СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2024 року м. Харків Справа №634/389/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивач Горгуль Н.В., посвідчення №072883 дійсне до 01.03.2028 року;
першого відповідача Чернявський А.В., витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, наказ №493-К від 04.09.2023 року, посадова інструкція затверджена 20.09.2023 року;
другого та третього відповідачів Зудер`янц В.В. (адвокат), ордер серія АХ№115819 від 15.11.2023 року, ордер серія АХ№1158121 від 15.11.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ№000640 від 27.09.2023 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третього відповідача - Фермерського (селянського) господарства «Криниці» (вх.№2190Х/1) та апеляційну скаргу першого відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх.№2328Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20,
за позовом В.о. керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області,
до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,
2. ОСОБА_1 , с.Михайлівка, Олександрівський район, Донецька область,
3. Фермерського (селянське) господарства «Криниці», с.Великі Бучки, Сахновщинський район, Харківська область,
про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Сахновщинського районного суд Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (надалі перший відповідач), ОСОБА_1 (надалі другий відповідач) та Фермерського (селянського) господарства «Криниці» (надалі третій відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №216-СГ від 09.07.2015 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 47,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га для ведення фермерського господарства;
- визнати недійсним договір оренди землі від 19.05.2017 року б/н, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га, розташованої на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, за межами населених пунктів, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2017 року, номер запису про інше речове право 20654967;
- визнати недійсним договір суборенди землі від 19.07.2017 року б/н, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерським (селянським) господарством «Криниці» (код ЄДРПОУ 30581842), яким передано в суборенду земельну ділянку кадастровий номер 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га, розташовану на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, за межами населених пунктів, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 року номер запису про інше речове право 21533618;
- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерське (селянське) господарство «Криниці» (код ЄДРПОУ 30581842) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) земельну ділянку, кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га, розташовану за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 22.09.2021 року позовні вимоги керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області задоволені.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01.02.2023 року провадження у справі за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Фермерського (селянського) господарства «Криниці» про скасування наказів, визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави закрито; рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 22.09.2021 року скасовано.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.03.2023 року цивільну справу №634/389/20 направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20 (повний текст складено 28.09.2023 року, суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га для ведення фермерського господарства.
Визнано недійсним договір оренди землі від 19.05.2017 року б/н, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га, розташованої на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, за межами населених пунктів, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2017 року, номер запису про інше речове право 20654967.
Визнано недійсним договір суборенди землі від 19.07.2017 року б/н, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерським (селянським) господарством «Криниці» (код ЄДРПОУ 30581842), яким передано в суборенду земельну ділянку кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га, розташовану на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, за межами населених пунктів, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 року, номер запису про інше речове право 21533618.
Зобов`язано ОСОБА_1 та Фермерське (селянське) господарство «Криниці» повернути державі земельну ділянку, кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га, розташовану за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 3153,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 3153,00 грн.
Стягнуто з Фермерського (селянського) господарства «Криниці» на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Третій відповідач Фермерського (селянське) господарства «Криниці» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20 та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що
- прокурором не виконано вимог ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення Прокурора до суду за захистом інтересів Держави.
- у справі прокурором визначений неналежний суб`єктний склад учасників щодо позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування наказів, оскільки взагалі відсутній спір, що є самостійною підставою для відмови в позові.
- прокурором обрано неналежний спосіб захисту, що є також підставою для відмови в позові
- прокурором визначений неналежний суб`єктний склад учасників, а саме до участі у справі не залучений належний відповідач - власник спірної земельної ділянки - Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області, оскільки заявлені позивачем вимоги щодо повернення земельної ділянки безпосередньо стосуються його прав та обов`язків.
- прокурором не доведено, що станом на момент розгляду заяв ОСОБА_1 про передачу в оренду для ведення фермерського господарства існували передбачені ст. 123 Земельного кодексу України підстави для відмови ОСОБА_1 в передачі земельних ділянок в оренду. Крім того Закон України «Про фермерське господарство» не встановлений строк, упродовж якого громадянин повинен створити та зареєструвати фермерське господарство. Також ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» не містить прямої заборони надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих земельних ділянок.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Фермерського (селянського) господарства «Криниці» на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №634/389/20.
Перший відповідач Головне управління Держгеокадастру у Харківській області також з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20 та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що
- судом першої інстанції не було взято до уваги доводи Головного управління щодо пропуску прокурором строку позовної давності, відповідно до положень чинного законодавства;
- за вимогами про визнання договору оренди недійсними Головне управління не може бути відповідачем, оскільки у зв`язку зі змінами нормативно-правового регулювання земельних відносин та внесення змін до Земельного кодексу України, не є стороною цього договору;
- наполягає, що у рішенні Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20 судом неправильно застосовано норми Земельного кодексу України, не було враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/1830/19, що мають істотне значення для справи, а отже висновки суду в оскаржуваному рішенні - не відповідають фактичним обставинам справи та є підставою для його скасування.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку.
27.10.2023 року матеріали справи на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
У подальшому, ухвалою суду від 10.11.2023 року апеляційні скарги першого та третього відповідачів об`єднано в одне апеляційне провадження та повідомлено, що судове засідання з розгляду апеляційних скарг відбудеться 22.11.2023 року о 12:30 год.
Від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційні скарги (вх.№13962), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року клопотання другого відповідача ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у справі задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі №634/389/20 за апеляційною скаргою Фермерського (селянського) господарства «Криниці» та апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту судового рішення. Ухвалено учасникам справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 року у зв`язку з усуненням обставин що викликали зупинення, провадження по розгляду апеляційної скарги третього відповідача - Фермерського (селянське) господарства «Криниці» та апеляційної скарги першого відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20 поновлено та призначено до розгляду в судове засідання на 26.08.2024 року.
12.08.2024 року від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі №925/1133/18 (вх.№10493), які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.09.2024 року представники відповідачів підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг і наполягали на їх задоволенні. Представник прокуратури проти позиції апелянтів заперечував.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в даній справі колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, за змістом вказаної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу), на думку прокурора, відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою, що спричинило шкоду інтересам держави.
Враховуючи п.п.13 п.4 Положення про ГУ Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру від 03.03.2015 року №21, прокурор вважає, що відповідачем у справі повинен виступати саме ГУ Держгеокадастру, яке відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в визначених Земельним кодексом України межах на території Харківської області.
Разом з тим, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у відповідності до ст.122 Земельного кодексу України орган, тому, звертаючись із даним позовом до суду, прокурор набуває статусу позивача.
Пред`являючи позов у даному випадку, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі у відання держави.
Враховуючи приписи ст.1 Закону України «Про основи національної безпеки України», ст.ст. 13,14 Конституції України, ст.1 Земельного кодексу України, прокурор вважає, що використання прав власності на землю не може завдавати шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано, із посиланням на норми чинного законодавства судову практику, дійшов висновку про те, що прокурор звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи за процесуальним статусом позивачем у даній справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону. Зазначений висновок також відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі №925/1133/18.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог прокурора в даній справі, слід вказати таке.
15.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держземагенства у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Сахновщинської селищної ради - 50 га, Дер-Надеждинської сільської ради - 19 га, Тавежнянської сільської ради - 47 га для передачі в оренду на 49 років, до якої додав, зокрема копію диплому про освіту, обґрунтування розміру земельної ділянки відповідно до наданого бізнес-плану по виробництву сільськогосподарської продукції ФГ «Михайлівське», копії паспорту.
Наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №216-СГ від 09.07.2015 року ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Сахновщинської селищної ради на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, орієнтовною площею 47 га.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №8249-СГ від 18.05.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради, Сахновщинської селищної ради Харківської області, та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 39,1139 га, у тому числі рілля площею 39,1139 га, за кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Тавежнянської сільської ради на території Сахновщинського району Харківської області.
19.05.2017 року між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 39,1139 га, за кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, у тому числі рілля із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, строком на 7 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2017 року, номер запису про інше речове право: 20654967.
Відповідно до п.2 вищевказаного договору оренди земельної ділянки в оренду передається земельна ділянка державної власності, за кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).
Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14).
Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) (п. 15).
Право оренди за вказаними договорами було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 24.05.2017 року.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №13016-СГ від 29.06.2017 року ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду ФГ «Криниці» земельну ділянку загальною площею 39,1139 га, у тому числі рілля площею 39,1139 га, за кадастровим номером 6324886500:02:000:0439.
19.07.2017 року між ОСОБА_1 та Ф(С)Г «Криниці» укладено договір суборенди землі площею 39,1139 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 року, номер запису про інше речове право: 21533618.
Згідно п. 3.1. договір укладено строком на 7 (сім) років), починаючи із дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права суборенди у порядку, передбаченому законодавством), але не більше ніж строк дії оренди за основним договором землі.
Відповідно п. 4.1. суборендна плата за один повний рік користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 9% від грошової оцінки землі, що становить 87987,75 грн з урахуванням ПДВ 20%.
Згідно п. 5.1., 5.2 земельна ділянка передається в суборенду для ведення суборендарем товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування товарної сільськогосподарської продукції). Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення.
Звертаючись до суду з позовом прокурор вказував, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №216-СГ від 09.07.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та №8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим надання у користування (оренду) ОСОБА_1 , а в подальшому - в суборенду Ф(С)Г «Криниці», земельної ділянки з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га відбулося незаконно, з порушенням вимог земельного законодавства. Вважає, що ОСОБА_1 не мав наміру створення фермерського господарства та використання земель за призначенням, адже при зверненні із заявою про надання в оренду земельної ділянки не підтверджено наявність у нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку землі. Оскільки накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №216-СГ від 09.07.2015 року та №8249-СГ від 18.05.2017 року прийнято всупереч положень ст.ст. 122, 123, 124, 134, 150, 186, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 7, 8, 14 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час), останні підлягають скасуванню, договір оренди землі від 19.05.2017 року б/н укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним. Договір суборенди землі від 19.07.2017 року б/н укладений між ОСОБА_1 та Фермерським (селянським) господарством «Криниця», з огляду на невідповідність вищевказаних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вимогам чинного законодавства та визнання недійсним укладеного на його підставі оренди землі від 19.05.2017 року, у відповідності до положень ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним та, як наслідок, підлягає поверненню земельна ділянка за кадастровим номером 6324886500:02:000:0439.
Так, згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №216-СГ від 09.07.2015 року та №8249-СГ від 18.05.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.
09.01.2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19.
У зазначеній постанові суд касаційної інстанції, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, вказав, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
Прокурор у даній справі пред`явив, зокрема, вимоги про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. З огляду на викладене, можна дійти висновку, що в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 року у справі № 826/3115/17.
Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 року у справі №910/1809/18).
Судове рішення, яке наразі переглядається апеляційним судом, прокурор пред`явив, зокрема, вимоги про визнання незаконним та скасування 1) наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.07.2015 року №216-СГ щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Тавежнянської сільської ради на території Сахновщинського району Харківської області; 2) наказу щодо затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 39,1139 га, кадастровий номер 6324886500:02:000:0439 із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованої за межами населених пунктів Тавежнянської сільської ради.
Отже, в частині вказаних позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області).
Зазначене не відповідає положенням частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пунктах 7.1- 7.9 постанови від 15.12.2021 року у справі №918/303/21, колегія суддів зазначає, що у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га для ведення фермерського господарства слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.02.2023 року у справі №922/1832/19, ухваленої в подібних правовідносинах.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №216-СГ від 09.07.2015 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 47,0000 га розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, то зазначене рішення є таким, що вичерпало свою дію та визнавати такий наказ недійсним є неналежним способом захисту.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 31 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
За змістом ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно із ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Отже, ст. 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
При цьому відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, який є загальним, також Законом України «Про фермерське господарство», який є спеціальним нормативно-правовим актом.
За змістом ст.8 Закону України «Про фермерське господарство» можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час прийняття спірних наказів) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (ч.2, ч.4 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство»).
Таким чином, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»).
Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до копії листа Південного управління ГУ ДПС у Харківській області №2398/9/20-40-52-02-08 від 30.01.2020 року, ОСОБА_1 на обліку в контролюючому органі не перебуває та не є засновником будь-яких фермерських господарств.
Згідно копії листа Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, станом на 07.02.2020 року сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми на праві власності за ОСОБА_1 не обліковуються.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.
Істотним є те, що через незначний проміжок часу (шістдесят днів) з моменту укладення договору оренди, ОСОБА_1 уклав договір суборенди спірної земельної ділянки з ФГ «Криниці», що свідчить про мету відповідача отримати земельну ділянку не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду і отримання доходу саме від цієї діяльності.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
Як вже зазначалось, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Так, після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).
Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 року у справі № 922/1974/19).
Судом з`ясовано, що згідно інформації з Виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 було створене фермерське господарство «Нива-23» (код ЄДРПОУ 45142262) тільки у 2023 році. У своїй заяві на отримання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 не надав обґрунтування можливості обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення орієнтованої площі 39,1139 га.
Спірна земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_2 як громадянину на підставі договору оренди, а тому ототожнення цієї фізичної особи з Фермерським господарством «Нива-23», яке було зареєстровано тільки 06.03.2023 року в спірних правовідносинах є неправильним. Такий самий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №698/119/18.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що створення громадянином ОСОБА_1 через шість років після отримання оспорюваної земельної ділянки в оренду за договором оренди землі від 19.05.2017 року мало на меті спрощене, пільгове отримання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання в обхід передбаченої законом процедури - проведення прилюдних торгів.
Додатково у позовній заяві прокурор звертав увагу на те, що згідно з вимогами статей 7, 12, «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 124 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додаткові ділянки громадяни або фермерське господарство можуть отримати на конкурсних засадах через участь у торгах.
Під час розгляду справи встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №218-СГ від 09.07.2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 50,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Харківської області.
У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3773-СГ від 17.03.2017 року затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324855100:04:000:0651, площею 50,0000 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 7 років.
На виконання зазначеного наказу, між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , 23.03.2017 року укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років.
Суд зазначає, що дії особи спрямовані, на отримання інших земельних ділянок після отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у передбаченому законодавством спрощеному порядку до моменту реєстрації фермерського господарства, не відповідають критеріям справедливості, добросовісності, розумності та фактично спрямовані на обхід законодавчо встановленого порядку набуття права на земельну ділянку.
Суд враховує, що у випадку отримання земельної ділянки та створення фермерського господарства, як це передбачено законодавством, наступні земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності можуть бути отримані у користування виключно у порядку, передбаченому статтею 134 Земельного кодексу України, що і підтверджується усталеною практикою суду касаційної інстанції, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №525/1225/15-ц, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №314/3881/15-ц, від 25.09.2019 року у справі №397/30/17 та від 30.06.2021 року у справі №917/1134/19.
Таким чином, ОСОБА_1 , на момент укладення оспорюваного договору реалізував своє право на отримання земельної ділянки і міг претендувати на отримання земельної ділянки №6324886500:02:000:0439 виключно на конкурентних засадах через участь у земельних торгах.
З огляду на вищевказані обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Враховуючи наведене, оскільки спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, вказане є підставою для визнання спірного договору оренди недійсним.
Оскільки встановлено факт недійсності правочину - договору оренди землі від 19.05.2017 року б/н то й договір суборенди землі від 19.07.2017 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським (селянським) господарством «Криниця» також є недійсним, що відповідає загальному правилу - неправомірні дії не породжують правомірні наслідки.
Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 та ФГС «Криниця» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадатру в Харківській області земельну ділянку кадастровий номер 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га розташовану за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, суд зазначає наступне.
За змістом п. 24 Перехідних положень Земельного Кодексу України, які були внесені Законом України №1423-ІХ від 28.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», які набрали чинності 27.05.2021 року, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Харківській області здійснено передачу з державної у комунальну власність земель сільськогосподарського призначення.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га, перебуває у власності органу місцевого самоврядування Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області.
Стаття 216 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки недійсного правочину. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Суд зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки, прокурор мав обов`язок звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів. Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади).
Вказана правова позиція також викладена у п.11.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18.
Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку обґрунтовано задоволено судом першої інстанції, оскільки правочин на яких вона була передана визнаний судом недійсним.
Щодо заявленого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області строку позовної давності.
Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про застосування позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач вказує на пропуск прокурором строку позовної давності, оскільки останній звернувся з позовом у березні 2020 року, в той час як оспорювані накази видано Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 09.07.2015 року №216-СГ та 18.05.2017 року №8249-СГ, а спірний договір оренди землі укладено 19.05.2017 року, тобто на час звернення прокурора з позовом сплив передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України загальний трирічний строк позовної давності.
Проте, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що договір оренди від 19.05.2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2017 року.
Отже, цивільні права та обов`язки сторін у правовідносинах щодо користування спірною земельною ділянкою за договором оренди землі від 19.05.2017 року виникли з 24.05.2017 року, тобто з дати його державної реєстрації, а відтак прокурор, як самостійний позивач, міг дізнатися про порушення інтересів держави лише з цього моменту. При цьому до державної реєстрації договору оренди прокурор був позбавлений можливості бути обізнаним як про оспорюваний наказ, на підставі якого укладено вказаний договір, так і про сам договір.
Надаючи заяву про застосування строків позовної давності відповідач не довів, яким чином прокурор міг дізнатися про наказ та договір до моменту реєстрації.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року №211 карантин було встановлено з 12.03.2020 року. Фактично карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.
Таким чином, станом на момент звернення з позовом прокурором строк позовної давності не було пропущено, а з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року строк було продовжено.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Згідно з пунктом 3 частини 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Зважаючи на викладене, апеляційні скарги відповідачів необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га для ведення фермерського господарства і прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 240, 269, 270, ст.275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фермерського (селянського) господарства «Криниці» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20 в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га для ведення фермерського господарства скасувати.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у позовних вимогах про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га для ведення фермерського господарства відмовити.
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року у справі №634/389/20 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.09.2024 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя М.М. Слободін
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2024 |
Оприлюднено | 23.09.2024 |
Номер документу | 121722935 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Хачатрян Вікторія Сергіївна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Хачатрян Вікторія Сергіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні