Рішення

від 19.09.2024 по справі 911/1869/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/1869/24

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП»</a>, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 161 600грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі позивач, МТСБУ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП»</a> (далі відповідач, ТОВ «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП») про стягнення 161 600грн, з них: 160 000грн - в рахунок відшкодування виплаченого страхового відшкодування; 1 600грн - в рахунок відшкодування витрат на збір документів по страховій справі та проведення огляду пошкодженого у ДТП автомобіля.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у якій є працівник відповідача, 28.09.2022 заподіяно пошкодження транспортному засобу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕЛ» (далі ТОВ «Комел»), якому виплачено страхове відшкодування за рахунок коштів фонду захисту потерпілих в сумі 160 000грн, оскільки транспортний засіб відповідача DAFXF 460 FAR н/з АА9839EI на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди експлуатувався без полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому, позивач стверджує, що на вимогу від 02.06.2023 відповідач не відшкодував витрати у розмірі 161 600грн (а.с.1-7).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2024: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі третя особа, ОСОБА_1 ); відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.87-90).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 30.07.2024 о 22:56, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.92-93).

Третя особа ОСОБА_1 , копію вказаної ухвали отримав 15.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600947737195 (а.с.94).

В силу п.п.2, 3 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Поряд з цим абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: сторонам - наступного робочого дня 31.07.2024; третій особі 15.08.2024.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До прийняття рішення у даній справі відзиву на позов та пояснення третьої особи суд не отримав; з заявою про поновлення строку для подання відзиву відповідач та завою про продовження строку для подання пояснень третя особа до суду не звертались.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до відповіді від НПУ вбачається, що 28.09.2022 на 728км дороги М-30 Стрий - Умань Дніпро Ізварине (через м. Вінницю, м. Кропивницький) сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю колісного транспортного засобу марки «DAFXF 460 FAR». державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом «KOGELAWE 18» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та колісного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ). Внаслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Власником колісного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», державний номерний знак НОМЕР_3 є ТОВ «КОМЕЛ» (ідентифікаційний код 24083083), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с.65).

Цивільна правова-відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz 310 CDI Sprinter 906.633» державний номерний знак НОМЕР_3 на момент вчинення ДТП застрахована, що вбачається з полісу № АТ/3392728 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого з 00 год 00 хв 27.09.2022 по 26.09.2023 включно (а.с.57).

Власником колісного транспортного засобу марки «DAFXF 460 FAR», державний номерний знак НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (ідентифікаційний код 41110750; далі ТОВ «УЛФ-ФІНАНС»), а власником причепа «KOGELAWE 18» державний номерний знак НОМЕР_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю «О-ТРАНС Україна» (ідентифікаційний код 39168953; далі - ТОВ «О-ТРАНС УКРАЇНА») (а.с.8-12).

Як вбачається з листа ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» від 26.06.2023 вих.№УФ-56647 автомобіль «DAFXF 460 FAR», державний номерний знак НОМЕР_1 за договором фінансового лізингу від 14.06.2019 №4010/06/19-Г переданий у користування та володіння ТОВ «О-ТРАНС УКРАЇНА» та у зв`язку з виконання ним зобов`язань за відповідним договором у подальшому у власність відповідного товариства (а.с.53).

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС від 17.07.2023 №31/1133АЗ-15331-2023 первинна реєстрація транспортного засобу «DAFXF 460 FAR» здійснена 19.07.2019 за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», а перереєстрація - 19.11.2022 на підставі договору фінансового лізингу за ТОВ «О-ТРАНС УКРАЇНА» (а.с.52, зворот).

01.02.2021 між ТОВ «О-ТРАНС УКРАЇНА» (далі орендодавець) та ТОВ «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП» (далі орендар) укладено договір №1/2021 оренди транспортних засобів (а.с.13-15, далі договір).

В силу пп.1.2.4 п.1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування спеціалізований контейнеровоз «DAFXF 460 FAR 12902D», 2014 року випуску з державним номером НОМЕР_1 .

Відповідно до п.6.1 договору такий договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання.

Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 01.02.2021 ТОВ «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП» прийняло, а ТОВ «О-ТРАНС УКРАЇНА» передало рухоме майно, у тому числі спеціалізований контейнеровоз «DAFXF 460 FAR12902D», 2014 року випуску з державним номером НОМЕР_1 (а.с.16).

Цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAFXF 460 FAR» державний номерний знак НОМЕР_1 на дату ДТП не застрахована, що вбачається з відомостей з сайту https://policy-web.mtsbu.ua/ (а.с.95)

В момент скоєння ДТП ОСОБА_1 використовував транспортний засіб DAF з державний номером НОМЕР_1 у службових цілях для виконання службових обов`язків перед ТОВ "Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП", що передбачені трудовим договором, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2024 №911/3591/23, під час розгляду якої брав участь ОСОБА_1 , щодо якого встановлено відповідну обставину.

Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки рішення суду у справі №911/3591/23 набрало законної сили, відповідна обставина не підлягає доказуванню у даній справі.

Окрім того, відповідна обставина підтверджується посадовою інструкцію водія автотранспортних засобів ТОВ «Т.Л.К. Атлас-Груп», що затверджена 28.07.2022 директором відповідача (а.с.50,зворот-а.с.52), реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.48-50).

Зі змісту вказаної посадової інструкції вбачається, що особа, яка ознайомлена з її положеннями та яка отримала один із її примірників, - ОСОБА_1 .

Також, з відомостей вищевказаного реєстру, що веде Пенсійний фонду України, вбачається, що у звітний період - вересень 2022 року страхувальником ТОВ «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП» за застраховану особу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) здійснено сплату страхових внесків.

30.09.2022 ОСОБА_2 подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.40-41), до якого, долучено: схему ДТП (а.с.43); інформацію про інші транспортні засоби учасників ДТП (а.с.42); копію посвідчення водія ОСОБА_2 , копію полісу АТ3392728 щодо автомобіля Mercedes-Benz 310 CDI Sprinter 906.633 з номерним знаком НОМЕР_3 (а.с.57); копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№380127 від 28.09.2022 зі схемою ДТП; копію пояснень ОСОБА_1 ; копію пояснень ОСОБА_2 .

Окрім того, 30.09.2022 за вих.№257/К-22 власник транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_3 - ТОВ «КОМЕЛ» подав заяву позивачу про здійснення страхового відшкодування у відповідності до ст.35 та п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільного-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.18-19).

Позивач надав копію листа-запита від 03.10.2022 №3-01б/22257, адресованого ОСОБА_1 , щодо отримання інформації та документів, відносно: чинного на дату ДТП договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; наявності статусу особи, яка згідно з п.13.1 ст.13 Закону №1961 звільнена від обов`язкового страхування; факту, що керований транспортний засіб належить особі з інвалідністю І групи і під час ДТП така особа була присутня; обставин, які можуть вплинути на розмір відшкодування; факту взаєморозрахунків з потерпілим (а.с.33-34). Доказів направлення відповідного листа третій особі позивач не надав, отже, факт направлення такого листа суд вважає недоведеним.

10.10.2022 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Дейкуном С.В. здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу марки «Mercedes-Benz 310 CDI Sprinter 906.633» державний номерний знак НОМЕР_3 , за результатами чого складено протокол огляду КТЗ (а.с.23,зворот - а.с.24). На підставі вказаного протоколу, 12.10.2022 суб`єктом оціночної діяльності складено ремонту калькуляцію №86805 (а.с.25-29).

Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 від 12.10.2022 №SOS_86805 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (а.с.21-23), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки «Mercedes-Benz 310 CDI Sprinter 906.633» державний номерний знак НОМЕР_3 , складає 747 111,49грн, а вартість відновлювального ремонту 755 993,97грн.

Як вбачається з розрахунку від 30.10.2022 №86805 вартості КТЗ марки «Mercedes-Benz 310 CDI Sprinter 906.633» державний номерний знак НОМЕР_3 після ДТП, розмір регламентної виплати становить 160 000грн (а.с.20).

За проведення оцінки розміру збитків позивач сплатив на користь суб`єкта оціночної діяльності 1600грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.12.2022 №937066 (а.с.37).

Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04.05.2023 у справі №390/1422/22 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом ДТП, що мала місце 28.09.2022 о 13.20 за участю відповідних транспортних засобів, а провадження у справі закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення (а.с.44-45).

Частиною 6 ст.75 ГПК України установлено, що постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідна постанова суду, що набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду в питанні чи мало місце адміністративне правопорушення під час вчинення відповідної ДТП і ким воно вчинено.

Факт закриття адміністративного провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи в скоєнні ДТП (відповідний висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 07.02.2018 у справі №910/18319/16, 16.04.2019 у справі №927/623/18, 19.03.20202 у справі №910/3864/19, 04.04.2023 у справі №908/807/18).

01.06.2023 МТСБУ визначило розмір регламентної виплати 160 000грн, про що складено довідку від 01.06.2023 №1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.с.36).

06.06.2023 МТСБ на підставі наказу від 02.06.2023 №3/9829 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих» (а.с.35) здійснив регламентну виплату в розмірі 160 000грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП потерпілій особі ТОВ «Комел», що підтверджується платіжною інструкцією від 06.06.2023 №971827 (а.с.38).

До позовної заяви позивач долучив копію листа від 02.06.2023 вих.№3-01б/18056, який адресований ОСОБА_1 , щодо відшкодування загальних витрат МТСБУ, які складаються з витрат, пов`язаних із: виплатою відшкодування 160 000грн; збором документів 1 600грн (а.с.31). Доказів направлення такого листа третій особі позивач не надав, тому у суду відсутні підстави вважати факт направлення відповідного листав встановленим.

Окрім того, 02.06.2023 листом за вих.№3-01б/18056 позивач звернувся до відповідача як до роботодавця ОСОБА_1 з листом щодо відшкодування загальних витрат МТСБУ у розмірі 161 600грн, що також складаються з вищевказаних складових (а.с.83). В якості доказів направлення листа позивачем надано поштову накладну №4903307990711 (а.с.82).

Предметом спору в справі є наявність у відповідача обов`язку відшкодувати виплачене позивачем страхове відшкодування та витрат, пов`язаних зі збором документів за встановлення розміру збитку.

Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV), який регулює і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, МТСБУ, потерпілі (ст.4 Закону №1961-IV).

Згідно з п.39.1 ст.39 Закону №1961-IV МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам; участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В силу пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Закону №1961-IV основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Пунктом 21.1 ст.21 Закону №1961-IV встановлено, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Положеннями пп.а п.41.1 ст.41 Закону №1961-IV установлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Так, як вбачається з абз.2 п.22.1 ст.22 Закону №1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно пп.1 п.1 постанови правління Національного банку України від 30.05.2022 №109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 000грн на одного потерпілого.

В силу п.40.3 ст.40 Закону №1961-IV МТСБУ має право залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Оплата послуг відповідних осіб в силу п.41.4 ст.41 Закону №1961-IV здійснюється за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду.

Підпунктом 38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону №1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Аналогічне правило визначено ч.1 ст.1191 ЦК України, в силу якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, МТСБУ як суб`єкт страхування цивільно-правової відповідальності у даному випадку, враховуючи, що власник автомобіля, яким керувала винна у ДТП особа ОСОБА_1 , не виконав обов`язку щодо здійснення страхування цивільно-правової відповідальності, зобов`язаний здійснювати відшкодування шкоди потерпілій особі за рахунок коштів з фонду захисту потерпілих, а після відшкодування потерпілій стороні завданих винуватою стороною збитків, МТСБУ набуває права на зворотну вимогу до винної сторони у розмірі виплаченого відшкодування.

При цьому, відповідно до п.1.6 ст.1 Закону №1961-IV власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Положеннями ст.397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе; фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

При цьому, саме відповідач є особою, яка має відповідати за заявленим позовом (належним відповідачем) з наступних підстав.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч.ч.1-2 ст.1187 ЦК України: джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Поряд з цим, відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Крім того, згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, аналіз наведених вище положень ст.ст.1172 та 1187 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 04.04.2023 у справі №908/807/18).

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки винна у ДТП, що спричинило заподіяння шкоди, особа - ОСОБА_1 , що встановлено постановою в адміністративній справі, яка набула законної сили, під час скоєння ДТП перебував у службових відносинах з ТОВ «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП» та виконував свої функціональні обов`язки працівника товариства, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, обов`язок по відшкодуванню шкоди, покладається на ТОВ «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП», що на законній підставі володів джерелом підвищеної небезпеки. Однак, враховуючи, що заподіяна шкода в установленому порядку відшкодована в установленій частині позивачем з коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду, а також за рахунок коштів такого фонду оплачені послуги з встановлення її розміру, позивач набув права вимагати відшкодування сплачених сум з належного відповідача ТОВ «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП».

Так, регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника. При регресі право регресної вимоги виникає у третьої особи та є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому зобов`язанні третьою особою.

З огляду на викладене, до позивача, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі за шкоду завдану внаслідок ДТП, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки у розмірі виплаченого відшкодування.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу 160 000грн витрат, понесених на виплату страхового відшкодування потерпілій особі, а також 1 600грн витрат, понесених на оплату послуг для встановлення розміру шкоди та збір документів, є доведеними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 3 028грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.К. АТЛАС-ГРУП»</a> (ідентифікаційний код 43961115; 08292, Бучанський р-н, Київська обл., м. Буча, вул. Качинського Леха, буд. 11, оф. 5), на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний код 21647131; 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) 160 000грн виплаченого страхового відшкодування, 1 600грн витрат, понесених за встановлення розміру збитку та збір документів, 3 028грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова