Рішення

від 02.09.2024 по справі 914/1549/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 Справа № 914/1549/24

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Артишук В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «БАЛАККОМ», м. Чернівці;до відповідача:Фізичної особи-підприємця Прусіка Андрія Петровича, м. Новий Розділ, Львівська область;про:стягнення 326 811,60 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кирилюк Т.А. адвокат (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «БАЛАККОМ», м.Чернівці звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Прусіка Андрія Петровича, м.Новий Розділ, Львівська область про стягнення 326 811,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.07.2024 задоволено клопотання відповідача б/н від 11.07.2024 (вх.№ 17883/24 від 11.07.2024) про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 22.07.2024.

Ухвалою суду від 22.07.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 02.09.2024.

Представник позивача взяв участь в судовому засіданні 02.09.2024 в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав. Зазначив про подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 02.09.2024 не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №Т0311, на виконання умов якого позивач здійснив поставку товару на суму 275 663,68 грн. Однак, відповідач не здійснив оплату поставленого товару.

На підставі наведеного позивач вважає, що є підстави для стягнення заборгованості за договором поставки №Т0311 від 03.11.2023 у сумі 326 811,60 грн, яка складається із 275 374,10 грн основного боргу, 22 120,20 грн пені, 27 386,93 грн 35% річних та 1 930,37 грн інфляційних втрат.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Суд зазначає, що 22.07.2024 представником відповідача було подано на адресу суду клопотання (за вх.№18555/24) про відкладення розгляду справи №914/1549/24.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд Господарським судом Львівської області справи №914/1549/24 в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

03.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «БАЛАККОМ» (постачальник, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Прусіком Андрієм Петровичем (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №Т0311 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари, а покупець зобов`язується прийняти їх та здійснити оплату згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, кількість товару та загальна сума визначається видатковими накладними постачальника.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу згідно видаткової накладної №3900 від 13.02.2024 товар на суму 275 663,68 грн.

Згідно п. 3.2.3. договору, покупець зобов`язується своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за отриманий товар з постачальником відповідно до п. 6 даного договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого згідно накладних товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки постачальником.

Згідно даних бухгалтерського обліку у відповідача перед позивачем була переплата по поставці товару за цим договором в розмірі 289,58 грн.

Як ствердив позивач, відповідач не здійснив оплати вартості отриманого товару за видатковою накладною №3900 від 13.02.2024, у зв`язку з чим розмір заборгованості станом на дату подання позову становить 275 374,10 грн.

28.03.2024 позивачем було надіслано на юридичну адресу відповідача претензію вих.№55 з вимогою протягом 3-х днів з дня отримання даної претензії погасити заборгованість за договором поставки в сумі 275 374,10 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача, а також сплатити штрафні санкції за порушення умов договору в сумі 7 016,38 грн.

26.04.2024 відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що за фізичною особою-підприємцем Прусіком Андрієм Петровичем обліковується непогашений борг за поставлений товар за договором №Т0311 від 03.11.2023 в сумі 275 374,10 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 275 374,10 грн основного боргу, 22 120,20 грн пені, 27 386,93 грн 35% річних, 1 930,37 грн інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як вбачається з умов договору, сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого згідно накладних товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки постачальником (п. 6.1. договору).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, позивач передав відповідачу згідно видаткової накладної №3900 від 13.02.2024 товар на суму 275 663,68 грн, однак відповідач отриманий товар не оплатив, доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником щодо оплати вартості товару, що, в свою чергу, є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 275 374,10 грн (275 663,68 грн вартість поставленого товару 289,58 грн переплати) є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення покупцем з будь-яких причин терміну оплати за поставлений товар згідно п. 6.1. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки платежу. Покупець у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу постачальника зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час затримки платежу, а також 35% річних від простроченої суми.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 22 120,20 грн, 35% річних в сумі 27 386,93 грн та інфляційні в сумі 1 930,37 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, 35% річних та інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно, з урахуванням суми заборгованості, яка існувала на момент таких нарахувань.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 275 375,10 грн основного боргу, 22 120,20 грн пені, 27 386,93 грн 35% річних та 1 930,37 грн інфляційних.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивачем зазначено, що витратами, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи є судовий збір в розмірі 4 902,18 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 4 902,18 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Відповідно до частини 8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що ним будуть подані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Прусіка Андрія Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «БАЛАККОМ» (58023, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Комунальників, будинок 4-Б, ідентифікаційний код 30501814) 275 375,10 грн основного боргу, 22 120,20 грн пені, 27 386,93 грн 35% річних, 1 930,37 грн інфляційних та 4 902,18 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 02.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено і підписано 12.09.2024.

СуддяМазовіта А.Б.