Рішення

від 24.10.2014 по справі 910/13307/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13307/14 24.10.14

За позовомНаціонального банку України доТовариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна Агенція «САММІТ» простягнення 19 977, 56 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Лобач-Свинова К.В., довіреність №18-225/29454 від 11.06.2014;

Чорний І.Д., довіреність №18-225/39909 від 25.07.2014;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Національний банк України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна Агенція «САММІТ» про стягнення 19977,56 грн., з яких: 7816,03 грн. - попередня оплата, 11865,06 грн. - штраф, 38,54 грн. - 3 % річних, 257, 93 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору № К-5001 від 26.11.2012 здійснив оплату визначених сторонами друкованих видань, втім відповідач зобов'язання по поставці друкованих видань належним чином не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження у справі №910/13307/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/13307/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/13307/14 прийнято до провадження суддею Босий В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/13307/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/13307/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 24.10.2014 представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 між Національним банком України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Передплатна Агенція «САММІТ» (постачальник) укладено договір № К-5001, відповідно до якого постачальник здійснює постачання газет за 2013 рік за назвами, у кількості та за адресами згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Кожна партія товару повинна супроводжуватись специфікацією з переліком та кількістю доставлених газет (п. 1.1 договору).

При цьому, продаж і доставка замовнику газет України у повному обсязі згідно з додатком №1 до цього договору здійснюється постачальником у день виходу газет з друку, в тому числі за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 11-Б до 8:00, за іншими адресами - до 9:00 (крім вихідних, святкових та неробочих днів). Продаж і доставка замовнику газет Російської Федерації та англомовних іноземних газет у повному обсязі згідно з додатком № 1 до цього договору здійснюється постачальником за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 11-Б до 9-00 на другий день з дати виходу газет з друку (крім вихідних, святкових та неробочих днів) (п. п.2.1-2.2 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору відповідач зобов'язувався поставити наступний перелік газет для позивача на 2013 рік, а саме: 1 комплект газети України - Бюлетень. Цінні папери України, 12 комплектів Голос України, 4 комплекти День, 6 комплектів Известия в Украине, 11 комплектів Коммерсанть Украина, 9 комплектів Комсомольская правда в Украине, 14 комплектів Сегодня. Киевсий выпуск, 4 комплекта Україна молода, 18 комплектів Урядовий кур'єр, 18 комплектів Факты и комментарии. Газети Російської Федерації: 1 комплект Коммерсанть, 1 комплект Ведомости (Совместно с Wall Street Journal). Іноземні англомовні газети: 1 комплект Financial Times (print+online standart), 4 комплекти Financial Times (online premium).

Загальна вартість періодичних видань за договором згідно з додатком № 1 до цього договору становить 80 892, 00 грн. (п.3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що замовник перераховує постачальнику суму в розмірі 100 % від загальної вартості товару за цим договором протягом 15 робочих днів з дати отримання ним цього договору, підписаного уповноваженими особами сторін.

На виконання умов даного договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 80892,00 грн. за постачання газет в 2013 році, що підтверджується меморіальним ордером №1100002228 (№166592936) від 04.12.2012.

Втім, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором № К-5001 щодо поставки періодичних видань у повному обсязі не здійснив.

Так, як вбачається з матеріалів справи і це не спростовано відповідачем, недопоставленою залишилася продукція на суму 7816, 03 грн.

13.03.2014 позивач надіслав відповідачу лист №72-006/10016 від 12.03.2014, який отриманий останнім 24.03.2014, в якому вимагав повернути грошові кошти в сумі 7816,03 грн. за недопоставлений товар та повідомив про розірвання договору.

Однак, відповідач вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату друкованих видань за 2013 рік в повному обсязі, тоді як відповідачем не були поставлені газети у 2013 році у повному обсязі, згідно переліку, зазначеного у додатку №1 до договору, а саме недопоставлені друковані видання на суму 7816, 03 грн.

Згідно із ч. 2. ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладені норми вбачається, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем (постачальником) свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання одного із визначених варіантів правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 №3-127гс11.

Листом №72-006/10016 від 12.03.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених згідно меморіального ордеру № 1100002228 від 04.12.2012 грошових коштів в сумі 7816, 03 грн. у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку по поставці товару в повному обсязі.

Тобто, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника у випадку неналежного виконання зобов'язання з поставки товару, як повернення попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Проте, станом на теперішній час грошові кошти відповідачем не повернуто.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши попередню оплату по договору №К-5001 не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки газет в 2013 році та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу викладену позивачем в листі №72-006/10016 від 12.03.2014 щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7816,03 грн. невикористаної частини попередньої оплати за товар.

Окрім того, оскільки дії відповідача свідчать про його фактичну відмову в односторонньому порядку виконувати умови договору та наявність повідомлення про розрив, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 11865, 06 грн. на підставі п. 8.3 договору.

Відповідно до п. 8.3 договору у разі відмови постачальником в односторонньому порядку виконувати підписаний уповноваженими особами сторін договір він сплачує замовнику штраф у розмірі 15% від загальної вартості договору протягом трьох робочих днів з дати повідомлення про розрив.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 38, 54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 257, 93 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 38, 54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 257, 93 грн. які нараховані на суму попередньої оплати, яка підлягає поверненню у суду відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №922/2430/13 від 22.01.2014 та №911/3120/13 від 19.03.2014.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути сплачені позивачем грошові кошти.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна Агенція «САММІТ» (03127, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 55, кімната 4; ідентифікаційний код 23522899) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код 00032106) 7816 (сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 03 коп. - попередньої оплати, 11865 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 06 коп. - штрафу та 1799 (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 89 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.10.2014.

Суддя Т.В. Васильченко