Ухвала

від 12.09.2024 по справі 910/13307/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/13307/14Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Національного банку України на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №910/13307/14

За позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна Агенція «Самміт»

про стягнення 19977,56 грн

Представники учасників справи:

від стягувача (скаржник): не з`явився;

від боржника: не з`явився;

державний виконавець: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/13307 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна Агенція «Самміт» про стягнення 19977,56 грн., з яких: 7816,03 грн. - попередня оплата, 11865,06 грн. - штраф, 38,54 грн. - 3 % річних, 257, 93 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору № К-5001 від 26.11.2012 здійснив оплату визначених сторонами друкованих видань, втім відповідач зобов`язання по поставці друкованих видань належним чином не виконав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/13307/14 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна Агенція «Самміт» на користь Національного банку України 7816,03 грн - попередньої оплати, 11865,06 грн - штрафу та 1799,89 грн судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

11.11.2014 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/13307/14, яке набрало законної сили, судом було видано наказ.

17.05.2024 року через відділ діловодства суду від Національного банку України (далі - скаржник, стягувач, позивач) надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Б.Я. під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/13307/14 у виконавчому провадженні №53054844;

- визнати неправомірною постанову у виконавчому провадженні № 53054844 винесену старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. від 18.04.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу.

- зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення прав стягувача на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі №910/13307/14 шляхом поновлення виконавчого провадження №53054844 та забезпечити здійснення у виконавчому провадженні дій встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 розгляд скарги призначено на 25.06.2024.

17.06.2024 року через відділ діловодства суду від Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли заперечення на скаргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 судове засідання для розгляду скарги призначено на 30.07.2024.

У судовому засіданні 30.07.2024 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 15.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у зв`язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, судове засідання для розгляду скарги призначено 12.09.2024.

У судове засідання 12.09.2024 представники учасників справи не з`явилися.

У той же час, 31.07.2024 року через відділ діловодства суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №910/13307/14 без його участі.

Також, 22.08.2024 року через відділ діловодства суду від Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №910/13307/14 за відсутності представника державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 2 статті 242 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги Національного банку України на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №910/13307/14, суд дійшов наступного висновку.

Як уже зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/13307/14 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна Агенція «Самміт» на користь Національного банку України 7816,03 грн - попередньої оплати, 11865,06 грн - штрафу та 1799,89 грн судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

11.11.2014 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/13307/14, яке набрало законної сили, судом було видано наказ.

24.01.2017 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Вересом В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та присвоєно реєстраційний номер виконавчого провадження №53054844.

07.05.2024 року до Національного банку України надійшла постанова старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Б.Я. про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.04.2024, на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статей 5, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

17.05.2024 року через відділ діловодства суду від Національного банку України надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця, відповідно до якої скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Б.Я. під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/13307/14 у виконавчому провадженні №53054844; визнати неправомірною постанову у виконавчому провадженні № 53054844 винесену старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. від 18.04.2024 про повернення виконавчого документа стягувану; зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення прав стягувача на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі №910/13307/14 шляхом поновлення виконавчого провадження №53054844 та забезпечити здійснення у виконавчому провадженні дій встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Скарга обґрунтована тим, що виконавцем після відновлення виконавчого провадження, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», була допущена протиправна бездіяльність; не вчинено всіх належних, повних та об`єктивних виконавчих дій у виконавчому провадженні № 53054844 та не доведено наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» для повернення стягувачу виконавчого документа.

Виконавець, у свою чергу, заперечив проти задоволення скарги у повному обсязі, зазначив, що у виконавчому провадженні ним були направлені відповідні запити з метою розшуку майна боржника, отримані відповіді містяться в матеріалах виконавчого провадження №53054844, при цьому, виконавець зауважив, що положення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, а не обов`язок здійснювати передбачені законом дії для виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу Укарїни).

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" виконавця.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю надано широке коло прав для реалізації покладених на нього обов`язків, а саме виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частинами 2, 3 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Частинами 1 - 6, 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтями 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону. Згідно з частиною 2 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №53054844, наданих Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до матеріалів справи №910/13307/14, державним виконавцем після винесення 24.01.2017 постанови про відкриття виконавчого провадження, щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/13307/14 від 11.11.2014, було вчинено наступні дії:

1) 02.05.2023 року здійснено запит до Київського МБТІ, ГУ ДПС у м. Києві, РСЦ МВС в м. Києві щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 55 за боржником; щодо наявності на праві власності транспортних та інших засобів, що зареєстровані за боржником; щодо інформації про дебіторську заборгованість за період з 05.12.2016 по 02.05.2023 за боржником;

2) 28.08.2023 року старшим виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Ю.Я. було винесено постанову про арешт коштів та направлено платіжну інструкцію №53054844 до надавача платіжних послуг АБ «Укргазбанк»;

3) 19.10.2023 року здійснено запит щодо зареєстрованих прав власності на земельні ділянки до Держгеокадастру України, який, у свою чергу, направив запити до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області;

4) 19.10.2023 року здійснено запити про наявність будь-якого майна/інформації відносно боржника до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; Головного управління Держпраці; ГУ ДПС у м. Києві; Державної служби України з безпеки на транспорті; АТ «Укрзалізниця»; ДП «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин»; ДП «Держреєстри України»;

5) 19.10.2023 року здійснено запит до Державної фіскальної служби України щодо наявних рахунків у боржника, а також рахунків, відкритих боржником через свої відокремлені підрозділи;

6) 19.10.2023 року державним виконавцем Кедиком Б.Я. було складено акт державного виконавця про те, що за адресою зазначеною у виконавчому документів, боржника не розшукано.

При цьому, суд зауважує, що частина наданих державним виконавцем доказів вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 №910/13307/14, не стосується виконавчого провадження №53054844.

18.04.2024 року старшим державним виконавцем Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Однак, як зазначає скаржник, під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі №910/13307/14, державним виконавцем не було вжито інших необхідних та доцільних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема: не було вжито заходів щодо звернення до суду з заявою/поданням про розшук керівника боржника; не вжито заходів щодо отримання інформації про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа (п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»); не здійснено запит до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо наявності зареєстрованого спеціального транспорту; не здійснено перевірку майнового стану боржника з відповідною періодичністю, а саме: виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження та у подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»); не вжито заходів щодо складання акту про порушення та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження»); не вжито заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»); не вжито заходів для застосування приводу керівника боржника (п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14, від 02.12.2020 у справі № 911/4670/13, висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріали справи не містять, а виконавцем не надано суду доказів на підтвердження вчинення ним в межах виконавчого провадження № 53054844 усіх можливих виконавчих дій, визначених статтями 13, 18, 48, 54, 56, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, здійснені виконавцем дії для виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/13307/14 від 11.11.2014 не є вичерпними, оскільки останнім не вжито усіх можливих (передбачених законом) заходів для досягнення необхідного позитивного результату - фактичного виконання судового рішення у справі № 910/13307/14.

Водночас суд звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 року в справі № 905/2999/17.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Судом відзначає, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 та пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодекс України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За результатами розгляду скарги Національного банку України, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги в частині визнання неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Б.Я. під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі № 910/13307/14 у виконавчому провадженні № 53054844.

При цьому, оскільки виконавцем не було здійснено усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, направлених на розшук майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, які б давали підстави для висновку про безрезультатність відповідних заходів щодо розшуку такого майна, чим безумовно порушено права стягувача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання неправомірною постанову в виконавчому провадженні № 53054844, винесену старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. від 18.04.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відтак, враховуючи те, що судом встановлено неправомірність дій старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Б.Я. щодо винесення постанови від 18.04.2024 у виконавчому проваджені 53054844 про повернення виконавчого документа стягувачу, наявні підстави для задоволення скарги Національного банку України повністю.

Керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Національного банку України на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Б.Я. під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/13307/14 у виконавчому провадженні №53054844.

3. Визнати неправомірною постанову у виконавчому провадженні №53054844, винесену старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. від 18.04.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу.

4. Зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення прав стягувача - Національного банку України на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі №910/13307/14 шляхом поновлення виконавчого провадження №53054844 та забезпечити здійснення у виконавчому провадженні усіх дій, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили 19.09.2024 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

СуддяТ.В. Васильченко