП "Київське лісове господарство" від 23.09.2021 року № 02-02/705, з доданими до нього додатками, зокрема, протоколами лісовпорядних нарад (лісовпорядкування 1993-2014 років), планшетами кварталу 54 (лісовпорядкування 1993-2014 років), таксаційним описом виділів з проекту організації та розвитку лісового господарства Приміського лісництва (лісовпорядкування 1993-2014 років), планами лісонасаджень зі схемою розташування лісових масивів (лісовпорядкування 2003, 2014 років), листом Міністерства екології та природних ресурсів України, наказом №92 від 26.07.2019 КОУЛМГ з додатками.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справі № 911/604/18, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 07.04.2021 у справі № 367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі № 910/19932/16, від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16.

Слід також зазначити, що надана у листі ВО "Укрдержліспроект" від 04.10.2021 № 835 інформація з картографічними матеріалами є належним доказом приналежності спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення.

Зазначена інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Укрдержліспроект", яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.91 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО "Укрдержліспроект", окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

ВО "Укрдержліспроект" створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Відповідний висновок щодо віднесення до належних доказів баз інформації вищезазначеної установи викладено Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6829/16.

З урахуванням наведеного, висновки місцевого суду про те, що лист ВО "Укрдержліспроект" не є доказом права постійного користування земельною ділянкою ДП "Київське лісове господарство", є помилковим.

Також помилковим є висновок місцевого суду про те, що лист ДП "Київське лісове господарство" від 23.09.2021 №02-02/705 не має доказової природи, оскільки не містить посилання на первинні документи, а лісництво не є організацією, яка має повноваження та засоби встановлення місця розташування земельних ділянок, з огляду на таке.

Так, разом із листом ДП "Київське лісове господарство" останнім надано засвідчені копії матеріалів лісовпорядкування, які в силу п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України є правовстановлюючими документами.

Лісництва входять до складу державного лісогосподарського підприємства. У відповідності до Статуту ДП "Київське лісове господарство", який є загальнодоступним, зазначене державне підприємство створено з метою ведення, охорони і захисту лісів, основними напрямками діяльності якого є облік лісових користувань, облік лісового фонду і реєстрація змін у його складі.

Згідно положень Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Держлісагентством за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами Держгеокадастру.

Документація кадастру поновлюється один раз на п?ять років.

Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, надсилають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів погоджену з територіальними органами Держгеокадастру та оформлену в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподарським підприємствам Держлісагентства для узагальнення і подання органам Держлісагентства до 1 травня зведеної облікової інформації.

Таким чином, юридичний аналіз повноважень вказаного вище державного підприємства дає підстави стверджувати про відсутність законодавчих заборон на укладення цивільно-правових угод між землевпорядними організаціями чи наявності у штаті ДП "Київське лісове господарство" власних геодезистів.

Більше того, ДП "Київське лісове господарство" здійснює облік лісових насаджень та ділянок у відповідності до наявних матеріалів лісовпорядкування, результати яких згідно Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, та Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298, перевіряються як органами Держгеокадастру, так і Державним агентством лісових ресурсів України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, висновки суду першої інстанції про відсутність у ДП "Київське лісове господарство" повноважень та засобів встановлення місця розташування земельних ділянок є помилковими.

Доказів, які б спростовували обставини того, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель лісового фонду, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні Державного підприємства "Київське лісове господарство", матеріали справи не містять.

Натомість у матеріалах справи наявні:

- лист Кабінету Міністрів України від 05.10.2021 року № 31979/0/2- 21, з якого вбачається, що рішення про вилучення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП "Київське лісове господарство" Кабінетом Міністрів України не приймалось.

- лист Комітету з питань аграрної політики та земельної політики Верховної Ради України від 15.06.2022 року № 04-11/13-2022/96661, згідно якого рішення щодо погодження припинення права постійного користування спірних земельних ділянок Верховною Радою України не приймалось;

- лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 12.10.2021 року № 04-48/1888, з якого слідує, що управління не надавало погодження на зміну цільового призначення земельних ділянок.

Окрім цього, дослідивши Державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 086497, виданий на ім`я ОСОБА_1 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 24.06.2002 року за № 2203 , виданий на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 11.04.2002 року № 307, апеляційним судом встановлено, що:

- згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 24.09.2021 року № 10-10-0.331-11147/2-21 у місцевому фонді документація із землеустрою щодо виготовлення Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 086497 від 24.06.2002 року відсутня;

- згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 24.09.2021 року № 10-10-0.331-11147/2-21, в архіві Відділу другий примірник Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 086497 від 24.06.2002 року відсутній;

- із пояснень в рамках криманільного провадження № 42021112200000051 від 23.07.2021 року колишнього начальника управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області, який перебував на посаді у період 1998-2008 років, та колишнього голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради, який перебував на посаді у період 1990-2006 років, слідує, шо підписи, які стоять у графах в Державному акті серії ЧР № 086497 від 24.06.2002 року їм не належать;

- згідно листа Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.10.2021 року № 47878/6.3-21/6.3 станом на квітень 2002 року на території Києво-Святошинського району здійснювали приватну нотаріальну діяльність нотаріуси Києво-Святошинського районного нотаріального округу та державні нотаріальні контори, які обслуговують населення Києво-Святошинського району та забезпечують нотаріальними послугами й на даний час, а саме: Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, Вишнева міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Також, згідно архівних фондів, які знаходяться на зберіганні Київського обласного державного нотаріального архіву станом на квітень 2002 року в Києво-Святошинському районному нотаріальному окрузі працювали наступні приватні нотаріуси: Стратілат П.І., Ступаченко Н.В., Тимчук В.О., Федотова О.В. та функціонувала Перша Київська обласна державна нотаріальна контора.

- згідно листів Київського обласного державного нотаріального архіву від 06.12.2021 року № 3228/01-17, від 16.02.2022 року № 364/01-17; листа Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори від 17.12.2021 року № 2451/01-16; листа Вишневої міської державної нотаріальної контори від 15.12.2021 року № 1851/01-16; листа приватного нотаріуса Апишкової Зінаїди Іванівни від 01.12.2021 року № 133/01-16 та листа приватного нотаріуса Кузнєцової Олени Володимирівни від 23.12.2021 року № 10/01-16), Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2002 року № 307 вищевказаними суб`єктами нотаріальної діяльності не посвідчувався.

З наведеного слідує, що за відсутності законних правових підстав набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення із кадастровим номером 3222486201:01:018:0165, як наслідок реєстрація спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення за ТОВ "Трініті Комерціал Груп" є такою, що здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі№ 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 52 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Водночас, заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу метою якої є повернення земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Власник земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Суд першої інстанції не врахував, що спірні земельні ділянки, які віднесені до земель лісогосподарського призначення, перебувають у постійному користуванні державного підприємства та воля на відчуження яких державою в особі її уповноважених органів не виявлялась, тому наявні підстави для її повернення згідно зі статтею 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України у державну власність.

Вказане повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18, від 08.06.2022 у справі № 307/3155/19, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16, від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, які прийняті з обов?язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Також слід зазначити, що у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04.02.2020 (справи № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17) та від 03.09.2020 (справа № 911/3449/17) про те, що, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов?язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на відсутність законних правових підстав набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду та ділянки лісогосподарського призначення із кадастровим номером 3222486201:01:018:0165, будь-які подальші правочини щодо земельної ділянки в силу ст. 203 Цивільного кодексу України суперечать цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та інтересам держави і суспільства, з урахуванням чого висновок місцевого суду про те, що у спірних відносинах відсутня можливість застосування положень ст. 391 ЦК України про повернення майна, оскільки відповідачем набуто спірні земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод, які не визнано протиправними, колегія вважає помилковим.

Враховуючи вищевикладене, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель природно-заповідного фонду та є ділянками лісогосподарського призначення, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку та відповідно спростовували б доводи прокуратури та позивача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками підлягають задоволенню.

За наведених обставин, апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню, з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції вище.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України і покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2023 скасувати.

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- № 61427512 від 08.11.2021 з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5470;

- № 61427646 від 08.11.2021 з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5471;

- № 61427775 від 08.11.2021 з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5472;

- № 61427914 від 08.11.2021 з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5473;

- № 61428212 від 08.11.2021 з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5474;

- № 61428981 від 08.11.2021 з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП" на земельну ділянку площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5475.

Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ КОМЕРЦІАЛ ГРУП", а саме, земельних ділянок: площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5470, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5471, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5472, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5473, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5474, площею 0,115 га з кадастровим номером 3222486201:01:018:5475.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Ггруп" на користь Київської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 020 (дев`ятнадцять тисяч двадцять) грн 00 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Комерціал Ггруп" на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 28 530 (двадцять вісім тисяч п`ятсот тридцять) грн 00 коп.

Матеріали справи №911/943/22 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.09.2024 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П. та судді Тарасенко К.В.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді А.І. Тищенко

К.В. Тарасенко