Постанова
від 17.09.2024 по справі 911/1272/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Справа№ 911/1272/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.09.2024 у справі №911/1272/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Альберта»

на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023, повний текст якого складений 27.11.2023,

у справі № 911/1272/23 (суддя Гребенюк Т.Д.)

за позовом Фермерського господарства «Альберта»

до: 1. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області;

2. Миронівської міської ради;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 ,

2.Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркава-Плюс»

про визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 03.02.1995, який зареєстровано 21.06.1995 за № 23, кадастровий номер 3222983300:04:010:0008, загальною площею 45,00 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району, Київської області, яка надана в користування для ведення фермерського господарства, а також про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, кадастровий номер 3222983300:04:010:0008, загальною площею 45,000 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району, Київської області, яка надана в користування для ведення фермерського господарства у запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було виконано всі вимоги Закону України «Про оренду землі» для поновлення орендних правовідносин, а саме:

- позивач належно виконував свої обов`язки за договором;

- позивач повідомив орендодавця (відповідача 1) про намір поновити договірні відносини на новий строк більше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії спірного договору та додав до вказаного повідомлення проект відповідної додаткової угоди, проте останній про хоча і не підписав таку угоду, однак і проти поновлення договору у визначений законодавством строк, а саме протягом місяця, не заперечив;

- так як позивач продовжив користуватись земельними ділянками, вказане, з огляду на положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», є підставою для поновлення спірного договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222983300:04:010:008 поділена на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області на земельні ділянки із наступними кадастровими номерами: 3222983300:04:010:0014, 3222983300:04:010:0034, 3222983300:04:010:0020, 3222983300:04:010:0029, 3222983300:04:010:0014, 3222983300:04:010:0016, 3222983300:04:010:0022, 3222983300:04:010:0025, 3222983300:04:010:0018, 3222983300:04:010:0019, 3222983300:04:010:0026, 3222983300:04:010:0023, 3222983300:04:010:0017, 3222983300:04:010:0033, 3222983300:04:010:0032, 3222983300:04:010:0028, 3222983300:04:010:0015, 3222983300:04:010:0024, 3222983300:04:010:0030, 3222983300:04:010:0027, 3222983300:04:010:0021, 3222983300:04:010:0031, власником яких (ділянок) на даний час є ОСОБА_1 , а орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркава-Плюс».

З огляду на вказані обставини таких осіб залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Крім того, за клопотанням позивача, яке обґрунтовано тим, що з огляду на зміни у законодавстві розпоряджатися спірною земель ділянкою має Миронівська міська рада, останню залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Позивач зауважив на тому, що:

- у зв`язку із закінченням строку оренди земельної ділянки на підставі договору на право тимчасового користування землею від 03.02.1995, позивач, маючи намір скористатись своїм правом на поновлення договору оренди, звернувся до Держгеокадастру України (08.04.2020, направивши на адресу заяву) та Головного управління Держгеокадастру у Київській області (як зазначає позивач під час особистого прийому 22.05.2020) із заявами про поновлення дії договору оренди земельної ділянки. Відповідь на лист від Деоржгеокадастру України була отримана позивачем у травні 2020 року;

- як стверджує позивач, йому стало відомо, що ГУ Держгеокадастру у Київській області (відповідач 1) зареєстрував заяву від 22.05.2020 тільки 26.05.2020, що пояснив великим навантаженням, значною кількістю кореспонденції та браком часу у працівників на таку реєстрацію;

- з огляду на неотримання відповіді від відповідача 1 на другу заяву (від 22.05.2020), 17.06.2020, ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до Апарату Верховної Ради України. Позивач зазначає, що відповідь на цю скаргу було отримано від ГУ Держгеокадастру у Київській області за №Д-1210/1-2016/6-20 від 10.08.2020, а з вказаної відповіді позивачу стало відомо про існування листа від Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.06.2020 №11099/0-1297/0/17-20, за змістом якого позивачеві було відмовлено у поновлені договору оренди земельної ділянки, загальною площею 45,000 га ріллі, кадастровий номер 3222983300:04:010:0008, розташованої за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району Київської області. Позивач зазначає про неотримання вказаної відповіді (від 26.06.2020 № 11099/0-1297/0/17-20) від відповідача;

- позивач вказує, що поділ земельної ділянки (кадастровий номер 3222983300:04:010:0008) на окремі земельні ділянки та передачу їх у приватну власність (користування) стороннім власникам (користувачам) порушує переважне право орендаря ФГ «Альберта» на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що

- твердження позивача про те, що він 22.05.2020 звернувся на особистий прийом до начальника відповідача 1 де і було подано пакет документів, які були зареєстровані 26.05.2020, не відповідає дійсності та не підтверджується доказами. Відповідач 1 наголошує, що з 17.03.2020 призупинено прийом керівництвом Головного управління Держгеокадастру у Київській області та структурних підрозділах Головного управління в районах (містах) до 03.04.2020 або до покращення епідемічної ситуації в Україні, що підтверджується наказом Головного управління Держгеокадастру у Київський області від 17.03.2020 №33-а «Про додаткові заходи запобігання поширенню корона вірусу (COVID-19)» з подальшими змінами та продовженням епідемічного стану в Україні;

- в Головному управлінні впроваджена автоматизована система «ДОК ПРОФтм Степ 3.0», а ведення реєстрів відправлень в паперовому вигляді не передбачено. Строк зберігання реєстрів на відправлення кореспонденції складає 1 рік. Терміни зберігання реєстрів в програмному забезпеченні «Автоматизована система управління документами «ДОК ПРОФ3» сплинув в 2021 році, а видалення файлів відбувається автоматично програмним забезпеченням. Вказане не дає змоги довести факт направлення позивачу листа від 26.06.2020 № 11099/0-1297/0/17-20;

- до Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшло клопотання 26.05.2020, зареєстроване за №11099/0/94-20, за яким орендар просив продовжити дію договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Миронівського району Київської області, відповідно до якого Головним управлінням було розглянуто подане клопотання та надано роз`яснення, викладене в листі щодо відмови продовження дії договору оренди земельної ділянки №11099/0-1297/0/17-20 від 25.06.2020, у зв`язку із закінчення терміну подання листа-повідомлення щодо продовження договору оренди земельної ділянки;

- позивачем порушено строк для продовження дії договору оренди, визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі»;

- згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.12.2020 №10-19438/15-20-сг земельна ділянка, яка перебувала в користуванні ФГ «Альберта», надана у власність згідно додатку до наказу 21 громадянину України.

Відповідач 2 у поясненнях зазначив про те, що станом на 05.10.20203 у Державному земельному кадастрі інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 3222983300:04:010:0008 відсутня та про те, що і у нього відсутня інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222983300:04:010:0008.

Третя особа 2:

- стверджує, що з 2021 року і на даний час на підставі договору оренди вона є законним користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222983300:04:010:0014, 3222983300:04:010:0034, 3222983300:04:010:0020, 3222983300:04:010:0029, 3222983300:04:010:0014, 3222983300:04:010:0016, 3222983300:04:010:0022, 3222983300:04:010:0025, 3222983300:04:010:0018, 3222983300:04:010:0019, 3222983300:04:010:0026, 3222983300:04:010:0023, 3222983300:04:010:0017, 3222983300:04:010:0033, 3222983300:04:010:0032, 3222983300:04:010:0028, 3222983300:04:010:0015, 3222983300:04:010:0024, 3222983300:04:010:0030, 3222983300:04:010:0027, 3222983300:04:010:0021, 3222983300:04:010:0031;

- зазначає, що, на думку третьої особи, норми Закону України «Про оренду землі», який набрав чинності 06.10.1998 року, не можуть застосовуватись для регулювання правовідносин, пов`язаних з договором на право тимчасового користування землею, який набув чинності 21.06.1995;

- зауважує на тому, що оскільки спірний договір оренди землі набув чинності 21.06.1995, то строк його дії закінчується 21.06.2020, а, отже останнім днем звернення про поновлення договору оренди землі від 03.02.1995 є 21.05.2020. Водночас позивачем не надано доказів, які підтверджували б його звернення в межах встановленого законом строку з заявою про продовження договору оренди землі. При цьому зміст листа ОСОБА_2 від 22.05.2020 не містить істотних умов договору оренди землі.

Також третя особа 2 звернула увагу і на те, що:

- предметом договору оренди землі від 03.02.1995 та додаткової угоди від 22.05.2020 є земельна ділянка загальною площею 50,0 га, у тому числі ріллі: 50,0 га, а предметом додаткової угоди в редакції, що викладена у прохальній частині позовної заяви, є земельна ділянка загальною площею 45,0 га., що не відповідає площі земельної ділянки, зазначеної у договорі оренди землі від 03.02.1995, в листі від 22.05.2020 та у проекті додаткової угоди;

- Фермерським господарством «Альберта» не було надано жодного доказу, який би підтверджував наявність правового зв`язку між фермерським господарством ОСОБА_2. та Фермерським господарством «Альберта»;

- земельна ділянка, про поновлення оренди якої просить позивач, припинила своє існування як об`єкт цивільних відносин, що також унеможливлює задоволення позовних вимог.

Аналогічна позиція була висловлена представником третьої особи 1 у судових засіданнях.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив як з того, що позивачем не було дотримано процедуру поновлення договору оренди землі, та з того, що відбулись зміни межі земельної ділянки.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановивши, що відносини оренди землі на час укладення договору на право тимчасового користування землею від 03.02.1995 регулювалися Земельним кодексом України (№ 561-XII від 18.12.1990), який втратив чинність 01.01.2002 у зв`язку з прийняттям нового Земельного кодексу України, а на момент закінчення строку, на який було укладено договір оренди (21.06.2020) Земельний кодекс України (№ 561-XII від 18.12.1990) вже втратив чинність і відносини оренди землі регулювалися Законом України «Про оренду землі», дійшов висновку про те, що в силу положень ст. 5 ЦК України, яка встановлює, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, до прав та обов`язків, які виникають у сторін договору оренди землі ФГ «Альберта» та Миронівською міською радою (як правонаступника Миронівської районної Ради народних депутатів) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, зокрема, щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), має застосовуватися Закон України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення такого права (21.06.2020).

Також, судом першої інстанції встановлено, що виходячи з положень ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів неналежного виконання орендарем (ФГ «Альберта») своїх обов`язків орендаря, у позивача після закінчення строку оренди земельної ділянки виникло переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Суд першої інстанції зазначив про те, що виходячи з положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі»:

- виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди;

- факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. ст. 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що хоча і звернення позивача до орендодавця мало місце у визначений законом строк, проте до звернення позивачем не було додано проекту відповідної додаткової угоди, як того вимагає ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що свідчить про те, що позивач не дотримався вимог ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (яка дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону), не додавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

При цьому суд першої інстанції зауважив на тому, що аргументи щодо необізнаності з вимогами закону є неспроможними, враховуючи, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки ( ст. 57 Конституції України) і кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України (ст. 68 Конституції України).

Також судом першої інстанції було враховано те, що межі земельної ділянки, яка була об`єктом оренди за договором, укладеним 03.02.1995, були змінені, оскільки змінилася площа земельної ділянки, а згідно з положеннями ч. 10 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Альберта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- його було незаконно позбавлено частині з переданої за договором на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 03.02.1995 земельної ділянки, а саме земельної ділянки площею 5 га, яку було продано на користь сусіда по межі ОСОБА_3 ;

- звертаючись у квітні 2020 року до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру апелянт був впевнений, що такий орган є належним орендодавцем, а до отримання 19.05.2020 відповіді від Держгеокадастру № 24-28-0.1304398/2-20 від 14.05.2020 - був переконаний, що звернення апелянта буде перенаправлено до належного органу, чого зроблено не було, а апелянт звернувся до відповідача 1 з листом від 22.05.2020;

- з 21.06.2020 і протягом ще одного року позивач безперервно користувався спірною земельною ділянкою.

До апеляційної скарги апелянтом надані додаткові докази.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023, справу № 911/1272/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р.., ОСОБА_24..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1272/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/1272/23.

27.12.2023 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5075/23 від 28.12.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1272/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 визначений наступний склад колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., ОСОБА_24..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Альберта» на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Тищенко О.В., ОСОБА_24., апеляційну скаргу Фермерського господарства «Альберта» на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 залишено без руху, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 6 052,00 грн., доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу 1, відповідачу 2, третій особі відповідача 1, третій особі відповідача 2, а також зазначено про обов`язок скаржника зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України.

30.01.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані докази сплати судового збору та докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Альберта» на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.03.2024 о 15:15 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у період із 14.03.2024 по 27.03.2024 у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1128/24 від 14.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1272/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: ОСОБА_24., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Альберта» на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: ОСОБА_24., Гончаров С.А..

19.03.2024 до суду від відповідача 2 надійшла заява, в якій заявник просить провести судове засідання, яке призначено на 20.03.2024 без участі представника заявника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.04.2024 о 10:45 год.

17.04.2024 до суду від відповідача 2 надійшла заява, в якій заявник просить провести судове засідання, яке призначено на 30.04.2024 без участі представника заявника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.06.2024 о 10:30 год., позивача та відповідача 1 зобов`язано надати суду письмові пояснення із доданням відповідних доказів на підтвердження підстав та порядку зменшення розміру земельної ділянки, яка була передана позивачу в тимчасове користування за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 03.02.1995 з 50 га до 45 га (земельна ділянка, якою позивач фактично користувався за вказаним договором станом на дату закінчення строку його дії примітка суду), або письмові пояснення в разі неможливості надати вказані пояснення та документи повністю або в частині, визнано явку представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання обов`язковою.

29.05.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові докази на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2024

06.06.2024 до суду від відповідача 2 надійшла заява, в якій заявник просить провести судове засідання, яке призначено на 11.06.2024 без участі представника заявника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.07.2024 о 10:00 год., відповідача 1 вдруге зобов`язано надати суду письмові пояснення із доданням відповідних доказів на підтвердження підстав та порядку зменшення розміру земельної ділянки, яка була передана позивачу в тимчасове користування за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 03.02.1995 з 50 га до 45 га (земельна ділянка, якою позивач фактично користувався за вказаним договором станом на дату закінчення строку його дії примітка суду), або письмові пояснення в разі неможливості надати вказані пояснення та документи повністю або в частині, визнано явку представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання обов`язковою.

У зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_24. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2192/24 від 04.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1272/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Альберта» на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.07.2024 о 10:45 год., відповідача 1 втретє зобов`язано надати суду письмові пояснення із доданням відповідних доказів на підтвердження підстав та порядку зменшення розміру земельної ділянки, яка була передана позивачу в тимчасове користування за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 03.02.1995 з 50 га до 45 га (земельна ділянка, якою позивач фактично користувався за вказаним договором станом на дату закінчення строку його дії примітка суду), або письмові пояснення в разі неможливості надати вказані пояснення та документи повністю або в частині, визнано явку представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання обов`язковою.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 09.1-08/2393/24 від 22.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1272/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., ОСОБА_24..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Альберта» на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: ОСОБА_24., Гончаров С.А..

29.07.2024 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому заявник просить розпочати процес анулювання всіх правопорушень вчинених чиновниками Держгеокадастру в Київській області та в Миронівському районі проти ОСОБА_2.

30.07.2024 до суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких заявник, з посиланням на те, що він не є замовником та розробником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства на земельну ділянку з кадастровим номером 3222983300:04:010:0008, повідомив, що надати пояснення щодо зменшення площі вказаної земельної ділянки не передбачається за можливе.

В судовому засіданні 30.07.2024 оголошено перерву до 17.09.2024 об 11:15 та зобов`язано позивача надати докази передачі земельної ділянки площею 5 га на яку зменшилась спірна земельна ділянка іній ОСОБА_3, а відповідача 1 - дані про реєстрацію відповідного правочину.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_24., який не є головуючим суддею, у відставку розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3258/24 від 16.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1272/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Альберта» на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

Щодо наданих позивачем до апеляційної скарги додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи, що позивач надав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх доданих позивачем до апеляційної скарги доказів.

Щодо решти наданих позивачем доказів, колегія суддів зазначає про те, що оскільки такі докази позивачем були надані на виконання вимог суду апеляційної інстанції, такі докази приймаються колегією суддів як додаткові.

Щодо клопотання позивача, яке надійшло до суду 29.07.2024 та у якому позивач просить суд розпочати процес анулювання всіх правопорушень вчинених чиновниками Держгеокадастру в Київській області та в Миронівському районі проти ОСОБА_2., колегія судді зазначає, що оскільки позивач не вказує, які саме дій він просить суд вчинити, таке клопотання колегією суддів не розглядається.

Станом на 17.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представники відповідачів та третіх осіб проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та інших письмових пояснень по суті спору, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

03.02.1995 року між Миронівською районною Радою народних депутатів та Фермерським господарством ОСОБА_2. (вказана особа є засновником та керівником ФГ «Альберта» - примітка суду) укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі Договір), в п. 1.1 якого погоджено, що підставі рішення Миронівської районної Ради народних депутатів №14 від 24.03.1993 позивачу надано в тимчасове користування земельну ділянку площею 50 га, в тому числі ріллі 50,0 га.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, земельна ділянка надається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років для вирощування зернових і технічних культур.

Договір засвідчений печаткою ФГ «Альберта» з ідентифікаційним кодом 20595188, що свідчить про те, що стороною Договору є саме ФГ «Альберта»

У Договорі сторонами погоджено, що він набуває чинності з моменту його реєстрації.

Договір зареєстровано в Книзі договорів на право тимчасового користування землею 21.06.1995 за № 23.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що 06.04.2020 голова Фермерського господарства «Альберта» ОСОБА_2. звернувся до Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України (Башлика Д.О.) із проханням (далі за текстом): У зв`язку із закінченням строку дії договору на право тимчасового користування землею земель запасу Козинської сільської ради Миронівського району 21 червня 2020 року, прошу « 1) зобов`язати управління Київського держгеокадастру продовжити та поновити строк дії договору між ФГ «Альберта» та головним управлінням; 2) Надати кваліфіковану юридичну підтримку та (нерозбірливо) й беззаперечний юридичний та виконавчий супровід виконання моєї заяви.» (а.с.17-18, т.1).

На наданому позивачем примірнику вказаної заяви було поставлено штрих-код «Держгеокадастр» №27-161.1311/1-20 від 14.04.2020».

В матеріалах справи наявна також заява голови Фермерського господарства «Альберта» ОСОБА_2. від 08.04.2020, адресована Голові Держгеокадастру України (Башлику Д.О.), за змістом якої, на думку позивача, мало місце «викрадення 5 га земельної ділянки, яка оброблялась Фермерським господарством з 1995 року по квітень 2019 року, яке інкримінується як кримінальне правопорушення, передбачене ст.186 КК України».

Також в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №0315123399910 (без зазначення найменування кореспонденції, яка відправлялась) зі змісту якого вбачається наступна інформація: адресат: Держгеокадастр Башлик Д.О., дата подання: 08.04.2020; дата вручення поштового відправлення: 14.04.2020 року (підпис).

За твердженням позивача, 22.05.2020 перебуваючи на особистому прийомі у начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, голова Фермерського господарства «Альберта» подав клопотання щодо поновлення Договору (вих.№5) наступного змісту: «В зв`язку з закінченням договору на право тимчасового користування землею / в тому числі на умовах оренди площею 50 га ріллі та 1 га лісополоси, прошу поновити договір оренди вказаних земельних ділянок згідно статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнати й визначити моє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк». Додатком до заяви визначена: копія попереднього договору. Позивач зазначає про те, що, як йому стало відомо пізніше вказаний заяву було зареєстровано лише 26.05.2020.

Також позивач зазначає про те, що, з огляду на неотримання ним відповіді на клопотання вих.№ 5 від 22.05.2020 він звернувся до апарату Верховної Ради України зі скаргою, відповідь було отримано від Головного управління Держгеокадастру у Київській області за № Д-1210/1-2016/6-20 від 10.08.2020, з якої стало відомо про існування листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.06.2020 за № 11099/0-1297/0/17-20, яким відмовлено у поновленні Договору, а копію такого листа позивачем було отримано лише на звернення адвоката від 11.08.2022.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив визнати поновленим Договір щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222983300:04:010:0008, загальною площею 45,00 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району, Київської області, яка надана в користування для ведення фермерського господарства, а також визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі, кадастровий номер 3222983300:04:010:0008, загальною площею 45,000 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району, Київської області, яка надана в користування для ведення фермерського господарства у запропонованій позивачем редакції.

Правові позиції сторін детально наведені вище.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

При вставленні процедури поновлення договору оренди землі, яка має бути застосована щодо спірних правовідносин, колегія суддів виходить з наступного

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України (далі ЗК України) та Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 05.12.2019, внесені зміни до Закону України «Про оренду землі», зокрема доповнено розділ IX «Перехідні положення» абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Відносини оренди землі на час укладення Договору регулювалися Земельним кодексом України (№ 561-XII від 18.12.1990), який втратив чинність 01.01.2002 у зв`язку з прийняттям нового ЗК України. Слід зауважити на тому, що положення Земельного кодексу України (№ 561-XII від 18.12.1990), так само як і положення діючого ЗК України не встановлюють правил щодо продовження строку договору оренди землі, а такі положення встановлені у Законі України «Про оренду землі», який набрав чинності з 22.10.1998.

Колегія суддів зазначає про те, що, виходячи зі змісту положень законодавства, яке діяло станом на дату закінчення строку дії Договору, поновлення Договору має відбуватися на умовах, визначених Договорами, за правилами, чинними на момент його укладення, проте умови Договору не містять правил за якими має здійснювати його поновлення, а діюче станом на дату укладення Договору законодавство таких право не встановлювало.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019, Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України, новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

З огляду на вказані обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до прав та обов`язків, які виникають у сторін Договору після закінчення строку, на який було укладено Договір, зокрема, щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) та процедури реалізації такого парва, має застосовуватися Закон України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення такого права.

У Договорі сторонами погоджено, що він набуває чинності з моменту його реєстрації, а зареєстровано Договір 21.06.1995, а відтак строк дії Договору закінчується 20.06.2020.

За змістом положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі в редакції, яка існувала станом на 20.06.2020), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів неналежного виконання позивачем своїх обов`язків орендаря, після закінчення строку Договору він має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення Договору).

Порядок поновлення договору оренди землі визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» за змістом якої:

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч. 2);

- до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3);

- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4);

- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5);

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8).

- відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 наведено правову позицію щодо порядку поновлення договору оренди землі за ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», згідно з якою:

- стаття 33 Закону України «Про оренду землі», тут і далі до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», мала назву «Поновлення договору оренди землі», тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» й іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк;

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»);

- отже, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар;

- Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі;

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»;

- частини п`ята та шоста ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

1) За загальним правилом, викладеним у ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;

2) Спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18);

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»);

- як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18);

- єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у ч.ч. 3, 5-8, 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Отже, для встановлення наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій справі та укладення додаткової угоди до Договору в порядку визначеному ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» суду слід встановити чи дотримано всіх наступних умов:

1) позивач належно виконує його обов`язки за Договором оренди;

2) позивач не пізніше ніж за місяць до спливу строку Договору оренди письмово повідомив орендодавця про намір продовжити його дію та додав до вказаного листа-повідомлення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;

3) позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою;

4) відповідач упродовж місяця після закінчення строку Договору оренди письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні Договору оренди.

Колегія суддів зауважує на тому, що виходячи з положень чинного законодавства всі вказані умови мають бути дотримані, а відсутність будь-якої з них виключає можливість поновлення Договору у порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що позивачем як особою, на якій лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, доведено такі обставини:

1) Факт звернення до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України (Башлика Д.О.) із проханням зобов`язати управління Київського держгеокадастру продовжити та поновити строк дії договору між ФГ «Альберта» та головним управлінням та про надання кваліфікованої юридичної підтримки, заява «вих..06.04».

Вказане звернення мало місце не пізніше 14.04.2020 (на документі міститься штрих-коду «Держгеокадастр» №27-161.1311/1-20 від 14.04.2020»).

2) Факт звернення до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з заявою вих.№5 від 22.05.2020. Вказане звернення мало місце не пізніше 26.05.2020, що підтверджується тим, що вказаний документ було зареєстровано ГУ Держгеокадастру у Київській області як вхідну кореспонденцію 26.05.2020 вх.11099/0/94-20.

Натомість позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту звернення з заявою вих.№5 від 22.05.2020 саме 22.05.2020, як про те стверджує позивач, а посилання позивача, що вказана заява була передана на особистому прийомі не знайшли свого доказового підтвердження в матеріалах справи.

В свою чергу відповідачем 1 до матеріалів справи додано копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 33-а від 17.03.2020 «Про додаткові заходи запобігання поширенню корона вірусу (COVID-19)» з додатком до нього, з яких слідує, що управлінням було введено додаткові заходи запобігання поширення коронавірусу, зокрема призупинено особистий прийом керівництвом Головного управління Держгеокадастру у Київській області та структурними підрозділами Головного управління в районах (містах); прийом громадян в громадській приймальні Головного управління та структурних підрозділах Головного управління в районах (містах) до 03.04.2020 або до покращення епідемічної ситуації в Україні.

В свою чергу на офіційному сайті відповідача 1 наявні відомості про те, що у період з 17.03.2020 по 29.05.2020 особистий прийом керівництвом Головного управління Держгеокадастру у Київській області та структурними підрозділами Головного управління в районах (містах) не проводився, оскільки за посиланням https://kyivska.land.gov.ua/holovne-upravlinnia-derzhheokadastru-u-kyivskii-oblasti-postupovo-povertaietsia-do-zvychainoho-rezhymu-roboty/ наявна інформація про те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 49-а від 29.05.2020 було винесено зміни до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 33-а від 17.03.2020 «Про додаткові заходи запобігання поширенню корона вірусу (COVID-19)», проте, і з огляду на такі зміни особистий прийом керівництвом Головного управління Держгеокадастру у Київській області та структурними підрозділами Головного управління в районах (містах) було призупинено.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами спростовуються твердження позивача про те, що з заявою вих.№5 від 22.05.2020 він до Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся саме 22.05.2020.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено і обставин, що до вказаного звернення - заяви вих.№5 від 22.05.2020 було додано проект додаткової угоди про поновлення Договору, оскільки у самій заяві зазначено, що додатком до неї є копія попереднього договору, а в судовому засіданні 15.11.2023 (1год.03хв. - 1год. 4хв. 20с.) ОСОБА_2 надавав пояснення, що до вказаного звернення надавав проект попереднього договору на право тимчасового користування землею та зазначив, що проект додаткової угоди було надано ним пізніше.

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київські області (вх.№ 11099/0-1297/0/17-20 від 25.06.2020) на звернення ОСОБА_2 від 22.05.2020 №5 (вх..№11099/0/94-20 від 26.05.2020) щодо поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідачем 1 зазначено: «згідно матеріалів та документів, що додано до Вашого клопотання, а саме договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.06.1995 №23, встановлено, що термін дії цього договору 25 років»; «Ваше повідомлення надійшло до Головного управління на розгляд 26.05.2020». Враховуючи вищезазначене, у Головному управлінні відсутні підстави для поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.06.1995 №23 на земельну ділянку, загальною площею 50 га, яка розташована на території Миронівського району Київської області.»

Як свідчить лист ГУ Держгеокадастру у Київській області (від 25.06.2020 №11099/0-1297/07/17-20), адресований Голові ФГ «Альберта» ОСОБА_2., «Згідно матеріалів та документів, що додано ОСОБА_2 до клопотання, а саме: договору на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 21.06.1995 №23, встановлено, що термін дії цього договору 25 років.».

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що позивачем не доведено факту, що до листа-звернення про поновлення договору оренди вих.№5 від 22.05.2020 було додано проект додаткової угоди.

Позиція відповідача 1 щодо наведених вище звернень позивача знайшла відображення у таких доказах:

Зі змісту відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України (вих.№24-28-0-13-4398/2-20 від 14.05.2020) вбачається, що служба розглянула листи Фермерського господарства «Альберта» від 06.04.2020 та від 08.04.2020 стосовно поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району Київської області. Також, у вказаній відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України (вих.№24-28-0-13-4398/2-20 від 14.05.2020) голову ФГ «Альберта» ОСОБА_2 повідомлено про те, що (далі по тексту) «з листом повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області Ви не зверталися».

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області (від 25.06.2020 №11099/0-1297/07/17-20), адресованого Голові ФГ «Альберта» ОСОБА_2. повідомлено, що згідно матеріалів та документів, що додано ОСОБА_2 до клопотання, а саме: договору на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 21.06.1995 №23, встановлено, що термін дії цього договору 25 років. Повідомлення ОСОБА_2 надійшло до Головного управління на розгляд 26.05.2020. Враховуючи вищезазначене у Головного управління відсутні підстави для поновлення договору на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди) від 21.06.1995 №23 на земельну ділянку загальною площею 50 га, яка розташована на території Миронівського району Київської області.

За змістом листа Головного управління Держгеокадастру у Київські області (вих.№Д-1210/1-2016/6-20 від 10.08.2020) повідомлено ОСОБА_2 , що згідно інформації, наданої Відділом у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області згідно відомостей Державного земельного кадастру на земельну ділянку, площею 45,000 га (рілля) визначений кадастровий номер 3222983300:04:010:008 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, розробленої землевпорядною організацією ТОВ «Земприватцентр» у 2016 році, заявник ФГ «Альберта». Інформація про зареєстроване право власності чи право користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222983300:04:010:008 у Державному земельному кадастрі відсутня. Також у листі зазначено, що 26.05.2020 голова ФГ «Альберта» звернувся до Головного управління з заявою про поновлення договору оренди. За результатом розгляду вищевказаного звернення, Головним управлінням 25.06.2020 №11099/0-1297/0/17-20 надано мотивовану відмову.

У відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області (від 17.08.2020 №21-10-0.62-10923/2-20, арк. с. 146, т.2), зокрема, зазначено, що лист-повідомлення про поновлення договору зареєстрований в управлінні - 26.05.2020, тобто, з пропущенням встановленого законом терміну на його поновлення.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач в усних поясненнях, наданих суду, і відповідач 1 у письмових поясненнях стверджували що:

- земельній ділянці, яка була об`єктом Договору було визначено кадастровий номер 3222983300:04:010:0008 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, розробленої землевпорядною організацією ТОВ «Земприватцентр» у 2016 році на замовлення ФГ «Альберта», про що позивачем також надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2016 (номер витягу НВ-3206680382016);

- пізніше земельна ділянка з кадастровим номером 3222983300:04:010:0008 була поділена на підставі документації із землеустрою, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983300:04:010:0014, 3222983300:04:010:0015, 3222983300:04:010:0018, 3222983300:04:010:0021, 3222983300:04:010:0024, 3222983300:04:010:0027, 3222983300:04:010:0030, 3222983300:04:010:0033, 3222983300:04:010:0016, 3222983300:04:010:0019, 3222983300:04:010:0022, 3222983300:04:010:0025, 3222983300:04:010:0028, 3222983300:04:010:0031, 3222983300:04:010:0034, 3222983300:04:010:0017, 3222983300:04:010:0020, 3222983300:04:010:0023, 3222983300:04:010:0026, 3222983300:04:010:0029, 3222983300:04:010:0032.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Таким чином, обставини присвоєння земельній ділянці, яка була об`єктом Договору кадастрового номеру 3222983300:04:010:0008 та пізніший поділ вказаної земельної ділянки, не підлягають доказуванню та вважаються встановленими.

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказом № 10-19438/15-20-cг від 29.12.2020 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян України згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, в частині відведення згідно додатку; надано у власність згідно додатку земельну ділянку, площею 41,995 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення чи особистого селянського господарства. що розташовані на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, відповідно до додатку, який є невід`ємною частиною цього наказу.

Так, згідно додатку до наказу до Головного управління Держгеокадастру у Київські області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», особами, які набули право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами є:

- ОСОБА_4 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0014, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_5 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0034, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_6 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0020, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_7 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0029, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_8 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0016, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_9 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0022, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_10 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0025, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_11 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0018, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_12 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0019, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_13 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0026, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_14 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0023, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_8 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0017, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_15 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0033, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_16 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0032, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_17 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0028, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_18 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0015, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_19 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0024, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_20 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0030, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_21 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0027, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_22 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0021, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_23 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0031, площа 2,0000 га.

Загальна площа земельних ділянок 41,9995 га.

В свою чергу відповідно до інформації з національної кадастрової системи, яка була надана відповідачем 1, право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано ОСОБА_1 , право оренди за ТОВ «Меркава-плюс».

Вказані обставини знайшли своє відображення також і у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.09.2022 №29-10-0.222-4255/2-22 на адвокатський запит представника позивача Бема Ю.Ю. від 11.08.2022 № 23.

Водночас колегія суддів зауважує на тому, що предметом Договору була оренда земельної ділянки 50,0 га, проте земельна ділянка з кадастровим номером 3222983300:04:010:0008 мала площу 45,0 га.

Позивач зазначав, що: в процесі оренди означеної земельної ділянки мало місце незаконне відчуження 5 га земельної ділянки, яка оброблялась Фермерським господарством «Альберта»; у зв`язку зі зверненням позивача до органів поліції із заявою було внесено відповідні відомості до ЄДРДС, втім, 21.12.2020 постановою начальника сектору дізнання ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області закрито кримінальне провадження №1202010220000153, в якому мали бути встановлені обставини самовільного зайняття земельної ділянки; згідно з ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30.07.2021 (ЄУН 371/299/21; провадження №1-кс/371/68/21) встановлено, що скарга ОСОБА_2 обґрунтована, скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 21.12.2020, прийняту начальником СД ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області Колісником Юрієм Валерійовичем у кримінальному провадженні №12020110220000153, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 1 квітня 2020 року за ст. 197-1 ч. 1 КК України; матеріали кримінального провадження зобов`язано повернути до Відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області.

Колегія суддів зазначає про те, що з метою з`ясування підстав та порядку зменшення розміру земельної ділянки, яка була передано позивачу в тимчасове користування за Договором з 50 га до 45 га ухвалами суду від 30.04.2024, від 11.06.2024 та від 09.07.2024 у відповідача 1 витребовувались відповідні пояснення та докази, проте вимоги ухвал суду відповідачем 1 виконані не були. В свою чергу з наданих позивачем документів встановити юридичні підстави та порядок зменшення розміру земельної ділянки, яка була передано позивачу в тимчасове користування за Договором з 50 га до 45 га встановити не можливо.

Встановлюючи дотримання позивачем всіх необхідних умов для укладення додаткової угоди до Договору в порядку визначеному ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено вище, доказів того, що позивач неналежним чином виконував умови Договору матеріали справи не містять, при цьому про вказане не стверджується і відповідачами. Вказане свідчить про дотримання першої із визначених вище умов.

У Договорі сторонами погоджено, що він набуває чинності з моменту його реєстрації, а зареєстровано Договір 21.06.1995, а відтак строк дії Договору закінчується 20.06.2020, що свідчить про те, що з відповідною заявою до якої має бути додано проект додаткової угоди позивач мав звернутися до 20.05.2020.

Як встановлено вище, позивач звертався до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України, яке (звернення) було не пізніше 14.04.2020 та до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яке (звернення) було не пізніше 26.05.2020.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні встановив, що звернення орендаря до орендодавця мало місце у визначений законом строк, з чим колегія суддів погодитись не може.

Так, у межах визначеного Законом України «Про оренду землі» строку, позивач звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України, проте вказана особа не була орендарем за Договором в розумінні положень чинного на дату закінчення Договору строку законодавства.

При чому зі змісту Положення про Головне управління держгеокадастру у Київські області в редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин, а саме в редакції, яка затверджена наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53 Головне управління держгеокадастру у Київські області є юридичною особою публічного права, тобто окремою юридичною особою, а не структурним підрозділом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України, а відтак звернення до останньої не може вважатися зверненням до Головного управління держгеокадастру у Київські області.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що навіть звернення до Головного управління держгеокадастру у Київські області з повідомленням про намір продовжити дію Договору 22.05.2020, тобто в день складення заяви вих.№5 від 22.05.2020 не може вважатися таким, яке було вчинено в межах встановленого законодавством строку, оскільки таке звернення мало бути вчинено не пізніше ніж 20.05.2020.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звернення орендаря до орендодавця мало місце у визначений законом строк, проте вказане не призвело до невірного вирішення спору сторін по суті з підстав, які будуть викладені нижче.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ані до звернення до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України, ані до звернення до Головного управління Держгеокадастру у Київській області орендарем не було додано проекту відповідної додаткової угоди, як того вимагає ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Отже, позивачем не дотримано другої з визначених вище умов дотримання яких є необхідним для продовження строку Договору, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі №159/5756/18, провадження №14-99цс20.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, аргументи щодо необізнаності з вимогами закону є неспроможними, враховуючи, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки ( ст. 57 Конституції України) і кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України (ст. 68 Конституції України).

Слід окремо зауважити і на наступному.

Особливості формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та обов`язків, у розумінні статей 177, 181, 182 ЦК України, визначені нормами ЗК України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частинами 1-2 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною десятою статті 79-1 ЗК України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України.

Як встановлено вище, за Договором позивачу в тимчасове користування надано земельну ділянку площею 50 га, в тому числі ріллі 50,0 га.

Як свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3206680382016 від 14.06.2016 земельна ділянка із кадастровим номером 3222983300:04:010:0008 щодо якої позивач просить уклали додаткову угоду має площу 45,0000 га.

Таким чином, межі земельної ділянки, яка була об`єктом оренди за Договором були змінені, оскільки змінилася площа земельної ділянки.

В свою чергу положенням ч. 10 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки, поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв`язку зі зміною меж земельної ділянки, переданої в оренду позивачу за Договором, припинилось існування земельної ділянки в дійсних межах як об`єкта оренди за договором, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди в порядку ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» . Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду України від 13.05.2019 у справі № 927/660/17, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16.

Вказане також є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що недотримання орендарем процедури поновлення договору оренди землі, а також зміна меж земельної ділянки, свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

Враховуючи викладені вище обставини колегією суддів не досліджуються та не встановлюються дотримання у спірних правовідносинах обставин щодо продовження користування позивачем після закінчення дії Договору спірною земельною ділянкою, а також обставини щодо повідомлення орендодавцем орендаря про заперечення у поновленні Договору оренди, так як вказані обставини не впливають на вирішення спору сторін по суті.

Колегія суддів зазначає про те, що, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідних документів, колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку твердженням позивача про те, що його було незаконно позбавлено частині з переданої за Договором земельної ділянки, а саме земельної ділянки площею 5 га, яку було продано на користь сусіда по межі - ОСОБА_3.

Водночас колегія суддів зауважує позивачу і на тому, що заявлена ним позовна вимога про визнання поновленим Договору не відповідає способам захисту прав, інтересів суб`єктів господарювання, які визначені положеннями ГК України та ЦК України, що є самостійною підставою для відмови у її задоволенні.

Як було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 09.06.2020 у справі 912/1860/19, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19 та інших.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 20 ГК України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».

Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В свою чергу, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За обставин, що склались колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Фермерського господарства «Альберта» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Альберта» на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/1272/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 17.09.2024

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	17.09.2024
Оприлюднено	23.09.2024
Номер документу	121722776
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Яковлєв М.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 17.09.2024 по справі 911/1272/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/1272/23

Постанова від 17.09.2024

Постанова
від 17.09.2024 по справі 911/1272/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД