Ухвала

від 18.09.2024 по справі 910/6893/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2024Справа № 910/6893/24Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВАЦ», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», м. Київ

про визнання недійсним наказу, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІВАЦ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» про визнання недійсним наказу №4 від 29.01.2021 «Про нарахування плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІВАЦ» є власником нежитлових приміщень (громадського призначення): група приміщень № 1019 загальною площею 739,00 кв.м., та група приміщень № 1016 загальною площею 11,5 кв.м, які є вбудовано-прибудованими приміщеннями з спільними комунікаціями, несучими стінами та силовими конструкціями з житлово - офісно - торговельно - розважальним комплексом, за адресою: м, Київ, вул. Саперне поле, буд. № 14/55 (вул.Анрі Барбюса, 51/2 будівельна адреса). За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», ним обслуговується житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, буд, № 14/55, який не є управителем та не є балансоутримувачем житлового будинку. Загальними зборами співвласників житлового будинку не приймалось рішення про обрання відповідача управителем будинку. Зборами співвласників не прийнято жодного рішення про затвердження кошторису витрат на утримання житлового будинку на 2017-2023 роки, у тому числі розміру щомісячних витрат на утримання будинку для житлових приміщень, нежитлових (офісних) приміщень, нежитлових (громадських) приміщень. А отже, на думку позива, відповідач протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства самовільно сам себе призначив обслуговуючою організацією, незаконно, одноособово призначив і затвердив тарифи на послуги по житловому будинку.

Ухвалою від 10.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВАЦ» було залишено без руху; надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

10.06.2024 позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.07.2024.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що співвласники будинку повинні були прийняти рішення щодо форми управління багатоквартирним будинком (житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком) та обрати управителя, ще з 10.06.2018, чого зроблено не було. Станом на сьогоднішній день Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» діє відповідно до розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 та надає послуги належної якості. Отже, на думку відповідача, посилання позивача на те, що відповідач не надає послугу з управління є недоречним, враховуючи умови перехідного періоду (переходу від послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка діяла до введення в дію Закону, до послуги з управління багатоквартирним будинком).Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Згідно акту приймання-передачі від 01.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" передало зі свого обслуговування на обслуговування Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55 у Печерському районі м. Києва. Відповідачем наголошено, що Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВАЦ» та Приватного підприємства «ДУБЛЕР -ЛЮКС» від 07.10.2020 щодо можливого порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле,14/55. У рішення від 27.01.2022 № 60/5-р/к зазначено, що відділенням Антимонопольного комітету не виявлено обставин, які можуть бути доказами у справі та, відповідно, свідчити про наявність в діях ТОВ «Перший український експертний центр» порушення законодавства про захист економічної конкуренції та зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків та прибудинкової території.

09.07.2024 позивачем було подано заперечення на відповідь на відзив.

10.07.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 24.07.2024.

24.07.2024 підготовче засідання у справи було відкладено на 07.08.2024.

07.08.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2024.

У судовому засіданні 04.09.2024 представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позову було надано заперечення.

В судовому засіданні 04.09.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

10.09.2024 до суду надійшли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілліс страхові брокери» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 11.09.2024 судом було призначено розгляд заяви позивача за зустрічним позовом до розгляду на 18.09.2024.

Розглянувши у судовому засіданні 18.09.2024 подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 500 грн відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) представлено до матеріалів справи:

- договір №19/3 від 19.03.2024 про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» та адвокатом Закарлюка Ніною Сергіївною, за умовами п.1.1 якого адвокат зобов`язується за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому договором, надати правову допомогу клієнту та представництво його інтересів, зокрема, але не виключно, перед фізичними особами та юридичними особами всіх форм власності, судових органах усіх інших інстанції, в тому числі, але не виключно щодо складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань захисту прав та законних інтересів клієнта. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за надану правову допомогу, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору. У п.4.6 договору №19/3 від 19.03.2024 замовник зобов`язаний здійснити повний розрахунок за послуги, надані адвокатом у суді першої інстанції, протягом 30 робочих днів з моменту прийняття судом першої інстанції рішення у справі;

- додаток №01 від 19.03.2024 до договору №19/3 від 19.03.2024, згідно змісту якого вартість підготовки та подання позовної заяви, інших заяв по суті, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, а також ознайомлення із матеріалами справи, узагальнення судової практики із схожих правовідносин; обрання способу захисту порушеного права, підписання тексту позовної заяви, збирання доказів, надсилання позовної заяви до суду, тощо - 1500 грн за годину, написання заяв, клопотань, адвокатських запитів - 1000 грн за годину, виїзд адвоката (з будь яких потреб, в тому числі, подання/отримання документів) - 1000 грн за годину, участь адвоката у судовому засіданні (з урахуванням часу на проїзд та іншого фактичного втраченого часу) - 1500 грн за годину;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- ордер на надання правової допомоги;

- акт №03 від 09.09.2024 про надання правової допомоги на суму 13 500 грн, згідно змісту якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: попереднє опрацювання матеріалів документів, вивчення судової практики, формування правової позиції, підготовка та подання адвокатом Закарлюкою Н.С. відзиву на позовну заяву у справі №910/6893/24 тривалістю 6 годин на суму 9500 грн; участь у судовому засіданні по справі №910/6893/24 (24.07.2024, 07.08.2024, 04.09.2024) на загальну суму 4500 грн.

Заперечуючи проти заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем наголошено, що відповідні витрати повинні бути обґрунтованими, неминучими та відповідати критерію розумності виходячи із складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, тоді як відповідачем розмір витрат вказаним критеріям не відповідає. До того ж, позивачем вказано, що відповідачем не заявлялось до закінчення судових дебатів про подання доказів понесення витрат після ухвалення рішення.

Оцінючи доводи учасників судового процесу, господарський суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 статті 86 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 статті 86 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України , відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховано правову позицію Великої палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21. Зокрема, таке.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

фіксованого розміру,погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Проте, наразі суд зауважує, що умовами надано до матеріалів справи договору №03/11-1 від 01.11.2023 взагалі не визначено розміру гонорару адвоката чи порядку його обчислення.

У постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 Великої Палати Верховного Суду також наголошено, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Наразі, судом враховано, що спір у справі №910/6893/24 не є стандартним та дійсно потребує вивчення законодавства та судової практики, а отже, визначений відповідачем в акті №03 від 09.09.2024 про надання правової допомоги на суму 13 500 грн час на попереднє опрацювання матеріалів документів, вивчення судової практики, формування правової позиції, підготовка та подання адвокатом Закарлюкою Н.С. відзиву на позовну заяву є співмірним із характером та специфікою спірних правовідносин.

До того ж, наявність інших спорів між сторонами, які фактично стосуються нарахування плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, на підставі наказу, який був предметом спору у справі, не змінюють та не нівелють висновків суду стосовно обґрунтованості визначеного адвокатом обсягу часу для підготовки правової позиції у справі.

Одночасно, щодо часу на участь у судових засіданнях судом враховано, що умовами договору про надання правової допомоги визначено, що участь адвоката у судовому засіданні разується з урахуванням часу на проїзд та іншого фактичного втраченого часу.

Тобто, за висновками суду, визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими доказами, а також відповідає критеріям співмірності, реальності та обов`язковості.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відповідачем не заявлялось до закінчення судових дебатів про подання доказів понесення витрат після ухвалення рішення, оскільки у відзиві на позов вказано, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу буде надано за результатами розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду справи, з урахуванням відмови в задоволенні позову повністю, враховуючи ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України на позивача підлягають покладенню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500 грн.

Керуючись приписами ст.ст.123, 126, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВАЦ» (03190, м.Київ, вул.Данила Щербаківського, 16, ЄДРПОУ 42130741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (01042, м.Київ, вул..Саперне Поле, 14/55, офіс (прим) 1004, ЄДРПОУ 36844047) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500 грн.

2. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.09.2024.

Суддя В.В. Князьков