Рішення

від 19.09.2024 по справі 487/424/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/424/24

Провадження № 2/487/1216/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді - Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І.., представника відповідача - Лисенко О.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, треті особи Миколаївська міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будівельник" про визнання права власності на нерухоме майно ,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2024 до Заводського районного суду м.Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Департаменту Житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради.

У позові ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заявлених вимог, позивач зазначила, що у 1988 році була включена до членів ЖБК "Будівельник" з будівництва квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого Комітету Миколаївської міської ради народних депутатів від 24.11.1989 року №402 було затверджено рішення по розподілу 143 квартир будинку АДРЕСА_1 та списки членів кооперативу ЖБК "Будівельник" на їх заселення.

Відповідно до вищевказаного списку вона разом зі своєю донькою ОСОБА_3 вселилися в квартиру 123 , де була зареєстрована та мешкає по теперішній час.

Станом на 01.02.1992 року, вона повністю сплатила пайові внески за побудовану квартиру, щл підтверджується Довідкою ЖБК "Будівельник" №143 від 07.02.1992 року.

Однак, належним чином оформити своє право власності на вказану квартиру, а саме отримати свідоцтво про право власності, вона не змогла з об`єктивних причин, оскільки з січня 1991 року почала хворіти, та в жовтні 1992 року їй було встановлено першу нрупу інвалідності.

Після ліквідації ЖБК "Будівельник" в зв`язку з зміною законодавства в подальшому членами кооперативу було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 - "Будівельник".

В архівному фонді відсутнє рішення Заводського райвиконкому, щодо видачі на її ім`я свідоцтва про право власності на зазначену квартиру.

На теперішній час, вона зверталася до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Миколаївської міської ради з заявою про видачу свідоцтва про право власності, однак їй було повідомлено, що в наслідок реогранізації органів влади, вони не наділені повноваженнями, вносити зміни до рішень, прийнятих Заводського райвиконкомом Миколаївської міської ради, та роз`яснено право звернутися до суду.

З урахуванням викладених обставин, посилаючись на те, що добросовісно, відкрито та безперервно володіє квапртирою з 1989 року, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 23.01.2024, позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

01.03.2024, предствник відповідача надала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначила, що Департамент житлово-комунального господарства Миколаївсько міської ради є неналежним відповідачем по справі.

Посилаючись на п.п.13, 23 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, а також п.2.1 Положення про відділ приватизації комунального майна управління комунального майна Миколаївської міської ради, затвердженого Розпорядженням Миколаївського міського голови №97р від 03.04.2017 року, вказала, що належним відповідачем у справі є Управління комунального майна Миколаївської міської ради, оскільки саме до їх повноважень віднесено реалізацію прав територіальної громади міста Миколаєва, пов`язаних з розпорядженням об`єктами комунальної власності і проведення приватизації та відчуження комунального майна.

13.03.2024, позивач ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, де зазначила, що до правовідносин, які виникли, не може бути застосовано положення законодавства про приватизацію державного житлового фонду, оскільки спірна квартира була побудована за її особисті кошти, окреио вказала, що житловий будинок АДРЕСА_1 не перебував у комунальній власності.

Наполягала на достатності підстав для застосування положень ст.344 ЦК України та визнання за нею права власності на зазначену квартиру саме за набувальною давністю.

26.03.2024, до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив. Відповідно до яких, окрім тверджень викладених у відзиві, представник відповідача зазначила, що позивач не у повній мірі визначилася з предметом та підставами позову, враховуючи різну правову природу набуття права власності за набувальною давністю та на кооперативну квартиру. Так викладаючи фактичні обставини, ОСОБА_2 зазначає, що квартира була збудована за кошти ЖБК, разом з тим, просить визнати за нею право власності за набувальною давністю. Вказане свідчить, що позивачкою в порушення п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, чітко не визначений спосіб захисту свого права.

Ухвалою суду від 22.04.2024, до участі у справі в якості третіх осіб було залучено Миколаївську міську раду та ОСББ "Будівельник".

22.05.2024, представник третьої особи Миколаївької міської ради подала до суду пояснення, відповідно до яких у задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених прзовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за набуввальною давністю, враховуючи що вказаний інститут цивільного права може бути застосований при існуванні сукупності певних правових умов, зокрема: об`єкт володіння має бути законним, а саме володіння добросовісним, відкритим, тривалим та безперервним.

Враховуючи, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувавльною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна, зазначила, що Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради не є належним відпрвідачем у справі.

Ухвалою суду від 05.09.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У призначене судове засідання позивач та представники третіх осіб не з`явилися.

Позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник третьої особи Миколаївської міської ради надала заяву, за якою розгляд справи просила провести за їх відсутності.

Представник третьої особи ОСББ "Будівельник" причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені своєчасно, належним чином.

У судовому засіданні представник позивача у задоволенні позову просила відмовити, з підстав, зазначених у відзиві. Окремо зазначила, що встановлені фактичні обставини справи, свідчать про те, що ОСОБА_2 фактично набула у власність кооперативну квартиру, таким чином, вона має звернутися до ДНАП ММР для здійснення державної реєстрації свого права власності на вказане нерухоме майно.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значе ння для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

За приписами ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналізуючи вказані норми права можливо прийти до висновку, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17.

Приписами ч.1 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст.16 ЦК України, закріплено право особи на судовмй захист свого особистого майнового права, у спосіб: визнання права власності.

При розгляді справи, суд має провести всебічний аналіз предмету і підстав заявленого позову та встановити наявність та характер спірних правовідносин між сторонами.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 в 1988 році була прийнята у члени ЖБК "Будівельник".

Відповідно до довідки ЖБК "Будівельник" №143 від 20.02.1992, встановлено, що ОСОБА_2 , як член кооперативу 01.02.1992 повністю сплатила пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення Виконавчого Комітету Микролаївської міської ради народних депутатів від 24.11.1989 № 402 затверджено списки членів кооперативу ЖБК "Будівельник" по розподілу 143 квартир будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.123 Списку на заселення членів ЖБК "Будівельник" ОСОБА_2 та її неповнолітній доньці ОСОБА_3 надано право на вселення до квартири 123 , де була зареєстрована 30.01.1990 та мешкає по теперішній час.

28.05.1999 ЖБК "Будівельник" було перерєєстровано в ОСББ "Будівельник".

Відповідно до Довідки ОСББ "Будівельник" №164 від 05.09.2023, ОСОБА_2 на теперішній час проживає у вказаній квартирі. Відповідно до наданих платіжних доручень, позивач здійснює оплату житлово-комунальних послуг та послуг з утримання житлового приміщення квартири.

З інформації наданої КП ММБТІ від 30.04.2024 №838, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_1 , станом на 28.12.2012 року право власності на квартиру №123 не реєструвалося.

Відповідно до повідомлення Управління комунального майна Миколаївської міської ради №7224/10.01-07/10/2/24 від 22.05.2024, житловий будинок АДРЕСА_1 до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади не передавався. Квартири, що розташовані в зазначеному будинку, не обліковуються серед об`єктів комунальної власності Миколаївської міської терниторіальної громади.

Таким чином, сплативши у повному обсязі пайовий внесок за побудовану квартиру та фактично прийнявши її у володіння, ОСОБА_2 не було належним чином зареєстровано право власності на придбане нерухоме майно.

Встановлені обставини, свідчать про те, що до правовідносин, що виникли, мають бути застосовані правові норми, які регулюють виникнення та набуття права власності на кооперативну квартиру, а не правові норми, які регулюють набуття права власності за набувальною давністю.

Зазначені норми і будуть застосовані судом, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у Постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Відповідно до положеньст.15 Закону України "Про власність" від 07.02.1991року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Пунктом 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 №9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи", передбачено, що член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває права власності на квартиру і вправі розпоряджатися нею на свій розсуд.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" зазначено, що при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Відповідно до Закону України «Про кооперацію», кооператив - це юридична особа, створена фізичними і (або) юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на основі самоврядування.

Кооперативна квартира спочатку є приватною власністю кооперативу як юридичної особи, а після повної виплати членом кооперативу пайового внеску переходить в його приватну власність як фізичної особи.

Таким чином ОСОБА_2 , як член житлового кооперативу, повністю внесла свій пайовий внесок за квартиру за адресою АДРЕСА_1 , а отже набула право власності на неї.

Однак, на даний час не було проведено державну реєстрацію права власності позивачки, що порушує її права, як власника на розпорядження нерухомим майном.

12.12.2017 та 03.03.2020, позивач зверталася до Миколаївської міської ради з заявами, про видачу їй свідоцтва про право власності, однак належної відповіді не отримала.

Здійснення на даний час державної реєстрації права власності за позивачем на квартиру, у органі, уповноваженому на здійснення державної реєстрації речових прав, про що зазначав представник відповідача, не є можливим, по причині відсутності документів, які є підставою виникнення права власності, перелік яких визначений Положенням про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.201 № 5, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України, власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача існують перешкоди щодо підтвердження відповідними правовстановлюючими документами її права власності на кооперативну квартиру, набутого нею свого часу правомірно.

Порушенні права позивача підлягають поновленню у судовому порядку, шляхом визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказане рішення відповідає загальним засадам цивільного законодавства зокрема, справедливості, добросовісності та розумність та усуває порушення права на вільне володіння та розпорядження майном, визначене положеннями ст.1 Протоколу 1 Європейської конвенції прав людини.

Керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 213- 215, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту винесення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департаменту Житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради; ЄДРПОУ 03365707; фактичне місце знаходження вул.Адмірала Макарова, 7 м.Миколаїв.

Третя особа: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573; фактичне місце знаходження вул.Адміральська, 20 м.Миколаїв.

Третя особа: ОСББ "Будівельник", ЄДРПОУ 23038836; фактичне місце знаходження вул.Євгенія Логінова, 52 м.Миколаїв.

Головуючий суддя: І.О. Притуляк