Постанова

від 17.12.2024 по справі 911/1272/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1272/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Альберта"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 (суддя Гребенюк Т. Д.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 (головуючий суддя Яковлєв М. Л., судді Гончаров С. А., Станік С. Р.)

у справі № 911/1272/23

за позовом Фермерського господарства "Альберта"

до 1) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області і 2) Миронівської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_1 і 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркава-Плюс",

про визнання укладеною додаткової угоди,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Дикий С. М., третіх осіб - Швачка В. Ю.)

ВСТУП

1. Спірним у цій справі є питання поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

2. Суди відмовили в задоволенні позовних вимог, встановивши недотримання орендарем передбаченої вказаним Законом процедур поновлення договору оренди землі.

3. За результатом розгляду касаційної скарги позивача, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про що детально викладено нижче в цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

4. Фермерське господарство "Альберта" (далі - позивач, ФГ "Альберта") звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - відповідач-1, ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області), Миронівської міської ради (далі - відповідач-2, Рада) в якій просило

- визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 03.02.1995, який зареєстровано 21.06.1995 за № 23, кадастровий номер 3222983300:04:010:0008, загальною площею 45,00 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району, Київської області, яка надана в користування для ведення фермерського господарства;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, кадастровий номер 3222983300:04:010:0008, загальною площею 45,000 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району, Київської області, яка надана в користування для ведення фермерського господарства у запропонованій позивачем редакції.

5. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк в порядку положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

6. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

7. Місцевий господарський суд встановив, що хоча звернення позивача до орендодавця і мало місце у визначений законом строк, проте до звернення позивачем не було додано проєкту відповідної додаткової угоди, як того вимагає ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про те, що позивач не дотримався вимог ч. 3 ст. 33 вказаного Закону (яка дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону), не додавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проєкт додаткової угоди.

8. Також суд першої інстанції врахував те, що межі земельної ділянки, яка була об`єктом оренди за договором, укладеним 03.02.1995, були змінені, оскільки змінилася площа земельної ділянки з 50 га до 45 га, а згідно з положеннями ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 залишено без змін.

10. Апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що звернення орендаря до орендодавця мало місце у визначений законом строк. Проте, встановивши, що до звернень орендарем не було додано проєкту відповідної додаткової угоди, як того вимагає ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про недотримання позивачем процедури поновлення строку договору, вказавши, що це є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі.

11. Окрім того, апеляційний суд визнав вірним висновок судом першої інстанції, що в зв`язку зі зміною меж земельної ділянки, переданої в оренду позивачу за договором, припинилося існування земельної ділянки в дійсних межах як об`єкта оренди за договором, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди в порядку положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Касаційна скарга

12. Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували в оскаржуваних рішеннях ст. 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування послідовної та сталої правової позиції щодо предмета дослідження, суб`єкта відповідальності та порядку доказування обставин у цій категорії справ, висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц та у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

14. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22, щодо принципу легітимних очікувань. Вказує на незалучення до участі у справі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України (далі - Держгеокадастр).

15. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції невірно встановив дату закінчення спірного договору оренди земельної ділянки, відтак зробив помилкові висновки щодо невчасного звернення Голови ФГ "Альберта" із заявою про його поновлення до ГУ Держгеокадастру у Київській області.

16. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином обставин зменшення площі орендованої ФГ "Альберта" земельної ділянки та не перевірили законності юридичних підстав зменшення її площі на 5 га, чим позбавили позивача можливості вжити заходів для ефективного захисту своїх прав в межах одного судового провадження, в тому числі й шляхом зміни позовних вимог.

17. Також вказує, що суди попередніх інстанції встановивши факт відчуження раніше орендованої земельної ділянки 21-й особі не встановили на якій самі підставі таке відчуження відбулося і не залучили цих осіб до участі в розгляді справи.

Відзив

18. Відповідач-1 подав відзив, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує на те, що суди правильно застосували положення статті 33 Закону України "Про оренду землі". Також наголошує на відсутності підстав для скасування оскаржуваних удових рішень на підставі п. 8 ч. 1 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

19. Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркава-Плюс" (далі - ТОВ "Меркава-Плюс") подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує на те, що висновки судів про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі, є законними та обґрунтованими. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші заяви і клопотання

20. 16.12.2024 позивач подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, яку просив врахувати під час розгляду справи.

Узагальнені обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

21. 03.02.1995 між Миронівською районною Радою народних депутатів і засновником ФГ "Альберта" ОСОБА_2 укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - договір), в п. 1.1 якого погоджено, що підставі рішення Миронівської районної Ради народних депутатів №14 від 24.03.1993 позивачу надано в тимчасове користування земельну ділянку площею 50 га, в тому числі ріллі 50,0 га.

22. Згідно з пунктом 1.2 договору, земельна ділянка надається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років для вирощування зернових і технічних культур.

23. У договорі сторонами погоджено, що він набуває чинності з моменту його реєстрації.

24. Договір зареєстровано в Книзі договорів на право тимчасового користування землею 21.06.1995 за № 23.

25. Суди вказали, що позивачем доведено факт звернення до Держгеокадастру ( ОСОБА_3 ) із проханням зобов`язати управління Київського держгеокадастру продовжити та поновити строк дії договору між ФГ "Альберта" та головним управлінням та про надання кваліфікованої юридичної підтримки. Вказане звернення мало місце не пізніше 14.04.2020 (на документі міститься штрих-коду "Держгеокадастр" від 14.04.2020 №27-161.1311/1-20).

26. Також доведено факт звернення до ГУ Держгеокадастру у Київській області з заявою від 22.05.2020 вих.№5. Вказане звернення мало місце не пізніше 26.05.2020, що підтверджується тим, що вказаний документ було зареєстровано ГУ Держгеокадастру у Київській області як вхідну кореспонденцію 26.05.2020 вх.11099/0/94-20.

27. Позивач зазначає про те, що, з огляду на неотримання ним відповіді на клопотання від 22.05.2020 вих.№ 5 він звернувся до апарату Верховної Ради України зі скаргою. Відповідь було отримано від ГУ Держгеокадастру у Київській області від 10.08.2020 № Д-1210/1-2016/6-20, з якої йому стало відомо про існування листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 26.06.2020 № 11099/0-1297/0/17-20, яким відмовлено в поновленні договору, а копію такого листа позивачем було отримано лише на звернення адвоката від 11.08.2022.

28. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом.

29. Суди також дослідили, що зі змісту відповіді Держгеокадастру (від 14.05.2020 вих.№24-28-0-13-4398/2-20) вбачається, що служба розглянула листи ФГ "Альберта" від 06.04.2020 та від 08.04.2020 стосовно поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району Київської області. Також, у вказаній відповіді Держгеокадастру голову ФГ "Альберта" ОСОБА_2 повідомлено про те, що (далі по тексту) "з листом повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Козинської сільської ради Миронівського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області Ви не зверталися".

30. Відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Київські області (від 25.06.2020 вх.№ 11099/0-1297/0/17-20) на звернення ОСОБА_2 від 22.05.2020 №5 (від 26.05.2020 вх.№11099/0/94-20) щодо поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідачем-1 зазначено: "згідно матеріалів та документів, що додано до Вашого клопотання, а саме договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.06.1995 №23, встановлено, що термін дії цього договору 25 років"; "Ваше повідомлення надійшло до Головного управління на розгляд 26.05.2020". Враховуючи вищезазначене, у Головному управлінні відсутні підстави для поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.06.1995 №23 на земельну ділянку, загальною площею 50 га, яка розташована на території Миронівського району Київської області".

31. За змістом листа ГУ Держгеокадастру у Київські області (від 10.08.2020 вих.№Д-1210/1-2016/6-20) повідомлено ОСОБА_2 , що згідно з інформацією, наданою Відділом у Миронівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області згідно з відомостями Державного земельного кадастру на земельну ділянку, площею 45,000 га (рілля) визначений кадастровий номер 3222983300:04:010:008 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, розробленої землевпорядною організацією ТОВ "Земприватцентр" у 2016 році, заявник ФГ "Альберта". Інформація про зареєстроване право власності чи право користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222983300:04:010:008 у Державному земельному кадастрі відсутня. Також у листі зазначено, що 26.05.2020 голова ФГ "Альберта" звернувся до Головного управління з заявою про поновлення договору оренди. За результатом розгляду вищевказаного звернення, Головним управлінням 25.06.2020 №11099/0-1297/0/17-20 надано мотивовану відмову.

32. Суди встановили, що як стверджують позивач і відповідач-1:

- земельній ділянці, яка була об`єктом договору присвоєно кадастровий номер 3222983300:04:010:0008 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, розробленої землевпорядною організацією ТОВ "Земприватцентр" у 2016 році на замовлення ФГ "Альберта", про що позивачем також надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2016 (номер витягу НВ-3206680382016);

- пізніше земельна ділянка з кадастровим номером 3222983300:04:010:0008 поділена на підставі документації із землеустрою, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983300:04:010:0014, 3222983300:04:010:0015, 3222983300:04:010:0018, 3222983300:04:010:0021, 3222983300:04:010:0024, 3222983300:04:010:0027, 3222983300:04:010:0030, 3222983300:04:010:0033, 3222983300:04:010:0016, 3222983300:04:010:0019, 3222983300:04:010:0022, 3222983300:04:010:0025, 3222983300:04:010:0028, 3222983300:04:010:0031, 3222983300:04:010:0034, 3222983300:04:010:0017, 3222983300:04:010:0020, 3222983300:04:010:0023, 3222983300:04:010:0026, 3222983300:04:010:0029, 3222983300:04:010:0032.

33. Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказом від 29.12.2020 № 10-19438/15-20-cг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян України згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, в частині відведення згідно додатку; надано у власність згідно додатку земельну ділянку, площею 41,995 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення чи особистого селянського господарства, що розташовані на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, відповідно до додатку, який є невід`ємною частиною цього наказу.

34. Так, згідно з додатком до наказу ГУ Держгеокадастру у Київські області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність", особами, які набули право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами є:

- ОСОБА_4 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0014, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_5 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0034, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_6 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0020, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_7 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0029, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_8 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0016, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_9 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0022, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_10 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0025, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_11 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0018, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_12 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0019, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_13 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0026, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_14 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0023, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_8 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0017, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_15 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0033, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_16 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0032, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_17 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0028, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_18 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0015, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_19 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0024, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_20 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0030, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_21 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0027, площа 2,0000 га;

- ОСОБА_22 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0021, площа 1,9999 га;

- ОСОБА_23 , кадастровий номер 3222983300:04:010:0031, площа 2,0000 га.

35. Загальна площа земельних ділянок 41,9995 га.

36. В свою чергу відповідно до інформації з національної кадастрової системи, яка була надана відповідачем-1, право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано ОСОБА_1 , право оренди за ТОВ "Меркава-плюс".

37. Позивач зазначав, що: в процесі оренди означеної земельної ділянки мало місце незаконне відчуження 5 га земельної ділянки, яка оброблялась ФГ "Альберта"; у зв`язку зі зверненням позивача до органів поліції із заявою, було внесено відповідні відомості до ЄДРДС, втім, 21.12.2020 постановою начальника сектору дізнання ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області закрито кримінальне провадження №1202010220000153, в якому мали бути встановлені обставини самовільного зайняття земельної ділянки; згідно з ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30.07.2021 (ЄУН 371/299/21; провадження №1-кс/371/68/21) встановлено, що скарга ОСОБА_2 обґрунтована, скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 21.12.2020, прийняту начальником СД ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області Колісником Юрієм Валерійовичем у кримінальному провадженні №12020110220000153, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 1 квітня 2020 року за ст. 197-1 ч. 1 КК України; матеріали кримінального провадження зобов`язано повернути до Відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

38. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

40. Предметом цього позову є вимоги позивача (орендаря) про поновлення договору оренди землі / визнання укладеною додаткової угоди до про поновлення договору на тих самих умовах.

41. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, викладено, зокрема, висновок про таке:

"Згідно з частинами 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Таким чином, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1 - 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором".

42. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

43. Суди встановили, що ані до звернення до Держгеокадастру, яке мало місце не пізніше 14.04.2020, ані до звернення до ГУ Держгеокадастру у Київській області від 22.05.2020 вих.№5, орендарем не було додано проєкт відповідної додаткової угоди.

44. Звідси, з урахуванням положень законодавства та посилаючись на правовий висновок щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладений, зокрема, у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, суди зазначили, що позивач у цьому випадку, звертаючись із відповідними заявами, не надав проєкт додаткової угоди, тобто не в повному обсязі дотримався передбаченого законодавством алгоритму дій орендаря з метою поновлення договору оренди землі, а тому дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

45. Позивач у поданій касаційній скарзі не спростовує висновки судів стосовно недолучення ним до звернень про поновлення договору оренди землі проєктів додаткової угоди. Натомість вказує на те, що відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

46. Водночас, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

47. Звідси, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 (від якого відступила Велика Палата Верховного Суду) визнаються необґрунтованими та відхиляються.

48. Окрім того, Суд зазначає, що в наведеній скаржником постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц викладено, зокрема, висновок про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

49. Ураховуючи викладене вище в пунктах 46-47 цієї постанови, колегія суддів зазначає про те, що висновок судів про відмову в задоволенні позову про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі з підстав недотримання орендарем порядку поновлення договору, передбаченого частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

50. Аналогічне стосується згаданої скаржником в касаційній скарзі постанови Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, в якій також не заперечується необхідність повідомлення орендарем орендодавця про намір поновити договір оренди землі із надсиланням листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди.

51. З огляду на неспростування позивачем у передбаченому процесуальним законом порядку висновків судів про недотримання ним порядку поновлення договору оренди землі, а саме щодо недолучення проєкту додаткової угоди до своїх звернень про поновлення договору, Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції невірно визначив дату закінчення договору не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору, а тому не приймаються до уваги та відхиляються.

52. Більше того, скаржник зазначає про те, що апеляційний суд помилився, вказавши, що договір діяв до 20.06.2020, а не до 22.06.2020 (як на цьому наполягає позивач), паралельно вказуючи про те, що його заява від 22.05.2020 № 5 була подана до ГУ Держгеокадастру в Київській області вчасно та, що ним дотримано строк звернення із заявою про поновлення договору оренди землі.

53. Водночас, як уже було вказано вище, суди дійшли висновку про те, що факт звернення до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявою від 22.05.2020 вих.№5 мав місце не пізніше 26.05.2020. Належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту звернення із заявою від 22.05.2020 вих.№5 саме 22.05.2020 позивач судам попередніх інстанцій не надав. Переоцінка цих обставин в силу імперативних положень частини 2 статті 300 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції не входить. Вказаним також відхиляються доводи скаржника про недослідження судами належним чином зібраних у справі доказів в частині закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, обґрунтовані частиною 3 статті 310 ГПК України.

54. Стосовно посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 18.01.2023 в адміністративній справі № 580/1300/22, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в наведеній справі були вимоги про визнання протиправною відмови відповідача в наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а також про зобов`язання відповідача надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою. Наведене переконливо свідчить неподібність правовідносин у наведеній справі зі справою, яка розглядається, з урахуванням критеріїв подібності, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

55. Більше того, постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 не містить і висновків стосовно застосування положень статей 7, 18 Закону України "Про звернення громадян", на які посилається позивач в касаційній скарзі, стверджуючи про те, що Держгеокадастр мав у п`ятиденний термін переслати його заяву від 14.04.2020 про поновлення договору оренди землі належному державному органу. Звідси, доводи касаційної скарги в цій частині стосовно неврахування судами висновків Верховного Суду що реалізації принципу "легітимних очікувань" щодо перенаправлення заяви до належного органу визнаються безпідставними і відхиляються.

56. Окрім того, посилаючись на звернення до Держгкокадастру про поновлення договору оренди (яке за висновками судів мало місце не пізніше 14.04.2020) скаржник наполягає на тому, що він звернувся з листом-повідомленням вчасно. Проте, з огляду на встановлені судами обставини щодо недолучення до такого звернення проєкту додаткової угоди, а також висновки Суду, викладені вище в пункті 47 цієї постанови, відповідні доводи касаційної скарги також не мають вирішального значення для правильного вирішення спору.

57. Стосовно доводів касаційної скарги про ухвалення оскаржуваних судових рішень про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме Держгеокадастру, колегія суддів зазначає таке.

58. Так, звертаючись до суду з цим позовом ФГ "Альберта" визначило відповідачем ГУ Держгеокадастру у Київській області як розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення. Пізніше, з урахуванням змін, внесених до Земельного кодексу України на підставі Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", за клопотанням позивача співвідповідачем у справі залучено Миронівську міську раду.

59. Водночас, яким чином оскаржувані судові рішення впливають саме на права, інтереси та (або) обов`язки Держгеокадастру позивач у касаційній скарзі не мотивує, а лише вказує на те, що Держгеокадастр з урахуванням положень статей 7, 18 Закону України "Про звернення громадян" мав перенаправити звернення позивача до належного державного органу (ГУ Держгеокадастру у Київській області). Разом з тим ці доводи скаржника суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими (пункти 55-56 цієї постанови). Звідси, (крім того, ще й декларативні) посилання ФГ "Альберта" на те, що суди не залучили Дежгеокадастр до участі у справі як третю особу, що є підставою для скасування судових рішень в порядку пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України, визнаються безпідставними і відхиляються.

60. Щодо доводів касаційної скарги про незалучення до участі у справі осіб на користь яких була відчужена поділена спірна земельна ділянка, Суд зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222983300:04:010:008 поділена на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області, та відчужена на користь 21 фізичної особи; власником цих земельних ділянок на даний час є Рудюк О. В., який залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

61. У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що суди не залучили до участі у справі попередніх власників земельних ділянок, що утворилися в результаті поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222983300:04:010:008. Водночас жодного мотивування на підтвердження своїх тверджень про необхідність залучення цих осіб до участі у розгляді справи, окрім як констатації встановлених судами обставин, позивач не наводить. Звідси, доводи касаційно скарги про те, що суди не залучили попередніх власників земельних ділянок до участі у справі як третіх осіб, що є підставою для скасування судових рішень в порядку пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України, визнаються безпідставними і відхиляються.

62. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази в частині зменшення площі орендованої ФГ "Альберта" земельної ділянки на 5 га, Суд зазначає таке.

63. Пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

64. В свою чергу, в пункті 1 частини 3 статті 310 ГПК України (на цю норму скаржник посилається у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

65. В силу наведеного припису пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

66. Відхиляючи доводи скаржника щодо неповноти з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

67. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23.

68. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

69. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам, та аргументам сторін в тій мірі, в якій вони впливають на результат вирішення спору, повно та всебічно дослідили обставини справи про що детально зазначено вище, зокрема, в пунктах 43-44, 53, 56, 58,60 цієї постанови. Як уже було наголошено, до переоцінки доказів у справі в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

70. Більше того, з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що з метою надання належної оцінки доводам апеляційної скарги позивача стосовно підстав та порядку зменшення розміру земельної ділянки, яка була передана позивачу в тимчасове користування за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 03.02.1995 з 50 га до 45 га апеляційний суд додатково зобов`язував позивача і відповідача-1 надати письмові пояснення із доданням відповідних доказів. Надавши оцінку поясненням сторін, а також долученим позивачем доказам, апеляційний суд вказав, що юридичні підстави та порядок зменшення розміру земельної ділянки, яка була передана позивачу в тимчасове користування за договором з 50 га до 45 га встановити не можливо.

71. Звідси, вбачається, що суди з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності надали вичерпну оцінку доводам позивача, а також долученим до матеріалів справи доказам, в тому числі і щодо зменшення площі орендованої земельної ділянки. Водночас, як уже було наголошено вище, позивач в межах розгляду справи в суді касаційної інстанції не спростував висновки судів про недотримання ним процедури поновлення договору оренди землі, що робить його доводи про те, що суди належно не дослідили докази щодо зменшення площі орендованої земельної ділянки такими, що не мають вирішального значення для вирішення спору.

72. Інші доводи касаційної скарги ФГ "Альберта" на рішення і постанову у цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, також направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

74. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

75. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ФГ "Альберта" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення та постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

76. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Альберта" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 і рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/1272/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил