Рішення

від 13.09.2024 по справі 909/468/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/468/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Оліфіренко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради

до відповідачів

Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

Матеївецької сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс"

про визнання недійсними та скасування рішення органу державної влади, витребування земельних ділянок лісового фонду площами 4.9969 га та 1.6032 га,

за участю:

прокурора Піварчука А. М.,

представника відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гуменюк І. Л.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 ,

ухвалив таке рішення.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

У судовому засіданні 13.09.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Матеївецької сільської ради про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в ІваноФранківській області № 9-643/15-18-СГ від 26.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 2623285400:05:001:1001 площею 4.9969 га, 2623285400:05:002:1004 площею 1.6032 га, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 4.9969 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 2623285400:05:001:1001, дата державної реєстрації 29.11.2019 та земельної ділянки площею 1.6032 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 2623285400:05:002:1004, дата державної реєстрації 29.11.2019, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру, витребування з незаконного володіння Матеївецької сільської ради у власність держави земельних ділянок з кадастровим номером 2623285400:05:001:1001 площею 4.9969 га, 2623285400:05:002:1004 площею 1.6032 га.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у п. 38 - 40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Подання Коломийською окружною прокуратору позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні природоохоронного законодавства України та пред`являвся в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради, яка є органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах.

Так, Коломийською окружною прокуратурою повідомлено Івано-Франківську обласну раду листом № 09.53-57-377вих-24 від 09.02.2024 про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення та розпорядженні земельними ділянками лісового фонду.

Факт не звернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Матеріалами справи також підтверджується, що прокуратура звернулася до Івано-Франківської обласної ради із повідомленням № 09.53-57-1431ВИХ-24 від 17.05.2024 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд приходить до висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 22.05.2024 суд залишив без руху позовну заяву.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 27.05.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 25.06.2024, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, пояснень.

Протокольною ухвалою від 25.06.2024 суд, серед іншого, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП Івано-Франківськоблагроліс, відклав підготовче засідання на 09.07.2024.

Протокольною ухвалою від 09.07.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 08.08.2024.

Судове засідання, призначене на 08.08.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою від 16.08.2024, суд призначив розгляд справи по суті на 09.09.2024.

Протокольною ухвалою від 09.09.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 13.09.2024

Суд належним чином повідомляв сторін про дату та час розгляду справи.

Явка в судове засідання прокурора, представника відповідача ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підтверджує наведений факт.

Докази отримання процесуальних документів відповідачем - Матеївецькою сільською радою наявні у матеріалах справи.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, прокурор вказує на те, що передача земельних ділянок з кадастровими номерами 2623285400:05:001:1001 та 2623285400:05:002:1004 лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс", у власність органу місцевого самоврядування і при цьому із зміною цільового призначення відбулася із значними порушеннями вимог чинного земельного та лісового законодавства.

Відповідач - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області заперечило проти позовних вимог, вказавши на те, що при виданні оспорюваного наказу, яким змінено цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 2623285400:05:001:1001 та 2623285400:05:002:1004, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області діяло лише на підставі чинного законодавства та керувалось технічною документацією із землеустрою розробленою ДП "Центр державного земельного кадастру".

Відповідач - Матеївецька сільська рада, відзиву на позов не подала, проти позову не заперечила.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позов прокурора підтримав, вказуючи на те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування.

Фактичні обставини справи.

Івано-Франківською обласною радою 20.06.2001 створено Івано-Франківське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Івано-Франківськоблагроліс".

Відповідно до статуту Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс", останнім, 06.07.2001 утворено Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франськоблагроліс".

18.10.2001 Івано-Франківською обласною радою прийнято рішення "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" № 537-22/2001 згідно п. 1 якого земельні ділянки лісового фонду із земель запасу обласної ради, які були у тимчасовому користуванні колишніх міжгосподарських лісгоспів, лісництв, колгоспів надано в постійне користування районним спеціалізованим агролісгоспам та районним підприємствам обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франськоблагроліс".

Відповідно до додатку № 1 до вищевказаного рішення Івано-Франківської обласної ради Коломийському спеціалізованому агролісгоспу надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду площею 7404.3 га.

Наказом від 26.09.2018 № 9-643/15-18-СГ Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області видано наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

Відповідно до даного наказу Матеївецькій сільській раді ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 975,8510 га., які розташовані за межами населених пунктів Матеївецької сільської ради ОТГ.

Серед загальної площі земельних ділянок даним наказом, відповідно до додатку до наказу 26.09.2018 № 9-643/15-18-СГ, передано у комунальну власність земельні ділянки кадастровим номером 2623285400:05:002:1004 та 2623285400:05:001:1001 із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради № 1414 34/2020 від 21.02.2020 "Про надання дозволу спеціалізованим агролісгоспам ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" на розроблення технічних документацій із землеустрою" вирішено, серед іншого, надати дозвіл Коломийському спеціалізованому агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (землі лісогосподарського призначення), які перебувають у його постійному користуванні на території Коломийського району.

Відповідно до п. 3 даного рішення керівництву Івано-Франківського обласного комунального підприємства доручено здійснювати координацію заходів щодо укладення договорів на виконання робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), подання технічних документацій із землеустрою на затвердження обласній раді у встановленому законодавством порядку.

На підставі даного рішення Івано-Франківської обласної ради Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" у 2021 році, з метою виготовлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, замовив ФОП ОСОБА_2 виготовлення документації щодо землеустрою земельних ділянок лісового фонду.

За результатами виконаної роботи ФОП ОСОБА_2 створив електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру та подав його Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідно до рішення № РВ 6800879442021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру прийнятого державним кадастровим реєстратором відділу у Дунаєвецькому районі Головного управління Держгеокадстру у Хмельницькій області 17.11.2021 перетин земельної ділянки кадастровим номером 2623285400:05:001:1001 із землями лісового фонду становить 67.9682%.

Згідно рішення № РВ-7401884642021 від 18.11.2021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру прийнятого державним кадастровим реєстратором відділу у м. Ніжин Головного управління у Чернігівській області перетин земельної ділянки кадастровим номером 2623285400:05:002:1004 із землями лісового фонду становить 85.5469 %.

Згідно витягу з державного земельного кадастру, що долучений до реєстраційної справи земельні ділянки кадастровими номерами 2623285400:05:001:1001 та 2623285400:05:002:1004 визначено, як землі запасу.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 7 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять. Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.

Окрім того, у постановах Верховного Суду по справах № 369/16418/18 від 07.10.2020, № 363/669/17 від 30.09.2020, № 707/2192/15-ц від 30.01.2018, № 488/5476/14-ц від 21.02.2018, № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, №359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 вказано про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (п. 5 Прикінцевих положень ЛК України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.

Положеннями ч. 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Землі, надані у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, а документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки з кадастровими номерами 2623285400:05:001:1001 та 2623285400:05:002:1004 сформовані в результаті інвентаризації за рахунок земель державної власності лісового фонду, які з 2001 року перебувають у постійному користування Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс".

Згідно листа Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" від 04.10.2023 № 82 земельна ділянка з кадастровим номером 2623285400:05:001:1001, згідно матеріалів лісовпорядкування знаходиться в межах виділів 2,3,13 кварталу 65 Запрутської технічної дільниці Коломийського САЛГ, а земельна ділянка кадастровим номером 2623285400:05:002:1004 знаходиться у межах виділів 5,7,8,10,15 кварталу 65 Запрутської технічної дільниці Коломийського САЛГ.

Накладення меж на землі лісового фонду підтверджується також рішенням № РВ 6800879442021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру , яким встановлено, що перетин земельної ділянки кадастровим номером 2623285400:05:001:1001 із землями лісового фонду становить 67.9682% та рішенням № РВ-7401884642021 від 18.11.2021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, яким встановлено, що перетин земельної ділянки кадастровим номером 2623285400:05:002:1004 із землями лісового фонду становить 85.5469 %.

З огляду на викладене, спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду державної власності та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства для ведення лісового господарства.

Статтею 9 ЛК передбачено, що право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

У статті 30 ЛК України зазначено, що обласні ради, серед іншого, передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад.

Отже, розпорядником земель лісового фонду державної власності на землях спільної власності територіальних громад є Івано-Франківська обласна рада.

Частиною 1 ст. 117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 7 ст 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У частині 2 даної статті вказано, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно витягу з державного земельного кадастру, що долучений до реєстраційної справи земельні ділянки кадастровими номерами 2623285400:05:001:1001 та 2623285400:05:002:1004 визначено, як землі запасу

При цьому, орган місцевого самоврядування, якому передано земельні лісового фонду для сільськогосподарського використання, вніс до державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки, як землі з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення.

Як зазначалось вище, будь-які розпорядження щодо передачі спірних земельних ділянок з державної в комунальну власність Івано-Франківською обласною радою не приймались.

Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів відмови Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" від права постійного користування спірними земельними ділянками.

Таким чином, право постійного користування спірними земельними ділянками у визначеному законом порядку не припинялось, земельні ділянки з державної у комунальну власність не передавалась.

Враховуючи викладене, наказ ГУ Держгеокадастру Івано-Франківської області від № 9-643/15-18-СГ від 26.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" прийнятий усупереч вимог законодавства, реєстрація за Матеївецькою сількою радою права комунальної власності на спірні земельні ділянки є незаконним та свідчить про їхнє незаконне вибуття з володіння держави в особі розпорядника цієї землі Івано-Франківської обласної ради.

Згідно з ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

При зверненні до суду прокурор посилався на те, що наказ Держгеокадастру у частині передання у комунальну власність спірних земельних ділянок суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки зазначені земельні ділянки відноситься до земель лісового фонду, які не підлягають передачі до комунальної власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

У постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 викладено позицію, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та, за встановлених судами обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приведе до усунення порушення прав держави на землі лісогосподарського призначення.

У п. 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: "Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісового фонду та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були передані Матеївецькій сільській раді як землі сільськогосподарського призначення, суд констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу Держгеокадастру за встановлених судом обставин відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельних ділянок та особи її власника (подібний за змістом висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Зважаючи на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порушення вимог чинного законодавства незаконно зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки лісового фонду державної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 ЦК України, витребувавши земельні ділянки на користь їх власника держави в особі Івано-Франківської обласної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Належним власником спірних земельних ділянок є держава в особі Івано-Франківської обласної ради, яка не приймала жодних рішень про їхнє відчуження.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відтак, враховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника Івано-Франківської обласної ради, поза його волею, наявні підстави для витребування земельних ділянок з незаконного володіння Матеївецької сільської ради.

Висновок суду.

У контексті наведеного позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 16956 грн 00 к. слід покласти на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 2, 4, 13, 42, 53, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Матеївецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про визнання недійсними та скасування рішення органу державної влади, витребування земельних ділянок лісового фонду площами 4.9969 га та 1.6032 га - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в ІваноФранківській області № 9-643/15-18-СГ від 26.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

Скасувати державну реєстрацію право власності на земельну ділянку кадастровим номером 2623285400:05:001:1001 площею 4.9969 га.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 4.9969 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 2623285400:05:001:1001, дата державної реєстрації 29.11.2019, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Витребувати з незаконного володіння Матеївецької сільської ради (вул. Відродження, буд. 10, с. Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78267; ідентифікаційний код 04354048) у власність держави в особі Івано-Франківської обласної ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, ідентифікаційний код 00022510) земельну ділянку з кадастровим номером 2623285400:05:001:1001 площею 4.9969 га.

Скасувати державну реєстрацію право власності на земельну ділянку кадастровим номером 2623285400:05:002:1004 площею 1.6032 га.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 1.6032 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 2623285400:05:002:1004, дата державної реєстрації 29.11.2019, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Витребувати з незаконного володіння Матеївецької сільської ради (вул. Відродження, буд. 10, с. Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78267; ідентифікаційний код 04354048) у власність держави в особі Івано-Франківської обласної ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, ідентифікаційний код 00022510) земельну ділянку з кадастровим номером 2623285400:05:002:1004 площею 1.6032 га.

Стягнути з Матеївецької сільської ради (вул. Відродження, буд. 10, с. Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78267; ідентифікаційний код 04354048) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018; ідентифікаційний код 03530483; рахунок (ІВАN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) судовий збір в сумі 8478 (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 00 к.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова Академіка, буд. 34, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76014; ідентифікаційний код 39767437) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018; ідентифікаційний код 03530483; рахунок (ІВАN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) судовий збір в сумі 8478 (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 00 к..

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19.09.2024.

Суддя Т. В. Стефанів